Постанова № 30484341, 26.03.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2013 року (о 12 год. 25 хв.)Справа № 808/111/13-а м.Запоріжжя Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Батрак І.В., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим до Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, третя особа ОСОБА_1 про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

У січні 2013 року Відділ державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції Автономної Республіки Крим (далі - ВДВС Ленінського РУЮ АРК, позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції (далі - Шевченківський ВДВС ЗМУЮ, відповідач), третя особа ОСОБА_1 в якому просить визнати дії державного виконавця Шевченківського ВДВС ЗМУЮ неправомірними та зобов'язати Шевченківський ВДВС ЗМУЮ зняти усі арешти накладені на майно ОСОБА_1.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що на примусовому виконанні ВДВС Ленінського РУЮ АРК знаходиться виконавче по примусовому виконанню виконавчого листа №1-356/2009 виданого Центральним районним судом м. Сімферополя від 26.03.2010 про конфіскацію всього майна належного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь держави. У відповідності до вимог ст.ст. 17,19, 25 Закону України «Про виконавче провадження» постановою державного виконавця було відкрито виконавче провадження. В цілях виконання рішення суду державним виконавцем проведена перевірка майнового стану боржника та направлені запити в органи реєстрації рухомого та нерухомо майна.

Згідно відповіді БТІ у Ленінському районі за боржником зареєстрована 1/5 частина квартири АДРЕСА_1, постановою державного виконавця накладено арешт на частку квартири боржника.

На підставі постанови про арешт майна боржника і заборони на його відчуження державним виконавцем проведений опис 1/5 частки квартири АДРЕСА_1 та направлено пакет документів до управління державної виконавчої служби ГУЮ МЮУ в АР Крим для проведення тендеру (конкурсу) для подальшої передачі в торгуючу організацію.

31.05.2012 управлінням державної виконавчої служби ГУЮ МЮУ в АР Крим документи які були передані для тендеру повернуті позивачу без виконання у зв'язку з тим, що пакет документів не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», а саме згідно витягу з Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна на запит органу державної влади на все майно накладені арешти Шевченківським ВДВС Запорізького МУЮ від 21.09.2009 (запис №1), 31.01.2011 (запис №3), які діють на даний час.

Згідно отриманої відповіді встановлено, що відповідачем неодноразово накладено арешт на майно боржника і усі виконавчі документи відносно ОСОБА_1 повернені без виконання на підставі п.5 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» та є незрозумілим на якій підставі арешт з майна боржника досі не знято.

В судове засідання представник позивача не з'явився, проте 25.03.2013 звернувся до суду з заявою (вх. № 12670) в якій просить розглянути справу без участі представника позивача, на позовних вимогах наполягає.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 26.03.2013 не з'явився, проте 26.03.2013 звернувся до суду з заявою (вх. № 12859) про розгляд справи в письмовому провадженні. В судовому засіданні 06.03.2013 представник відповідача позовні вимоги не визнав в повному обсязі та суду пояснив, що на примусовому виконанні Шевченківського ВДВС перебувають чотири різних виконавчих провадження стосовно стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь «Приват Банка». Під час примусового виконання цих чотирьох виконавчих документів державним виконавцем за заявами стягувача було накладено арешт в цілях забезпечення виконання рішення суду на все майно. Під час проведення виконавчих дій майна в Запорізькій області на яке можливо було звернути стягнення не виявлено і дані виконавчі документи повернуто стягувачеві без виконання. Державний виконавец не має право знімати арешт з майна коли не стягнуто виконавчий збір або не сплачений борг. В задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, оскільки відбуває покарання в Меньській виправній колонії -91 Меньського району Чернігівської області. 13.03.2013 на адресу суду надійшла заява (вх. № 11043) засудженого ОСОБА_1 в якій він зазначив, що при вирішенні справи наполягається на розсуд суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ст. 41 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, за відсутності представників сторін, в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

На примусовому виконанні в Шевченківському ВДВС Запорізького МУЮ знаходиться виконавче провадження по виконанню наказу №2-н-1550, виданого 25.08.2009 Шевченківським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЗАТ КБ «Приват Банк» боргу у розмірі 9784,51 грн. Виконавче провадження по виконанню наказу №2-н-1474/08, виданого 28.02.2011 Шевченківським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЗАТ КБ «Приват Банк» боргу у розмірі 4784,39 грн., виконавче провадження по виконанню виконавчого листа по цивільній справі №0827/2-440/2011, виданого 15.02.2011 Шевченківським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЗАТ КБ «Приват Банк» боргу у розмірі 302,83грн., виконавче провадження по виконанню виконавчого листа по цивільній справі №0827/2-440/2011, виданого 15.02.2011 Шевченківським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЗАТ КБ «Приват Банк» боргу у розмірі 18282,71грн.

Згідно Витягів про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на все майно, що належить ОСОБА_1 в межах суми боргу накладено арешт Шевченківським ВДВС Запорізького МУЮ.

В ході проведення виконавчих дій, вжитими державним виконавцем заходами встановлено, що боржника не знайдено, встановити місце його мешкання не виявилось можливим, майна на яке можливо було звернути стягнення також не виявлено в зв`язку з чим виконавчі документи були повернуті стягувачеві.

ВДВС Ленінського РУЮ АРК 23.07.2010 відкрито виконавче провадження на виконання виконавчого листа №1-356/2009, виданого Центральним районним судом м.Симферополя щодо конфіскації майна боржника ОСОБА_1 Постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 17.12.2010 державним виконавцем накладено арешт на все майно що належить ОСОБА_1, а саме на квартиру яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Згідно Акту опису й арешту майна від 22.11.2011 проведено опис майна, що належить боржнику, а саме на 1/5 частину квартири АДРЕСА_1.

31.05.2012 за №1437/03-34 на адресу позивача Головним управлінням міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим повернуто документи щодо реалізації майна у вигляді 1/5 частки квартири АДРЕСА_1 яке належить ОСОБА_1 для дооформлення, оскільки документи не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», а саме згідно Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна на все майно ОСОБА_1 накладено арешти Шевченківським ВДВС МУЮ які діють до цього часу.

Згідно відповіді відповідача відомо, що арешт не знято , виконавчі дії закінчені, але виконавчий збір не стягнуто, майна яке належить боржнику не виявлено, та державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 N606-XIV (далі Закон № 606-XIV), звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до ст. 50 Закону № 606-XIV, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, державний виконавець в силу вимог ст.50 Закону № 606-XIV позбавлений можливості зняти арешт з усього майна ОСОБА_1 у разі не погашення виконавчого збору.

Відповідно до вимог ст. 60 Закону № 606-XIV, у випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна, арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Відповідно до ст. 57 Закону № 606-XIV, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Стаття 60 Закону№ 606-XIV, регулює питання щодо зняття арешту з майна, якою, зокрема встановлено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

Частиною 5 Закону № 606-XIV встановлено, що у всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з того, що Законом № 606-XIV не передбачено право щодо звернення ВДВС Ленінського РУЮ АРК з вимогами щодо стягнення арешту з майна боржника, також виконавчий збір не стягнуто.

Разом з тим, враховуючи, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу та з огляду на приписи статті 60 Закону Законом № 606-XIV, суд не вбачає підстав для визнання дій відповідача щодо накладення арешту та його не зняття неправомірними.

Згідно зі ст. 19 Конституції органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 160-165, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак