Ухвала суду № 30482266, 04.03.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-10853/12/0170/16

04.03.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кучерука О.В.,

суддів Кукти М.В. ,

Яковенко С.Ю.

розглянувши апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Александров О.Ю. ) від 23.10.12

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим (вул. Київська, 125-б,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95034)

до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (АДРЕСА_2)

про стягнення заборгованості у сумі 1 026,30 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.10.2012 року позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим задоволені.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний код НОМЕР_1; відомості про банківські реквізити у матеріалах справі відсутні) на користь Управління Пенсійного фонду України в Київському районі Автономної Республіки Крим (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 125Б; р/р 25600010045701 в ОАО "Державний ощадний банк України" м. Сімферополя, МФО 324805, ЄДРПОУ 20725930) заборгованість в сумі 1 026,30 грн.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 23.10.2012 року, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована неправильним, на думку заявника, застосуванням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання 04.03.2013 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 станом на 06.06.2012р. є фізичною особою-підприємцем, про що свідчить Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що є в матеріалах справи.

Принципи, основи та механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначені в Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі по тексту - Закон).

Згідно ст. 1 Закону страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, яке діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування згідно цього Закону.

Ст. 3 Закону визначає, що Пенсійний фонд і фізичні особи - підприємці є суб'єктами системи пенсійного забезпечення в Україні.

Відповідно до п.2 ст. 5 Закону виключно цім Законом визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, а також стягнення заборгованості за цими внесками.

Статтею 17 Закону передбачено, що страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.

Згідно п.6 ч.2 ст. 17 Закону страховик зобов'язаний нараховувати, обраховувати та сплачувати у встановлені строки і в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до ч.1.п.12 ст. 20 Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Крім того, згідно із п. 1 ст. 19 Закону страхові внески для всіх без виключення роботодавців до солідарної системи нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальником на підставі бухгалтерських та інших документів, у відповідності з якими здійснюється нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування заробітної плати (доходу), на які згідно із законодавством нараховуються страхові внески.

У статті 20 Закону вказано, що платники страхових внесків, у тому числі, яки обрали спрощений спосіб оподаткування, зобов'язані сплачувати страхові внески, які нараховані за відповідний базовий період, не пізніш 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для цій категорії справ є квартал (п.5 ст. 20 Закону № 1058).

Відповідно до Закону України від 08.07.2010р. № 2461-УІ "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності з 17.07.2010р., фізичні особи-суб'єкти господарської діяльності, яки обрали спрощений спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей вказаних осіб, які беруть участь у проведенні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань спрощеного способу оподаткування, сплачують страхові внески у порядку, визначеному цім Законом.

Згідно самостійного розрахунку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, нею нараховане внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік у сумі 2296,80 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості, доданого до позову, з урахуванням погашення частини боргу у сумі 1 270,50 грн., сума боргу складає 1 026,30 грн.

Стаття 106 Закону передбачає, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

На підставі зазначеної норми, позивачем винесена вимога про сплату боргу № 1047 від 05.05.2011 р. року на загальну суму боргу у розмірі 1 026,30грн., копія якої є в матеріалах справи, вимога була направлена поштою, але не була отримана відповідачем, а повернута позивачу у зв'язку з закінченням терміну зберігання листа поштовим відділенням, про що є відмітка на конверті, який долучений до матеріалів справи.

Згідно ч.3 ст. 106 Закону України страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

При цьому, вказана вимога відповідачем не оскаржувалася, у тому числі, у судовому порядку.

Враховуючи відсутність незгоди відповідача з розрахунком суми недоїмки, визначеної у встановленому законом порядку, вказана вимога про сплату боргу є узгодженою.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.64 Закону №1058 виконавча дирекція та її територіальні органи мають право стягувати з платників страхових внесків несплачені суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідач не надав суду доказів, що підтверджують сплату заборгованості за страховими внесками на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік, тоді як позивач навпаки, надав докази наявності такої заборгованості.

Згідно із ст. 71 КАС України відповідач не надав доказів сплати ним заборгованості у сумі 1 026,30 грн. зі сплати страхових внесків, яка і підлягає стягненню на користь позивача.

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" N 2464-VI, 08.07.2010 р., який набрав чинності з 01.01.2011р., передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом, тобто, повноваження, передбачені ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" N 1058-IV, 09.07.2003р. в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення суми заборгованості у розмірі 1 026,30 грн. є обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судове рішення першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені у судовому рішенні, не спростовуються, підстави для скасування постановленого по справі судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Александров О.Ю. ) від 23.10.12 по справі №2а-10853/12/0170/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.В.Кучерук

Судді підпис М.В. Кукта

підпис С.Ю. Яковенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Кучерук