Постанова № 30482570, 25.02.2013, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2013 р. № 820/459/13-а

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Мороко А.С.,

при секретарі судового засідання - Арустамові А.А.,

за участю представника позивача - Хоменка А.М., представника відповідача - Служавого Є.І. за довіреностями,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інформ-прогрес сервіс" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інформ-прогрес сервіс" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001230153 від 07.06.2012 року та № 0000010225 від 10.04.2012 року; скасувати податкову вимогу від 25.12.2012 року № 203.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з актами перевірок та зафіксованими порушеннями податковим органом, та вважає винесені податкові повідомлення рішення неправомірними, незаконними, та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, надавши письмові заперечення на нього, в якому зазначив, що при проведенні перевірки позивача податковий орган діяв у межах та у спосіб встановлений чинним законодавством України, висновки перевірки зафіксовані належним чином, а отже і винесені податкові повідомлення рішення є законними. Просив у позові відмовити в повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 15583892, ТОВ "Інформ-прогрес сервіс", ідентифікаційний код 34056721, зареєстровано як суб'єкт господарювання 20.02.2006 року (а.с. 123-134).

Фахівцями ХОДПІ Харківської області ДПС проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість.

Результати перевірки оформлені актом № 135/153/34056721 від 19.04.2012 року, яким зафіксовані порушення вимог діючого законодавства України, а саме: пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.8, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI та завищено суму податкового кредиту по декларації з ПДВ за лютий 2012 року на 26900 грн., внаслідок чого занижено суму, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет (а.с. 13-17).

На підставі висновку акту перевірки № 135/153/34056721 від 19.04.2012 року податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0001230153 від 07.06.2012 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 33625 грн., з яких: основний платіж - 26900 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 6725 грн. (а.с. 12).

Висновок про порушення позивачем норм Податкового кодексу України ґрунтується на підставі відсутності у позивача права на віднесення сум до податкового кредиту за податковими накладними, наданими його контрагентом ТОВ "Промбуд-монтажінвест", свідоцтво платника ПДВ якого в момент складання податкових накладних було анульовано за рішенням податкового органу.

З таким висновком податкового органу суд не погоджується з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року по справі № 2а-14158/11/2070 за позовом ТОВ "Промбуд-монтажінвест" визнано протиправним та скасовано рішення державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова № 83/15-02-036 від 14.10.2011 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "Промбуд-монтажінвест", зобов'язано державну податкову інспекцію в Жовтневому районі м. Харкова поновити реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "Промбуд-монтажінвест" як платника податку на додану вартість шляхом внесення запису про скасування (відміну) анулювання реєстрації до Реєстру платників податку на додану вартість.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року по справі № 2а-14158/11/2070 залишено без змін.

Таким чином, постанова Харківського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2011 року набрала законної сили.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 березня 2012 року податковому органу відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на зазначені вище судові рішення.

Пунктом 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно статті 14 КАС України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до абзаців 3, 4 пункту 3 інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1172/11/13-10 від 02.08.2010, у разі набрання законної сили рішенням суду про задоволення позовних вимог про скасування рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, відповідне рішення податкового органу вважається протиправним з моменту його прийняття.

Отже, таке рішення податкового органу не створює будь-яких правових наслідків. Тому протиправно анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість слід вважати чинним протягом усього часу від моменту його видачі, у тому числі в період від дати прийняття протиправного рішення про анулювання такого свідоцтва до набрання чинності відповідним рішенням суду, а відтак позивач правомірно відніс до податкового кредиту суму ПДВ по податковій накладній, отриманій від свого контрагента ТОВ "Промбуд-монтажінвест", оскільки останній є платником податку, свідоцтво якого не є анульованим, тобто, є дійсними, а тому документи оформлені відповідно до вимог статті 201 Податкового кодексу України.

Крім того, судом встановлено, що фахівцями Харківської ОДПІ проведена невиїзна документальна позапланова перевірка ТОВ "Інформ-прогрес сервіс" з питань правильності обчислення та нарахування податку на додану вартість за червень - серпень 2011 року та жовтень 2011 року по операціям з ТОВ "Техноспецмаркетинг".

Результати перевірки оформлені актом № 318/234/34056721 від 20 лютого 2012 року, яким зафіксовані порушення позивачем вимог діючого законодавства України, а саме: пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження суми податку на прибуток на загальну суму 4220 грн. (а.с. 68-81).

На підставі висновку акту перевірки № 318/234/34056721 від 20 лютого 2012 року, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000010225 від 10 квітня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 5021 грн., з яких: основний платіж - 4220 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 801 грн. (а.с. 86).

Висновок про порушення позивачем норм Податкового кодексу України ґрунтується на підставі того, що правочини, вчинені ТОВ "Інформ-прогрес сервіс" з ТОВ "Техноспецмаркетинг" не спричиняють реального настання правових наслідків.

Зазначений висновок зроблений відповідачем у зв'язку з отриманням численних актів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача ТОВ "Техноспецмаркетинг".

З такою позицією податкового органу суд не погоджується з наступних підстав.

Згідно з підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Відповідно до підпункту 14.1.156 статті Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Порядок формування податкового кредиту передбачений статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 визначено, - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Згідно частини 1 статті 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За матеріалами справи судом встановлено, що між ТОВ "Інформ-прогрес сервіс" та ТОВ "Техноспецмаркетинг" укладено договір про співробітництво від 01.04.2011 року (а.с. 33).

На підтвердження факту виконання умов договору позивачем надано документи первинного та бухгалтерського обліку, а саме: актами здачі-прийняття робіт: від 01.07.2011 року, від 01.08.2011 року, від 01.06.2011 року, від 03.10.2011 року, від 01.02.2012 року, від 02.02.2012 року, від 03.12.2012 року; податковими накладними: № 1 від 01.07.2011 року на загальну суму 6000 грн.; № 1 від 01.08.2011 року на загальну суму 6000 грн., № 78 від 01.06.2011 року на загальну суму 6120 грн., № 7 від 03.10.2011 року на загальну суму 7200 грн., № 3 від 01.02.2012 року на загальну суму 54000 грн., № 9 від 02.02.2012 року на загальну суму 50400 грн., № 12 від 03.02.2012 року на загальну суму 57000 грн. (а.с. 34-40, 190-199).

Крім того, факт виконання договору підтверджується наступними документами: звітом до акту виконаних робіт від 01.08.2011 року (а.с. 38), звітом до акту виконаних робіт від 01.06.2011 року (а.с. 41), звітом до акту виконаних робіт № 4 від 03.10.2011 року (а.с. 191), звітом до акту виконаних робіт від 01.02.2012 року (а.с. 201).

Згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до підпункту 201.6 вказаної статті податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

З огляду на пункт 201.8. статті 201 Податкового кодексу України вбачається, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 вищевказаного кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, договірні правовідносини між ТОВ "Інформ-прогрес сервіс" та ТОВ "Техноспецмаркетинг" оформлені належним чином, та на виконання вимог податкового законодавства оформлені первинні документи податкової та бухгалтерської звітності.

Законодавче визначення поняття "первинний документ" закріплене положеннями статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до якої первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Водночас частинами 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу. Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Слід звернути увагу на те, що зауваження щодо форми та змісту первинних документів з боку ХОДПІ Харківської області ДПС в акті перевірки відсутні.

Згідно діючого законодавства України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Такий висновок цілковито узгоджується з положенням ст. 61 Конституції України, згідно якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Первинні документи, надані позивачем, за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, спричинили втрату ними юридичного статусу первинних документів, податковим органом не доведено.

Доводів про прийняття відповідним органом рішення про порушення кримінальної справи за фактом здійснення господарської діяльності ТОВ "Техноспецмаркетинг" чи відносно його посадових осіб відповідач під час судового розгляду не навів.

Крім того, судом встановлено, що висновок податкового органу в акті № 318/234/34056721 від 20 лютого 2012 року про неможливість реального вчинення ТОВ "Інформ-прогрес сервіс" господарських операцій з контрагентом ТОВ "Техноспецмаркетинг" ґрунтується на акті перевірки, складеному ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова Харківської області № 77/23-02-09/37093551 від 07.10.2011 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Техноспецмаркетинг", в якому зазначається про відсутність контрагента за місцезнаходженням.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, ТОВ "Техноспецмаркетинг" знаходиться за юридичною адресою. Записи про відсутність підприємства за місцезнаходженням відсутні, у зв'язку з чим, твердження відповідача про відсутність його за юридичною адресою не відповідає дійсності.

Суд зазначає, що обставини, що зазначені в актах про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Техноспецмаркетинг", ніяким чином не підтверджують відсутність можливості даного підприємства виконати умови договору, укладеного з позивачем, враховуючи характер наданих послуг.

Таким чином, висновок відповідача про документальне непідтвердження реальності здійснення позивачем господарських відносин з ТОВ "Техноспецмаркетинг", є необґрунтованим.

В частині позовних вимог про скасування податкової вимоги від 25.12.2012 року за № 203 суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ХОДПІ Харківської області ДПС проведено перевірку податкової звітності ТОВ "Інформ-прогрес сервіс" з податку на додану вартість за травень - серпень 2012 року. За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки від 08.10.2012 року за №7977/153/34056721, яким встановлені порушення ТОВ "Інформ-прогрес сервіс" пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002260153 від 23.10.2012 року на загальну суму 4080 грн.

25 грудня 2012 року, на підставі статей 20, 59, 60 Податкового кодексу України, у зв'язку з тим, що ТОВ "Інформ-прогрес сервіс" сума податкового боргу в повному обсязі не сплачена, ХОДПІ Харківської області ДПС винесено податкову вимогу № 203 на загальну суму податкового боргу у розмірі 3506,72 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16 січня 2013 року по справі №2а-12513/12/2070 податкове повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби № 0002260153 від 23.10.2012 року скасоване.

Сума, зазначена у спірній податковій вимозі від 25.12.2012 року за № 203, складається із суми, визначеної скасованим податковим повідомленням-рішенням № 0002260153 від 23.10.2012 року.

Постанова Харківського окружного адміністративного суду від 16 січня 2013 року по справі № 2а-12513/12/2070 на час розгляду справи не набрала законної сили.

З огляду на викладене, суд вважає неогрунтованим звернення позивача в частині скасування податкової вимоги від 25.12.2012 року за № 203, оскільки зазначена вимога, у відповідності до пункту 60.5 статті 60 Податкового кодексу України, буде вважатися відкликаною у день набрання законної сили рішенням суду, яким скасоване податкове повідомлення-рішення відповідача № 0002260153 від 23.10.2012 року.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем вказаного процесуального обов'язку стосовно спірних податкових повідомлень-рішень не виконано, тому суд приходить до висновку про невідповідність цих рішень дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства, а отже вони є такими, що підлягають скасуванню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби № 0001230153 від 07.06.2012 року та № 0000010225 від 10.04.2012 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інформ-прогрес сервіс" (61070, м. Харків, вул. Ак. Проскури, 1, код 34056721) 386 (триста вісімдесят шість) грн. 46 коп. судових витрат.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 01.03.2013 року.

Суддя А.С. Мороко