Рішення № 30481190, 04.04.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.13 року Справа № 914/500/13-г

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.,

при секретарі Ділай М.М.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-Страхування», м. Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортні системи», м. Львів,

про: стягнення 11 514 грн. 66 коп. затрат по виплаті страхового відшкодування та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: Зікеєва У.В.- представник (довіреність в матеріалах справи);

Від відповідача: не з'явився;

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до ст. 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представник не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-Страхування» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортні системи» про стягнення 11 514 грн. 66 коп. затрат по виплаті страхового відшкодування та стягнення судових витрат.

Ухвалою господарського суду від 05.02.2012 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 21.02.2012 року, про що сторони були належним чином повідомлені в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах, затвердженою Наказом ВГСУ від 25.10.2004 року № 64 (докази в матеріалах справи).

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду про справі.

Як вбачається із інформаційних довідок УДППЗ «Укрпошта» (ф. 20) від 07.03.2013 року б/н та від 25.03.2013 року б/н, поштова кореспонденція з процесуальними документами, яка направлялась на адресу відповідача, повернулась на адресу суду з відміткою відділення поштового зв'язку «Повертається за закінченням терміну зберігання» (оригінали згаданих інформаційних довідок в матеріалах справи).

Згідно пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», пункту 23 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18.03.2008 року № 01-8/164 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році», зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Таким чином, неотримання відповідачем поштової кореспонденції з процесуальними документами господарського суду, які йому надсилалися за адресою: 79058, Львівська область, м. Львів, вул. Липинського, буд. 6, кв. 24, що відповідає вказаним адресам у позовній заяві, є належним доказом надсилання відповідачеві вказаних документів.

Представник позивача в судове засідання 04.04.2013 року з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, подав документи витребувані ухвалою суду для долучення до матеріалів справи, просить позов задоволити з підстав зазначених у позовній заяві, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача, повторно без поважних причин в судове засідання повноважного представника не направив, про причини неприбуття суд не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою Наказом ДСАУ від 20.02.2013 року № 28, відзиву на позовну заяву не подав та не надіслав, вимог ухвали суду двічі, без поважних причин не виконав.

Враховуючи повторну неявку повноважного представника відповідача та неподання ним відзиву на позовну заяву справа розглядається у порядку статті 75 ГПК України, - за наявними в ній матеріалами.

В ході розгляду справи ВСТАНОВЛЕНО.

Позивач: Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-Страхування» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 24745673, знаходиться за адресою: 04050, м. Київ, вул. Герцена, буд. 10, що підтверджується Довідкою Головного управління статистики у місті Києві з ЄДРПОУ серії АА №374424, Довідкою Головного управління статистики у місті Києві з ЄДРПОУ серії АА №394689 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортні системи» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 32638759, знаходиться за адресою: 79058, Львівська область, м. Львів, вул. Липинського, буд. 6, кв. 24 (докази в матеріалах справи).

07.03.2011 року між Приватним акціонерним товариством «ПРОСТО-Страхування» (надалі - позивач, страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортні системи» (надалі - відповідач, страхувальник) укладено договір, поліс АА/1089083 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (надалі - договір), за умовами якого здійснено страхування відповідальності власників наземного транспортного засобу «Renault Premium 420» 2005 року випуску, реєстраційний номерний знак ВС 8837 АВ на строк з 07.03.2011 року до 06.03.2012 року включно (належним чином завірена копія договору долучена до матеріалів справи).

05.10.2011 року на вул. Надрічна у місті Івано-Франківську сталася дорожньо-транспортна пригода, учасниками якої були застрахований транспортний засіб під керуванням Жалівціва Миколи Юрійовича та автомобіль марки «Nissan», реєстраційний номерний знак АТ 9083 АР, яким керував Федишин Віталій Ігорович.

Станом на момент настання дорожньо-транспортної пригоди майнові інтереси Федишина Віталія Ігоровича, як власника автомобіля марки «Nissan», реєстраційний номерний знак АТ 9083 АР, були застраховані в ПАТ «СК «Українська страхова група» за Договором добровільного страхування наземного транспортного засобу від 22.11.2010 року №28-0901-1193.

В результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди застрахованому транспортному засобу було завдано механічних пошкоджень заднього лівого крила, задніх лівих дверей та заднього правого колісного диску з ковпаком, що підтверджується довідкою Відділу з АП ОАТ м. Львова та УДАІ ГУМВС України в Івано-Франківській області №8888852 (належним чином завірені копії вказаних довідок в матеріалах справи).

Постановою Сколівського районного суду Львівської області від 07.11.2011 року у справі № 3-940/2011 громадянина Жалівціва Миколу Юрійовича визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. 00 коп.

Постанова Сколівського районного суду Львівської області від 07.11.2011 року у справі № 3-940/2011 набрала законної сили та у відповідності до статті 124 Конституції України є обов'язковою до виконання на всій території України.

Відповідно до статті 35 ГПК України, рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Звітом про оцінку вартості матеріальної шкоди, спричиненої пошкодженням транспортного засобу - автомобіля марки «Nissan», реєстраційний номерний знак АТ 9083 АР №177/11, який складено Регіональним партнером Декра Експерт Україна, Фізичною особою-підприємцем Венгринюком Романом Івановичем, який володіє Сертифікатом суб'єкта оціночної діяльності від 27.07.2011 року №12257/11, встановлено вартість матеріальної шкоди, завданої власнику транспортного засобу в результаті пошкодження застрахованого транспортного засобу в розмірі 12 165 грн. 41 коп. (належним чином завірена копія Звіту долучена до матеріалів справи).

Ремонтною калькуляцією від 14.10.2011 року № 177 встановлено вартість відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу в розмірі 12 165 грн. 41 коп. (належним чином завірена копія ремонтної калькуляції долучена до матеріалів справи).

Розрахунком страхового відшкодування від 27.10.2011 року ПАТ «СК «Українська страхова група» до договору від 22.11.2010 року №28-0901-1193 визначено розмір страхового відшкодування за договором від 22.11.2010 року №28-0901-1193 в сумі 11 514 грн. 66 коп.

Страховим актом ПАТ «СК «Українська страхова група» від 27.10.2011 року №ЗСКА-964, дорожньо-транспортна пригода, що сталась 05.10.2011 року на вул. Надрічна у місті Івано-Франківську, визнана страховим випадком, а збитки, яких зазнав страхувальник за договором від 22.11.2010 року №28-0901-1193 у зв'язку із згаданою ДТП, підлягають до відшкодування страховиком в розмірі 11 514 грн. 66 коп. (докази в матеріалах справи).

Платіжними дорученням від 31.10.2011 року № 10768 на суму 4 531 грн. 50 коп. та від 31.10.2011 року №10769 на суму 6 983 грн. 16 коп. ПАТ «СК «Українська страхова група» сплатила страхове відшкодування в розмірі 11 514 грн. 66 коп. (Належним чином завірені копії вказаних платіжних доручень в матеріалах справи).

Заявою від 27.03.2012 року вих. №11/1657 ПАТ «СК «Українська страхова група» звернулась до позивача із вимогою про сплату відшкодування матеріальної шкоди, яка завдана внаслідок настання страхового випадку за договором від 22.11.2010 року №28-0901-1193 в розмірі 11 514 грн. 66 коп. (належним чином завірена копія заяви в матеріалах справи).

Розпорядженням від 04.05.2012 року №001912 Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-Страхування» прийняло рішення про здійснення виплати страхового відшкодування в розмірі 11 514 грн. 66 коп.

Платіжним дорученням від 08.05.2012 року №13354 позивач на підставі розпорядження від 04.05.2011 року №001912 перерахував на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» 11 514 грн. 66 коп. страхового відшкодування за ремонт автомобіля марки «Nissan», реєстраційний номерний знак АТ 9083 АР, власник Федишин Віталій Ігорович (належним чином завірена копія платіжного доручення в матеріалах справи).

З метою досудового врегулювання спору позивач 01.08.2012 року звертався до відповідача із регресною вимогою вих. №04-5382 на суму 11 514 грн. 66 коп., у якій просив відповідача в семиденний строк сплатити на користь позивача 11 514 грн. 66 коп. затрат по виплаті страхового відшкодування.

Відповідно до статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про страхування» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат, переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Аналогічне положення міститься в статті 993 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», з винної особи за регресною вимогою стягується сума майнових витрат, понесених на виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди, а якщо законом встановлено межі відшкодування або межі відповідальності винної особи, то з неї витрати стягуються в цих межах.

Приписами частини першої статті 1191 ЦК України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Нормою підпункту 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Відповідно до підпункту ґ) пункту 38.1.1. частини першої статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Так, положення пункту 38.1.1. частини першої статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає право страховика подати регресний позов до страхувальника, однак, ці норми стосуються лише прав страховиків за договорами обов'язкового страхування відповідальності, які, після виплати страхового відшкодування, мають право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

При цьому слід враховувати, що застосування цих положень до страховиків за договорами майнового страхування як обґрунтування задоволення позовних вимог про стягнення в порядку регресу виплаченого страхового відшкодування є безпідставним.

Відповідачем не доведено у встановленому законом порядку належними та допустимими доказами в розумінні статей 33 та 34 ГПК України, що він звертався до Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-Страхування» із повідомленням про настання страхового випадку в порядку, передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до приписів статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Позивач за даним позовом просить суд стягнути з відповідача на свою користь 11 514 грн. 66 коп. затрат по виплаті страхового відшкодування.

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши та дослідивши докази по справі, оцінив їх в сукупності та прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований та підлягає до задоволення повністю.

Судові витрати: сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1 720 грн. 50 коп. відповідно до статті 49 ГПК України покласти на сторони пропорційно до задоволених вимог та стягнути їх з відповідача на користь позивача.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 20, 22, 32 - 34, 43, 44, 49, 75, 77, 82 - 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортні системи» (79058, Львівська область, м. Львів, вул. Липинського, буд. 6, кв. 24; код ЄДРПОУ 32638759) на користь стягувача: Приватного акціонерного товариства «ПРОСТО-Страхування» (04050, м. Київ, вул. Герцена, буд. 10; код ЄДРПОУ 24745673) 11 514 грн. 66 коп. затрат по виплаті страхового відшкодування та 1 720 грн. 50 коп. судового збору.

3. Наказ видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

04.04.2013 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України 05.04.2013 року.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.