Постанова № 30486875, 28.03.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 березня 2013 р. Справа №801/2257/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В.,

при секретарі Проніні Є.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Севастопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України, діючого в інтересах держави в особі Міністерства внутрішній справ України, Військової частини 3058

до Державної податкової інспекції у м.Ялті

про визнання незаконними та скасування акту та податкового повідомлення-рішення

за участю представників:

від позивачів - 1) не з'явився.

2) Плітка В.І. - пред-к, дов. № 172 від 12.03.2013 р.

від відповідача - Будан Є.Г. - пред-к,дов. №2753/9/10-00 від 13.08.2012 р.

за участю прокурора Рибкін О.Ю. - посвідчення №012222.

Суть спору: Севастопольський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України, діючи в інтересах держави в особі Міністерства внутрішній справ України (далі Міністерство), Військової частини 3058 ( далі позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду АРК з адміністративним позовом , в якому просив визнати незаконним та скасувати акт Державної податкової інспекції у м.Ялті ( далі відповідач) по результатам позапланової документальної невиїзної перевірки позивача від 07.12.2012 р. № 2657/22-01/24520810/252 та податкове повідомлення - рішення відповідача №0006272301 від 20.12.2012 р. Вимоги мотивовані тим, що під час проведення податковим органом позапланової невиїзної перевірки було помилково встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства, в наслідок чого неправомірно прийняте рішення про нарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість та протиправно застосовані штрафні санкції.

Під час розгляду справи прокурор наполягав на задоволенні позову з підстав, визначених у позовній заяві.

Представники Міністерства та позивача надали письмові пояснення на позов, в яких зазначили про обгрунтованість позовних вимог.

У судовому засіданні 21.03.2013 р. представник відповідача надав заперечення на позов, в яких вказав, що висновки , викладені у акті перевірки, відповідають дійсним обставинам справи, відсутні підстави для задоволення позову.

Розгляд справи відкладався для надання позивачем додаткових документів.

У судове засідання 28.03.2013 р. Міністерство явку свого представника не забезпечило, про день та час його проведення було сповіщено належним чином, клопотань про відкладення не надало, прокурор, представник позивача наполягали на задоволенні позовних вимог, представник відповідача заперечував проти позову, наполягали на розгляді справи на підставі залучених до неї документів.

Суд , вислухавши думку прокурора,представників позивача та відповідача, приймаючи до уваги повідомлення учасників процесу про день та час розгляду справи, відсутність клопотання про перенос судового засідання, керуючись ст.128 КАС України, ухвалив продовжити розгляд справи на підставі залучених до неї документів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників учасників процесу , суд

ВСТАНОВИВ

Відповідач провів документальну невиїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з Фірмою «Капітель Плюс» за період часу з 01.03.2010 р. по 31.03.2012 р. , за результатами якої 07.12.2012 р. склав акт № 2657/22-01/24520810/252 . У зазначеному акті зафіксоване порушення позивачем п.п.7.4.1., п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження ПДВ на 3669 грн.

Після вивчення матеріалів зазначеної перевірки відповідачем 20.12.2012 р. прийнято податкове повідомлення - рішення №0006272301, згідно з яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 3669грн. , застосовані штрафні санкції у розмірі 917 грн.

На час проведення позивачем господарських операцій у 2010 р. платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій були визначені в Законі України «Про податок на додану вартість».

Порядок обчислення та сплати податку був визначений у ст.7 вказаного Закону.

У п.п .7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» було визначено, що платник податку був зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка складалась у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надавався покупцю, копія залишалась у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписувалась на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні були зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків ( п. 7.2.3. п. 7.2 ст.7 Закону).

Згідно з п.п. 7.2.6. ст.7 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видавалась платником податку, який поставляв товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та була підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначався, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягала сплаті ( перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначалась як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди , а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, мала від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).

На час проведення перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення набрав чинності Податковий Кодекс України (далі ПК України), розділ V якого визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування.

У п.187.1. ст. 187 ПК України зазначено,що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1.ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення ,зокрема, операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду в тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У п. 200.2 ст. 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст.200 ПК України).

Працівники відповідача в акті перевірки № 2657/22-01/24520810/252 від 07.12.2012 р. зазначили, що позивач зависив податковий кредит березень, жовтень 2010р. на 3669грн. в наслідок безпідставного віднесення до його складу сум податку, сплаченого під час проведення розрахунків за товари, придбані у Фірми «Капітель Плюс» та ПП «Кримспецтехнолоджи» . Зазначені висновки ґрунтуються на тому ,що на думку податкового органу діяльність вказаних контрагентів позивача була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, не спрямованих на здійснення операцій, надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, укладені з ними договори не мали реального товарного характеру.

На вимогу суду позивачем надані копії оформленої Фірмою «Капітель Плюс» податкової накладної № 360 від 31.03.2010 р. та оформленої ПП «Кримспецтехнолоджи» податкової накладної № 972 від 07.09.2010р. , яки підтверджують придбання ним у вказаних суб'єктів господарювання будівельним матеріалів відповідно на 11662,13 грн. ( в тому числі ПДВ 1943,69 грн.) та на 10350 грн. ( в тому числі ПДВ 1725 грн.) .

Надані позивачем документи свідчать про те, що в подальшому придбані ним у Фірми «Капітель Плюс» та ПП «Кримспецтехнолоджи» будівельні матеріали були використані для ремонту військових об'єктів.

В порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, відповідачем не надано документів, яки б спростовували твердження позивача щодо отримання товару від Фірми «Капітель Плюс» та ПП «Кримспецтехнолоджи», його подальше використовування .

Судом встановлено, що на час формування податкового кредиту за березень, жовтень 2010р. , позивачем отриманий товар та сплачена його вартість.

За таких обставин, приймаючи до уваги наявність доказів оформлення податкових накладних , проведення розрахунків платником податків, отримання ним товару, керуючись зазначеними вище положеннями ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час проведення операцій , ПК України, суд приходить до висновку, що позивач мав право віднести до податкового кредиту суми ПДВ , сплачені Фірми «Капітель Плюс» та ПП «Кримспецтехнолоджи».

Виходячи зі змісту акту перевірки, приймаючи до уваги наданні позивачем докази отримання товару від Фірми «Капітель Плюс» та ПП «Кримспецтехнолоджи», оплати його вартості, суд вважає обґрунтованим включення суми ПДВ у розмірі 3669грн. у березні та, жовтні 2010р. до складу податкового кредиту за відповідні звітні періоди.

З огляду на зазначене суд вважає , що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки № 2657/22-01/24520810/252 від 07.12.2012 р. про порушення платником податків вимог Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв в період часу, за який був сформований податковий кредит по ПДВ, та ПК України не відповідають дійсним обставинам справи, в наслідок чого існують підстави для визнання протиправним та скасуванню податкового повідомлення -рішення відповідача №0006272301 від 20.12.2012 р.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Як зазначено вище, судом встановлено,що відповідач за результати проведення документальної невиїзної позапланової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період часу з 01.03.2010 р. по 31.03.2012 р. склав 07.12.2012 р. акт № 2657/22-01/24520810/252, в якому відобразив встановлені порушення вимог ПК України.

У Рішенні Конституційного Суду України від 27 12. 2001 р. у справі про Укази Президії Верховної Ради України щодо Компартії України, зареєстрованої 22.07.1991 р., вказано, що ознаками нормативності правових актів є невизначеність дії у часі та неодноразовість їх застосування. Нормативно-правовий акт є офіційним актом-волевиявленням (рішенням) уповноважених суб'єктів права, який встановлює (змінює, скасовує) правові норми з метою регулювання суспільних відносин, містить норми права загального характеру, поширюється на невизначене коло суб'єктів та має тривале застосування у часі.

Ці ознаки відрізняють нормативно-правовий акт від правового акту індивідуальної дії, правовий акт індивідуальної дії - це рішення суб'єкта владних повноважень, дію якого поширено на конкретну особу або яке стосується конкретної ситуації, і яке передбачене для разового застосування.

Складений відповідачем 07.12.2012 р. за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки Акт № 2657/22-01/24520810/252 є документом, в якому встановлені певні факти, який не можна визнати рішенням суб'єкта владних повноважень, він не породжує будь-яки права та обов'язки для позивача або інших осіб, його складення не має правових наслідків . За таких обставин стає зрозумілим , що відсутні підстави для визнання його протиправним та скасуванню.

Під час судового засідання, яке відбулось 28.03.2013 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 04.04.2013 р.

Керуючись ст.ст.160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м.Ялті № 0006272301 від 20.12.2012 р.

3. В іншій частині позовних вимог - у позові відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Яковлєв С.В.