Вирок № 30486164, 08.04.2013, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа 359/2391/13-к

Провадження № 1-кп/359/85/2013

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.04.2013 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі

головуючого судді Левченка А.В.,

при секретарі Онішко І.В., Бєда Т.О.

з участю прокурора Маркицького А.М.

потерпілого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Безпечна Чуднівського району Житомирської області, українця, громадянина України, з вищою освітою , не працюючого, раніше судимого 30.08.2012 року Солом'янським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 190 КК України до покарання у виді штрафу в poзмipi 850 грн., одруженого, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1, -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України,

встановив:

Згідно наказу за № 188/1-К від 03.09.2012 року ОСОБА_2 обіймав посаду начальника виробництва в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Виробничо - комерційна фірма «Лігена» ( код ЄДРПОУ 24578324).

Згідно строкового трудового договору від 03.09.2012 року ОСОБА_2 був матеріально - відповідальною особою. Відповідно до посадової інструкції № ГП-13 начальника меблевого виробництва, затвердженої 16.01.2012 року, на ОСОБА_2 було покладено обов'язки щодо організації технічної п1дготовки виробництва, зд1йснення кер1вництва поточним i перспективним плануванням технічного розвитку, керування складанням техн1чних завдань, здійснення технічного нагляду за виконанням, прийманням i зак1нченням роб1т, контроль ходу виконання планів виробництва тощо. Kpiм того, згідно вказаної посадової інструкції ОСОБА_2 наділений правами, зокрема, давати підлеглим йому співроб1тникам i службам завдання i доручення, контролювати виконання планових завдань i po6iт тощо. Таким чином ОСОБА_2 виконував орган1зац1йно - розпорядч1 та адміністративно-господарські функції, тобто являвся службовою особою.

20.07.2012 року м1ж ОСОБА_3 та суб»єктом господарської діяльності ОСОБА_4 було укладено догов1р - замовлення № б/н про виготовлення меблевих вироб1в. В якост1 авансу суб»єкт господарської діяльності ОСОБА_4 отримала в1д ОСОБА_3 rpошовi кошти в сумі 9000,00 грн.

3 метою виконання умов договору - замовлення № б/н про виготовлення меблевих виробів від 20.07.2012 року м1ж ОСОБА_4 та ТОВ «ВКФ «Лiгена» 10.09.2012 року було укладено догов1р - замовлення № 10/09-12 р., предметом якого було виготовлення та монтаж шафи-купе.,згідно додатку до якого, вартість виконаних робіт за вказаним договором склала 11 200,00 грн.

В якості авансу до каси ТОВ «ВКФ «Л1гена» згідно прибуткового касового ордеру № 989 від 11.09.2012 року ОСОБА_4 було внесено rpoшові кошти в cyмi 6000,00 грн. 29.09.2012 року для виконання даного замовлення та проведения встановлення вказаної шафи-купе ОСОБА_3 передала особисто ОСОБА_2 залишок грошових коштів згідно договору № б/н про виготовлення меблевих вироб1в від 20.07.2012 року в сум1 4600,00 грн. Приблизно 3-5 жовтня 2012 року ОСОБА_4 особисто передала ОСОБА_2 rpoшові кошти в cyмi 600,00 грн., які останній зобов'язався внести до каси ТОВ «ВКФ «Л1гена» і, таким чином, повністю розрахуватись по договору - замовленню № 10/09-12 р.

Отримавши від ОСОБА_3 та ОСОБА_4 грошові кошти в сум1 5200,00 грн. в якості, розрахунку за договором - замовленням № 10/09-12 р. від 10.09.2012 року, ОСОБА_2, д1ючи умисно та з корисливих мотивів, вказані грошов1 кошти до каси ТОВ «ВКФ «Л1гена» не здав та використав їх на власні потреби, i ,таким чином здійснив їх привласнення.

Згідно акту контрольної перевірки матеріальних цінностей за матер1ально -відповідальною особою ОСОБА_2 від 10.10.2012 року, встановлено недостачу товарно-матеріальних цінностей, яка виникла з вини останнього і становить 5200,00 грн.

В результаті умисних дій начальника виробництва ТОВ «ВКФ «Л1гена» ОСОБА_2, що виразилися у привласненні майна (грошових кошт1в) ТОВ «ВКФ «Л1гена», що перебувало в його віданні, вказаному товариству було нанесено матеріальної шкоди на загальну суму 5200,00 грн.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину в скоєні злочину, передбаченого ч.3 ст.191 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся в скоєному та дав згоду слухати справу у відповідності до положень ст.349 КПК України. При цьому пояснив, що в якості авансу до каси ТОВ «ВКФ «Л1гена» згідно прибуткового касового ордеру № 989 від 11.09.2012 року ОСОБА_4 було внесено rpoшові кошти в cyмi 6000,00 грн. 29.09.2012 року для виконання даного замовлення та проведения встановлення вказаної шафи-купе ОСОБА_3 передала особисто йому залишок грошових коштів згідно договору № б/н про виготовлення меблевих виробів від 20.07.2012 року в сум1 4600,00 грн. Приблизно 3-5 жовтня 2012 року ОСОБА_4 особисто передала йому rpoшові кошти в cyмi 600,00 грн., які він повинен був внести внести до каси ТОВ «ВКФ «Л1гена» і, таким чином, повністю розрахуватись по договору - замовленню № 10/09-12 р. Отримавши від ОСОБА_3 та ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 5200,00 грн. в якості розрахунку за договором - замовленням № 10/09-12 р. від 10.09.2012 року він вказані кошти до каси ТОВ «ВКФ «Л1гена» не здав та використав їх на власні потреби, оскільки вони йому потрібні Були для лікування його племінника. Вину свою визнав , розкаявся , позов визнав повністю.

Приймаючи до уваги повне визнання своєї вини підсудним, суд, за пропозицією прокурора та за згодою підсудного та його захисника, керуючись ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та ухвалив допитати обвинуваченого та дослідити матеріали справи, які характеризують особу обвинуваченого, стосуються матеріалів позову. При цьому суд з»ясував правильність розуміння обвинуваченим цих обставин, добровільність його позиції та роз»яснив, що в такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, оцінюючи в сукупності установлені і перевірені в судовому засіданні докази по справі, суд вважає, що вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні доведена повністю. На думку суду по справі зібрана достатня кількість допустимих та належних доказів на підтвердження такої вини.

Своїми умисними діями, які виразились в тому, що ОСОБА_2, будучи службовою особою, зловживаючи службовим становищем всупереч інтересам служби, своїми умисними діями вчинив привласнення чужого майна, що було йому ввipeнe та перебувало в його віданні, вчиненому повторно, обвинувачується та визнається винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.

Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_2, у відповідності до вимог ст. 66 КК України, є каяття. Обставин, що обтяжують його покарання, згідно вимог ст. 67 КК України, судом не встановлено.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_2, суд, враховуючи характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним злочину, приймаючи до уваги особу підсудного, вважає, що покарання підсудному слід обрати у виді позбавлення волі . Разом з тим, враховуючи , що обвинувачений має постійне місце проживання, сім»ю, на утриманні неповнолітню дитину, суд вважає за можливе звільнити його від відбування основного покарання з іспитовим терміном , поклавши на нього обов»язки, передбачені ст..76 КК України.

Цивільний позов по справі, який визнається обвинуваченим , підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати та речові докази по справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369- 375 КПК України, суд

засудив:

ОСОБА_2 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні та призначити покарання за ч. 3 ст. 191 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 ( п»ять ) років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських чи організаційно-розпорядчих функцій на строк 3 ( три) роки .

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування основного покарання - позбавлення волі з випробуванням, встановивши ОСОБА_2 3 (три) роки іспитового строку з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських чи організаційно-розпорядчих функцій на строк 3 ( три) роки .

У відповідності зі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_2 такі обов'язки - не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ідент. номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо - комерційна фірма «Лігена» ( код ЄДРПОУ 24578324) 5 200 ( п»ять тисяч двісті) грн нанесеної шкоди.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишити попередній - особисте зобов'язання. Строк відбуття покарання обчислювати з моменту проголошення вироку, тобто з 08 квітня 2013 року.

Вирок на протязі 30 днів може бути оскаржений до апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд.

Суддя А.В. Левченко