Ухвала суду № 30486737, 28.03.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а/2370/3924/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Мишенко В.В. Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

28 березня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів при секретарі Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М., Архіповій Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Шполянський молокозавод» до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Публічне акціонерне товариство «Шполянський молокозавод» звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 00000932301 від 05 травня 2011 року.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 14 червня 2012 року адміністративний позов задоволений.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явились.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, державною податковою інспекцією у Шполянському районі Черкаської області з 28 лютого 2011 року по 11 квітня 2011 року проведено планову виїзну перевірку ПАТ «Шполянський молокозавод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2009 року по 31 грудня 2010 року.

За результатами перевірки складений акт № 248/23/03566564 від 18 квітня 2010 року, в якому зазначено, що в порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.3 та пп. 7.4.5 п 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 та п. 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», позивач занизив нарахування по податку на додану вартість за квітень 2010 року на суму 86306, 00 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000932301 від 05 травня 2011 року.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що основним видом діяльності позивача є перероблення молока та виробництво сиру. Також, позивач здійснює й інші види господарської діяльності, зокрема оптова та роздрібна торгівля та діяльність автомобільного вантажного транспорту.

За квітень 2010 року коефіцієнт розподілу податкового зобов'язання та податкового кредиту між деклараціями позивачем обраховувався виходячи із частки молока, закупленого у звітному періоді за нульовою ставкою та частки молока, придбаного у всіх категорій постачальників, відповідно розрахунок позивачем проведений наступним чином - в березні 2010 року відповідно до зведеної відомості на поставку молока за період з 01 березня 2010 року по 31 березня 2010 року позивачем закуплено молока в розмірі 478298 базисних кілограм молока, з яких за ставкою 20 % закуплено 55366 б/кг - 11, 6 % від загальної кількості та за ставкою 0 % закуплено 422932 б/кг - 88, 4 % від загальної кількості.

Таким чином, податкове зобов'язання позивача за березень 2010 року по переробній декларації становить 88,4 % та дорівнює 1069244, 00 грн. та по загальній декларації становить 11, 6 % та дорівнює 169353, 00 грн.

Згідно з актом перевірки № 248/23/03566564 від 18 квітня 2010 року, сума податкового зобов'язання податкової декларації з податку на додану вартість становить 223481, 00 грн., відхилення від даних податкового обліку становить 58113, 00 грн. Вказане відхилення виникло за рахунок того, що позивач для обрахування розподілу сум ПДВ використовував методи з визначення коефіцієнту розподілу, рекомендовані ДПА України, зокрема в листі ДПА України № 1399/7/15-3317 вказано: «розраховується коефіцієнт, який дорівнює частці закупленого молока». В свою чергу відповідач провів розподіл від вартості закупленого молока, що відрізняється від коефіцієнта визначеного позивачем від кількості закупленого молока на 3,9 % з різницею в сумі 25402, 00 грн.

Податковий кредит позивача за березень 2010 року по переробній декларації становить 88,4 %, що дорівнює 912680, 00 грн. та по загальній декларації становить 11,6 %, що дорівнює 269027, 00 грн.

Згідно з актом перевірки № 248/23/03566564 від 18 квітня 2010 року, сума податкового кредиту, яка відображена в бюджетній декларації становить 186025, 00 грн., відхилення від даних податкового обліку становить 79211, 00 грн. Вказане відхилення виникло у зв'язку із поділом відповідачем сум податкового кредиту по придбаних товарно-матеріальних цінностях та послугах, які не мають відношення до виготовлення молочної продукції позивачем, та у зв'язку з чим не підлягають розподілу, а саме суми ПДВ по податковій накладній № 1703 від 17 березня 2010 року на суму 630000, 00 грн., в тому числі ПДВ - 105000, 00 грн., відповідно до укладеного договору № 10/03-10 від 10 березня 2010 року між ПП «Макпрофторг» та позивачем. На виконання вказаного договору в березні 2010 року відповідно до видаткової накладної № МФ-1703 від 17 березня 2010 року отримано від продавця 40-ка футовий контейнер-рефрижератор (морський), який обліковується на 281 рахунку «Товари на складі» і не введений в експлуатацію.

Таким чином, вказані основні фонди не брали участі у виробничому процесі позивача по переробці молока, отриманого від сільськогосподарських товаровиробників, суми ПДВ при придбанні товарно-матеріальних цінностей відображаються у складі податкового кредиту загальної податкової декларації з ПДВ за березень 2010 року відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами всіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно на виплату дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі.

Згідно з п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України № 291 від 02 квітня 2009 року «Про реалізацію п. 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», переробні підприємства за результатами діяльності за кожний звітний (податковий) період ведуть окремий податковий і бухгалтерський облік готової продукції, виготовленої з поставлених сільськогосподарськими товаровиробниками молока та м'яса в живій вазі.

За результатами окремого обліку готової продукції, виготовленої з поставлених сільськогосподарськими товаровиробниками молока та м'яса в живій вазі, переробні підприємства відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» визначають суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, які виникають у зв'язку з переробкою та поставкою такої продукції, і складають окрему податкову декларацію, яка разом з декларацією щодо іншої діяльності подається до органу державної податкової служби за місцем реєстрації переробного підприємства як платника податку на додану вартість у порядку і в строки, встановлені зазначеним Законом, з урахуванням вимог нормативно-правових актів ДПА.

У разі, коли придбані товари (роботи, послуги) та основні фонди переробного підприємства використовуються частково для виготовлення готової продукції, а частково для виготовлення (надання) інших товарів (послуг), сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з частки використання таких товарів (послуг) та основних фондів за операціями з виготовлення готової продукції та за іншими операціями, що узгоджується із положеннями пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Судом першої інстанції вірно застосовано до спірних правовідносин Рішення Конституційного суду України № 29-рп/2009 від 24 листопада 2009 року, яким Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання негативним наслідкам впливу світової фінансової кризи на розвиток агропромислового комплексу» від 04 лютого 2009 року, яким було запроваджено виплату дотацій переробними підприємствами сільгосптоваровиробникам за поставлені ними молоко та м'ясо в живій вазі, визнано неконституційним.

Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що суми податку на додану вартість не повинні бути нараховані переробними підприємствами відповідно до абз. 1 п. 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» за період з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення № 29-рп/2009 від 24 листопада 2009 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підтримки агропромислового комплексу в умовах світової фінансової кризи».

Відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підтримки агропромислового комплексу в умовах світової фінансової кризи», суми податку на додану вартість, нараховані переробними підприємствами відповідно до абз. 1 п. 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» за період з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення № 29-рп/2009 від 24 листопада 2009 року до дня набрання чинності цим Законом, не підлягають сплаті до бюджету та включаються до податкових зобов'язань платників податку у звітному податковому періоді, на який припадає день набрання чинності цим Законом. При цьому фінансові санкції за несплату сум податку на додану вартість до бюджету, нараховані протягом такого строку, не застосовуються до переробних підприємств.

З аналізу наведених законодавчих норм вбачається, що лише з 31 грудня 2009 року можливим є нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що нараховуються переробними підприємствами відповідно до абз. 1 п. 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в порушення вищезазначених норм відповідачем в ході проведення планової перевірки за період дії Рішення Конституційного суду України № 29-рп/2009 від 24 листопада 2009 року проведений розподіл між деклараціями з податку на додану вартість та податковою декларацією з податку на додану вартість з грубими порушеннями вимог діючого законодавства України, що вказує на протиправність висновків вказаного акту перевірки та прийнятого за результатами його розгляду податкового повідомлення-рішення.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність прийнятого податкового повідомлення-рішення № 00000932301.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано достатньо доказів правомірності прийнятого ним рішення за результатами проведеної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та наведеними законодавчими нормами.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И ЛА :

Апеляційну скаргу Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області - залишити без задоволення, постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 14 червня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Г. Хрімлі

Судді О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

.

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.