Ухвала суду № 30480909, 02.04.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/483/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Житняк Л.О. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

02 квітня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Приходько О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.02.2013 у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ДПІ у м. Чернігові ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції із позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові ДПС від 03.12.2012 №0009051720.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.02.2013 позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

На підставі вимог ст. 20, ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755, відповідно до наказу ДПІ у м. Чернігові від 07.11.2012 № 3298, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_2 з питань достовірності, повноти нарахування ПДВ по податковим деклараціям з ПДВ за листопад та грудень 2009 року при проведенні господарських операцій з ТОВ «Шляховик-Авто».

Письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки від 07.11.2012 № 730/З/17-216 та копію наказу від 07.11.2012 № 3298 надіслано за податковою адресою ФОП ОСОБА_2 рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Перевірка проведена в приміщенні ДПІ у м. Чернігові з 09.11.2012 по 15.11.2012, про що складено акт від 19.11.2012 № 2428/17/НОМЕР_1 (а. с. 8-13).

В розділі IV. Висновок Акту перевірки встановлено порушення:

- пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями), в результаті чого ФОП ОСОБА_2 занижено ПДВ у розмірі 188 916,66 грн., у т. ч. за листопад 2009 року - 52 583,33 грн., за грудень 2009 року - 136 333,33 грн.

Тобто, за актом перевірки від 19.11.2012 № 2428/17/НОМЕР_1 ФОП ОСОБА_2 донараховано ПДВ у розмірі 188 916,66 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у м. Чернігові прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.12.2012 № 0009051720, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем ПДВ у розмірі 236 145,82 грн. (у т. ч. за основним платежем - 188 916,66 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 47 229,16 грн.), яке є предметом даного спору (а. с. 7).

Не погоджуючись із вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, ФОП ОСОБА_2 оскаржив його в адміністративному порядку шляхом подання відповідних скарг до Державної податкової служби у Чернігівській області та Державної податкової служби України (а. с. 14-15,19-20), розглянувши які останні своїми рішеннями податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові від 03.12.2012 № 0009051720 залишили без змін, а скарги - без задоволення (рішення про результати розгляду скарги від 20.12.2012 № 498/3/10-215, рішення про результати розгляду повторної скарги від 21.01.2013 № 275/3/10-2315, а. с. 16-18,21-22).

Так, за результатами перевірки даних податкових декларацій з ПДВ за листопад та грудень 2009 року, розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток № 5 до декларації з ПДВ) за листопад та грудень 2009 року, документів податкового обліку наданих платником на перевірку та даних «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України» встановлено, що основним контрагентом-постачальником ФОП ОСОБА_2 за період, що підлягав перевірці, було ТОВ «Шляховик-Авто» (ід. код 35976724).

За даними «Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», в результаті завищення сум податкового кредиту з ПДВ, сформованого за рахунок податкових накладних ТОВ «Шляховик-Авто» на загальну суму ПДВ - 188 916,66 грн., у т. ч. за листопад 2009 року - 52 583,33 грн., за грудень 2009 року - 136 333,33 грн., податкову звітність з ПДВ ФОП ОСОБА_2 за листопад та грудень 2009 року віднесено до другої категорії запису.

При цьому, в акті перевірки зазначено, що згідно отриманого від ДПІ у Дніпровському районі м. Києва акту від 29.10.2012 № 3863/22-222-31809888 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Шляховик-Авто» з питань правильності нарахування до бюджету ПДВ при придбанні товарів (робіт, послуг) у підприємств-постачальників та подальшої їх реалізації підприємствам-покупцям за період з 01.10.2009 по 30.06.2011, документально не підтверджено реальність здійснення господарських операцій між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Шляховик-Авто» протягом листопада та грудня 2009 року.

Таким чином, ДПІ у м. Чернігові прийшла до висновку, що ФОП ОСОБА_2 безпідставно сформовано податковий кредит по податкових накладних, виписаних на продаж товарів (робіт, послуг) ТОВ «Шляховик-Авто» на загальну суму 188 916,66 грн., які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкового кредиту, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих, чим порушено вимоги пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим позивачем занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 188 916,66 грн., у т. ч. за листопад 2009 року - 52 583,33 грн., за грудень 2009 року - 136 333,33 грн.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що обставини, на які посилається відповідач як підставу своїх правомірних дій, не знайшли свого обґрунтування в ході судового розгляду та не підтверджуються матеріалами справи.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що угоди позивача з ТОВ «Шляховик-Авто» є фіктивними, первинні документи, що посвідчують угоди, також є нікчемними, а у позивача відсутнє право на податковий кредит.

Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується з рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Шляховик-Авто» укладено договір поставки в усній формі. Між сторонами у передбачених законом порядку та формі було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов такого договору.

Позивачем у листопаді та грудні 2009 року, в межах договору поставки, було придбано у ТОВ «Шляховик-Авто» послуги (експедирування вантажу) на підставі таких документів:

- податкової накладної від 30.11.2009 № 113028, вартість послуг - 315 500,00 грн. (у т. ч. ПДВ - 52 583,33 грн.);

- податкової накладної від 31.12.2009 № 123114, вартість послуг - 818 000,00 грн. (у т. ч. ПДВ - 136 333,33 грн.);

- акту взаєморозрахунку від 30.11.2009 б/н на суму 315 500,00 грн.;

- акту взаєморозрахунку від 31.12.2009 б/н на суму 818 000,00 грн.;

- акту виконання транспортної експедиції від 30.11.2009 № 113028,

- акту виконання транспортної експедиції від 31.12.2009 № 123114;

- рахунку від 30.11.2009 № 113028 на суму 315 500,00 грн. (у т. ч. ПДВ - 52 583,33 грн.);

- рахунку від 31.12.2009 № 123114 на суму 818 000,00 грн. (у т. ч. ПДВ - 136 333,33 грн.).

Господарські операції позивач здійснював з контрагентом ТОВ «Шляховик-Авто», який був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як платник ПДВ, про що зазначено ДПІ у м. Чернігові в акті перевірки від 19.11.2012 № 2428/17/НОМЕР_1 та в акті ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 29.10.2012 № 3863/22-222-31809888.

Таким чином, на виконання умов договору поставки контрагентом позивача ТОВ «Шляховик-Авто» були виписані на адресу ФОП ОСОБА_2 податкові накладні, перелік яких відображений ДПІ у м. Чернігові в акті перевірки, належним чином завірені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Сума ПДВ за такими податковими накладними включені ФОП ОСОБА_2 до податкового кредиту відповідного періоду та відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, які відповідають даним податкових декларацій з ПДВ.

Із зазначеного колегія суддів приходить до висновку, що суму податкового кредиту позивач сформував правомірно, оскільки, в судовому засіданні встановлено, що сума ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої контрагенту ТОВ «Шляховик-Авто» шляхом взаємозаліку, при наявності належно оформлених податкових накладних, виписаних останнім на адресу ФОП ОСОБА_2, зауважень щодо оформлення яких ДПІ у м. Чернігові в акті перевірки також не висловлено.

За виконання умов договору поставки ФОП ОСОБА_2 здійснив оплату на користь ТОВ «Шляховик-Авто» у розмірі 1 133 500,00 грн. шляхом взаєморозрахунку (акти взаєморозрахунку від 30.11.2009 б/н на суму 315 500,00 грн., від 31.12.2009 б/н на суму 818 000,00 грн.), а саме: заборгованість ФОП ОСОБА_2 перед ТОВ «Шляховик-Авто» в сумі 315 500,00 грн. та 818 000,00 грн. за виконані експедиторські послуги була списана в рахунок погашення дебіторської заборгованості ТОВ «Шляховик-Авто» перед ФОП ОСОБА_2 за товар, запчастини та відшкодування по забезпеченню дизпаливом на цю ж суму. Факт здійснення оплати позивачем за виконані контрагентом послуги шляхом взаєморозрахунку представниками відповідача в ході судового розгляду не заперечувався.

Крім того, дійсність господарських операцій за договором поставки та факт виконання послуг (експедирування вантажу) підтверджується також наявними актами виконання транспортної експедиції від 30.11.2009 № 113028 та від 31.12.2009 № 123114, де встановлені підписи відповідальних осіб (в матеріалах справи).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закон України «Про податок на додану вартість» передбачано тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Отже, позивачем доведено факт реального здійснення господарських операцій, що надає йому право на формування податкового кредиту.

Згідно з ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Виходячи із вищезазначених обставин справи, а також з того, що санкції є похідними від учинення нікчемного правочину, у даному випадку вони не можуть бути застосовані через недоведеність направленості спірного усного договору на досягнення мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Колегія суддів звертає увагу на те, що факт реальності здійснення господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ «Шляховик-Авто» за жовтень-грудень 2009 року встановлено постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.10.2012 у справі № 825/147/13-а, що залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2013.

З приводу протоколу допиту ОСОБА_4 від 14.11.2011 наданого представником апелянта у судовому засіданні, колегія суддів зазначає наступне.

Колегія суддів звертає увагу на те, що з вищевказаного протоколу не можливо встановити чи порушена кримінальна справа за даними обставинами та у відповідача відсутні відомості про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб позивача чи його контрагента, тоді як при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Оскільки відповідачем дійсно не надано суду будь-яких доказів щодо притягнення до кримінальної відповідальності вищезазначеного контрагента або позивача, то відсутні підстави стверджувати про їх намір вчинення нікчемного правочину.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не занижено ПДВ у розмірі 188 916,66 грн. у т. ч. за листопад 2009 року - 52 583,33 грн., за грудень 2009 року - 136 333,33 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності оскаржуваного рішення.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.02.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.,

Шурко О.І.

Повний текст виготовлено 05.04.2013

.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.