Постанова № 30490731, 05.04.2013, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 1007/7397/2012

Провадження № 1/361/14/13

05.04.2013

П О С Т А Н О В А

05 квітня 2013 року Броварський міськрайонний суд Київської області

в складі: головуючої - судді Кічинської О.Ф.

при секретарі - Глушко І.М.

з участю прокурорів - Неділька С.А.

- ОСОБА_1

- ОСОБА_2

потерпілого - ОСОБА_3

представника потерпілого адвоката - ОСОБА_4

захисників адвоката - ОСОБА_5

- ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Бровари кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Київ, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, такого, що має двох малолітніх дітей, до затримання працювавшого виконавчим директором ПП «ЛОРА-93», зареєстрованого АДРЕСА_3, фактично проживавшого АДРЕСА_2, не судимого,

- у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 289 ч. 3, 147 ч. 1, 189 ч. 3, 187 ч. 3, 28 ч. 2, 263 ч. 1 КК України;

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, такого, що має неповнолітню дитину, до затримання працювавшого виконавчим директором ТОВ «Пласт Комплект» і менеджером з персоналу ТОВ «Полімер-Системс», зареєстрованого АДРЕСА_4, фактично проживавшого АДРЕСА_5, згідно зі ст. 89 КК України не судимого,

- у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 147 ч. 1, 189 ч. 3, 187 ч. 3, 28 ч. 2, 263 ч. 1 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області з 09.07.2012 року втретє після скасування Апеляційним судом Київської області 09.11.2011 року і 24.04.2012 року прийнятих місцевим судом рішень перебуває кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_7 за ст.ст. 289 ч. 3, 147 ч. 1, 189 ч. 3, 187 ч. 3, 28 ч. 2, 263 ч. 1 КК України, ОСОБА_8 за ст.ст. 147 ч. 1, 189 ч. 3, 187 ч. 3, 28 ч. 2, 263 ч. 1 КК України.

Згідно з обвинувальним висновком, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 на початку березня 2010 року в невстановленому слідством місці, переслідуючи корисливу мету, вступили у попередню злочинну змову щодо захоплення як заручника ОСОБА_3 з метою подальшого одержання від родичів останнього грошових коштів за його звільнення. Для полегшення вчинення злочину та подавлення в разі необхідності волі потерпілого, ОСОБА_9 за домовленістю з ОСОБА_7 у невстановленому місці незаконно придбав у ОСОБА_8 пістолет-кулемет «зразок 26», НОМЕР_6, калібру 7,62 мм (ТТ) та бойові припаси до нього калібром 7,62 мм у кількості не менше 24 штук які ОСОБА_8 в січні 2010 року незаконно придбав у раніше знайомого ОСОБА_10 біля магазину «Фуршет» по вул. Вершигори, 1 в м. Києві та незаконно зберігав у невстановленому слідством місці. Готуючись до вчинення злочинів, 10.03.2010 року, близько 20 години, ОСОБА_7 для уточнення місця проживання ОСОБА_3 зі своїм знайомим ОСОБА_11, що не був обізнаний про протиправні наміри вищевказаних осіб, автомобілем НОМЕР_1, який власник ОСОБА_12 надав ОСОБА_7 у користування, не знаючи про його готування до незаконних дій, прибув у с. Зазим»я Броварського району Київської області, де встановив місцезнаходження домоволодіння потерпілого. 11.03.2010 року, близько 17 години 55 хвилин, ОСОБА_7 з ОСОБА_9 автомобілем НОМЕР_1 прибули до ділянки АДРЕСА_6, де стали очікувати ОСОБА_3 для реалізації злочинного умислу, направленого на його захоплення й тримання як заручника з метою спонукання родичів до виплати грошових коштів за його звільнення. Близько 18 години 11.03.2010 року, коли ОСОБА_3 на власному автомобілі НОМЕР_2 заїхав у гараж на території домоволодіння та знаходився позаду транспортного засобу, ОСОБА_9 з ОСОБА_7 у заздалегідь приготовлених останнім шапках з прорізами для очей непомітно проникли до гаража, де вчинили напад на потерпілого, в ході якого ОСОБА_9 для подавлення волі до опору здійснив у напрямку ОСОБА_3 постріл з пістолета-кулемета «зразок 26», НОМЕР_6, калібру 7,62 мм (ТТ), заподіявши йому вогнепальне поранення верхньої третини правої голені, яке, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 58/Е від 14.05.2010 року, відноситься до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Після цього ОСОБА_7 та ОСОБА_9, погрожуючи ОСОБА_3 фізичною розправою та застосуванням вогнепальної зброї, змусили його сісти на переднє пасажирське сидіння власного автомобіля марки «Volvo XС-90» і передати їм ключі від транспортного засобу й мобільний телефон, тобто під час нападу, поєднаного з насильством, небезпечним для життя і здоров»я потерпілого, та з погрозою застосування такого насильства, незаконно заволоділи мобільним телефоном марки «NOKIA-N79», ІМЕІ НОМЕР_7 з сім-картою оператора мобільного зв»язку ЗАТ «Український мобільний зв»язок» з номером НОМЕР_8, вартістю, згідно з висновком експерта № 1-27 тв від 12.08.2010 року, 2 295 грн. Потім ОСОБА_9, розташовуючись на задньому сидінні автомобіля зі зброєю в руках для подальшого залякування ОСОБА_3, надів йому свою в»язану шапку, натягнувши її на обличчя, що унеможливлювало спостереження потерпілим маршрутів пересування, а ОСОБА_7, займаючи місце водія, за допомогою наданих власником ключів завів двигун транспортного засобу і залишив територію домоволодіння, таким чином незаконно заволодівши належним ОСОБА_3 автомобілем марки «Volvo XС-90», д/н НОМЕР_2, вартістю 318 510 грн. 51 коп. Від»їхавши до території с. Погреби Броварського району Київської області, ОСОБА_7 та ОСОБА_9, погрожуючи заручнику вбивством, висунули вимогу передачі їм грошових коштів у розмірі 500 000 доларів США, як умову його звільнення. ОСОБА_3, маючи вогнепальне поранення та побоюючись за своє життя, погодився щодо передачі злочинцям за своє звільнення 150 000 доларів США в строк до 06 години 12.03.2010 року, після чого за вказівками та під контролем ОСОБА_7 і ОСОБА_9 в телефонному режимі наказав дружині ОСОБА_13, яка використовувала номер НОМЕР_9, до вищевказаного часу зібрати 150 000 доларів США, що за курсом Національного банку України становило 1 197 360 грн., повідомивши вигадані обставини стосовно необхідності їх термінового використання. Усвідомлюючи тяжкість спричиненого ОСОБА_3 вогнепального поранення, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 для надання потерпілому кваліфікованої медичної допомоги з метою збереження його життя до одержання викупу, вирішили знайти лікаря, що не викриє їх злочинних дій. 11.03.2010 року, близько 20 години 30 хвилин, ОСОБА_7, використовуючи свої мобільні телефони з абонентськими номерами НОМЕР_10 та НОМЕР_11 зв»язався з ОСОБА_8 який користувався номерами НОМЕР_12 і НОМЕР_13, та попросив його приїхати на допомогу. 11.03.2010 року, близько 21 години 30 хвилин, ОСОБА_8 зустрівся з ОСОБА_7 при в»їзді до с. Погреби Броварського району Київської області, звідки разом з останнім власним автомобілем НОМЕР_3, прибув до місця, де на них очікував ОСОБА_9, що залишився утримувати як заручника ОСОБА_3 Дізнавшись про скоєне, ОСОБА_14 вступив у злочинну змову з ОСОБА_9 та ОСОБА_7 і приєднався до вчинення ними протиправних дій, зокрема 11.03.2010 року, близько 23 години 50 хвилин, переслідуючи мету отримання грошових коштів за звільнення заручника, в аптеці № 1 ТОВ «Фалбі», розташованій по вул. Сабурова, 13 в м. Києві, придбав лікарські засоби й автомобілем НОМЕР_3, з метою надання невідкладної медичної допомоги привіз до місцезнаходження пораненого ОСОБА_3 знайомого лікаря ОСОБА_15 Після надання ОСОБА_15, якому не було відомо про наміри співучасників злочину, медичної допомоги потерпілому, ОСОБА_8 відвіз його до ГВМКЦ «ГВКГ» МО України, розташованого по вул. Госпітальній, 18 в м. Києві. В свою чергу ОСОБА_7, з метою приховання засобів та знарядь злочинів, перегнав автомобіль НОМЕР_1, в багажному відділенні якого знаходилися пістолет-кулемет «зразок 26», НОМЕР_6, калібру 7,62 мм (ТТ) та маска, що використовувалися в ході протиправних дій, на вул. Приозерну в м. Києві, звідки з ОСОБА_8 автомобілем останнього прибув до місця утримування ОСОБА_9 як заручника ОСОБА_3 У період часу з 02 години до 05 години 30 хвилин 12.03.2010 року ОСОБА_3, виконуючи вимоги ОСОБА_7 та ОСОБА_9 з огляду на реальність їх погроз та використовуючи власний телефон марки «NOKIA-N 79» з абонентським номером НОМЕР_8, неодноразово повідомляв дружині ОСОБА_13 про необхідність зібрання до 06 години 12.03.2010 року 150 000 доларів США, за якими прибуде кур»єр. В цей же проміжок часу ОСОБА_8 перебував поблизу місця тримання ОСОБА_3, очікуючи від ОСОБА_7 і ОСОБА_9 подальших вказівок. Близько 05 години 30 хвилин 12.03.2010 року ОСОБА_13 в телефонному режимі повідомила своєму чоловікові ОСОБА_3 щодо наявності 150 000 доларів США для передачі, після чого ОСОБА_8 під час слідування власним автомобілем з ОСОБА_7 до м. Києва на прохання останнього біля автодороги в напрямку с. Зазим»я Броварського району Київській області викинув належний потерпілому мобільний телефон марки «NOKIA - N 79» ІМЕІ НОМЕР_7 з абонентським номером НОМЕР_8 з метою унеможливлення їх викриття у вчиненні злочинів. У подальшому, для приховання слідів злочину, ОСОБА_8 надав ОСОБА_7 іншу пару взуття, а рукавиці та взуття, що були на тому під час захоплення ОСОБА_3, сховав за місцем проживання знайомої ОСОБА_16 - в квартирі АДРЕСА_1. Крім того, 12.03.2010 року, близько 08 години 50 хвилин, ОСОБА_8, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7, з метою заміни засобів мобільного зв»язку для унеможливлення встановлення їх місцезнаходження під час контактів з ОСОБА_13, за надані ОСОБА_7 кошти в магазині ТОВ «Євросеть ЦТ», розташованому по проспекту Маяковського, 43/2 в м. Києві, придбав два мобільних телефони марки «Nokia 1202». В період з 07 години 40 хвилин до 10 години 12.03.2010 року ОСОБА_7, представляючись не своїм ім»ям, домовлявся про зустріч з ОСОБА_13 для отримання від неї коштів у розмірі 150 000 доларів США, що за курсом Національного банку України становить 1 197 360 грн., після чого спільно з ОСОБА_8 автомобілем марки «DAEWOO Lanos» вони прибули на вул. Центральну в с. Зазим»я Броварського району Київської області, де були затримані працівниками міліції. ОСОБА_9, що залишався незаконно утримувати як заручника ОСОБА_3, близько 12 години 30 хвилин 12.03.2010 року з місця вчинення злочину зник, після чого поранений потерпілий власним автомобілем дістався місця проживання.

Після допиту підсудних, потерпілого, свідків, дослідження матеріалів справи, огляду речових доказів потерпілий ОСОБА_3 заявив клопотання про направлення кримінальної справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти досудового слідства, яка не може бути усунута судом, оскільки в ході судового розгляду були встановлені переконливі підстави для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб, окремий розгляд справи щодо яких неможливий, вбачаються підстави для збільшення ОСОБА_7 і ОСОБА_8 обсягу обвинувачення.

Вислухавши думки прокурора Неділька С.А., який вважав досудове слідство повним і всебічним, а заявлене клопотання - недоцільним та спрямованим на затягування прийняття кінцевого рішення в кримінальній справі; представника потерпілого ОСОБА_4, що просив повернути кримінальну справу на додаткове розслідування для встановлення замовника викрадення ОСОБА_3 і вичерпного кола осіб, які протягом 11 - 12 березня 2010 року вчинили тяжкі злочини, діючи в складі організованої групи з чітким розподілом ролей; підсудних та їх захисників, що заперечували проти повернення справи на додаткове розслідування, оскільки наведені потерпілим та його представником доводи є надуманими, а обставини справи - максимально з»ясованими в ході судового розгляду, суд приходить висновку, що кримінальна справа підлягає скеруванню на додаткове розслідування з мотивів суттєвої неповноти досудового слідства та наявності істотних недоліків, які неможливо усунути в ході судового розгляду, перевірки підстав збільшення обсягу обвинувачення ОСОБА_7 за неможливості зміни обвинувачення прокурором у суді, притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб, окремий розгляд справи щодо яких неможливий.

Виходячи з ч. 11 Перехідних положень КПК України, кримінальні справи, які на день набрання чинності цим Кодексом надійшли до суду від прокурорів з обвинувальним висновком, розглядаються судами першої, апеляційної, касаційної інстанцій і Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Кодексом. Кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_7 за ст.ст. 289 ч. 3, 147 ч. 1, 189 ч. 3, 187 ч. 3, 28 ч. 2, 263 ч. 1 КК України, ОСОБА_8 за ст.ст. 147 ч. 1, 189 ч. 3, 187 ч. 3, 28 ч. 2, 263 ч. 1 КК України надійшла до Броварського міськрайонного суду Київської області 13.09.2010 року та втретє перебуває в провадженні суду з 09.07.2012 року, тому розглядається за правилами КПК України 1960 року.

За правилами ст. 22 КПК України 1960 року, суд, прокурор і слідчий зобов»язані вжити всіх заходів для повного, всебічного та об»єктивного дослідження обставин справи. Вказана вимога означає висунення й перевірку всіх можливих версій щодо осіб винних, мотиву і мети вчинення злочину, з»ясування всіх обставин, які підлягають доказуванню в кримінальній справі, їх аналіз в цілому у відповідності з встановленими фактами, оцінку всіх допустимих і належних доказів у сукупності. Порушення вимоги закону про всебічне, повне й об»єктивне дослідження обставин справи є незаперечною підставою для зміни або скасування судових рішень. Разом із тим, вказані вимоги закону при розслідуванні кримінальної справи не виконані, обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, слідчим в ОВС СВ УБОЗ ГУ МВС України в Київській області Гагаловським В.П. до уваги прийняті не були, а ігнорування уповноваженою особою достатніх, узгоджених між собою, логічно обґрунтованих та переконливих доказів організованої участі в захопленні заручника, крім ОСОБА_7 і ОСОБА_9, інших осіб, потягло пред»явлення ОСОБА_7 неконкретного обвинувачення.

Допитаний в ході судового розгляду підсудний ОСОБА_7 свою вину в інкримінованих злочинах не визнав, давав алогічні та непослідовні показання, які суперечать іншим зібраним по справі доказам, що об»єктивно узгоджуються між собою. Так, ОСОБА_7 показав, що в 2004 році познайомився з ОСОБА_9 - співмешканцем матері, військовим офіцером, викладачем рукопашного бою, через нього з 2004-2005 р.р. знав ОСОБА_11, з яким ОСОБА_9 з матір»ю певний час разом орендували житло, періодично зустрічався з ним в більярдному клубі «Ярослав» у м. Києві, в 2006 році через ОСОБА_9 познайомився з ОСОБА_8 і з того часу приятелював з ним, з 2008 року дружив з ОСОБА_12 В 2009 році ОСОБА_9 заборгував кошти значній кількості людей, через ОСОБА_11 позичив у когось 5 000 доларів США, уникав зустрічей, постійно змінював номери мобільного телефону. Саме з питання повернення ОСОБА_9 боргу йому 10.03.2010 року зателефонував ОСОБА_11 і запропонував зустрітися, спілкуючись в автомобілі, вони разом заїхали в с. Погреби Броварського району Київської області, де він передав прайс-листи на цемент знайомому ОСОБА_18, адреси проживання якого не знає, потім підвіз ОСОБА_11 до місця проживання. Того ж вечора він зустрівся з ОСОБА_9 на автозаправочній станції в с. Погреби Броварського району Київської області, за результатом спілкування з останнім по телефону запевнив ОСОБА_11 у якнайшвидшому поверненні боргу. Оскільки ОСОБА_12 пошкодив його автомобіль марки «Mersedes S-500», приблизно за тиждень до 11.03.2010 року він взяв у користування належний останньому автомобіль НОМЕР_1, на якому постійно пересувався. Приблизно о 16 - 17 годині 11.03.2010 року ОСОБА_9 попросив підвезти його на нетривалий час у справах, в районі масиву «Троєщина» в автомобіль підсів раніше незнайомий чоловік зростом приблизно 180 см, віком старше 40 років, міцної статури, який представився «ОСОБА_38», вказаних осіб він відвіз у с. Погреби Броварського району Київської області та пообіцяв зачекати. Приблизно через 20-30 хвилин ОСОБА_9 по телефону попросив його приїхати на поле, пояснивши маршрут слідування, коли він приблизно через 15-20 хвилин дістався вказаного місця, ОСОБА_9 і «ОСОБА_38» повідомили, що відбулося кульове поранення в ногу і попросили знайти лікаря, подробиць не розповідали. Згадавши, що у ОСОБА_8 є знайомі лікарі у військовому госпіталі, де йому особисто неодноразово надавали кваліфіковану допомогу, він зателефонував приятелю і попросив під»їхати до стели на в»їзді в с. Погреби, звідти вони разом автомобілем ОСОБА_8 марки «DAEWOO Lanos» приїхали до ОСОБА_9, який повідомив про вогнепальне поранення людини і необхідність надання їй адекватної медичної допомоги на місці. Після отримання від нього грошей на поточні витрати, ОСОБА_8 поїхав у м. Київ за лікарем, а він пішки пішов до стели за автомобілем марки «Skoda Superb», на якому повернувся до ОСОБА_9 Коли ОСОБА_8 привіз лікаря, він з ОСОБА_15 уперше підійшов до автомобіля марки «Volvo XС-90», на розкладеному передньому пасажирському сидінні якого лежав чоловік з натягнутою на обличчя шапкою. На прохання лікаря відвезти пораненого в світле місце для надання допомоги, вони переїхали в район ТЕЦ, де ОСОБА_15 обробив і перев»язав потерпілому рану, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 поруч не було. Потім з пораненим залишався ОСОБА_9, ОСОБА_8 уїхав з лікарем, а його попросив відвезти «ОСОБА_38», який на полі пересів до іншого транспортного засобу, забувши в багажному відділенні автомобіля марки «Skoda Superb» спортивну сумку, в якій пізніше працівниками міліції був виявлений пістолет-кулемет «зразок 26», НОМЕР_6 з глушником. Оскільки він залишив автомобіль на житловому масиві «Оболонь», а ОСОБА_9 просив приїхати, його відвіз ОСОБА_8, дорогою наполягаючи на госпіталізації пораненого, з цього приводу у них відбувся конфлікт з ОСОБА_9, який говорив, що необхідно дочекатися «ОСОБА_38». За вказівкою ОСОБА_9 він відвіз потерпілого в с. Літки Броварського району Київської області, ОСОБА_19 з ОСОБА_8 їхали позаду, потім він пересів в автомобіль марки «DAEWOO Lanos», випадково разом зі своїми забравши з автомобіля марки «Volvo XС-90» належний ОСОБА_3 телефон марки «NOKIA-N 79». Тільки коли дорогою до м. Києва на вказаний телефон зателефонувала жінка, повідомивши, що її чоловіка викрали й необхідно кудись під»їхати та забрати цінну річ, зрозумів, що ОСОБА_9 з «ОСОБА_38» тримають людину в заручниках, вимагаючи за це викуп, тому порадив викликати міліцію та не давати нікому грошей. З приводу вчинення злочину по телефону посварився зі співмешканцем матері, потім на його прохання ОСОБА_20 залишив телефон марки «NOKIA-N 79» в бетонній трубі. Проїжджаючи через житловий масив «Троєщина», попросив ОСОБА_8 надати йому сухе взуття, свої мокрі кросівки і рукавиці залишив за місцем проживання останнього. В цей період декілька разів спілкувався з дружиною потерпілого, яка телефонувала йому на мобільний телефон, плакала, переживала, просила зустрітися. Усвідомлюючи, що відбулося, він на хотів «засвічувати» свій мобільний телефон, тому з ОСОБА_20 заїхав до магазину в м. Києві, де той за надані ним кошти придбав два мобільних телефона, переставив в один із них карточку та зателефонував жінці. Співчуваючи ОСОБА_13 і бажаючи заспокоїти її, вранці 12.03.2010 року зустрівся з дружиною ОСОБА_3 в обумовленому місці, куди його також привіз ОСОБА_8, там у власному автомобілі жінка намагалась всунути йому якийсь пакет, у цей час він був затриманий працівники міліції. Запевняє, що потерпілий оговорює його стосовно участі в тяжких злочинах, не знає, чому ОСОБА_11 вводив в оману слідчого СВ УБОЗ ГУ МВС України в Київській області, повідомивши, що 10.03.2010 року їздив з ним в с. Зазим»я показати будинок ОСОБА_3, не може пояснити, чому неодноразово мав телефонні з»єднання з ОСОБА_12, ОСОБА_11 та іншими невстановленими органом досудового слідства особами в ніч на 12.03.2010 року, категорично заперечує свою обізнаність про наявність у ОСОБА_9 та «ОСОБА_38» пістолета-кулемета з глушником і шапок з прорізами для очей, які потім були виявлені в автомобілі марки «Skoda Superb», наполягає, що наявні в матерілах справи його показання не відповідають дійсності, були підписані під фізичним та психологічним тиском працівників правоохоронних органів, які понад добу застосовували фізичну силу.

Згідно з дослідженими судом показаннями ОСОБА_7, даними ним, як підозрюваним, 13.03.2010 року (т. 9 а.с. 49-51), на початку березня 2010 року співмешканець матері запропонував разом «провчити» бізнесмена, який проживає в с. Зазим»я Броварського району Київської області та не повною мірою розрахувався зі знайомими ОСОБА_9, на що він погодився. 11.03.2010 року, близько 18 години, вони удвох з ОСОБА_9 автомобілем марки «Skoda Superb» приїхали в с. Зазим»я, залишили автомобіль у пустинному місці на відстані близько 500 м від жилих будинків, звідти пішки направились до домоволодіння підприємця, дорогу знав і вказував ОСОБА_9, який мав при собі спортивну сумку. Коли незнайомий чоловік автомобілем марки «VOLVO» заїхав спочатку в ворота, потім у гараж, вони прослідували за ним, одягнувши заздалегідь придбані ним в»язані маски чорного кольору, щоб не бути впізнаними. В гаражі він уперше побачив у ОСОБА_9 пістолет-кулемет, з якого той одразу вистрілив, влучивши ОСОБА_3 у праву ногу, після чого наказав пораненому сісти до салону власного автомобіля. Усвідомлюючи, що потрібно їхати, він сів за кермо автомобіля марки «Volvo XС-90», потерпілий знаходився на передньому пасажирському сидінні, а ОСОБА_9 розташувався позаду зі зброєю в руках. На відстані близько 3-4 км від села він зупинив автомобіль на пустирі, ОСОБА_9 перев»язав потерпілому ногу, яка кровоточила, в цей час на ОСОБА_3 була одягнена в»язана шапка. Усвідомлюючи тяжкість поранення, він зателефонував ОСОБА_8 на мобільний телефон його дівчини ОСОБА_21 та попросив зустрітися, коли близько 22 години на автомобілі марки «Skoda Superb» прибув до обумовленого місця, ОСОБА_8 його вже очікував. Разом автомобілем ОСОБА_8 марки «DAEWOO Lanos» вони поїхали на місце, де знаходився ОСОБА_9, дорогою він повідомив про необхідність лікарської допомоги у зв»язку з отриманням якимсь чоловіком вогнепального поранення внаслідок нещасного випадку, подробиці пообіцяв розповісти пізніше. Не доїжджаючи до автомобіля марки «VOLVO», він сказав зупинитись, ОСОБА_9, підійшовши, також попросив знайти лікаря, ОСОБА_8 пообіцяв привезти фахівця, якого необхідно «віддячити», тому він передав ОСОБА_8 якусь суму коштів. Через деякий час ОСОБА_8 на своєму автомобілі привіз лікаря, той надав ОСОБА_3 медичну допомогу та був відвезений до м. Києва. Він та ОСОБА_9 наказали пораненому по телефону заспокоїти дружину, щоб вона не викликала міліцію, тому ОСОБА_3 повідомив їй про пошкодження колеса, також потерпілий сказав, що все зрозумів і поцікавився розміром суми грошей за своє звільнення. В подальшому він, помістивши до багажника пістолет-кулемет, яким ОСОБА_9 спричинив ОСОБА_3 вогнепальне поранення, автомобілем марки «Skoda Superb» поїхав на житловий масив «Оболонь» в м. Києві, де на вул. Приозерній проживала його матір, звідти по телефону попросив ОСОБА_8 його забрати та вони удвох прибули до лісопосадки неподалік с. Погреби Броварського району Київської області, де очікували ОСОБА_9 з пораненим. Він сів за кермо автомобіля марки «VOLVO» і поїхав до озера в с. Літки Броварського району Київської області, ОСОБА_3 вмовляв не вбивати його, пропонуючи гроші за збереження життя, в зв»язку з чим він надав потерпілому можливість зателефонувати дружині та сказати, щоб вона до ранку підготувала гроші, про яку суму коштів велась мова - не пригадує. Через деякий час він, забравши належний ОСОБА_3 мобільний телефон, попросив ОСОБА_8 відвезти його до м. Києва, біля озера з потерпілим залишився ОСОБА_9 Зателефонувавши дорогою дружині ОСОБА_3 та представившись «ОСОБА_38», сказав, що знайомий попросив його забрати у неї якусь цінну річ, маючи на увазі гроші; на повороті до с. Зазим»я передав ОСОБА_8 мобільний телефон потерпілого, який той на його прохання викинув у бетонні кільця. В м. Києві вони заїхали до батьків ОСОБА_20, останній виніс йому туфлі, а промоклі кросівки та рукавиці залишив за місцем проживання ОСОБА_21 Після цього вони придбали новий мобільний телефон, з якого він знову зателефонував ОСОБА_13, домовившись з нею про зустріч в с. Зазим»я Броварського району. В оговореному місці близько 10 години 12.03.2010 року він з автомобіля марки «DAEWOO Lanos» пересів до автомобіля марки «Volkswagen Passat», на якому приїхала ОСОБА_13, після чого був затриманий працівниками міліції.

Показання ОСОБА_7 на досудовому слідстві та в судовому засіданні, незважаючи на явну протилежність викладених в них обставин, не кореспондуються з іншими зібраними по справі доказами, що свідчить про їх недостовірність і надуманість, наявність змови підсудного з невстановленими особами про введення в оману органів досудового слідства і суду щодо фактичних обставин справи.

Допитаний судом підсудний ОСОБА_8 визнав свою вину за ст.ст. 263 ч. 1, 189 КК України, оскільки дійсно придбав зброю у ОСОБА_10 і продав її ОСОБА_9, 12.03.2010 року на власному автомобілі підвозив до дружини ОСОБА_3 ОСОБА_7 за грошима, які той вимагав, на прохання останнього викинув належний потерпілому мобільний телефон. Показав, що в 2006 році познайомився з ОСОБА_9, через останнього почав приятелювати з сином його співмешканки ОСОБА_7 Восени 2009 року випадково зустрів ОСОБА_9, який поцікавився можливістю дістати нарізну зброю. В другій декаді січня 2010 року знайомий ОСОБА_22 попросив віддати кошти в сумі 2 000 доларів США, які він йому заборгував, раніше незнайомому ОСОБА_10, при передачі тому 700 доларів США останній показав наявну при ньому зброю, повідомивши, що продає її. Він зателефонував ОСОБА_9, який виявив зацікавленість у пістолеті-кулеметі вартістю 3 000 доларів США, за придбану для нього вогнепальну зброю той повністю розрахувався, з цих грошей віддав ОСОБА_10 2 300 доларів США, злочин вчинив наприкінці січня 2010 року. 11.03.2010 року протягом дня зі співмешканкою ОСОБА_21 перебував в орендованій квартирі по вул. Маяковського в м. Києві, неодноразово зідзвонювався з ОСОБА_7, який обіцяв заїхати в гості. О 19 годині 58 хвилин 11.03.2010 року ОСОБА_7 у телефонному режимі попросив терміново приїхати до стели на в»їзді в с. Погреби Броварського району Київської області, власним автомобілем НОМЕР_3, враховуючи відстань, прибув туди швидко, але на місці довго очікував ОСОБА_7, періодично йому телефонуючи. Під»їхавши на належному ОСОБА_12 автомобілі марки «Skoda Superb», ОСОБА_7 пересів у його транспортний засіб і вони приїхали в поле, за вказівкою останнього зупинились на відстані 20-25 м позаду автомобіля з увімкненими габаритними вогнями, звідти підійшов засмучений ОСОБА_9 та повідомив, що з проданого ним пістолета-кулемета набоєм калібром 7,62 мм він поранив людину, темна кров з ноги якого залила весь килимок, попросив привезти лікаря. Не будучи обізнаним, що ОСОБА_7 і ОСОБА_9 тримають пораненого чоловіка як заручника, однак розуміючи, що вони вчинили злочин, тому не можуть звернутися до лікувального закладу, при цьому злякавшись, що буде викритий у продажі вогнепальної зброї, він по телефону з»ясував у хірурга ОСОБА_15, де той знаходиться, та поїхав за ним у військовий госпіталь, попередньо отримавши від ОСОБА_7 близько 2 000 грн. на витрати Лікарю він повідомив, що багаті люди постріляли один одного і потрібно надати допомогу на місці, в ході слідування вони в аптеці придбали необхідні медикамети й перев»язочний матеріал. Поки в лісосмузі неподалік ТЕЦ поблизу с. Погреби Броварського району Київської області ОСОБА_15 у присутності ОСОБА_7 надавав кваліфіковану допомогу пораненому, він з ОСОБА_9 з»їздив на житловий масив «Троєщина» в м. Києві за сигаретами, потім відвіз лікаря на роботу, сплативши за його послуги 1 200 грн., дорогою ОСОБА_15 говорив про важкий стан ОСОБА_3 і наполягав на його невідкладній госпіталізації. В 0 годин 42 хвилини знову зателефонував ОСОБА_7, попросивши приїхати до будинку його матері на житловому масиві «Оболонь», там поцікавився станом ОСОБА_3 і попросив разом розповісти ОСОБА_9 про необхідність стаціонарного лікування потерпілого. Коли він вчетверте автомобілем марки «DAEWOO Lanos» прибув на поле неподалік с. Погреби, ОСОБА_23 та співмешканець його матері сперечались, потім ОСОБА_7 сів за кермо автомобіля марки «Volvo XС-90» і швидко рушив з місця, ОСОБА_9 попросив його наздогнати, тому деякий період вони хаотично пересувались між населеними пунктами Броварського району, втратили ОСОБА_7 з поля зору, на телефонні дзвінки той також не відповідав. У цей час ОСОБА_9 повідомив, що ОСОБА_3 винен йому гроші, суми не називав. Вийшовши на зв»язок, ОСОБА_7 повідомив про своє перебування в с. Літки, де ОСОБА_9 з ОСОБА_7 знову сварились, останній попросив відвезти його в м. Київ, дорогою заправивши повний бак бензину, та викинути належний потерпілому мобільний телефон. Заїхавши до батьків, на прохання ОСОБА_7 надав йому сухе взуття, той дорогою перевзувся і свої мокрі кросівки попросив залишити в квартирі, яку вони з ОСОБА_21 на той час орендували. Коли він повернувся до власного автомобіля, ОСОБА_7 з кимсь розмовляв по телефону, потім сказав, що в нього розрядилась батарея і дав кошти, за які він у магазині придбав два мобільних телефона «NOKIA», один із яких намірявся подарувати молодшому сину. В подальшому ОСОБА_7 по новому телефону спілкувався з жінкою, заспокоював її, пропонував нікому не давати гроші, при цьому називася «ОСОБА_38», потім на прохання ОСОБА_7 відвіз його до дружини пораненого в с. Зазим»я Броварського району, де той, зустрівшись з ОСОБА_13, пересів до автомобіля «Volkswagen» і вони були затримані працівниками міліції. Працівники УБОЗ ГУ МВС України в Київській області після затримання застосовували відносно нього й ОСОБА_7 фізичну силу, наполягаючи на повідомленні правдивих обставин своєї злочинної діяльності. Він розкаюється у протиправних діях, однак наполягає на своїй необізнаності з планами й намірами ОСОБА_7 і ОСОБА_9, випадковій участі у вимаганні лише шляхом надання останнім транспорту під час вчинення злочину, непричетності до інкримінованих органом досудового слідства захоплення заручника та розбійного нападу на ОСОБА_3, просить урахувати, що завдяки забезпеченому за його допомогою кваліфікованому лікарському втручанню життя пораненого було збережено, крім того, його родиною потерпілому частково відшкодована моральна шкода шляхом сплати 10 000 грн.

Потерпілий ОСОБА_3 у судовому засіданні показав, що 11.03.2010 року він власним автомобілем НОМЕР_2, виїхав з роботи в м. Києві близько 17 години, дістався місця проживання в с. Зазим»я Броварського району Київської області приблизно через 50 хвилин, де заїхав у гараж. Коли він знаходився біля багажного відділення транспортного засобу, до гаража з криками: «Стояти! Не рухатись!» забігли два чоловіка, при цьому у вищого зростом, як йому в подальшому стало відомо - ОСОБА_9 - на обличчі була шапка з прорізами для очей, у нижчого, яким виявився ОСОБА_7, обличчя до очей було закрито светром, а вище - капюшоном. ОСОБА_9 витягнув із-за спини пістолет-кулемет і прицілився йому в живіт, він схопився рукою за глушник та потягнув униз, у цей час пролунав постріл, внаслідок якого йому було спричинене вогнепальне поранення правої ноги. ОСОБА_7, наказавши передати йому ключі від автомобіля та сісти на переднє пасажирське сидіння, зайняв місце водія, ОСОБА_9 розмістився на задньому сидінні зі зброєю на колінах. Після того, як ОСОБА_7 відібрав у нього мобільний телефон, з якого відразу вийняв батарею, а ОСОБА_9, відкинувши сидіння в напівлежаче становище, одягнув йому в»язану шапку, яка до шиї повністю закривала обличчя, транспортний засіб виїхав з гаража. Під час руху злочинці називали один одного «ОСОБА_38», з ним спілкувався ОСОБА_7, який розповів, що їх через посередників найняли для його вбивства за винагороду, але в останній момент стало відомо, що, коли вони приїдуть за гонораром, їх також позбавлять життя, просив пригадати всіх осіб, які гіпотетично могли бути його замовниками. На його прохання зупинити кровотечу нападники з»їхали з траси на грунтову дорогу, в безлюдному місці він перев»язав рану наявними в аптечці бинтами; ОСОБА_7 і ОСОБА_9 постійно розмовляли з кимсь по мобільних телефонах, залишаючи транспортний засіб, тому характеру розмови не чув. Близько 19 години 11.03.2010 року та через годину на його прохання ОСОБА_7 надавав мобільний телефон для здійснення дзвінка дружині, якій двічі повідомляв, що пробив спочатку одне, потім інше колесо. Між цими двома дзвінками до них уперше під»їхав автомобіль марки «Skoda» темного кольору, що залишався на відстані близько 20 м, через нещільну в»язку в шапці він розглядів, як з нього вийшов один чоловік і про щось спілкувався з ОСОБА_7 і ОСОБА_9 По поверненню ОСОБА_7 сказав, що за його вбивство вони отримали аванс, за який придбали зброю й автомобіль, повідомили посереднику про виконання замовлення і повинні зараз їхати за гонораром, а ОСОБА_9 додав, що він має усвідомлювати серйозність їх намірів. Після того, як ОСОБА_7 уїхав кудись з водієм автомобіля марки «Skoda», пістолета-кулемета він візуально не спостерігав, у цей час намагався домовитися з ОСОБА_9 про збереження його життя за грошову винагороду, на що той відповів: «Якби не цей козел, все було б інакше, а зараз сядь і замовкни», після цього в жодні розмови з ним не вступав, на його прохання підняв сидіння й дозволив підтягнути до носа шапку для забезпечення дихання. Протягом якогось часу вони кружляли на його автомобілі неподалік то з одним, то з двома нападниками та повертались на попереднє місце, куди декілька разів приїжджав автомобіль марки «Skoda» і злочинці спілкувались з його водієм. ОСОБА_7 і ОСОБА_9 чудово орієнтувались в місцевості, безперешкодно переміщались між с.Пухівка, с. Погреби, с. Зазим»я, с. Рожни, с. Літки, в тому числі з вимкненими фарами. Коли він скаржився на погане самопочуття і просив про допомогу, ОСОБА_7 відповідав: «Навіщо смертнику допомога?», але ОСОБА_9 після його постійної пропозиції коштів за своє життя запевнив, що скоро привезуть лікаря, з чого він дійшов висновку про можливість торгу. Коли він у період з 22 до 23 години втретє зателефонував дружині й на вимогу ОСОБА_7 повідомив, що залишається на переговорах з конкурентами до ранку, по реакції зрозумів, що та усвідомила небезпечність ситуації і прийматиме відповідні міри. Через деякий час вони повернулись на ділянку місцевості між с. Погреби та с. Зазим»я, де вперше з»явився автомобіль ОСОБА_8 марки «DAEWOO Lanos», до автомобіля марки «Volvo XС-90» пересів лікар, вони переїхали в іншу місцевість і ОСОБА_15 надав йому медичну допомогу. Оскільки в цей час світло в салоні було увімкнене й нападник нижчого зросту зняв капюшон, через в»язку в шапці розглядів його обличчя, тому категорично стверджує, що цією особою був ОСОБА_7 В подальшому автомобіль марки «Volvo XС-90» знову пересувався під керуванням то ОСОБА_9, то ОСОБА_7, останній приблизно серед ночі повідомив, що за його життя їм запропонували 300 000 доларів США, тому він, якщо хоче вижити, повинен сплатити 500 000 доларів США, але шляхом тривалих перемовин дійшли згоди про оплату 300 000 доларів США, з яких 150 000 доларів США злочинці повинні отримати до ранку 12.03.2010 року, решту - згодом, ОСОБА_9 в цих розмовах участі не приймав. ОСОБА_7 запропонував подумати, яким чином він може зібрати та передати до 6 години ранку першу частину обумовленої суми, після спільного обговорення версії з наданого телефону зателефонував дружині, повідомивши, що вранці купуватиме фуру і попросив терміново позичити в друзів 150 000 доларів США. Протягом ночі з цього приводу ще декілька разів телефонував ОСОБА_13, під час останньої розмови на світанку, знаходячись в с. Літки, за вказівкою ОСОБА_7 сказав, що до неї прибуде кур»єр на ім»я «ОСОБА_38» і скаже, що приїхав за грошима для купівлі вантажного автомобіля. Потім знову з»явився автомобіль марки «DAEWOO Lanos» і ОСОБА_7 уїхав, а вищий за зростом нападник, залишаючись із ним, вранці заснув, що дало змогу роздивитися його та в подальшому на фотознімку за рисами обличчя безперешкодно впізнати ОСОБА_9; ОСОБА_8 у період досліджуваних судом подій він не бачив. З»ясувавши близько 11 години 12.03.2010 року, що телефони ОСОБА_7 і ОСОБА_8 вимкнені, ОСОБА_9 занервував, очікував приїзду друзів, після чого нагадав про необхідність сплати йому коштів і пішов у напрямку траси, а він власним автомобілем дістався місця проживання. Наведеними злочинами спричинені шкода його здоров»ю, значні матеріальні й моральні збитки. Впевнений, що захоплення його як заручника заздалегідь замовлялося невстановленою органом досудового слідства особою та ретельно готувалося організованою злочинною групою з чітким розподілом ролей, до якої входили, крім ОСОБА_7, ОСОБА_9 й ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та інші особи, однак орган досудового слідства переконливі докази з цього приводу проігнорував, а розслідування провів на низькому професійному рівні, тому наполягає на поверненні справи на додаткове розслідування для встановлення всіх причетних до протиправних дій відносно нього осіб з метою їх справедливого покарання. В ході розслідування кримінальної справи він дізнався, що колишній виконавчий директор заснованої ним фірми ОСОБА_11, приблизно за 2 роки до подій звільнений за порушення трудової дисципліни, який погрожував йому, а співробітникам ОСОБА_24 і ОСОБА_25 натякав на швидкому припиненні існування його підприємства, тривалий час був знайомий з ОСОБА_7 і ОСОБА_9, напередодні злочину знаходився з ОСОБА_7 у с. Зазим»я та в ніч з 11 на 12 березня 2010 року неодноразово спілкувався з останнім, однак ця обставина залишилась поза увагою досудового слідства та причетність ОСОБА_11 до його захоплення перевірена не була.

З показань свідка ОСОБА_10 убачається, що наприкінці грудня 2009 року чи на початку січня 2010 року він за місцем проживання знайомого ОСОБА_22 познайомився ОСОБА_8, який поцікавився в нього можливістю придбати короткоствольну вогнепальну зброю й вони обмінялися номерами телефонів. Бажаючи заробити кошти для лікування хворої матері та знаючи, що на Закарпатті зброю можна купити без проблем, приблизно через місяць після знайомства отримав від ОСОБА_8 700 доларів США завдатку, в м. Мукачево придбав, серед іншого, пістолет-кулемет «зразок 26», НОМЕР_6, калібром 7,62 мм (ТТ) з двома магазинами, які наприкінці січня 2010 року в м. Києві передав замовнику. ОСОБА_8 пообіцяв протягом тижня провести з ним повний розрахунок за зброю шляхом сплати 1 700 доларів США, однак зник і на зв»язок не виходив, його мобільний телефон постійно був вимкнений. За свої протиправні дії він був засуджений Броварським міськрайонним судом; такі особи, як ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_12, ОСОБА_11 йому не знайомі.

Свідок ОСОБА_22 підтвердив, що знайомі ОСОБА_8 і ОСОБА_10 неодноразово бували в нього вдома, де могли познайомитися, однак йому про це не відомо. ОСОБА_8 займався спортом, тренував молодь, в його присутності зброєю ніколи не цікавився.

Свідок ОСОБА_12 суду показав, що показання ОСОБА_7 про пошкодження ним належного останньому автомобіля марки «Mersedes S 500» не відповідають дійсності, підсудний на той час власного транспортного засобу не мав і наприкінці 2009 року декілька разів використовував належний йому автомобіль НОМЕР_1. З ОСОБА_7 вони не приятелювали та спільних інтересів не мали, однак, оскільки той заборгував йому 2 000 доларів США та був зобов»язаним, 08.03.2010 року чи 09.03.2010 року передав підсудному ключі від власного автомобіля з проханням перегнати транспортний засіб на техстанцію на Бориспільському Шосе, оскільки використання автомобіля було утрудненим внаслідок пошкодження ходової частини, після чого чоловік рідної сестри підсудного ОСОБА_26 відвіз його до батьків у м. Бориспіль, де з 09.03.2010 року протягом тижня постійно лікувався від важкої ангіни з високою температурою, із засобів масової інформації дізнався про вчинення ОСОБА_7 злочину. На той час він використовував мобільний телефон з номером НОМЕР_14, у період лікування, хвилюючись за своєчасний ремонт автомобіля, неодноразово телефонував ОСОБА_7, причин спілкування з останнім по телефону в нічну пору пояснити не зміг, перебування в досліджуваний судом період в с. Зазим»я Броварського району Київської області категорично заперечує. Приятелюючи багато років з сім»єю сестри ОСОБА_7, він був знайомий зі співмешканцем її матері ОСОБА_9, ОСОБА_8 знав наглядно.

Згідно з показаннями свідка ОСОБА_13, її чоловік 11.03.2010 року своєчасно не повернувся з роботи, а його мобільний телефон був вимкнений, потім ОСОБА_3 по телефону повідомив, що пробив колесо, після чого телефон знову був вимкнений, однак через деякий час чоловік розповів про пошкодження іншого колеса. Оскільки отримана інформація була малоймовірною, вона після 20 години 11.03.2010 року вирішила поїхати назустріч чоловікові, вийшовши з будинку, виявила відчиненими ворота гаража, ключі від якого завжди знаходилися в автомобілі марки «Volvo XС-90», тому почала хвилюватися. На власному автомобілі вона проїхала по двох маршрутах слідування чоловіка, однак автомобіля не виявила, телефон знову постійно був вимкнений, що спонукало її звернутися до Броварського МВ ГУ МВС України в Київській області. Коли чоловік, зателефонувавши втретє близько 22 години 11.03.2010 року, повідомив, що вечеряє з конкурентами за містом і довго буде зайнятий, натяком поцікавилась, чи загрожує йому небезпека та отримала стверджуючу відповідь, після чого з працівниками міліції прибула до місця проживання. В гаражі була виявлена кров на підлозі, а сліди взуття, за переконанням експерта, свідчили про присутність на території домоволодіння не менше трьох осіб, при цьому наявні біля паркану, будиночка охорони й на кучугурі снігу сліди з домішками крові вели до протилежного берега р. Десна. В результаті огляду місця події за слідами взуття та протекторами шин автомобілів співробітники міліції зробили висновок, що сторонні особи вели спостереження за її чоловіком. Близько 03 години 12.03.2010 року ОСОБА_3 зателефонував зі свого номера, повідомивши, що має намір терміново придбати вантажний автомобіль, тому вона повинна до 6 години ранку зібрати 150 000 доларів США та при зустрічі передати їх людині, яка попередньо вийде на зв»язок. Розуміючи, що злочинець приїде за викупом, працівники міліції підготували «кукли» із купюр доларів США і порізаного паперу, які склали до паперового пакету. Приблизно о 07 годині 30 хвилин - 08 годині 12.03.2010 року з невідомого номера зателефонував незнайомий чоловік, який, назвавшись «ОСОБА_38», повідомив, що має зустрітись з нею, декілька разів у телефонному режимі вони обговорювали деталі. При цьому, як їй у подальшому стало відомо - ОСОБА_7 - був нелогічним, розпитував у неї, що трапилося, на повідомлення про необхідність передачі грошей за врятування життя свого чоловіка співчував та пропонував звернутися до правоохоронних органів, однак виявляв зацікавленість у їх зустрічі. Вони зустрілися на площі в садовому товаристві с. Зазим»я о 10 годині 30 хвилин, куди ОСОБА_7 для отримання коштів у сумі 150 000 доларів США прибув автомобілем марки «DAEWOO Lanos». У власному автомобілі вона передала ОСОБА_7 підготовлений співробітниками міліції паперовий пакет, який той, побачивши наближення працівників спецпідрозділу, випустив із рук, намагався залишити транспортний засіб, однак був затриманий. Пізніше додому на власному автомобілі марки «Volvo XС-90» повернувся поранений чоловік.

Свідок ОСОБА_15 суду показав, що, працюючи лікарем-хірургом відділення невідкладної хірургії головного військового госпіталю, неодноразово надавав допомогу рідному брату чоловіка рідної сестри ОСОБА_8 та його знайомим. 11.03.2010 року, коли він після закінчення зміни на робочому місці готував звіти, йому на номер НОМЕР_15 зателефонував ОСОБА_8 і попросив дозволу приїхати, по прибуттю розповів, що відбувся випадковий постріл і необхідно на місці надати допомогу пораненій людині, якій погано з серцем, на що він після вагань погодився. Придбавши в аптеці необхідні медпрепарати і перев»язочний матеріал, вони близько 23 години прибули на якесь поле, куди з темряви виїхав позашляховик, під час слідування до ОСОБА_8 неодноразово телефонували з проханням швидше їхати, він також комусь дзвонив, уточняючи дорогу. З заднього сидіння автомобілі марки «Volvo XС-90» вийшов чоловік, який мовчки відійшов у сторону, ОСОБА_8 поспілкувався з водієм, після чого його попросили оглянути пораненого. На передньому пасажирському сидінні знаходилась людина в діловому костюмі з в»язаною шапкою на обличчі, натягнутою нижче губ. Оскільки перебування в темній місцевості унеможливлювало надання допомоги, він попросив ОСОБА_8 під»їхати своїм автомобілем ближче, щоб посвітити фарами, однак останній рознервувався й накричав, що не хоче приймати в цьому участі. Він з водієм позашляховика й пораненим переїхав у більш освітлювану місцевість, де надав медичну допомогу ОСОБА_3, в якого надто сильно була перев»язана артерія, порекомендував забезпечити йому доступ теплого повітря, після чого всі повернулись на попереднє місце. На запитання водія автомобілі марки «Volvo XС-90» розповів, що теоретично не виключається критичне для пацієнта поранення в артерію, тому він потребує кваліфікованої медичної допомоги в умовах лікувального закладу, те ж саме згодом повідомив ОСОБА_8 Підсудний привіз його до місця роботи близько 0 годин 30 хвилин 12.03.2010 року і надав 200 грн. для оплати послуг «таксі». Він не міг роздивитися обличчя водія позашляховика, оскільки той постійно тримався напівобертом з глибоко натягнутим на голові капюшоном, не розповідав ОСОБА_8 про те, що обличчя потерпілого повністю закрите в»язаною шапкою, останній міг сам оцінити ситуацію, однак до чужого транспортного засобу не підходив, тримався осторонь. Якби ОСОБА_8 не привіз його до хворого, від порушення кровопостачання кінцівок внаслідок сильного накладення жгута і морозу для здоров»я ОСОБА_3 могли настати більш негативні наслідки.

Згідно з показаннями свідка ОСОБА_21, з осені 2009 року вона співмешкала з ОСОБА_8, з яким тимчасово проживала в квартирі його родича ОСОБА_28 по проспекту Маяковського в м. Києві. Маючи телефон з номером НОМЕР_12, в березні 2010 року підсудний переважно користувався її телефоном з номером НОМЕР_13, оскільки на його номер постійно дзвонила якась особа, висловлюючи погрози. 09.03.2010 року вона зі співмешканцем святкувала випускний вечір, повернулись додому під ранок 10.03.2010 року, цілий день знаходилися за місцем проживання. Близько 21 години 11.03.2010 року хтось зателефонував на її мобільний телефон і попросив запросити ОСОБА_8, після розмови ОСОБА_8, пообіцявши швидко повернутися, залишив помешкання разом з її телефоном, приїхав під ранок 12.03.2010 року та знову уїхав, сказавши, що лише відвезе ОСОБА_7, наступного разу з»явився вже з працівниками міліції, які вилучили якийсь пакет з речами. ОСОБА_7 за період їх періодичного перебування в м. Києві заходив в гості один раз на сніданок.

Показаннями безпосередньо допитаної у судовому засіданні свідка ОСОБА_29 і оголошеними відповідно до поданих заяв показаннями свідків ОСОБА_30, ОСОБА_31 ОСОБА_32, ОСОБА_28 підтверджуються придбання ОСОБА_8 і ОСОБА_15 медпрепаратів в аптеці № 1 ТОВ «Фалбі» близько 23 години 11.03.2010 року, вручення працівниками міліції ОСОБА_13 муляжа грошових коштів, підготовленого як викуп для передачі злочинцям за звільнення ОСОБА_3, купівля ОСОБА_8 двох мобільних телефонів марки «NOKIA 1202» в магазині ТОВ «Євросеть ТЦ» близько 08 години 45 хвилин 12.03.2010 року, тимчасове проживання ОСОБА_8 і ОСОБА_21 у квартирі АДРЕСА_1, що ніким не оспорюються і об»єктивно узгоджуються з іншими зібраними по справі доказами.

Судом протягом тривалого часу приймалися всі міри для безпосереднього допиту в судовому засіданні свідка ОСОБА_11, який явок до суду уникав, місцеперебування останнього не встановлене. Будучи двічі допитаним 21.06.2010 року о/у в ОВС УБОЗ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_33 і слідчим в ОВС УБОЗ ГУ МВС України в Київській області Гагаловським В.П.(т.2 а.с. 98-109), ОСОБА_11 дав показання про те, що протягом 2004 - 2008 років працював директором ТОВ «Примавера-Пак», власником якого був ОСОБА_3, у зв»язку з виниклими з останнім суперечками звільнився з роботи, після чого між ними склалися неприязні стосунки. З 1999 року він знайомий з ОСОБА_9, з ним і його співмешканкою - матір»ю ОСОБА_7 - з 2004 року по 2006 рік орендував одну квартиру, з того часу знайомий з ОСОБА_7, йому і ОСОБА_9 неодноразово розповідав про свої стосунки з ОСОБА_3 ОСОБА_9 на той час заборгував багато коштів і з грудня 2009 року на зв»язок не виходив. 10.03.2010 року, приблизно о 15 годині, йому зателефонував ОСОБА_7 з пропозицією зустрітись, приблизно через 30 хвилин вони зустрілись біля офісу ОСОБА_34 по вул. Мурманській, 3 в м. Києві. В ході спілкування ОСОБА_7 розпитував про наявність грошей в його колишнього начальника ОСОБА_3 і повідомив, що його знайомі можуть допомогти відняти ці кошти, тому попросив вказати місце проживання потерпілого та привіз його в с. Зазим»я Броварського райну Київської області. Він не захотів показувати будинок колишнього начальника і попросив ОСОБА_7 не вчиняти нічого протизаконного, після чого вони повернулися в м. Київ. До вчинених проти ОСОБА_3 злочинів він жодного відношення не має, з ОСОБА_8 не знайомий, напад на потерпілого могли організувати і ОСОБА_7, і ОСОБА_9, які і встановити місце проживання ОСОБА_3, прослідкувавши за ним від ТОВ «Примавера-Пак», коли той повертався з роботи.

В ході досудового слідства і судового розгляду справи потерпілий вказував, що через деякий час після приїзду з ОСОБА_7 і ОСОБА_9 на поле неподалік с. Погреби Броварського району Київської області автомобілем марки «Volvo XС-90», туди ж прибула одна особа автомобілем марки «Skoda», вказаний транспортний засіб до появи автомобіля марки «DAEWOO Lanos» з ОСОБА_8 і лікарем ОСОБА_15 приїздив не менше 2-3 разів. Із складеного слідчим СВ Броварського МВ ГУ МВС України в Київській області Марущаком А.С. на вкрай низькому професійному рівні протоколу огляду місця події - території домоволодіння АДРЕСА_6, де близько 18 години 11.03.2010 року відбулося захоплення ОСОБА_3 як заручника - та фототаблиці до нього вбачається, що, крім плям бурого кольору й кулі на підлозі в гаражі, за його межами виявлені сліди взуття і на відстані близько 40 м від домоволодіння - протектор шин автомобіля (т. 1 а.с. 80-88). Вказані відомості повністю співпадають з показаннями свідка ОСОБА_13 і не залишають сумнівів у присутності на місці злочину третьої особи, яка, знаходячись у гаражі після вогнепального поранення потерпілого, частково забруднилась кров»ю, що відобразилося на слідах її взуття на снігу в напрямку огорожі, в подальшому автомобілем марки «Skoda» прибула на місце тримання заручника, де, зі слів ОСОБА_3, активно спілкувалась з нападниками.

За даними обвинувального висновку, ОСОБА_7 з ОСОБА_9 близько 17 години 55 хвилин 11.03.2010 року автомобілем НОМЕР_4 прибули до місця проживання ОСОБА_3 у с. Зазим»я Броварського району Київської області, куди близько 18 години приїхав потерпілий, після чого відносно нього було вчинено злочини. Разом із тим, згідно з роздруківками телефонних розмов, користувач телефонного номеру НОМЕР_11, який належав ОСОБА_7, о 17 годині 59 хвилин 11.03.2010 року перебував на вул. Радунській в м. Києві та дістався с. Зазим»я Броварського району Київської області близько 18 години 13 хвилин 11.03.2010 року, після чого з 18 години 16 хвилин до 20 години 14 хвилин 11.03.2010 року перебував під покриттям базової станції, розташованої в с. Пухівка Броварського району Київської області (т.6 а.с. 101-112). В такому випадку вбачається логічним, що протиправні дії відносно ОСОБА_3 були вчинені в інший час, ніж зазначено в обвинувальному висновку, або розпочиналися без участі ОСОБА_7, який долучився до ОСОБА_9 та невстановленої особи пізніше, що також підлягає обов»язковому з»ясуванню для встановлення обставин скоєння злочину, характеру й обсягу дій підсудного.

Із матеріалів кримінальної справи вбачається, що ОСОБА_7 ретельно готувався до злочину, оскільки, не маючи відношення до с. Зазим»я Броварського району Київської області та, за даними роздруківок телефонних з»єднань абонента НОМЕР_11 за період з 13.02.2010 року, з цього часу жодного разу не відвідуючи вказаний населений пункт, 09.03.2010 року перебував у с. Зазим»я з 20 години 31 хвилини до 21 години 31 хвилини, 10.03.2010 року знаходився в с. Зазим»я з 15 години 32 хвилин до 15 годин 51 хвилини та з 16 години 59 хвилин до 18 години 26 хвилин, після чого до 18 години 43 хвилин 10.03.2010 року, а також у проміжок часу з 08 години 24 хвилин до 09 години 25 хвилин 11.03.2010 року перебував у зоні дії базової станції, розташованої в кооперативі «Вега» с. Пухівка Броварського району Київської області, в межах покриття якої злочинці в подальшому періодично утримували автомобіль НОМЕР_2 з пораненим ОСОБА_3 (т 6 а.с. 101-112), підготував дві шапки з прорізом для очей, які було вилучено, відповідно, з автомобілів «Volvo XС-90» і «Skoda Superb» ( т. 1 а.с. 109-112; т. 3 а.с. 38-40), з»ясував номер мобільного телефона потерпілого, який в телефонній книзі його мобільного телефона з № НОМЕР_10 значився як «М» (т. 6 а.с. 162-167). Разом із тим, виходячи з тверджень потерпілого, розмови про викуп з нападниками почалися за його ініціативою глибоко вночі 12.03.2010 року, тобто через багато годин після захоплення, виходячи з чого протягом трьох років залишається невстановленим мотив злочинних дій ОСОБА_7 та інших невстановлених осіб, який першопочатково не був пов»язаний з вимаганням коштів у ОСОБА_3,

При дослідженні роздруківок телефонних з»єднань судом було встановлено, що з 20 години 40 хвилин 11.03.2010 року до 12 години 08 хвилин 12.03.2010 року належний ОСОБА_7 мобільний телефон з номером НОМЕР_11 в той час, як його власник активно переміщався, постійно знаходився в с. Зазим»я Броварського району Київської області, був увімкнений і перебував у користуванні невстановленої особи, яка о 20 годині 45 хвилин 11.03.2010 року відреагувала на дзвінок з № НОМЕР_16, о 21 годині 10 хвилин 11.03.2010 року протягом 3 секунд спілкувалася зі ОСОБА_11 За даними матеріалів кримінальної справи, прибувши за викупом до дружини потерпілого, ОСОБА_7 був затриманий працівниками міліції в с. Зазим»я близько 10 години 12.03.2010 року, у період з 11 до 12 години тривав огляд належного ОСОБА_8 автомобіля НОМЕР_5, з якого були вилучені шість мобльних телефонів марки «NOKIA» (т. 1 а.с. 92-101), серед яких, згідно з протоколом огляду предметів від 31.03.2010 року, знаходився мобільний телефон моделі «NOKIA - 6300» з номером НОМЕР_11 (т. 6 а.с. 162-167). Таким чином, поза увагою досудового слідства залишилися конкретне місцеперебування вказаного телефону в с. Зазим»я понад 15 годин в ніч з 11.03.2010 року на 12.03.2010 року, особа, яка о 21 годині 10 хвилин 11.03.2010 року відповіла на дзвінок ОСОБА_11, та спосіб його потрапляння до автомобіля ОСОБА_8 марки «DAEWOO Lanos», і ці недоліки не можуть бути усунені судом.

Виходячи з показань ОСОБА_8, до стели біля в»їзду в с. Погреби Броварського району Київської області після 21 години 11.03.2010 року ОСОБА_7 прибув один за кермом належного ОСОБА_12 автомобіля «Skoda Superb». За даними роздруківок телефонних з»єднань абонента № НОМЕР_10, який достеменно використовувався ОСОБА_7, 11.03.2010 року о 20 годині 06 хвилин останній перебував під покриттям базової станції с. Пухівка Броварського району Київської області, в проміжок з 20 години 18 хвилин до 20 години 22 хвилин рухався через с. Зазим»я Броварського району в напрямку житлового масиву «Троєщина» в м. Києві, з 20 години 36 хвилин до 20 години 57 хвилин знаходився в м. Києві, звідки повернувся в с. Зазим»я та зустрівся з ОСОБА_8 (т. 6 а.с. 91-97, 155-161). Мета відвідування ОСОБА_7 у вказаний період м. Києва органом досудового слідства не з»ясована, а показання ОСОБА_3 у сукупності з іншими достеменними фактами вказують на те, що під час цієї поїздки в м. Києві залишилась невстановлена особа, яка була обізнана з усіма протиправними намірами ОСОБА_9 й ОСОБА_7 та наявністю в останніх зброї, безпосередньо приймала участь у захопленні заручника чи після його поранення знаходилась на території домоволодіння та з часу вчинення злочинів близько двох годин кермувала належним ОСОБА_12 автомобілем марки «Skoda Superb», при цьому бажала приховати свою причетність до злочинних дій від усіх сторонніх осіб, у тому числі від ОСОБА_8, який мав прибути на місце події, в чому їй активно сприяв ОСОБА_7 Після надання лікарем допомоги пораненому в автомобілі марки «Volvo XС-90», ОСОБА_7 дістався автомобіля марки «Skoda Superb», який залишався біля стели в с. Погреби, повернувся в м. Київ, звідки в с. Зазим»я з ОСОБА_8 автомобілем останнього прибув у період між 03 годиною 08 хвилинами і 03 годиною 25 хвилинами 12.03.2010 року, постійно перебував у межах Броварського району до 06 години 11 хвилин, після чого знову вирушив у м. Київ (т. 6 а.с. 91-97, 155-161).

26.08.2010 року слідчим в ОВС УБОЗ ГУ МВС України в Київській області Гагаловським В.П. відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_36, ОСОБА_15, ОСОБА_12, ОСОБА_34, ОСОБА_11 за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 147 ч. 1, 187 ч. 3, 189 ч. 3, 28 ч. 2, 263 ч. 1, 289 ч. 3 КК України на підставі п. 2 ст. 6 КПК України, тобто за відсутністю в діях останніх складу злочинів. Зазначений висновок є незаконним і невмотивованим, оскільки ґрунтується виключно на поясненнях осіб, стосовно яких приймалося рішення, щодо їх непричетності до вчинених відносно ОСОБА_3 неправомірних дій, тобто до переконання про відсутність ознак складу злочинів у діях ОСОБА_36, ОСОБА_15, ОСОБА_12, ОСОБА_34, ОСОБА_11 уповноважена особа, грубо порушивши вимоги ст.ст. 22, 64, 97 КПК України 1960 року, прийшла без співставлення наявних у справі доказів, їх аналізу й надання професійної юридичної оцінки встановленим фактам (т. 7 а.с. 52-56).

Незважаючи на вчинення тяжких злочинів з використанням належного ОСОБА_12 автомобіля НОМЕР_1, довіреності на право керування яким ОСОБА_7 не мав, та виявлення саме в ньому при огляді 22.03.2010 року сумки марки «NIKE» з шапкою чорного кольору з прорізами для очей, пістолетом-кулеметом «зразок 26» НОМЕР_6, калібром 7,62 мм (ТТ) з пристроєм для безшумної стрільби й магазином з 23 набоями, алібі власника транспортного засобу органом досудового слідства не перевірялось (т. 3 а.с. 38-51). Показання свідка ОСОБА_12 на досудовому слідстві та в суді про передачу 09.03.2010 року власного автомобіля ОСОБА_7 з метою здачі його на станцію техобслуговування для ремонту ходової частини в зв»язку з неможливістю експлуатації транспортного засобу і постійне перебування з 09.03.2010 року по 12.03.2010 року у важкому стані внаслідок захворювання у батьків в м. Бориспіль Київської області категорично суперечать іншим зібраним по справі доказам, зокрема об»єктивним даним про активне використання ОСОБА_7 11.03.2010 року «несправного» автомобіля НОМЕР_1, під час вчинення злочинів стосовно ОСОБА_3, перебування абонента № НОМЕР_14, який використовував ОСОБА_12, 11.03.2010 року в м. Києві, в тому числі пересування містом (т. 15 а.с. 21-37). В цьому ж контексті не можна не звернути уваги на факт свідомого залишення власником, завідомо обізнаним про перебування автомобіля певний час поза його доступом (на станції техобслуговування) і в межах доступу сторонніх осіб, оригіналу довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру й двох посвідчень на ім»я ОСОБА_12, не деталізованих в протоколі обшуку транспортного засобу «різного роду документів», візиток, дисків та іншого майна. Крім вищепереліченого, в автомобілі НОМЕР_1, в якому переміщались учасники досліджуваних судом подій, виявлено куртку чорного кольору з написом «NORTHLAND», шарф сірого кольору, мобільний телефон марки «NOKIA- 1202» ІМЕІ НОМЕР_17 з сім-карткою оператора мобільного зв»язку «Діджус» з № НОМЕР_18, належність яких ОСОБА_12, ОСОБА_7 чи іншій особі, причетній до захоплення ОСОБА_3 як заручника, органом досудового слідства не перевірялась і встановлена не була.

Крім того, ОСОБА_12 в своїх показаннях зменшує тісність контактування з ОСОБА_7, оскільки, виходячи з роздруківок телефонних з»єднань абонента № НОМЕР_11, який серед інших використовував ОСОБА_7, у досліджений період з 01.03.2010 року щодня відбувалося багаторазове тривале спілкування підсудного в телефонному режимі за ініціативою обох сторін з абонентом № НОМЕР_14, що належав ОСОБА_12 При цьому інтенсивність дзвінків у період «важкої хвороби» ОСОБА_12 з 09.03.2010 року до 12.03.2010 року не зменшувалась, остання розмова тривалістю 61 секунда відбулась о 20 годині 25 хвилин, коли ОСОБА_7 з невстановленою досудовим слідством особою на належному ОСОБА_12 автомобілі марки «Skoda Superb» рухався з місця, де з ОСОБА_9 залишався заручник ОСОБА_3, через с. Зазим»я Броварського району Київської області в напрямку житлового масиву «Троєщина» в м. Києві, після цього ОСОБА_12 неодноразово телефонував ОСОБА_7 на № НОМЕР_11, однак з»єднань не відбувалось через тимчасову відсутність у власника вказаного засобу зв»язку (т. 6 а.с. 101-112). Незважаючи на беззаперечну відсутність ОСОБА_12 у с. Зазим»я Броварського району Київської області в період захоплення ОСОБА_3 як заручника, повідомлені ним на досудовому слідстві та в суді відомості не кореспондуються з іншими зібраними доказами, вказують на зацікавленість свідка ввести в оману органи досудового слідства і суд, що, насамперед, може свідчити про належність ОСОБА_12 до кола осіб, причетних до вчинення тяжких злочинів, а відтак вимагає ретельної перевірки.

Такою, що повністю суперечить зібраним у справі доказам, є відмова слідчого Гагаловського В.П. у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_11 за ст. 147 ч. 1 КК України, оскільки тільки він, працюючи в ОСОБА_3, буваючи у нього вдома та знаходячись в неприязних стосунках, при цьому тісно спілкуючись з ОСОБА_7 і ОСОБА_37, міг повідомити останнім про фінансовий стан і місце проживання потерпілого, в ході досудового слідства давав неправдиві свідчення, уникав явки в судові засідання. Також неспроможними є показання ОСОБА_7 про одноразове контактування зі ОСОБА_11 з приводу боргу ОСОБА_9, що мало місце 10.03.2010 року, оскільки, за даними роздруківок телефонних з»єднань абонента НОМЕР_11, яким є ОСОБА_7, дослідженими судом з 01.03.2010 року по 12.03.2010 року, спілкування останнього в телефонному режимі зі ОСОБА_11 за № НОМЕР_19 у вказаний період за ініціативою обох сторін відбувалося щоденно і багаторазово, при цьому прослідкована закономірність з»єднань ОСОБА_7 зі ОСОБА_11 і ОСОБА_12 указує на спільне вирішення певних питань трьома вказаними особами (т. 6 а.с. 101-112). Як указано вище, в переддень злочинів ОСОБА_7 перебував у с. Зазим»я Броварського району Київської області з 20 години 31 хвилини до 21 години 31 хвилини 09.03.2010 року, з 15 години 32 хвилин до 15 годин 51 хвилини та з 16 години 59 хвилин до 18 години 26 хвилин 10.03.2010 року в той час, як, виходячи з роздруківок телефонних з»єднань ОСОБА_11, він знаходився в с. Зазим»я о 21 годині 24 хвилинах 09.03.2010 року, о 15 годині 56 хвилин та о 20 годині 44 хвилинах 10.03.2010 року, тобто під час активної підготовки до захоплення як заручника ОСОБА_3 двічі - увечері 09.03.2010 року та вдень 10.03.2010 року - перебував у населеному пункті за місцем його проживання одночасно з ОСОБА_7 (т. 14 а.с. 41-46). Після початку вчинення злочинів близько 18 години 11.03.2010 року ОСОБА_11 сім разів телефонував ОСОБА_7 до 02 години 08 хвилин 12.03.2010 року, однак з»єднання тривалістю 3-4 секунди (за різними даними) відбулося один раз о 21 годині 10 хвилин 11.03.2010 року з невстановленою особою. Крім того, за даними матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_11 у період з 13.03.2010 року до 14.05.2010 року систематично зв»язувався з ОСОБА_9, який перебував у розшуку, однак при допиті запевняв, що про вчинення ОСОБА_7 і ОСОБА_9 викрадення ОСОБА_3 дізнався в квітні 2010 року від ОСОБА_26 Наведені обставини в сукупності не можуть залишатися поза увагою досудового слідства та вимагають обов»язкової ретельної перевірки ступеню причетності ОСОБА_11 до захоплення ОСОБА_3 як заручника шляхом організації злочину, координації дій усіх осіб, що приймали участь у протиправному посяганні чи підбурювання та готування до злочину.

В телефонній книзі належного ОСОБА_7 телефона марки «NOKIA-6500с» з номером НОМЕР_10 під номером НОМЕР_20 зазначений «ОСОБА_40», у його ж телефонній книзі телефона марки «NOKIA-6300» з номером НОМЕР_11 абонент номера НОМЕР_20 значиться, як «ОСОБА_38», ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснив, що вказаний номер використовував співмешканець його матері, однак, оскільки той користувався значною кількістю сім-карток і постійно їх змінював, заносячи в телефонні книги черговий номер, записав ОСОБА_9 в одному випадку прізвиськом його собаки, в іншому - ім»ям та по-батькові його знайомого ОСОБА_38 (т. 6 а.с. 162-167). За даними матеріалів кримінальної справи, з вказаним абонентом ОСОБА_7 з номеру НОМЕР_10 з 01.01.2010 року за ініціативою обох сторін зв»язувався постійно в денний та нічний час, в тому числі з 20 години 02 хвилин 11.03.2010 року протягом ночі до 08 години 46 хвилин 12.03.2010 року між ними відбулося 23 з»єднання (т.6 а.с. 91-97 ). Користувач вказаного номеру 11.03.2010 року пересувався з м. Києва до с. Зазим»я слідом за ОСОБА_3, о 17 годині 26 хвилин перебуваючи поруч з його офісом по вул. Корабельній, 6, потім рухаючись через масиви «Петрівка» та «Троєщина» в с. Зазим»я, о 18 годині 47 хвилин знаходився в межах покриття базової станції, розташованої в кооперативі «Вега» с. Пухівка, де в цей час злочинцями насильно утримувався потерпілий, з 06 години 03 хвилин до 11 години 49 хвилин 12.03.2010 року перебував у с. Літки, де в цей час знаходився ОСОБА_9 За логікою, в досліджуваний судом період номер НОМЕР_20 дійсно використовувався ОСОБА_9, однак у проміжок з 00 годин 10 хвилин до 03 години 08 хвилин 12.03.2010 року вказаний телефон перебував у районі БСП поблизу масиву «Троєщина», де за невідомим збігом обставин у цей же час перебував абонент № НОМЕР_21, який у телефонних книгах ОСОБА_7 значиться як «ОСОБА_41» і «ОСОБА_41» (т. 6 а.с. 164-165). Указана особа підлягає обов»язковому встановленню для з»ясування обставин, що мали місце 12.03.2010 року.

Крім вищенаведеного, підлягає перевірці можлива причетність до вчинення злочинів проти ОСОБА_3 чоловіком сестри ОСОБА_7 ОСОБА_26, на якого в своїх показаннях посилаються ОСОБА_12 і ОСОБА_11, до того ж, номер ОСОБА_7 НОМЕР_11 був налаштований на переадресацію на номер НОМЕР_22, яким користувався ОСОБА_26

Виходячи з ч. 3 ст. 28 КК України, злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його вчиненні брали участь три і більше особи, які попередньо зорганізувалися у стійке об»єднання для вчинення цього та іншого злочинів, об»єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи. Згідно з ч. 2 ст. 30 КК України, учасники організованої групи підлягають кримінальній відповідальності за злочини, у вчиненні яких вони брали участь, незалежно від тієї ролі, яку виконував у злочині кожен із них.

Незважаючи на очевидну наявність детально розробленого плану захоплення як заручника ОСОБА_3, в якому приймали участь понад три фігуранта з чітким визначенням ролі кожного, орган досудового слідства обмежився притягненням до кримінальної відповідальності осіб, безпосередньо затриманих на місці отримання викупу, проігнорувавши визначені в ст. 2 КПК України 1960 року основні завдання кримінального судочинства про викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний, не встановивши вичерпного кола причетних до протиправних дій стосовно ОСОБА_3 осіб та не перевіривши їх дій у складі організованої групи.

Крім цього, підлягає з»ясуванню правильність кваліфікації дій ОСОБА_7 за ст. 187 ч. 3 КК України, як розбою, поєднаного з проникненням у приміщення, оскільки заволодіння після нападу на ОСОБА_3 його мобільним телефоном моделі «NOKIA-N79» могло відбутися для мінімізації перешкод у захопленні заручника, що унеможливлює кваліфікацію дій особи окремо за ознаками злочину проти волі, честі та гідності особи й злочину проти власності. Дії ОСОБА_8, за відсутності в останнього умислу на заволодіння мобільним телефоном потерпілого, можуть бути кваліфіковані за ст. 187 КК України лише за наявності такого умислу в ОСОБА_7 у разі вчинення злочинів у складі організованої групи.

В ході розгляду кримінальної справи судом зроблено все можливе для усунення неповноти досудового слідства, однак прагнення одержати об»єктивні докази не призвело до бажаного результату, суттєві обставини, які належать до предмету доказування, залишилися нез»ясованими, це не дозволяє суду правильно вирішити кримінальну справу: з упевненістю реконструювати досліджувані події й з безсумнівністю дійти висновку про ступінь винуватості підсудних та інших осіб, оскільки в данному випадку наявні ознаки захоплення заручника організованою групою, що є кваліфікуючою ознакою ч. 2 ст. 147 КК України.

Відповідно до ст. 281 КПК України, повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти досудового слідства допускається лише тоді, коли ця неповнота не може бути усунута в судовому засіданні. Із ч. 3 ст. 62 Конституції України вбачається, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ч. 1 ст. 368 КПК України 1960 року, п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 11.02.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування», однобічним або неповним визнається дізнання, досудове чи судове слідство в суді першої інстанції, коли, всупереч вимогам ст.ст. 22, 64 КПК України, не були досліджені або були поверхово чи однобічно досліджені обставини, з»ясування яких може мати істотне значення для правильного вирішення справи. Досудове чи судове слідство в усякому разі визнається однобічним і неповним, коли не досліджені докази для підтвердження чи спростування суттєвих обставин, що належать до предмету доказування.

Згідно з п. 4 вищенаведеної постанови, з»ясовуючи можливість розгляду справи щодо іншої особи в окремому провадженні, суддя повинен керуватися вимогами ст. 26 КПК України, маючи на увазі, що справи про злочини, вчинені у співучасті, мають розглядатися, як правило, в одному провадженні. Постанова слідчого про відмову в порушенні справи щодо іншої особи не є перешкодою для повернення справи на додаткове розслідування. Із ч. 2 п. 10 ПВСУ «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» вбачається, що за наявності підстав для збільшення обсягу обвинувачення справа може бути повернена на додаткове розслідування за умови, що прокурор не вправі змінити обвинувачення в суді. За змістом ч. 2 ст. 277 КПК України 1960 року, зміна обвинувачення не допускається, якщо цим будуть порушені правила про обов»язковість проведення досудового слідства.

Враховуючи, що вказані вище недоліки досудового слідства, з урахуванням специфіки судового розгляду, не можуть бути усунуті в судовому засіданні, нез»ясовані обставини значно впливатимуть на обсяг відповідальності підсудних, при цьому залишаться непокараними особи, що мають безпосереднє відношення до вчинення тяжких злочинів, інкримінованих лише ОСОБА_7 і ОСОБА_8, виконання вимог ст.ст. 22, 64 КПК України вимагає проведення значної кількості слідчих дій, суд повертає кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_7 за ст. ст. 289 ч. 3, 147 ч. 1, 189 ч. 3, 187 ч. 3, 28 ч. 2, 263 ч. 1 КК України, ОСОБА_8 за ст.ст. 147 ч. 1, 189 ч. 3, 187 ч. 3, 28 ч. 2, 263 ч. 1 КК України прокурору Київської області на додаткове розслідування. В ході додаткового розслідування необхідно зібрати докази, якими всебічно, повно й об»єктивно підтверджувались би всі обставини справи, і прийняти по справі належні рішення щодо всіх учасників вказаних подій, зокрема перевірити твердження ОСОБА_3 про наявність замовника його викрадення, встановити осіб, які в телефонних книгах ОСОБА_7 зазначені як «ОСОБА_41», «ОСОБА_41», «ОСОБА_40», «ОСОБА_38», дати фахову юридичну оцінку діям ОСОБА_8 та ОСОБА_7, пред»явивши їм конкретне обвинувачення з зазначенням часу, місця, способу, мотивів і наслідків злочинних дій кожного з них, з»ясувати причетність до вчинення злочинів ОСОБА_11, ОСОБА_12 й інших осіб та їх дії в складі організованої групи.

При обговоренні клопотання про повернення справи на додаткове розслідування захисник підсудного ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_5 - просила одночасно вирішити питання щодо зміни підсудним міри запобіжного заходу з взяття під варту на більш м»який з урахуванням їх тривалого перебування під вартою без винесення кінцевого рішення в справі, підсудні таку позицію підтримали.

Статтею 274 КПК України 1960 року передбачено, що під час розгляду справи суд, при наявності до того підстав, може змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо підсудного. Відповідно до роз»яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 3 постанови «Про практику застосування судами запобіжнго заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового розслідування» № 4 від 25.04.2003 року, практики Європейського суду з прав людини, взяття під варту є винятковим запобіжним заходом, який обирається лише за наявності підстав вважати, що менш суворі запобіжні заходи, передбачені ст. 149 КПК України, не забезпечать належну процесуальну поведінку обвинуваченого (підсудного). За змістом ст. 148 КПК України, запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого, підсудного з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню істини в кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. Запобіжні заходи застосовуються за наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений, підсудний, засуджений буде намагатися ухилитися від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність.

Підсудні ОСОБА_7 і ОСОБА_8 перебувають під вартою з 12.03.2010 року без винесення кінцевого рішення в справі, оскільки двічі проголошені місцевим судом вироки скасовані Апеляційним судом Київської області, при цьому ОСОБА_7 уперше притягується до кримінальної відповідальності, має двох малолітніх дітей, виходячи із досліджених судом доказів, за попередньою змовою або в складі організованої групи з невстановленими досудовим слідством особами протягом 11-12 березня 2010 року приймав безпосередню участь у захопленні заручника, незаконно заволодів належним ОСОБА_3 транспортним засобом і вимагав передачі коштів членами родини потерпілого, протягом трьох років досудового й судового слідства не сприяв встановленню істини в справі, є брехливою і виверткою особою. ОСОБА_8 вважається несудимим, дав послідовні покази по суті пред»явленого обвинувачення, визнав свою вину в придбанні у ОСОБА_10 і збуті ОСОБА_9 вогнепальної зброї в січні 2010 року та в пособництві 12.03.2010 року шляхом надання транспортного засобу в вимаганні ОСОБА_7 грошей у дружини ОСОБА_3, вжив дієвих заходів до відшкодування моральної шкоди шляхом сплати потерпілому 10 000 грн., має 70-річну матір, яка хворіє на дифузний кардіосклероз, гіпертонічну хворобу, бронхіальну астму, згідно з довідкою Київського СІЗО УДПтСУ в м. Києві та Київській області № 5051 від 19.03.2013 року перебуває під наглядом лікарів терапевта й хірурга з діагнозом: «Хронічний гастрит в стадії нестійкої ремісії. Хронічний панкреатит у стадії нестійкої ремісії. Кіста лівої підколінної ямки», потребує оперативного втручання з приводу кісти підколінної ямки в умовах хірургічного стаціонару в плановому порядку.

За наведених обставин суд не вбачає підстав для зміни підсудному ОСОБА_7 запобіжного заходу з взяття під варту на більш м»який, а підсудному ОСОБА_8 вважає доцільним змінити запобіжний захід на заставу, оскільки стверджувати про те, що останній має на меті перешкодити встановленню істини в справі, як і продовжити злочинну діяльність чи ухилитися від слідства й суду, не надається можливим, міра запобіжного заходу у виді застави забезпечить належну процесуальну поведінку вказаної особи.

Згідно з вимогами ст. 154-1 КПК України 1960 року, розмір застави визначається судом з урахуванням обставин справи, майнового стану та інших даних про підсудного і становить щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, від чотирьох тисяч п»ятисот до сімнадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тому застосовує до підсудного ОСОБА_8 запобіжний захід у виді застави в розмірі 4 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 76 500 грн. Відповідно до чинного законодавства, у випадку зміни судом запобіжного заходу з взяття під варту на заставу особа звільняється з-під варти після фактичного внесення коштів як застави в порядку, визначеному КПК України в редакції 1960 року.

Керуючись ст.ст. 26, 149-1, 165-1, 273, 281 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 289 ч. 3, 147 ч. 1, 189 ч. 3, 187 ч. 3, 28 ч. 2, 263 ч. 1 КК України, ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 147 ч. 1, 189 ч. 3, 187 ч. 3, 28 ч. 2, 263 ч. 1 КК України, повернути прокурору Київської області на додаткове розслідування.

Міру запобіжного заходу підсудному ОСОБА_7 залишити без змін - у вигляді взяття під варту в Київському СІЗО УДПтСУ в м. Києві та Київській області.

Міру запобіжного заходу підсудному ОСОБА_8 змінити з взяття під варту на заставу в розмірі чотири тисячі п»ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 76 500 (сімдесят шість тисяч п»ятсот) грн. У разі несплати заставодавцем в передбачений ст. 154-1 КПК України 1960 року п»ятиденний термін визначеної судом суми застави, вважати продовженою ОСОБА_8 обрану під час досудового слідства міру запобіжного заходу у виді взяття під варту.

Звільнити підсудного ОСОБА_8 з-під варти після фактичного внесення заставодавцем на депозитний рахунок Броварського міськрайонного суду Київської області (р/р 37318001003336, МФО (код банку) 821018, ЗКПО 26539667, банк одержувача - ГУДКУ в Київській області) визначеного розміру застави та пред»явлення документів, що підтверджують даний факт.

Постанову суду з документами, які підтверджують факт внесення застави, направити начальнику Київського СІЗО УДПтСУ в м. Києві та Київській області для виконання в частині звільнення ОСОБА_8 з-під варти.

Роз»яснити підсудному ОСОБА_8 та заставодавцю вимоги ст. 154-1 КПК України про те, що в разі неявки належним чином повідомленого ОСОБА_8 за викликом до органу досудового слідства чи суду без поважних причин або неповідомлення про причини своєї неявки, або порушення інших покладених на нього обов»язків, передбачених ст. 149-1 КПК України 1960 року, застава звертається в доход держави.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Київської області протягом семи діб з дня її винесення.

Суддя О. Ф. Кічинська