Ухвала суду № 30484084, 29.03.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2013 р.Справа № 2014/2а-3086/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Зміївської районної державної адміністрації Харківської області на постанову Зміївського районного суду Харківської області від 17.09.2012р. по справі № 2014/2а-3086/12

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення Зміївської районної державної адміністрації Харківської області

про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів по невиплаті в повному обсязі щорічної разової грошової допомоги до 5 травня,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач- ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Зміївської районної державної адміністрації Харківської області про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів по невиплаті в повному обсязі щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, посилаючись на те, що відноситься до учасників бойових дій в Афганістані, а тому відповідно до статті 12 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» він має право на виплату щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Відповідач ці обставини не брав до уваги та виплачував щорічну допомогу за 2010 рік в розмірі, встановленому постановами Кабінету Міністрів України. Вважає, що такий розмір щорічної допомоги визначений без урахувань положень ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Просив визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати відповідача здійснити виплату належної щорічної до 5 травня одноразової грошової допомоги в належному розмірі, з урахуванням виплачених сум.

Постановою Зміївського районного суду Харківської області від 17.09.2012р. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Зміївської районної державної адміністрації Харківської області щодо нарахування та виплати не в повному обсязі у 2010 році належної ОСОБА_1 щорічної разової допомоги до 5 травня згідно вимог частини 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Зміївської районної державної адміністрації здійснити ОСОБА_1 перерахунок щорічної разової грошової допомоги до 5 травня відповідно до вимог частини 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» за 2010 рік та виплатити різницю між виплаченими та невиплаченими сумами допомоги за вказаний рік.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційні й скарзі.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач має статус ветерана війни - учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1.

Як свідчать письмові докази, позивачу в травні 2010 року була виплачена разова грошова допомога до 5 травня на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07.04.2010р. № 299 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачуються у 2010 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нациських переслідувань»(а.с. 37).

Не погодившись з розміром отриманої суми допомоги для захисту своїх прав позивач звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, надавши перевагу нормам Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" над постановою Кабінету Міністрів України № 299 від 07.04.2010 року, як нормативно-правового акту, що має вищу юридичну силу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Соціальний захист інвалідів війни визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (яка діяла до прийняття Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік" № 107-VІ від 28.12.2007, тобто до 01.01.2008 року), щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до п. 20 розділу 11 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтю 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" викладено у такій редакції: щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Рішенням Конституційного суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України", якими внесено зміни до ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визнано такими, що не відповідають Конституції України, тобто є неконституційними.

На час проведення виплат щорічної разової грошової допомоги Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" дію статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не було зупинено.

Постановою Кабінету Міністрів України № 299 від 07.04.2010 року "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2010 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" визначено, що виплата у 2010 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань", а саме - учасникам бойових дій - 380 гривень.

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами під час вирішення цього спору суд першої інстанції правомірно застосував саме норми Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а не Постанови Кабінету Міністрів України № 299 від 07.04.2010 року.

Статтею 64 Конституції України встановлено, що Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Положення ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки ч.1 цієї статті передбачено лише один мінімальний розмір пенсії за віком.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач має право на отримання щорічної разової грошової допомоги за 2010 рік в розмірі - 5 мінімальних пенсій за віком, з урахуванням виплачених сум.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197 п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Зміївської районної державної адміністрації Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Зміївського районного суду Харківської області від 17.09.2012р. по справі № 2014/2а-3086/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Катунов В.В.Судді Ральченко І.М. Рєзнікова С.С.