Ухвала суду № 30484739, 19.03.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2013 р.Справа № 2а-13868/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Калитки О. М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2013р. по справі № 2а-13868/12/2070

за позовом Приватного підприємства фірми "ІНЕКС"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство фірма "ІНЕКС", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, в якому просив суд, з урахуванням уточнень позовних вимог, скасувати податкове повідомлення-рішення №0001252220 від 05.10.2012 р. та № 0001852220 від 25.12.2012 р., прийняті на підставі Акту перевірки № 1935/2220/32134472 від 25.09.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки є неправомірними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2013 року зазначений адміністративний позов було задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме: положень ст.ст. 138, 185 Податкового кодексу України , з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби у період з 24.09.2012 р. по 25.09.2012 р. на підставі наказу №877 від 14.09.2012 р. та п.п. 78.1.1, п. 78.1. ст. 78. ст. 79 Податкового кодексу України було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП Фірми "ІНЕКС" по взаємовідносинах із контрагентами ТОВ «Інтехліс» (реєстраційний номер 35245557) за період з 01.03.2011 по 31.03.2011 року, з 01.05.2011 по 31.09.2011 року, з 01.12.2011 по 31.12.2011 року та з 01.01.2012 по 31.03.2012 року, з ТОВ «Фірма» Гранд» (реєстраційний номер 20037330) за період з 01.01.2012 по 31.01.2012 року, з ТОВ «Електродизель» (реєстраційний номер 32949132) за період з 01.02.2012 по 28.02.2012 року, з ТОВ «Базальт плюс» (реєстраційний номер 32239404) за період з 01.11.2010 по 31.12.10 року, з 01.02.2011 року по 31.05.2011 року, за результатами якої відповідачем складено акт №1935/2220/32134472 від 21.06.2012 р.

У вказаному акті перевірки містяться висновки про порушення ПП Фірми "ІНЕКС":

- ст. 5 Закону України від 28.12.1994 № 334/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" із змінами та доповненнями, п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-ІУ із змінами та доповненнями внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 512509,0 грн. в тому числі за 4 квартал 2010 року на суму 77167,0 грн., за 1 квартал 2011 року на суму 112229,0 грн., за 2 квартал 2011 року на суму 52639,0 грн., за 3 квартал 2011 року на суму 100107,0 грн., за 4 квартал 2011 року на суму 38333,0 грн., за 1 квартал 2012 року на суму 132034,0 грн.

- п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97- ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями, п.п. 198.4. п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2756-УІ зі змінами та доповненнями занижено податок на додану вартість загальній сумі 452305,0 грн., в тому числі за листопад 2010 року в сумі 33833,0 грн., за грудень 2010 року в сумі 27900,0 грн., за лютий 2011 року в сумі 40007,0 грн., за березень 2011 року в сумі 49777,0 грн., за квітень 2011 року в сумі 13688,0 грн., за травень 2011 року в сумі 24935,0 грн., за червень 2011 року в сумі 16035,0 грн., за липень 2011 в сумі 12400,0 грн., серпень 2011 року в сумі 17667,0 грн., за вересень 2011 року в сумі 56983,0 грн., за грудень 2011 року в сумі 33333,0 грн., за січень 2012 року в сумі 61840,0 грн., за лютий 2012 року в сумі 45307,0 грн., за березень 2012 року в сумі 18600,0 грн.

На підставі висновків акту перевірки №1935/2220/32134472, відповідачем винесені податкові повідомлення - рішення:

- № 0001852220 від 25.12.2012 р., яким ПП Фірми "ІНЕКС" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 564810,25 грн., в т.ч. основний платіж у розмірі 512509,0 грн., штрафні санкції у розмірі 52301,25 грн.

- №0001252220 від 05.10.2012 р., яким ПП Фірми "ІНЕКС" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 529271,75 грн., в т.ч. основний платіж у розмірі 452305,0 грн., штрафні санкції у розмірі 76966,75 грн.

Відповідно до Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, № 985 від 22.12.2010р., (в редакції чинній на час винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) встановлено, що в податковому повідомленні-рішенні вказується номер та дата складання акту перевірки на підставі якого виноситься рішення.

Суд звертає увагу на те, що в податкових повідомленнях-рішеннях №0001252220 від 05.10.2012 р. та № 0001852220 від 25.12.2012 р. вказано в якості підстави винесення рішення акт перевірки №1935/2220/32134472 з датою 25.09.2012 року, замість вірної дати - 21.06.2012 р.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби не відповідають ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спеціальним законом, який визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на час виникнення спірних правовідносин був Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР.

Вказаний Закон втратив чинність з 01 січня 2011 року у зв'язку із вступом в дію Податкового кодексу України, однак положення даного Закону підлягають застосування до спірних правовідносин, оскільки він був чинним на момент здійснення розглядуваних господарських операцій та на момент формування позивачем спірних сум податкового кредиту.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (підпункт 7.4.1 пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198. Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому за правилами п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.198.4. ст.198 Податкового кодексу України передбачено, шо якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. (в редакція, яка діяла на час проведення господарських операцій) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п.138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п. 138.8, п. 138.6 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

З матеріалів справи встановлено, що перевірку ПП Фірми "ІНЕКС" проведено по взаємовідносинах із контрагентами з ТОВ «Фірма» Гранд» (реєстраційний номер 20037330), з ТОВ «Електродизель» (реєстраційний номер 32949132), з ТОВ «Базальт плюс» (реєстраційний номер 32239404) та ТОВ "Інтехліс" (код ЄДРПОУ 35245557).

Між ПП Фірми "ІНЕКС та ТОВ «Базальт плюс» укладено Договір від 01.11.2010 року «Про надання інформаційно-консультативних послуг», договір підписаний обома сторонами та завірений печатками, фактичне його виконання підтверджується наступними документами: актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 101112 від 10.11.2010р. №191109 від 19.11.2010р. № 301116 від 30.11.2010р., № 101212 від 10.12.2010р., № 201212 від 20.12.2010р. № 311201 від 31.12.2010р., податковими накладними №10112 от 10.11.10р., № 191109 від 19.11.10р., № 301116 від 30.11.10п., № 101212 від 10.12.10р.,№201212 від 20.12.10р., №311201 від 31.12.2010р. та платіжними дорученнями.

Також, між ПП Фірми "ІНЕКС та ТОВ «Базальт плюс» укладено Договір доручення від 01.12.2010 року, який підписаний обома сторонами та завірений печатками. Фактичне його виконання підтверджується наступними документами: актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 070210 від 07.02.11р., № 040205 від 04.02.2011р., № 310303 від 31.03.11р., №7 від 25.04.2011р., податковими накладним № 070210 від 07.02.2011р., №040205 від 04.02.2011р., № 7 від 25.04.2011р., №216 від 31.03.2011р. та платіжними дорученнями.

Судом встановлено, що податковим органом було досліджено Договір від 01.12.2010 року «щодо надання інформаційно-консультативних послуг», з перевіркою первинної документації, яка перелічена вище та складена відповідно до Договору доручення від 01.12.2010 року. Отже, в акті перевірки вказано Договір від 01.12.2010 року «щодо надання інформаційно-консультативних послуг» який не існує, замість «Договір доручення».

Між ПП Фірми "ІНЕКС та ТОВ «Базальт плюс» укладено Договір від 01.01.2011 року про надання послуг по організації та виготовленню реклами, який підписаний обома сторонами та завірений печатками. Фактичне його виконання підтверджується наступними документами: актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 310304 від 31.03.2011р., № 9 от 10.05.2011р., № 24 от 20.05.2011р.,№ 35 от 31.05.2011р. № 27 від 30.04.2011р., податковими накладними №217 від 31.03.2011р., №9 от 10.05.2011р., № 24 від 20.05.2011р., №35 від 31.05.2011р., №27 від 30.04.2011р. та платіжними дорученнями.

Судом встановлено, що в акті перевірки перевіряючими вказаний Договір доручення від 01.02.2011 року який нібито укладений між ПП Фірми "ІНЕКС та ТОВ «Базальт плюс».

Під час судового розгляду справи встановлено, що вказаний Договір не існує, при цьому перевіряючими досліджена податкова накладна від 16.05.2011 року № 19 та видаткова накладна від 19.05.2011 року № 19, які складені на виконання Договору №9 від 29.04.2011 року про надання послуг з виготовлення поліграфічної продукції, укладеного між ПП Фірми "ІНЕКС та ТОВ «Базальт плюс».

На підтвердження виконання вказаного Договору №9 від 29.04.2011 року, представником позивача надані податкова накладна від 16.05.2011 року № 19 та видаткова накладна від 19.05.2011 року № 19, специфікації, виписку з банку.

Судом встановлено, що між ПП Фірми "ІНЕКС та ТОВ «Інтехліс» укладено Договір від 01.03.2011 року про надання послуг з організації по виготовленню та розміщенню реклами. Договір підписаний обома сторонами та завірений печатками, фактичне виконання договору підтверджується: актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 070303 від 08.03.11р., № 160310 от 16.03.11р., №240314 від 24.03.11р., № 310328 від 31.03.2011р., № 216 від 10.05.2011р.,№ 558 від 20.05.2011р., №811 від 31.05.2011р., №323 від 10.06.2011р., № 504 від 20.06.2011р., № 720 от 30.06.2011р., податковими накладними № 127 від 08.03.2011р, № 260 від 16.03.2011р., № 411 від 24.03.2011р., №537 від 31.03.2011р., № 216 від 10.05.2011р., № 558 від 20.05.2011р., № 811 від 31.05.2011р., № 323 від 10.06.2011р., № 504 від 20.06.2011р., № 720 від 30.06.2011р., банківськими виписки про перерахування коштів за виконану роботу.

Також, між ПП Фірми "ІНЕКС та ТОВ «Інтехліс» укладені наступні договори:

- Договір від 30.06.2011 року про надання інформаційно-консультаційних послуг. Договір підписаний обома сторонами та завірений печатками, фактичне виконання договору підтверджується: звітом про надання послуг, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 603 від 15.07.2011р, № 1105 від 29.07.2011р, податковими накладними № 603 від 15.07.2011р., № 1105 від 29.07.2011р., протоколом про підписання актів виконаних робіт та платіжними дорученнями;

- Договір від 29.07.2011 року про надання інформаційно-консультаційних послуг. Договір підписаний обома сторонами та завірений печатками, фактичне виконання договору підтверджується: звітом про надання послуг, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 523 від 10.08.2011р., № 866 від 18.08.2011р., № 1280 від 30.08.2011 року, податковими накладними № 523 від 10.08.2011р., № 866 від 18.08.2011р., № 1280 від 30.08.2011 року, протоколом про підписання актів виконаних робіт та платіжними дорученнями;

- Договір від 30.07.2011 року про надання інформаційно-консультаційних послуг. Договір підписаний обома сторонами та завірений печатками, фактичне виконання договору підтверджується: актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 466 від 09.09.2011 року, № 829 від 19.09.2011 року, № 1001 від 22.09.2011 року, акт № 1238 від 28.09.2011 року, податковими накладними № 466 від 09.09.2011 року, № 829 від 19.09.2011 року, № 1001 від 22.09.2011 року, № 1238 від 28.09.2011 року та платіжними дорученнями;

- Договір від 23.11.2011 року про надання інформаційно-консультаційних послуг. Договір підписаний обома сторонами та завірений печатками, фактичне виконання договору підтверджується: актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1300 від 29.12.11р., № 1360 от 30.12.11р., податковими накладними № 1300 від 29.12.11р., № 1360 от 30.12.11р. та платіжними дорученнями;

- Договір від 26.12.2011 року про надання інформаційно-консультаційних послуг. Договір підписаний обома сторонами та завірений печатками, фактичне виконання договору підтверджується: актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 11007 від 11.01.12р., № 20012 от 20.01.12р., податковими накладними № 11007 від 11.01.12р., № 20012 от 20.01.12р. та платіжними дорученнями;

- Договір від 29.12.2011 року про надання послуг. Договір підписаний обома сторонами та завірений печатками, фактичне виконання договору підтверджується: переліком перевірених об'єктів від 31.01.2012р., актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 31015 від 31.01.12р., податковими накладними № 31015 від 31.01.12р. та платіжним дорученням;

- Договір від 16.01.2012 року про надання інформаційно-консультаційних послуг. Договір підписаний обома сторонами та завірений печатками, фактичне виконання договору підтверджується: програмою надання інформаційно-консультаційних послуг, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 2303 від 23.02.12р., податковими накладними № 2303 від 23.02.12р. та платіжним дорученням;

- Договір від 26.01.2012 року про надання послуг. Договір підписаний обома сторонами та завірений печатками, фактичне виконання договору підтверджується: переліком перевірених об'єктів за період 01.02.2012р.-14.02.2012р., 15.02.2012р.-29.02.2012р., 01.03.12р.-15.03.12р., 16.03.12р.-31.03.12р., актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1403 від 14.02.12р., № 2909 от 29.02.12р., № 1502 від 15.03.12р., №3102 від 31.03.12р., податковими № 1403 від 14.02.12р., № 2909 от 29.02.12р., № 1502 від 15.03.12р., №3102 від 31.03.12р. та платіжними дорученнями.

Судом встановлено, що між ПП Фірми "ІНЕКС та ТОВ «Фірма» Гранд» укладено Договір №14 від 24.12.2011 року про надання інформаційно-консультаційних послуг. Договір підписаний обома сторонами та завірений печатками, фактичне виконання договору підтверджується: актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 27010 від 27.01.2012р., № 20012 від 20.01.2012р., № 13003 від 13.01.2012р., №6001 от 06.01.12р., податковими накладними № 27010 від 27.01.2012р., № 20012 від 20.01.2012р., № 13003 від 13.01.2012р., №6001 от 06.01.12р. та платіжними дорученнями.

Судом встановлено, що між ПП Фірми "ІНЕКС та ТОВ «Електродизель» укладено Договір від 25.01.2012 року про надання послуг по розробці концепції безпеки об'єкту. Договір підписаний обома сторонами та завірений печатками, фактичне виконання договору підтверджується: актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) робіт № 2412 від 24.02.2012р., №2710 от 27.02.2012р., податковими накладними № 2412 від 24.02.2012р., №2710 от 27.02.2012р. та платіжними дорученнями.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція -це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з вимогами ст. 4 цього Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що жодних зауважень чи претензій до складених первинних документів, правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином ДПІ, ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду з боку відповідача не має.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що з дослідженого акту перевірки №1935/2220/32134472 від 21.06.2012 р. вбачається, що фактичною підставою для відображення в акті порушення позивачем норм податкового законодавства слугували висновки наступних актів:

- акт ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова №2300/23 - 212/32239404 «Про проведення перевірки ТОВ „Базальт плюс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.10 по о 1.07.2011 року»;

- акт Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС № 555/22-207/3524 от 10.08.2012р. про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Інтехліс» (код ЄДРПОУ 35245557) щодо підтвердження господарських взаємовідносин із платниками податків та зборів за період за період з 01.02.2011р. по 31.03.2011р., з 01.07.2011р. по 31.07.2011р., з 01.10.2011р. по 31.10.2011р., з 01.02.2012 по 30.06.2012 року;

- акт Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС № 667/23-212/35245557 від 13.10.2011р. про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Інтехліс» (код ЄДРПОУ 35245557) щодо підтвердження господарських взаємовідносин із платниками податків та зборів за період за період з 01.04.2011р. по 30.06.2011р.;

- акт Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС № 394/22-207/35245557 від 22.06.12р. про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Інтехліс» (код ЄДРПОУ 35245557) щодо підтвердження господарських взаємовідносин із платниками податків та зборів за грудень 2011, за січень 2012 року;

- акт ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова № 1154/23-212/35245557 від 15.11.2011р. про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Інтехліс» (код ЄДРПОУ 35245557) щодо підтвердження господарських взаємовідносин із платниками податків та зборів за серпень - вересень 2011 року;

- акт Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС №134/23-212/20037330 від 11.04.2012р. про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Гранд» (код ЄДРПОУ 20037330) щодо підтвердження господарських взаємовідносин із платниками податків та зборів за період за січень 2012 року;

- акт Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС №384/22-207/32949132 від 19.06.2012р. про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Електродизель» (код ЄДРПОУ 32949132) щодо підтвердження господарських взаємовідносин із платниками податків та зборів за період 01.02.2012р. по 29.02.2012р.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Також в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Слід також зазначити, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Закону України "Про податок на додану вартість", Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач та його контрагенти належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності.

Слід звернути увагу на те, що зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку органу державної податкової служби в акті перевірки відсутні.

Таким чином, позивачем виконані всі умови для формування податкового кредиту, при цьому, ТОВ «Інтехліс», ТОВ «Фірма» Гранд», з ТОВ «Електродизель» та ТОВ «Базальт плюс» були офіційно зареєстровані платниками ПДВ та мали право складання податкових накладних.

З матеріалів справи встановлено, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку позивача, які надані ним в підтвердження формування валових витрат відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», виписані підприємствами, які станом на момент виникнення спірних правовідносин були платниками податку на прибуток, що не заперечується відповідачем, під час здійснення господарських операцій перебували на обліку в органах державної податкової служби.

В даному випадку виконання угоди між позивачем та його контрагентами підтверджується первинними документами які містяться в матеріалах справи, отже, суд робить висновок, що витрати з придбання послуги у ТОВ «Інтехліс», ТОВ «Фірма» Гранд», ТОВ «Електродизель» та ТОВ «Базальт плюс» вірно віднесено до валових витрат позивача.

Відповідачем не надано, а судом не встановлено доказів на підтвердження викладених в актах перевірки висновків про порушення позивачем вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення - рішення №0001252220 від 05.10.2012 р. та № 0001852220 від 25.12.2012 р. прийняті Державною податковою інспекцією у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби підлягають скасуванню, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2013 року по справі № 2а-13868/12/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2013р. по справі № 2а-13868/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.Судді(підпис) (підпис) Бенедик А.П. Калитка О. М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А.