Рішення № 30484141, 02.04.2013, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2013 р. Справа № 909/111/13-г

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І.П., при секретарі судового засідання: Манів-Головецькій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Дочірнього підприємства «Ружин-молоко»

вул. Леніна, буд. 68, смт. Ружин, Ружинський район,

Житомирська область, 13600

до відповідача:Приватного підприємства «Дем'ян-сервіс»

вул. В. Івасюка, буд. 26, м. Коломия,

Івано-Франківська область, 78200

про стягнення 22564 грн. 30 коп., в тому числі:

заборгованість в сумі 15291 грн. 25 коп.,

пеня в сумі 3139 грн. 21 коп. та 20% річних в розмірі 4133 грн. 84 коп.

Представники сторін не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Ружин-молоко» звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного підприємства «Дем'ян-сервіс» про стягнення 22564 грн. 30 коп., в тому числі: заборгованість в сумі 15291 грн. 25 коп., пеня в сумі 3139 грн. 21 коп. та 20% річних в розмірі 4133 грн. 84 коп.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 06.02.13 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 19.02.13.

Ухвалами господарського суду Івано-Франківської області від 19.02.13 та від 05.03.13, згідно положень ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладався на 05.03.13 та 02.04.13.

02.04.13 представник позивача в судове засідання не з»явився, але направив клопотання про розгляд справи за наявними в ній документами (вих.№ 102 від 22.03.13; вх.№ 5379/13 від 28.03.13)

Через канцелярію господарського суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вих.№ 101 від 22.03.13; вх. № 5380/13), відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 15626 грн. 73 коп, в тому числі: 10791 грн. 25 коп. основної заборгованості, 1201 грн. 27 коп. пені, 3634 грн. 21 коп. 20% річних.

Виходячи з положень ч.4 ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а тому заява позивача (вих.№ 101 від 22.03.13; вх. № 5380/13) підлягає прийняттю судом до розгляду по суті, відповідно до зменшення розміру позовних вимог. При цьому суд виходить з того, що зменшення розміру позовних вимог не порушує процесуальних прав відповідача.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 70911 від 07.09.11 в частині здійснення розрахунку за отриманий товар, у зв»язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 10791 грн. 25 коп. З огляду на наявність зазначеної заборгованості позивачем нараховано 1201 грн. 27 коп. пені та 3634 грн. 21 коп. 20% річних.

Відповідач в судове засідання жодного разу не з»явився, відзиву на позов не надіслав, своїм правом на участь у судовому розгляді не скористався, хоча належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи ухвалами суду від 06.02.13, від 19.02.13 та від 05.03.13; письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 02.04.13 не надходило.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 року № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Вищезазначені обставини свідчать про належне виконання господарським судом обов»язку щодо повідомлення відповідача про вчинення судом певних процесуальних дій по даній справі та про те, що відповідачеві відомо про порушення провадження у даній справі.

Отже, відповідач мав можливість скористатися правами, передбаченими ст. 22 ГПК України, що ним зроблено не було. Вищезазначене свідчить про ігнорування відповідачем вимог суду щодо забезпечення явки свого уповноваженого представника в судові засідання по розгляду даної справи та подання письмового відзиву на позов.

Частиною 3 ст. 22 ГПК України встановлено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції»визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов»язків цивільного характеру.

За таких обставин, суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, зважаючи на обмеженість строками розгляду справи, встановленими ст. 69 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 07.09.11 між позивачем (далі - продавець) та відповідачем (далі - покупець) укладено договір поставки № 70911 (надалі - Договір; а.с.15-17).

Пунктом 1.1 Договору, продавець зобов»язується передавати у власність покупця товар партіями згідно накладних у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов»язується проводити оплату за товар та приймати його на умовах даного договору.

У відповідності до умов Договору, продавець поставив, а покупець отримав товар на загальну суму 17291 грн. 25 коп. Виконання позивачем договірних зобов»язань підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № РМ-0009357 від 7 вересня 2011 року на суму 17291 грн. 25 коп.

При дослідженні зазначеної вище видаткової накладної судом встановлено, що вона підписана уповноваженими особами; товар отриманий уповноваженою особою - Мельничуком Романом Івановичем на підставі наявної в матеріалах справи генеральної довіреності № б/н від 1 вересня 2011 року.

Також, в якості доказу отримання відповідачем продукції, до матеріалів справи додана податкова накладна, яка підтверджує сплату позивачем податку на додану вартість, згідно наявної в матеріалах справи накладної.

У відповідності до норми Закону України «Про податок на додану вартість», продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

При дослідженні зазначених вище доказів судом встановлено, що отримання відповідачем товару відбулося в рамках договору поставки № 70911 від 07.09.11.

Порядок розрахунків визначений в розділі 6 Договору.

Пунктом 6.1. Договору сторони погодили, що оплата за товар здійснюється покупцем протягом 21 банківських днів з моменту здійснення поставки товару, шляхом безготівкового перерахунку на банківський рахунок продавця.

В порушення умов договору, покупець прийняті на себе договірні зобов»язання належним чином не виконав; суму заборгованості проплатив частково, а саме: до подання позову сплачено 2000 грн. (станом на 25 січня 2012 року за відповідачем рахується заборгованість в сумі 15291 грн. 25 коп.); після порушення провадження у справі відповідачем сплачено 4500 грн.; оплати залишку вартості товару в сумі 10791 грн. 25 коп. відповідачем не здійснено.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов»язань.

Згідно з ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як передбачено ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Відповідачем не подано жодних документальних доказів, які б спростовували доводи позивача щодо неналежного виконання зобов'язань по оплаті відповідачем.

Заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 10791 грн. 25 коп. за отриманий на підставі видаткової накладної товар, на час прийняття рішення не сплачена, розмір вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи, будь-яких інших доказів, які б свідчили про оплату одержаного товару у строк встановлений договором відповідачем суду не подано, отже вимога про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 10791 грн. 25 коп. обгрунтована та підлягає задоволенню.

Факт прострочки виконання грошового зобов»язання за договором поставки № 70911 від 07.09.11 підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом 9.2. договору поставки № 70911 від 07.09.11 сторони погодили, що за порушення термінів розрахунків, передбачених п.6.1. Даного договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочки та відсотки за неправомірне користування коштами в розмірі 20% річних з простроченої суми.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В силу ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 вказаного Закону встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст. 612, 625 ЦК України).

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов»язання виникають нові додаткові зобов»язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками проценти річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов»язання, і за своєю правовою природою є самостійним способом захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов»язань.

Суд, на підставі ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевірив нарахування позивачем 1201 грн. 27 коп. пені, 3634 грн. 21 коп. 20 % річних та дійшов висновку про задоволення зазначених вимог за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи і є арифметично вірним. Зважаючи на те, що факт прострочки виконання грошового зобов»язання за договором поставки № 70911 від 07.09.11 підтверджується матеріалами справи, вимоги позивача щодо стягнення 1201 грн. 27 коп. пені та 3634 грн. 21 коп. 20 % річних обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Судовий збір за правилами ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, ст.ст. 174, 193, 216 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 546, 549, 610, 611, 612, 625, 629, 712 ЦК України, керуючись ст.ст. 4-3, 22, 33, 43, 49, 55, 75, ст. 82, ст.ст. 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Дочірнього підприємства «Ружин-молоко» до Приватного підприємства «Дем'ян-сервіс» про стягнення 15626 грн. 73 коп, в тому числі: 10791 грн. 25 коп. основної заборгованості, 1201 грн. 27 коп. пені, 3634 грн. 21 коп. 20% річних задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «Дем'ян-сервіс» ( вул. В. Івасюка, буд. 26, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78200; код 33086210) на користь Дочірнього підприємства «Ружин-молоко» (вул. Леніна, буд. 68, смт. Ружин, Ружинський район, Житомирська область, 136000; код 31826107) - 10791(десять тисяч сімсот дев»яносто одна) грн. 25 коп. заборгованості, 1201 (одна тисяча двісті одна)грн. 27 коп. пені, 3634 (три тисячі шістсот тридцять чотири)грн. 21 коп. 20 % річних та 1750(одна тисяча сімсот п»ятдесят) грн. 50 коп. судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.04.13

Суддя І.П. Кавлак

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Кавлак І. П. 08.04.13