Рішення № 30490844, 18.03.2013, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 2610/30240/2012

Провадження №2/761/981/2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18 березня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва

у складі: головуючого - судді Пономаренко Н.В.

при секретарі Клим Т.О.

з участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_10

представника третьої особи Кравченко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк», ОСОБА_6, третя особа: Служба в справах дітей Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації про визнання кредитного договору недійсним, суд, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним іпотечного договору.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 31.08.2005 року між Публічним акціонерним товариством «Брокбізнесбанк», як іпотекодержателем та ОСОБА_6 як іпотекодавцем було укладено договір іпотеки нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1, яким забезпечено виконання зобов'язань ОСОБА_6 (позичальника) перед Публічним акціонерним товариством «Брокбізнесбанк» (кредитодавець), що випливають із кредитного договору № 229-05ф від 31.08.2005 року на суму 500000,00 доларів США.

Позивач вважає, що іпотечний договір укладений з порушенням вимог закону, зокрема, ч.6 ст. 203 ЦК України та ст.215 ЦК України та ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», яка вимагає попередньої згоди органу опіки і піклування для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, права користування яким мають діти, оскільки квартирі, що передана в іпотеку проживають неповнолітня донька позивача та відповідачки - ОСОБА_7, 1994 року народження та їх малолітній син - ОСОБА_8, 1997 року народження.

Проте, в порушення приписів законодавства, при укладенні оскаржуваного договору іпотеки, не було отримано згоди органу опіки та піклування на укладення оскаржуваного правочину, не досліджувався той факт, чи забезпечені діти іншим місцем проживання, у разі звернення стягнення на предмет іпотеки та можливого його відчуження, що б відповідало інтересам дітей позивача та відповідачки ОСОБА_6

Таким чином позивач вважає, що спірний договір укладено з порушенням Закону України «Про охорону дитинства» та Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», оскільки квартира, яка є предметом іпотеки, є єдиним місцем проживання неповнолітнього ОСОБА_8, тому договір повинен бути визнаний недійсним як такий, що укладений без згоди органу опіки та піклування.

З цих підстав просить визнати іпотечний договір недійсним.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі, просив суд позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк», позовні вимоги не визнав в повному обсязі, просив відмовити у задоволенні позову.

ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилась, про день та час розгляду справи повідомлялась належним чином, причини неявки суду не повідомила, заяви про розгляд справи у її відсутність до суду не подавала.

Представник Служби у справах дітей Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації, яка в справі бере участь як третя особа, в судовому засіданні поклався на розсуд суду.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача і відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи та надані докази, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

В судовому засіданні встановлено, що 31.08.2005 року між Публічним акціонерним товариством «Брокбізнесбанк», як іпотекодержателем та ОСОБА_6 як іпотекодавцем було укладено договір іпотеки нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1, яким забезпечено виконання зобов'язань ОСОБА_6 (позичальника) перед Публічним акціонерним товариством «Брокбізнесбанк» (кредитодавець), що випливають із кредитного договору № 229-05ф від 31.08.2005 року на суму 500000,00 доларів США (а.с.6-8).

Відповідно до положень ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно до ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Приписами ч. 2 ст. 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно до положень ч. 4, 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання.

Як визначено у п. 1 та п. 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 1.1. ст. 1 вищезазначеного іпотечного договору з метою забезпечення виконання зобов'язань, які випливають з кредитного договору № 229 - 05ф від 31 серпня 2005 року та всіх додаткових угод до нього, укладеного між АТ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_6, Іпотекодавець передає в іпотеку Іпотекодержателю предмет іпотеки, а саме: нерухоме майно з усіма його при належностями - квартира АДРЕСА_1

Предмет іпотеки належить ОСОБА_6 на праві власності, що підтверджується Свідоцтвом про право власності, видане Головним управлінням житлового забезпечення КМДА 08.07.2003 року.

28 жовтня 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 було вчинено виконавчий напис, згідно умов якого звернуто стягнення на квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1. За рахунок коштів, отриманих від реалізації квартири, будуть задоволені грошові вимоги АТ «Брокбізнесбанк», що станом на 28.10.2008 року становили 2 978 572, 56 грн. (а.с.9).

31 серпня 2005 року ОСОБА_6 приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 було надано заяву, зареєстровану в реєстрі за № 5599, якою підтвердила, що на момент придбання квартири, яка була передана в іпотеку АТ «Брокбізнесбанк», відповідачка ОСОБА_6 в фактичних шлюбних відносинах не перебувала (а.с.35).

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про іпотеку» іпотечний договір має містити істотні умови, зокрема, зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначити умови такого договору.

Таким чином, іпотечний договір був укладений з урахуванням волевиявлення відповідачки ОСОБА_6, оскільки вона була обізнана про умови договору і погодилась з ними, підписуючи вказаний договір на зазначених умовах.

Згідно ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З матеріалів справи вбачається, що спірний договір між сторонами підписаний повноваженими особами, він містить всі суттєві умови передбачені законом для договорів які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 577 ЦК України, якщо предметом застави є нерухоме майно, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню, та застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у випадках та в порядку, встановлених законом.

Згідно із п.2 абз. 1 ст. 18 Закону України «Про іпотеку» договір іпотеки був укладений між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем та нотаріально посвідчений. Також договір іпотеки містив такі істотні умови, а саме: зміст та розмір основного зобов'язання, про що вказується у п. 1.1. розділу 1 «Предмет договору». Згідно з встановленими законом правилами змісту договорів іпотеки, у вказаному договорі іпотеки присутні істотні умови - зміст та розмір основного зобов'язання.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що він не є стороною в договірних відносинах з відповідачем Публічним акціонерним товариством «Брокбізнесбанк», оскільки і договір кредиту і оспорюваний договір іпотеки було укладено між Публічним акціонерним товариством «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_6.

Щодо посилання позивача на те, що при укладенні оскаржуваного договору іпотеки, не було отримано згоди органу опіки та піклування на укладення оскаржуваного правочину то слід зазначити, що Закон України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» набрав чинності з 1 січня 2006 року, тоді як іпотечний договір було укладено 31.08.2005 року, і на той час при укладанні іпотечного договору між відповідачами, згода органу опіки і піклування не була обов'язкова, тому судом не приймаються посилання позивача, що при укладанні іпотечного договору було порушено Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» як необґрунтовані.

Також судом не встановлено порушення вимог Закону України «Про охорону дитинства», зокрема ст.18 цього закону на яку посилається позивач.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що на момент укладення іпотечного договору від 31 серпня 2005 року між Публічним акціонерним товариством «Брокбізнесбанк», як іпотекодержателем та ОСОБА_6, як іпотекодавцем, в квартирі АДРЕСА_1, була прописана лише ОСОБА_6, а ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - донька та син позивача, були прописаний в квартирі, яка була передана в іпотеку АТ «Брокбізнесбанк» лише 16.01.2007 року, що підтверджується довідкою форми 3 від 13.01.2007 року (34).

Таким чином, при укладанні іпотечного договору від 31 серпня 2005 року не були порушені права сина позивача ОСОБА_8, оскільки на той момент неповнолітній ОСОБА_8 в квартирі переданій не проживав.

Відповідно до положень ст. 57 ЦПК України доказами є будь -які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Разом з тим, відповідно до положень ч. 3 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст.ст. 57-60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вимоги позивача про визнання недійсним договору іпотеки з підстав порушення вимог положень цивільного кодексу України, Закону України «Про охорону дитинства» та Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» при укладенні сторонами іпотечного договору не підлягають задоволенню, оскільки не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та є недоведеними та необгрунтованими.

Таким чином, враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Враховуючи викладене, на підставі Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 203, 215, 475, 526, 577, 627, 629, 654, ЦК України та керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 62, 64, 179, 208, 209, 212-215, 218, 294, 296 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

у задоволенні позовної заяви - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя :