Рішення № 30484106, 02.04.2013, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2013 р. Справа № 909/254/13-г

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , при секретарі судового засідання Конашенко О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська теплоенергетична компанія", вул. Індустріальна,34, м. Івано-Франківськ,76014,

до відповідача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1,

АДРЕСА_1

АДРЕСА_2

про стягнення 24795,62 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: представник Нестеренко М.М., (довіреність № 14 від 25.09.12 )

від відповідача: не з"явився,

ВСТАНОВИВ:

товариство з обмеженою відповідальністю "Станіславська теплоенергетична компанія" звернулось в суд із позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 24795,62 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення законодавства України відповідачем не укладено договору на постачання теплової енергії та не відшкодовано вартості безпідставно набутої енергії.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, своїм правом на участь у судовому розгляді не скористався, причин нез"явлення суду не повідомив, відзиву на позов не подав, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалою суду від 19.03.13, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення № 1696/13, яке вручено 25.03.13.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст. 75 ГПК України, суд, враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

На день розгляду справи в судове засідання 02.04.13 письмових заяв та клопотань від відповідача про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Розглянувши матеріали, подані учасниками процесу та зібрані судом із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Станіславська теплоенергетична компанія" провадить господарську діяльність у сфері теплопостачання, зокрема, виробляє теплову енергію, транспортує її магістральними тепловими мережами та поставляє різним категоріям споживачів на підставі ліцензії Національної комісії , що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг серії АВ №597518 від 22.06.12.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про теплопостачання", одним із основних обов'язків споживача теплової енергії є своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Пунктом 4 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.07 № 1198 визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Приєднання мереж відповідача до магістральних мереж позивача підтверджується Актом розмежування границь обслуговування від 02.02.04 (а.с.17-18), який складений між відповідачем та попередньою експлуатуючою організацією котельні - ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго".

Позивачем неодноразово направлялися підприємцю ОСОБА_1 пропозиції щодо укладення договору на постачання теплової енергії (№109 від 14.06.12, №354 від 10.08.12, №473 від 10.09.12, №1254 від 06.12.12, а.с.19-22). Проте, станом на день подання позовної заяви відповідач жодних дій, які свідчили б про намір укладення договору на постачання теплової енергії в приміщення, яке знаходиться на АДРЕСА_2 не вчинив. Отже, відповідач споживав теплову енергію без достатніх правових підстав.

31.01.13 представниками позивача припинено постачання теплової енергії в майстерню, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 що підтверджується актом про припинення постачання теплової енергії, який підписаний представниками позивача та відповідачем, оригінал якого оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи (а.с.23). Підпис відповідача у даному акті свідчить про визнання ним факту споживання теплової енергії за період даного опалювального сезону до 31 січня 2013 року.

Статтею 19 Закону України "Про теплопостачання" визначено обов'язок споживача щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Із документів, долучених позивачем до позовної заяви, вбачається, що позивачем на адресу відповідача поштою направлялися рахунки за спожиту теплову енергію та акти про обсяги спожитої теплової енергії за період з жовтня 2012 року по січень 2013 року включно, всього на загальну суму 24795,65 грн., що підтвержується фіскальними чеками та описами вкладення. Дані рахунки та акти повернулися на адресу позивача з відміткою пошти "за терміном зберігання" (а.с. 25-32, 63-76 ).

До позовної заяви позивачем долучено методику, згідно з якою позивачем здійснювалося нарахування за теплову енергію відповідачу за спірний період.

Пунктом 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.07 № 1198, визначено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

У зв'язку з відсутністю у відповідача приладів обліку, розрахунок вартості теплової енергії здійснений розрахунковим способом з урахуванням теплового навантаження на потреби опалення та гаряче водопостачання згідно "Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні" КТМ 204 України 244-94, які затверджені Держжитлокомунгоспом України 14 грудня 1993 року.

Таким чином, сума вартості спожитої відповідачем без достатніх правових підстав теплової енергії з жовтня 2012 року по січень 2013 року складає 24795,62 гривень.

Згідно Закону України "Про теплопостачання", теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Так, цивільні права і обов'язки виникають, крім угод, також внаслідок інших дій суб'єктів. Такими діями зокрема, може бути користування тепловою енергією без договору.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Таким чином, обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує виникнення даного виду зобов'язань, є відсутність правової підстави для набуття, збереження майна однією особою за рахунок іншої особи.

Статтею 1213 Цивільного кодексу України передбачено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Оскільки сторони не перебувають в договірних відносинах, які б регулювали відносини щодо постачання теплової енергії, як того вимагають норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що поставлена відповідачеві теплова енергія на суму 24795,62 грн. є безпідставно набутою, а отже, вимоги позивача про відшкодування її вартості на підставі ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України є правомірними.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Cуду України від 16.05.2011 у справі № 15/147/10, яка відповідно до положень статті 111-28 ГПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з ст. 129 Конституції України, ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (п. 2 ст. 614 ЦК України). Відповідач позовні вимоги не спростував, доказів оплати заявленої до стягнення суми суду не представлено.

Враховуючи вищевикладене, дослідженими судом матеріалами справи підтверджується факт набуття, збереження майна (теплової енергії) відповідачем без достатньої правової підстави. Теплова енергія є специфічною товарною продукцією, яку неможливо повернути в натурі, отже відшкодуванню підлягає її вартість.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми 24795,62 грн. вартості безпідставно набутої теплової енергії є обґрунтованими, доведеними, відповідають вимогам чинного законодавства України та підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти витрати, понесені позивачем в зв"язку з розглядом справи.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст. 124,129 Конституції України, ст.ст. 11, 614, 1212, 1213 Цивільного Кодексу України, Закону України "Про теплопостачання", керуючись ст.43, 22, 33, 34, 43, 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська теплоенергетична компанія" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 24795,62 грн. задовольнити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Станіславська теплоенергетична компанія", вул. Індустріальна,34, м. Івано-Франківськ,76014 (код 38162272) - 24795,62 (двадцять чотири тисячі сімсот дев"яносто п"ять гривень шістдесят дві копійки) - безпідставно набутої теплової енергії та 1720,50 (одну тисячу сімсот двадцять гривень п"ятдесят копійок) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.04.13

Суддя Максимів Т. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ Матейко І. В. 08.04.13