Рішення № 30485481, 02.04.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2013 р.Справа № 922/970/13-г

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Дородіної І.А.

розглянувши справу

за позовом Державного підприємства "Дослідне господарство "Кутузівка" Національної академії аграрних наук України", с. Кутузівка до Комунального підприємства Кулиничівське виробниче управління житлово-комунального господарства "Українка" с. Кулиничі про про стягнення коштів у сумі 184327,35 грн. за участю представників сторін:

позивача - Полуляхов Д.О., довіреність б/н від 07 березня 2013 року

відповідача - Сосницький В.В., розпорядження № 179-К від 08 листопада 2012

року

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Державне підприємство "Дослідне господарство "Кутузівка" Національної академії аграрних наук України" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Комунального підприємства Кулиничівське виробниче управління житлово-комунального господарства "Українка", про стягнення коштів у сумі 184327,35 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача покладених на нього обов'язків за договорами № 1 від 01 січня 2012 року та №11 від 01 січня 2013 року про відпуск та споживання води, з урахуванням чого просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 184327,35, яка складається з 174054,00 грн. основного боргу, 8367,60 грн. пені та 1905,75 грн. - 3% річних. Також до стягнення заявлені судові витрати.

26 березня 2013 року до господарського суду Харківської області від позивача надійшов супровідний лист з доданими до нього документами (вх. № 11072), а саме: оригінал довідки про банківські реквізити та юридичну адресу позивача, засвідчена копія довідки з ЄДР ЮО та ФОП стосовно позивача, засвідчена копія довідки з ЄДР ЮО та ФОП стосовно відповідача, нормативно-правове обгрунтування позовних вимог.

Суд, дослідивши надані документи, долучає їх до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача надав усні пояснення, відповідно до яких позов визнає.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

01 січня 2012 року та 01 січня 2013 року між Державним підприємством "Дослідне господарство "Кутузівка" Національної академії аграрних наук України" та Комунальним підприємством Кулиничівське виробниче управління житлово-комунального господарства "Українка" було укладено договори № 1 від 01 січня 2012 року та №11 від 01 січня 2013 року про відпуск та споживання води (далі - Договори).

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 1.1. Договорів позивач зобов"язався відпускати відповідачу питну воду, яка повинна відповідати вимогам держстандарту, а відповідач зобов"язався своєчасно оплачувати її у строки в на умовах, встановлених даними Договорами.

Згідно п. 2.1. Договорів позивач відпускає відповідачу питну воду в розмірах встановленого цими Договорами ліміту - не більше 300 м3 на добу.

Відповідно до п. 3.1. Договорів облік відпущеної відповідачу води здійснюється засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію.

П. 4.2. Договорів встановлено, що тарифи на воду на момент укладення Договорів складають, з урахуванням ПДВ, 3,00 грн./м3. У випадку зміни у законодавчому порядку тарифів, що діють на момент укладення Договорів, оплата відповідачем наданих йому послуг водопостачання здійснюється за новими, встановленими законодавчо тарифами, з моменту їхнього вводу, без яких-небудь додаткових погоджень з відповідачем їх розмірів. При цьому інші умови Договорів не змінюються.

Згідно п. 4.1. Договорів всі розрахунки за воду здійснюються відповіда чем щомісяця за обсяги водоспоживання, які визначені за показниками приладів обліку. За узгодженням з позивачем відповідач може здійснювати розрахунки за воду іншим способом, не забороненим чинним законодавством. У випадку, коли відповідач не виконує зобов"язання по своєчасній оплаті за питну воду, погашення заборгованості, що утворилась, здійснюється з урахуванням збільшеного терміну давності позову до її повного погашення.

Відповідно до п. 4.4. Договорів до початку розрахункового періоду відповідач не пізніше 10 числа розрахункового місяця здійснює передплату в розмірі оплати за попередній місяць.

Згідно п. 4.5 Договорів підставою для остаточного розраху нку відповідача за спожиту в поточному місяці воду є рахунок -фактура позивача. Рахунок-фактура позивача є обов"язковою до приймання відповідачем, порядок доставки якої може здійснюватись наступними способами: доставка нарочним або представником позивача, доставка рекомендованою поштою, одержанням представником відповідача після прибуття до позивача, іншими способами.

п. 4.6. Договорів зазначено, що розрахунковим періодом є місяць. Відповідач зобов"язаний здійснити остаточну оплату за спожиту воду протягом трьох банківських днів від дня пред"явлення йому рахунку-фактури позивача.

Позивач свої зобов'язання за договорами № 1 від 01 січня 2012 року та №11 від 01 січня 2013 року про відпуск та споживання води виконав в повному обсязі, про що свідчать акти №54 від 20 червня 2012 року, № 196 від 20 липня 2012 року, № 254 від 20 серпня 2012 року, №523 від 20 вересня 2012 року, № 537 від 19 жовтня 2012 року, №646 від 20 листопада 2012 року, №645 від 20 грудня 2012 року, №34 від 21 січня 2013 року, б/ н від 20 лютого 2013 року (копії актів наявні в матеріалах справи).

За показаннями приладів обліку та підписаними актами позивач кожного місяця виставляв відповідачу рахунок-фактуру для проведення останнім розрахунків за отри ману воду (рахунок-фактура № К-16 від 20 червня 2012 року, рахунок-фактура № № К-19 від 20 липня 2012 року, рахунок-фактура № 24 від 20 вересня 2012 року, рахунок-фактура № К-22 від 20 серпня 2012 року, рахунок-фактура № 26 від 19 жовтня 2012 року, рахунок-фактура № 30 від 20 листопада 2012 року, рахунок-фактура № 34 від 20 грудня 2012 року, рахунок-фактура № 1 від 21 січня 2012 року, рахунок-фактура № 6 від 20 лютого 2013 року).

Однак, відповідач свої зобов'язання в частині оплати за договорами № 1 від 01 січня 2012 року та №11 від 01 січня 2013 року про відпуск та споживання води не виконав, внаслідок чого станом на 06 березня 2013 року утворилась заборгованісь перед позивачем в розмірі 174054,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до статей 526 та 525 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене вище, суд вважає позовні вимоги позивача в розмірі 174054,00 грн. основного боргу обґрунтованими, підтвердженими наданими суду доказами та підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі зазначеної статті позивач нарахував відповідачеві за період з 26 червня 2012 року по 06 березня 2013 року три відсотки річних в сумі 1905,75 грн.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач надав обґрунтований розрахунок 3% річних, а тому позовна вимога в частині стягнення 3% річних у сумі 1905,75 грн. підлягає задоволенню.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При цьому, згідно статті 611 вказаного Кодексу, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання в результаті односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків і моральної шкоди.

За приписами ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

При цьому, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі, що передбачено ст. 547 ЦК України.

Неустойкою (штрафом, пенею) (відповідно до ст. 549 ЦК України) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

У відповідності до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 4.6. Договорів при несплаті або частковій несплаті рахунку-фактури відповідачу нараховується пеня в розмірі 0,5 % від суми несплати за кожний прострочений день до погашення заборгованості відповідно до законодавства. Оплату пені відповідач здійснює самостійно. Сплата пені не позбавляє позивача права на відшкодування збитків, заподіяних невиконанням або неналежним виконанням відповідачем своїх зобов"язань.

Але, згідно Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" від 22 листопада 1996 року № 543/96 ВР (із змінами)розмір пені не може перевищувати подвійного розміру облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом встановлено, що позивачем нараховано та надано обґрунтований розрахунок суми пені за період з 26 червня 2012 року по 06 березня 2013 року у розмірі 8367,60 грн., а тому позовна вимога в частині стягнення 8367,60 грн. пені підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.49 ГПК України та постановою № 18 від 26.12.11р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки. Якщо зменшення розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судові витрати у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК покладаються на відповідача.

Таким чином, суд вважає необхідним витрати по сплаті судового збору у сумі 3686,55 грн. покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 11, 550, 525, 526, 546, 547, 549, ч.1 ст. 610, 611, ч.2 ст. 625, ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, 175, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 12, 22, 33, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства Кулиничівське виробниче управління житлово-комунального господарства "Українка" (62404, Харківська область, смт. Кулиничі, вул. 7-ої Гвардійської Армії, 14, код ЄДРПОУ 30588722) на користь Державного підприємства "Дослідне господарство "Кутузівка" Національної академії аграрних наук України" (62405, Харківська область, с. Кутузівка, вул. Шкільна, 6, р/р 260067900 в ХОД АТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 350589, код ЄДРПОУ 05460427) 174054,00 грн. основної заборгованості, 8367,60 грн. пені, 1905,75 грн. 3 % річних, 3686,55 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04.04.2013 р.

Суддя Суслова В.В.

Справа № 922/970/13-г