Постанова № 30482579, 02.04.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/1049/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гіглави О.В.,

при секретарі - Дрижирук М.І.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

11 березня 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - ФО-П ОСОБА_2, позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі - Кременчуцька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000011702/177 від 21.02.2013.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказував, що порушень податкового законодавства, викладених в акті перевірки №699/17-311/НОМЕР_1 від 29.01.2013, не вчиняв. Посилався на те, що в результаті його взаємовідносин з ТОВ "Матадор" в травні, липні, серпні та жовтні 2012 року, ним, на підставі податкових накладних, виписаних контрагентом, було включено до податкового кредиту суму податку на додану вартість в загальному розмірі 6964,67 грн. Зазначав, що оскільки факт здійснення між ним та його контрагентом фінансово-господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними бухгалтерськими документами, зокрема, рахунками-фактурами, податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями, господарські операції з цим суб'єктом господарювання відповідали вимогам закону. В зв'язку з викладеним, позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000011702/177 від 21.02.2013.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Відповідач явку свого уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, будучи належно повідомленим про дату, час та місце розгляду справи.

В запереченні на адміністративний позов Кременчуцька ОДПІ просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки в ході перевірки встановлено порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит в травні, липні, серпні та жовтні 2012 року на суму 6965,00 грн за наслідками фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Матадор". Такий висновок податковий орган обґрунтовує тим, що на адресу Кременчуцької ОДПІ надійшов акт №7200/224/31820299 від 21.12.2012 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ "Матадор", за результатами якого встановлено відсутність у ТОВ "Матадор" об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям у період 2011-2012 років, а також встановлено, що за податковою адресою ТОВ "Матадор" особи, які відповідають за ведення фінансово-господарської діяльності відсутні, фактичне місцезнаходження підприємства за період з моменту реєстрації та в ході проведення перевірки встановити немає можливості. Згідно податкової звітності та проведених заходів встановлено відсутність у ТОВ "Матадор" виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) 19.05.1995 зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця виконавчим комітетом Комсомольської міської ради Полтавської області. Позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ (Комсомольське відділення) та є платником податку на додану вартість.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців видами діяльності позивача є: 45.31 оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 45.20 технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів.

Кременчуцькою ОДПІ, на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, в період з 28.01.2013 по 29.01.2013 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФО-П ОСОБА_2 по питанню взаємовідносин із ТОВ "Матадор" за період з 01.05.2012 по 31.10.2012.

За результатами даної перевірки відповідачем складений акт №699/17-311/НОМЕР_1 від 29.01.2013, за висновками якого встановлено порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на суму 6965,00 грн, а саме: в травні 2012 року на суму ПДВ - 1555,00 грн, в липні 2012 року на суму ПДВ - 2195,00 грн, в серпні 2012 року на суму ПДВ - 1213,00 грн, в жовтні 2012 року на суму ПДВ - 2002,00 грн (а.с. 9-13).

На підставі висновків даного акта перевірки, Кременчуцькою ОДПІ 21.02.2013 прийняте податкове повідомлення-рішення №0000011702/177, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 8706,25 грн, в тому числі 6965,00 грн - основний платіж, 1741,25 грн - штрафна (фінансова) санкція (а.с. 14).

Позивач, не погоджуючись із висновками акта перевірки та правомірністю збільшення йому суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій, звернувся до суду з вимогою про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0000011702/177 від 21.02.2013.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню, суд виходить з наступного.

Як слідує із акта перевірки №699/17-311/НОМЕР_1 від 29.01.2013, висновок про неправомірність включення позивачем у травні, липні, серпні та жовтні 2012 року до складу податкового кредиту сум ПДВ у загальному розмірі 6965,00 грн у зв'язку із придбанням у ТОВ "Матадор" товарів (автозапчастин), податкова інспекція обґрунтовує тим, що стан ТОВ "Матадор" - "11" (припинено, але не знято з обліку). Свідоцтво ТОВ "Матадор" про реєстрацію платником податку на додану вартість №4037727 від 17.08.2006, видане ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, анульоване 21.08.2012.

Крім того, Кременчуцькою ОДПІ отримано акт №7200/224/31820299 від 21.12.2012 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ "Матадор", за результатами якого встановлено відсутність у ТОВ "Матадор" об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям у період 2011-2012 років, а також встановлено, що за податковою адресою ТОВ "Матадор" особи, які відповідають за ведення фінансово-господарської діяльності відсутні, фактичне місцезнаходження підприємства за період з моменту реєстрації та в ході проведення перевірки встановити немає можливості.

Згідно податкової звітності та проведених заходів встановлено відсутність у ТОВ "Матадор" виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ.

Перевіряючими в акті перевірки зазначалося також про те, що відповідно до баз даних ДПС податкової звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки ФО-П ОСОБА_2, встановлено укладення цивільно-правових відносин, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Отже, підприємствам перераховувалися кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкта оподаткування, несплати податків, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, позивачем у травні, липні, серпні та жовтні 2012 року віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ в загальному розмірі 6964,67 грн за наслідками здійснення господарських операцій з придбання у ТОВ "Матадор" товарно-матеріальних цінностей (автомобільних запчастин) на загальну суму 41788,00 грн згідно договору поставки №4 від 07.05.2012 (а.с. 93).

Так, відповідно до умов договору поставки №4 від 07.05.2012 продавець (ТОВ "Матадор") зобов'язується поставити та передати у власність покупця (ФО-П ОСОБА_2.) товар (продукцію), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах договору. Предметом поставки є запасні частини до вантажних автомобілів та інші товари виробничого призначення.

В рамках виконання вказаного договору ФО-П ОСОБА_2 у травні, липні, серпні та жовтні 2012 року придбав у ТОВ "Матадор" запасні частини до автомобілів на загальну суму 41788,00 грн, в тому числі ПДВ 6964,67 грн.

На підтвердження реальності господарських операцій між ФО-П ОСОБА_2 та ТОВ "Матадор" з придбання вказаних вище товарно-матеріальних цінностей позивачем надано до матеріалів справи належним чином завірені копії документів, а саме:

- рахунки (а.с. 94-101);

- накладні (а.с. 102-109);

- податкові накладні (15-22);

- платіжні доручення, згідно яких можна зробити висновок, що позивач в повному обсязі розрахувався за придбаний у ТОВ "Матадор" товар (110-117);

- виписку з книги реєстрації довіреностей за 2012 рік (а.с. 118);

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки ВАЗ 21121 2006 року випуску (реєстраційний номер НОМЕР_2), свідоцтво про реєстрацію причепу марки РМЗ 531 М 1992 року випуску (реєстраційний номер НОМЕР_3), якими транспортувалися придбані позивачем товарно-матеріальні цінності, а також довіреність на уповноваження ОСОБА_2 користуватися (експлуатувати) та керувати легковим автомобілем марки ВАЗ 21121 2006 року випуску (реєстраційний номер НОМЕР_2) (а.с. 119-120);

- податкові накладні, накладні та товарно-транспортні накладні, що підтверджують подальше використання придбаного позивачем товару у його господарській діяльності (а.с. 121-148, 207-210);

- журнал-ордер за травень-жовтень 2012 року по рахунку 631 "Розрахунки з постачальниками та підрядчиками".

Дослідивши податкові накладні, виписані ТОВ "Матадор" на користь ФО-П ОСОБА_2 в результаті здійснення вказаних вище господарських операцій, суд не має підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме, податкові накладні містять адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиниці виміру товару, кількість проданих товарів, ціну продажу. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів у податкового органу відсутні.

Необхідною умовою для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, є наявність ділової мети у діях платника податку, а саме, продажу придбаного товару не нижче ціни придбання, придбання послуг, використання яких має позитивний вплив на результати господарської діяльності платника податку, тобто здійснення господарської діяльності, яка направлена на реальне отримання платником податків економічної вигоди від здійснених ним господарських операцій.

На підтвердження отримання позивачем економічної вигоди, в результаті здійснення господарських операцій з придбання у ТОВ "Матадор" автомобільних запчастин згідно договору поставки №4 від 07.05.2012, представником позивача до матеріалів справи долучено довідку щодо отримання економічної вигоди, з якої вбачається, що дохід позивача в результаті придбання та подальшої реалізації запасних частин для автомобілів складає 9882,80 грн, в тому числі ПДВ 1647,14 грн (а.с. 149). Вказана довідка підписана ФО-П ОСОБА_2 та скріплена його печаткою.

Посилання перевіряючих в акті перевірки №699/17-311/НОМЕР_1 від 29.01.2013 на той факт, що ТОВ "Матадор" має стан "11" - припинено, але не знято з обліку, що ставить під сумнів реальність фінансово-господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ "Матадор", судом оцінюються критично, оскільки на момент вчинення господарських операцій між ФО-П ОСОБА_2 та його контрагентом, останнє знаходилося в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Так, відповідно до наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, юридичну особу - ТОВ "Матадор" припинено за судовим рішенням Господарського суду Запорізької області (припинення юридичної особи у зв'язку із визнанням її банкрутом) лише 23.01.2013, тобто вже після здійснення спірних господарських операцій між ним та позивачем (а.с. 66-68).

Крім того, суд також вважає за доцільне звернути увагу на те, що в акті №699/17-311/НОМЕР_1 від 29.01.2013 працівниками податкового органу зазначено про факт анулювання 21.08.2012 свідоцтва про реєстрацію ТОВ "Матадор" платником податку на додану вартість №4037727 від 17.08.2006, виданого ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська.

Разом з тим, на вимогу суду надати підтверджуючі документи щодо факту анулювання ТОВ "Матадор" свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на момент здійснення спірних правовідносин, представником Кременчуцької ОДПІ до матеріалів справи надано картку платника податків ТОВ "Матадор" (код ЄДРПОУ 31820299), зі змісту якої вбачається, що свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість останньому анульовано 25.12.2012, тобто вже після здійснення господарських операцій між ФО-П ОСОБА_2 та ТОВ "Матадор" (а.с. 64).

Таким чином, дослідження наявних у справі доказів в їх сукупності, дає підстави для висновку про реальність господарських операцій між ФО-П ОСОБА_2 та ТОВ "Матадор" з придбання товарно-матеріальних цінностей. А відтак, суд вважає, що позивачем правомірно на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів включено до складу податкового кредиту за відповідні періоди (травень, липень, серпень, жовтень 2012 року) суми податку на додану вартість в загальному розмірі 6965,00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.

Слід відмітити, що висновки акту ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська №7200/224/31820299 від 21.12.2012 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України ТОВ "Матадор" (код ЄДРПОУ 31820299) під час здійснення господарських відносин з ТОВ "Інфотерм" за червень 2011 року, ТОВ "Олімп" за вересень 2011 року, ПП "СВ "Гермес" за березень 2011 року, ПВП "Форест" за червень 2011 року, ТОВ "Кафепродакшн" за січень 2011 року, ТОВ "Пасіфік" за вересень 2011 року, БПП "Сура" за вересень 2011 року, ТОВ "Хімагросервіс" за листопад 2011 року (а.с. 72-89), які покладено в основу висновку акту перевірки Кременчуцької ОДПІ №699/17-311/НОМЕР_1 від 29.01.2013, зроблено контролюючим органом без перевірки первинних документів, якими оформлено здійснення спірних господарських операцій. Крім того, перевірка фінансово-господарської діяльності ТОВ "Матадор" охоплювала взаємовідносини даного підприємства лише з ТОВ "Інфотерм", ТОВ "Олімп", ПП "СВ "Гермес", ПВП "Форест", ТОВ "Кафепродакшн", ТОВ "Пасіфік", БПП "Сура", ТОВ "Хімагросервіс" у 2011 році. При цьому, відповідачем не було надано суду доказів винесення на підставі висновків акта перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська №7200/224/31820299 від 21.12.2012 податкових повідомлень-рішень про нарахування податкових зобов'язань ТОВ "Матадор" внаслідок порушення останнім вимог податкового законодавства.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, незважаючи на вимогу частини 2 статті 71 цього Кодексу щодо процесуального обов'язку відповідача, суду не надано жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при здійсненні ними договірних відносин взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Наявності таких доказів, зокрема вироку суду, постановленого у кримінальній справі стосовно ФО-П ОСОБА_2 чи посадових осіб його контрагента - ТОВ "Матадор", судом при виконанні вимог статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено.

Таким чином, суд дійшов до висновку про відсутність в діях ФО-П ОСОБА_2 порушень податкового законодавства, визначених актом перевірки №699/17-311/НОМЕР_1 від 29.01.2013, на підставі висновків якого відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000011702/177 від 21.02.2013.

Суд вважає, що відповідач в ході судового розгляду справи правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від №0000011702/177 від 21.02.2013 не довів, а відтак позовні вимоги ФО-П ОСОБА_2 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

У зв'язку з цим, з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню витрати у вигляді судового збору в розмірі 114,70 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 21 лютого 2013 року №0000011702/177.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 114,70 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 08 квітня 2013 року.

Суддя О.В. Гіглава