Рішення № 30478567, 01.04.2013, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 1018/8290/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2013 року Обухівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Кравченка М.В.

при секретарі Радченко С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства "Лізинг інформаційний технологій" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому посиається на те, що 07 грудня 2007 року між закритим акціонерним товариством «Лізинг інформаційних технологій», правонаступником якого є позивач, та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір про надання в оренду обладнання на умовах фінансового лізингу. Для забезпечення виконання умов договору було укладено договір поруки з іншими відповідачами - ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 Отримавши обладнання відповідач ОСОБА_1 була зобов'язана сплачувати орендні платежі, але в порушення укладеного договору свої зобов'язання виконувала неналежним чином, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 11 901 грн. 51 коп. Позивач неодноразово надсилав відповідачам претензії, але останніми вони ігноруються, а тому просить в судовому порядку стягнути з відповідачів солідарно на його користь вказану заборгованість та судові витрати сплачені при зверненні до суду.

В судове засідання представник позивача, будучи повідомленим про час, місце розгляду справи не з'явився, подав письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав повністю.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась вп'яте, про час і місце слухання справи повідомлялась, заяв, клопотань чи заперечень суду не надала, причини неявки не повідомила.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5 в судовому засіданні проти позову заперечили повністю, посилаючись на те, що вони отримали у ЗАТ «Лізинг інформаційних технологій» обладнання на умовах фінансового лізингу так само як і ОСОБА_1 Нікого з них не ознайомлювали із Правилами, на які посилається позивач, хоч в цих правилах встановлені норми щодо можливості перерахунку платежів по курсу долара, при цьому клієнтам позивача таке не роз'яснювалось, а договір подібних норм не містить. Підписаний ними договір взаємної поруки суперечить закону та не містить суттєвих даних. Вважали, що підстави для солідарного стягнення коштів за правовідносинами між сторонами відсутні. З часу виконання договору пройшло більше трьох, а тому просили застосувати наслідки спливу позовної давності.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений, заяв, клопотань чи заперечень суду не надав, причини неявки не повідомив.

Вислухавши відповідачів, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

07 грудня 2007 року ЗАТ «Лізинг інформаційних технологій» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір № 07120706 про отримання ІТ-обладнання, інших товарів та послуг в системі LeaselT, згідно якого зобов'язувався надати відповідачу обладнання, а останній, взяв на себе обов'язок передбачений п.3.1. та п. 5.4.2. договору, сплачувати платежі згідно з Пакетом LeaselT та договором в строк до 20 числа поточного місяця, що підтверджується копією договору.

07 грудня 2007 року відповідач ОСОБА_1 подав ЗАТ «Лізинг інформаційних технологій» заявку на отримання обладнання, інших товарів та послуг №20083135, а саме монітору TFT Samsung SyncMaster 206BW, двох системних блоків, акустичної системи, вебкамери на загальну суму 5492 грн., що підтверджується копією заявки.

18 грудня 2007 року відповідач ОСОБА_1 отримала від ЗАТ «Лізинг інформаційних технологій» обладнання визначене у його заявці від 07 грудня 2007 року, що підтверджується копією накладної.

Статтею 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначено, що фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу, а згідно зі ст.2 вказаного Закону відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Згідно ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 807 ЦК України предметом договору лізингу може бути неспоживча річ, визначена індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Встановивши обставини справи суд вважає, що між сторонами виникли спірні цивільні правовідносини щодо отримання відповідачем від позивача обладнання та сплати щомісячних платежів за його користування, тобто фінансового лізингу.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 всупереч вимогам закону та договору не виконала свої цивільно-правові обов'язки та не сплатила борг за договором, що підтверджується розрахунком заборгованості.

При визначенні розміру заборгованості відповідача ОСОБА_1 перед позивачем, суд приймає до уваги умови договору, укладений між сторонами та п.14.2 Правил отримання обладнання, згідно якого не встановлено нарахування індексації з врахуванням долару США до української національної валюти - гривни, тому поданий позивачем розрахунок суд вважає обґрунтованим лише частково, оскільки законом або договором не встановлено у спірних правовідносинах проведення розрахунків за курсом іноземної валюти.

Враховуючи викладене, з розрахунку заборгованості слід виключити суми, нараховані відносно змін курсу долара США, тому дійсна сума боргу за договором в цьому випадку становить 7 287 грн. 67 коп.

При наданні правової оцінки наявності та розміру заборгованості за договором суд, окрім іншого, враховував відсутність заперечень ОСОБА_1 на позов, положення ст.ст.10,11,60 ЦПК України щодо принципів диспозитивності та змагальності цивільного судочинства.

Посилання відповідачів в судовому засіданні на застосування строку давності суд не приймає до уваги, оскільки відповідно до пакету LeaselT, який є невід'ємною частиною договору, вид договору визначено як фінансовий лізинг, а згідно ч.2 ст.786 ЦК України перебіг позовної давності щодо вимог наймодавця починається з моменту повернення речі наймачем, а щодо вимог наймача - з моменту припинення договору найму.

В матеріалах справи відсутні дані про повернення позивачеві об'єктів фінансового лізингу, тому перебіг строку позовної давності щодо вимог позивача про стягнення заборгованості не розпочався.

Крім того відповідно до п.16.1 даних правил встановлено, що укладений між сторонами договір діє протягом строку, на який його укладено, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

На момент звернення до суду відповідач, ОСОБА_3, свої зобов'язання не виконав, а відтак договір є чинним, а тому застосування судом строку позовної давності є безпідставним та таким що не ґрунтується на вимогах закону.

При наданні оцінки вимогам позову про солідарне стягнення заборгованості із всіх відповідачів суд приймає до уваги наступне.

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, а згідно статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Таким чином між сторонами повинен бути укладений договір поруки.

Такий договір між сторонами відсутній, а поданий позивачем взаємний договір поруки визначений позивачем не містить суттєвих даних договорів поруки, так як в ньому відсутні дані про поручителів, а зазначено перелік клієнтів-учасників. Також цей договір укладений пізніше укладення основного договору і не містить посилань на договір № 07120706, тому доводи позову про співвіднесення договору на отримання ІТ-обладання із договором взаємної поруки суд вважає недоведеними.

Крім цього не підтверджується та не конкретизується, що всі відповідачі є поручителями ОСОБА_1, а зазначено, що кожен із учасників неконкретизованої групи виступають поручителями інших учасників, тим самим судом не встановлені підстави виникнення солідарної відповідальності відповідачів, а тому суд вважає за необхідне в частині вимог про солідарне стягнення заборгованості відмовити.

Згідно ч.1 ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Враховуючи викладене вище, відсутність заперечень відповідача ОСОБА_1, вирішуючи спір на підставі наявних у справі доказів, суд вважає, що позовні вимоги лише частково доведені, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та матеріалах справи.

Позивач поніс витрати при зверненні до суду, а тому судові витрати відповідно до статті 88 ЦПК України повинні бути стягнути з відповідача ОСОБА_1

Керуючись ст.ст. 526, 541, 543, 553, 554, 555 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 15, 59, 60, 88, 213, 215 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов приватного акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного акціонерного товариства «Лізинг інформаційних технологій» заборгованість за невиконання зобов'язань в розмірі 7 287 грн. 67 коп. та судові витрати в розмірі 214 грн. 60 коп., а всього 7 502 грн. 27 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення - з дня отримання копії цього рішення.

Суддя М.В.Кравченко