Ухвала суду № 30480769, 02.04.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1608/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

02 квітня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Приходько О.А,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.02.2013 у справі за адміністративним позовом підприємства з іноземними інвестиціями «МакДональдз Юкрейн Лтд» до Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Підприємство з іноземними інвестиціями «МакДональдз Юкрейн Лтд» звернулося до суду першої інстанції із позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби від 15.11.2012 № 0003853910.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.02.2013 позов задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову, якою у задоволенні позову відмовити.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

У період з 31.08.2012 по 18.10.2012 працівниками ОДПС - ЦО з обслуговування ВПП ДПС було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по операціях, що пов'язані з використанням ліцензійних прав на знаки ЄВРО-2012 та УЄФА за період з 01.10.2009 по 30.06.2012, за результатами якої складено акт від 25.10.2012 № 1229/39-10/23744453 (далі - акт перевірки).

Листом від 29.10.2012 № /05-ЕВЕ позивач звернувся до ОДПС - ЦО з обслуговування ВПП ДПС із запереченнями до акту перевірки.

Відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п. 208.2, п. 208.3 ст. 208 Податкового кодексу України, внаслідок чого на підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003853910 від 15.11.2012, відповідно до якого позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 238 489,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 59 622,25 грн., а всього на суму 298 111,25 грн.

За твердженням відповідача, підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість було заниження позивачем податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 238 489,00 грн., в тому числі за травень 2012 року в сумі 238 489,00 грн.

Листом від 28.11.2012 № 1408/03-ENO позивач звернувся до ДПС України зі скаргою на податкове повідомлення-рішення №0003853910 від 15.11.2012.

Рішенням від 25.01.2013 № 1210/6/10-2115 ДПС України залишила без змін податкове повідомлення-рішення № 0003853910, а скаргу позивача - без задоволення.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства; що позовні вимоги підприємства з іноземними інвестиціями «МакДональдз Юкрейн Лтд», є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що позивач порушив п. 208.2, п. 208.3 ст. 208 Податкового кодексу України, внаслідок чого на підставі акта перевірки ним правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003853910 від 15.11.2012.

Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується з рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Між позивачем та компанією «МакДональдз Юроп, Інк.» («МсDоnald's Еurоре, Іnс.») 01.01.2011 було укладено субліцензійний договір.

Згідно з умовами вказаного субліцензійного договору компанія «МакДональдз Юроп, Інк.» надала позивачу невиключну субліцензію на використання прав на знаки для товарів і послуг та символів, пов'язаних з УЄФА ЄВРО (що належать Союзу європейських футбольних асоціацій (Union des Associations Europeennes de Football) (далі - УЄФА), в межах території України (стаття 3 Субліцензійного договору).

Згідно наявної в матеріалах справи копії листа від 26.10.2010 р. УЄФА підтвердив факт укладення з компанією «МакДональдз Юроп, Інк.» Договору від 05.05.2010 р. про офіційне спонсорство Чемпіонатів Європи з футболу на період до 2017 року, факт передачі права використання торгових марок, пов'язаних з чемпіонатом Європи з футболу (в тому числі, логотип Чемпіонату Європи з футболу 2012 року), право компанії «МакДональдз Юроп, Інк.» реалізовувати свої спонсорські та суміжні права по всьому світу, право ідентифікувати себе як спонсора чемпіонатів Європи з футболу, а також право передавати в порядку субліцензії свої права на використання відповідних марок УЄФА і дозволених титулів пов'язаним особам.

Враховуючи наведене, згідно з положеннями субліцензійного договору компанія «МакДональдз Юроп, Інк.» передала позивачу право на використання певних знаків для товарів і послуг, які попередньо були передані компанії «МакДональдз Юроп, Інк.» власником таких знаків - УЄФА, - на підставі Договору від 05.05.2010.

У відповідності зі статтею 7 субліцензійного договору, 31.12.2012 сторони цього договору підписали акт приймання, яким підтвердили факт належного виконання умов субліцензійного договору щодо переданих прав в період з 01.01.2011 по 31.12.2012.

Згідно з умовами пункту 3 субліцензійного договору, позивачу було надано невиключну субліцензію на використання Прав (якими, як визначено в Преамбулі до субліцензійного договору, є низка знаків для товарів і послуг (торгових марок) та символів, пов 'язаних з УЄФА ЄВРО, а детальний перелік знаків для товарів і послуг (торгових марок) та символів, переданих у використання позивачу, погоджено сторонами в Додатку А до субліцензійного договору) на території України.

При цьому, право компанії «МакДональдз Юроп, Інк.» самостійно використовувати такі належні УЄФА торгові марки та право передавати в порядку субліцензії таке право на використання відповідних марок пов'язаним особам підтверджується наявною в матеріалах справи копією листа УЄФА від 26.10.2010 р.

Способи використання позивачем переданих прав погоджено сторонами в пункті 6.6 субліцензійного договору, відповідно до якого позивач має право, зокрема, використовувати всі Права, включаючи, без обмеження, на упаковці своєї продукції та у своїх промоційних, рекламних та інформаційних матеріалах, включаючи, серед іншого, рекламу на телебаченні, радіо, друкованих засобах, в Інтернеті та іншу рекламу і новини, а також право використовувати в друкованому, відео, аудіо та в інших форматах символи УЄФА ЄВРО.

Тобто, субліцензійний договір за своєю правовою природою відповідає категорії ліцензійних договорів.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 1109 ЦК України, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У випадках, передбачених ліцензійним договором, може бути укладений субліцензійний договір, за яким ліцензіат надає іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об'єкта права інтелектуальної власності. У цьому разі відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат, якщо інше не встановлено ліцензійним договором. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

При цьому, згідно з абз. 12 ст. 420 ЦК України, знаки для товарів і послуг є одним з видів об'єктів права інтелектуальної власності, а пунктом 1 ч. 1 ст. 424 ЦК України встановлено, що право на використання об'єкта права інтелектуальної власності є одним з видів майнових прав інтелектуальної власності.

Разом з тим, винагорода, сплата якої передбачена Субліцензійним договором (абзац 5 пункту 1.1 статті 1 та стаття 8), відповідає зазначеному в ПК України визначенню роялті.

Відповідно до абз. 1 пп. 14.1.225 п. 14.1 ст. 14 ПК України, роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торгівельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Абзацом 2 зазначеного підпункту ПК України встановлено, що не вважаються роялті (1) платежі за отримання об'єктів власності, визначених в абзаці першому цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або, (2) якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або здійснити відчуження в інший спосіб такого об'єкта власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов'язковим згідно із законодавством України.

В даному випадку платіж, визначений субліцензійним договором, на думку колегії суддів, повністю відповідає наведеному визначенню поняття «роялті», оскільки не передбачає передачі знаків для товарів і послуг та символів УЄФА ЄВРО у власність позивачу та не передбачає жодних прав щодо відчуження вказаних об'єктів третім особам (зокрема, в пункті 4 субліцензійного договору прямо зазначено, що власником всіх переданих знаків для товарів і послуг (торгових марок) залишається УЄФА, а позивач дотримуватиметься всіх умов їх використання, встановлених компанією «МакДональдз Юроп, Інк. « та УЄФА).

Абзацом 5 пункту 1.1 статті 1 субліцензійного договору встановлено суму, яку позивач повинен сплатити на користь компанії «МакДональдз Юроп, Інк.» за надання прав за цим Договором - 1 192 445,72 грн., а статтею 8 цього Договору визначено порядок сплати такої суми.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів звертає увагу на те, що вказана винагорода за користування переданим за субліцензійним договором правом на використання об'єктів права інтелектуальної власності повністю відповідає наведеному в ПК України визначенню «роялті».

У зв'язку з цим, в даному випадку підлягає застосуванню абзац 2 підпункту 196.1.6 пункту 196.1 статті 196 ПК України, відповідно до якого операції з виплат дивідендів, роялті у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, які здійснюються емітентом, не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Колегія суддів звертає увагу на те, що представниками відповідача в судовому засіданні першої інстанції не було надано обґрунтованих пояснень стосовно того, з яких підстав податковий орган дійшов висновку, що винагорода, сплата якої передбачена вищевказаним субліцензійним договором, не відповідає зазначеному в ПК України визначенню роялті.

Зі змісту Додатку А до Субліцензійного договору вбачається, що серед знаків для товарів і послуг (торгових марок), переданих у використання позивачу, були передані офіційні емблеми та символи УЄФА. Товарний знак «МакДональдз», який, за твердженням відповідача, з'являвся періодично на щитах по периметру футбольного поля в ході проведення матчів фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу на території України не має, на думку колегії суддів, жодного відношення до субліцензійного договору та не міг передаватися за цим Договором, оскільки цей товарний знак не належить УЄФА. За субліцензійним договором могли бути передані та фактично були передані виключно знаки для товарів і послуг належні саме УЄФА.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не занижно податку на додану вартість за травень 2012 року в сумі 238 489,00 грн., а тому висновок відповідача про порушення позивачем п. 208.2, п. 208.3 ст. 208 Податкового кодексу України є протиправним, а податкове повідомлення-рішення № 0003853910 від 15.11.2012 підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що підтверджували б факт протиправності винесення оскаржуваної постанови суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.02.2013 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Василенко Я.М

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.