Постанова № 30484929, 19.03.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Копія

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 березня 2013 року Справа № 811/266/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Флоренка О.Ю.,

при секретарі - Галушко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Приватного підприємства "Титан - Кір" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

23 січня 2013 року Приватне підприємство "Титан - Кір" звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби, в якій просить: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача №0001320225 та №0001310225 від 09.10.2012 року, якими підприємству визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 154029 грн. і штрафні (фінансові) санкції в розмірі 38507 грн. та суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 123223 грн. і штрафних (фінансових) санкції в розмірі 30806 грн. (далі: оскаржувані податкові повідомлення - рішення).

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 12.10.2012 р. позивач отримав від відповідача податкові повідомлення - рішення від 09.10.2012 р. №0001320225 та №0001310225, які винесені на підставі акта №126/22-5/33316657 від 25.09.2012 р. «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ та правомірності декларування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Хімагроцентр 2000» за період з 01.03.2010 р. по 30.11.2010 р.

Позивач зазначає, що висновки відповідача про ознаки нікчемності укладених позивачем з його контрагентом угод ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені посиланнями на будь - які первинні господарсько - бухгалтерські документи.

А тому позивач не погоджується з оскаржуваними податковими повідомленнями - рішеннями відповідача та вважає, що вони є протиправними та підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача Шаповалов Д.В. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, пославшись на обставини, викладені в позовній заяві та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача Шурапова О.М. просила суд відмовити в задоволенні адміністративного позову, пославшись на доводи, зазначені у письмових запереченнях на позов (а.с. 56 - 57).

Представник відповідача, заперечуючи проти задоволення адміністративного позову у своїх письмових запереченнях на позов зазначила, що фінансово - господарські взаємовідносини між ПП «Титан - Кір» та ТОВ «Хімагроцентр 2000» є такими, що не спрямовані на створення належних правових наслідків, оскільки фінансово - господарська діяльність здійснюється цими підприємствами поза межами правового поля.

На думку відповідача, правочинів між позивачем та ТОВ «Хімагроцентр 2000» не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Тому ці правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу до «вигодобувача».

Відповідач вважає оскаржувані податкові повідомлення - рішення законними та такими, що не підлягають скасуванню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши у судовому засіданні подані суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до наказу від 06.02.2007 року №1 Сіненка Ігоря Михайловича призначено директором ПП «Титан - Кір» з 07.02.2007 р. (а.с. 32). 06.02.2007 року затверджено статут ПП «Титан - Кір» (а.с. 33 - 39).

06.08.2012 року відповідачем направлено позивачеві запит - лист вих. №18755/10/22-5 про необхідність надання фінансово - господарських документів по взаємовідносинах з ТОВ «Хімагроцентр 2000» та ТОВ «КВП «Граніт» за період з 01.01.2010 р. по 30.06.2012 р. (а.с. 60).

07.09.2012 р. позивачем на даний запит надано відповідь вих. №33, в якій зазначено, що відповідно до протоколу обшуку від 06.06.2012 року старшим слідчим в ОВС СВ ДПС у Кіровоградській області Рапопортом К.І. було вилучено всі документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, а також оргтехніку з носіями по взаємовідносинах з контрагентами ПП «Титан - Кір» (а.с. 61).

Позивача було повідомлено про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, що підтверджується відповідним повідомленням від 21.09.2012 р. №314/22-5 (а.с. 62).

З 21.09.2012 р. по 24.09.2012 р. головним державним податковим ревізором - інспектором, інспектором податкової служби I рангу відділу перевірок платників податків управління податкового контролю Захаровою О.В., на підставі наказу відповідача від 21.09.2012 р. №1625 (а.с. 59), було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірності декларування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Хімагроцентр 2000» за період з 01.03.2010 року по 30.11.2010 року. В результаті чого перевіряючою було складено відповідний акт перевірки від 25.09.2012 р. №126/22-5/33316657 (а.с. 8 - 19) (далі - акт перевірки).

В ході проведеної перевірки встановлено, що позивачем порушено вимоги: - п.5.1, п.п. 5.2.1, п.5.2, п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем занижено податку на прибуток всього у сумі 154029 грн., у тому числі за IV квартал 2010 р. в сумі 154029 грн.

- п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 123223 грн., в тому числі за жовтень 2010 року - 10856 грн., за листопад 2010 року 112367 грн.

Також 25.09.2012 року відповідачем складено акт №107/22-5 неявки посадових осіб позивача на письмове запрошення (а.с. 64).

На підставі акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 09 жовтня 2012 року №0001310225, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 154029 грн., із них: за основним платежем 123223 грн., із застосуванням (фінансових) санкцій у розмірі 30806 грн. (а.с. 65).

Також відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 09 жовтня 2012 року №0001320225, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 192536 грн., із них: за основним платежем 154029 грн., із застосуванням (фінансових) санкцій у розмірі 38507 грн. (а.с. 66).

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не включаються до складу валових витрат, зокрема, витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

У відповідності до пп. пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, що діяла на момент винкинення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України (пункт 1 розділу XIX "Прикінцеві положення" зазначеного Кодексу).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас, статтею 1 Закону України від 16.07.99 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами ПК України.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

На підставі п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наведені судом правові позиції знайшли своє відображення у листах Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11 та від 01.11.2011 р. №1936/11/13-11.

Як встановлено судом, безпосереднім контрагентом позивача по спірних господарських операціях було ТОВ «Хімагроцентр 2000».

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Хімагроцентр 2000» (Продавець) та ПП «Титан - Кір» (Покупець) укладено договір від 15.10.2010 р. №15/10/10-2 про поставку товарів, а саме, насіння соняшника врожаю 2010 р. (а.с. 103 - 104). Відповідно до п.п. 4.1 п. 4 даного договору, ціна товару, встановлена у специфікації додаткової угоди (а.с. 105 - 110).

На підтвердження фактичного виконання умов договору від 15.10.2010 р.№ 15/10/10-2 позивачем до суду надано наступні підтверджуючі документи: податкову накладну від 15.10.2010 р. №108 на загальну суму з ПДВ 65136,00 грн. (а.с. 111), податкову накладну від 04.11.2010 р. №117 на загальну суму з ПДВ 78463,06 грн. (а.с. 112), податкову накладну від 14.11.2010 р. №113 на загальну суму з ПДВ 145123,56 грн. (а.с. 113), податкову накладну від 16.11.2010 р. №114 на загальну суму з ПДВ 90646,79 грн. (а.с. 114), податкову накладну від 16.11.2010 р. №115 на загальну суму з ПДВ 122791,35,00 грн. (а.с. 115), податкову накладну від 18.11.2010 р. №116 на загальну суму з ПДВ 159587,58 грн. (а.с. 116), податкову накладну від 23.11.2010 р. №118 на загальну суму з ПДВ 77590,80 грн. (а.с. 117) та виписки з банку про розрахунки з ТОВ «Хімагроцентр 2000» (а.с. 118 - 121).

З наданих до справи позивачем доказів вбачається, що первинні документи належним чином складені між позивачем та його контрагентом ТОВ «Хімагроцентр 2000».

Надані позивачем докази, на думку суду, свідчать про реальне вчинення господарських операцій щодо поставки позивачеві насіння соняшника його контрагентом ТОВ «Хімагроцентр 2000».

Суд приймає до уваги пояснення представника позивача з приводу того, що транспортування насіння соняшнику, придбаного у ТОВ «Хімагроцентр 2000», здійснювалося безпосередньо до його покупців, яким позивач його продавав. Причому транспортування здійснювалося або власним транспортом покупців або транспортом сторонніх організацій за договорами з покупцями. З огляду на це, у позивача була відсутня необхідність у зберіганні насіння соняшнику на складах або на елеваторах.

З приводу наданих відповідачем до суду доказів, на підтвердження доводів, викладених в акті перевірки, а також у запереченнях на позов, суд зазначає наступне.

Відповідачем до матеріалів справи надано акт від 15.04.2011 року №1336/23-10/36927668 «Про результати проведеної невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ «Хімагроцентр 2000», з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.03.2010 року по 30.11.2010 р. (а.с. 83 - 90).

Висновки зазначеного акта базуються на тому, що ТОВ «Хімагроцентр 2000» відсутнє за своїм місцезнаходженням.

Суд зауважує, що при проведенні перевірки жодні первинні документи ТОВ «Хімагроцентр 2000» не досліджувалися, що вбачається із змісту акта від 15.04.2011 року №1336/23-10/36927683.

З матеріалів справи також вбачається, що відповідачем в під час проведення перевірки не досліджувалися первинні документи позивача та ТОВ «Хімагроцентр 2000», оскільки вони були вилучені у позивача на підставі протоколу обшуку від 06.06.2012 р. (а.с. 20 - 22), про що позивачем було повідомлено відповідача до проведення перевірки.

Суд вважає, що відповідач протиправно не скористався своїми обов'язками, передбаченими нормами ПК України та під час проведення податкової перевірки позивача не витребував у Слідчого відділу Державної податкової служби у Кіровоградській області первинні бухгалтерсько-господарські документи щодо господарських взаємовідносин позивача з ТОВ "Хімагроцентр 2000" за період з 01.03.2010 р. по 30.11.2010 р., які були вилучені у позивача на підставі протоколу обшуку від 06.06.2012 р., складеного слідчим з ОВС СВ ДПС у Кіровоградській області Раппопортом К.І.

Згідно з ч. ч. 2, 4, 6 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За наведених обставин суд вважає, що відповідачем в установленому порядку не були доведені факти невідповідності задекларованих наслідків господарської операції позивача у податковому обліку фактичним обставинам здійснення господарських операцій між ним та його контрагентом ТОВ «Хімагроцентр 2000», внаслідок чого відповідні витрати і податковий кредит слід вважати такими, що сформовані позивачем правомірно.

З огляду на встановлення судом реальності вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Хімагроцентр 2000», на думку суду, відповідач неправомірно визначив позивачеві грошові зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток на підставі оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

За таких умов суд вважає, що відповідачем у ході судового розгляду справи не були підтверджені належними та допустимими доказами висновки, наведені в акті перевірки та доводи, наведені в письмових запереченнях на позов, внаслідок чого відповідачем не було доведено законність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, прийнятих ним за наслідками проведеної податкової перевірки позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищенаведеного суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 09.10.2012 р.: №0001310225, №0001320225 були винесені відповідачем на не підставах, що передбачені законами України, необґрунтовано, а тому їх слід визнати протиправними та скасувати.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 69 - 71, 158 - 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 09.10.2012 р. №0001310225.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 09.10.2012 р. №0001320225.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 19.03.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 25.03.2013 р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 2 ст. 167 КАС України.

Суддя (підпис) О.Ю. Флоренко

Згідно з оригіналом:

Суддя О.Ю. Флоренко