Рішення № 30478363, 25.03.2013, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/3567/12-ц

2/296/707/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2013 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

судді Адамовича О.Й.,

за участю: секретаря Ніколаєнко І.А.

за участю: позивача ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобіжук" про внесення змін до трудової книжки, її видачу, стягнення заробітної плати в надурочний час та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача про внесення змін до трудової книжки, її видачу, стягнення на його користь заробітної плати за роботу в надурочний час та стягнення завданої йому моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що працював продавцем непродовольчих товарів в ТОВ "Мобіжук" з 05.04.2012 року по 12.07.2012 року. В останній робочий день відповідач не видав йому трудову книжку, чим порушив ст. 47 КЗпП України. Незважаючи на неодноразові звернення трудова книжка була видана позивачу 19.07.2012 року із записом про день звільнення - 12.07.2012. Позивач зазначає, що у разі затримки видачі трудової книжки днем звільнення вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому п.2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Також, позивач зазначив, що його робочий день складав 8 годин, але з червня він вже працював по 12 годин без перерви на обід. У табелі обліку використання робочого часу, як з'ясувалося вже після звільнення, було проставлено 8 годин на день, замість 12. Позивач вважає, що він відпрацював 204 години за червень 2012 року, а протабелювали 135 годин, що суперечить нормам чинного законодавства. Крім того, як зазначає позивач, незаконні дії відповідача завдали останньому моральної шкоди, яка полягає в суттєвих моральних стражданнях та втраті нормальних життєвих зв'язків, оскільки він не мав змоги влаштуватися на нову роботу або стати на обліку у центр зайнятості як безробітний, що позбавляло його можливості утримувати себе.

18.01.2013 року позивач подав до суду клопотання про збільшення позовних вимог в якому просить суд зобов'язати ТОВ "Мобіжук" змінити дату його звільнення з 12.07.2012 року на 19.07.2012 року, зобов'язати ТОВ "Мобіжук" оформити належним чином трудову книжку та стягнути з ТОВ "Мобіжук" 14236,62 грн. матеріальної шкоди, а також моральну шкоду у розмірі 2000 грн. (а.с. 70).

З розрахунку матеріальної шкоди вбачається, що вона складається з 563,52грн. не виплачених коштів за роботу в надурочний час у травні місяці та 845,76грн. у червні місяці. Решта суми - середньомісячна заробітна плата за весь час затримки розрахунку.

Відповідно до п.2 ст. 31 Цивільного процесуального кодексу України крім прав та обов'язків, визначених у статті 27 ЦПК України, позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково. До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач - пред'явити зустрічний позов.

Проте, суд відхиляє подане клопотання про збільшення позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди у вигляді середньомісячної заробітної плати за весь час затримки розрахунку, оскільки позивачем фактично було змінено предмет та підставу позову, що не передбачено нормами ЦПК України. Крім того, як вказувалося вище, позивач має право змінити підставу або предмет позову лише до початку розгляду справи по суті. Як вбачається з матеріалів справи, розгляд справи по суті вже було розпочато в судовому засіданні 16.11.2012р. (журнал судового засідання а.с. 42).

Відносно стягнення 563,52грн. не виплачених коштів за роботу в надурочний час у травні місяці, суд приймає її до розгляду, оскільки, фактично позивачем було збільшено розмір позовних вимог, що допускається на протязі усього часу розгляду справи.

Решта позовних вимог, які були викладені в клопотанні від 18.01.2012р. є тотожними вимогам, заявленим в позовній заяві.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча повідомлений належно, причини неявки суду не повідомив. В своїх запереченнях від 15.11.2012 року представник відповідача позовні вимоги визнав частково. Відповідач повністю заперечує проти відшкодування моральної шкоди, оскільки вважає, що позивачем не було надано жодних доказів на підтвердження фату завдання йому моральних страждань та втрати нормальних життєвих зв'язків. Трудова книжка була видана позивачу на 4 робочий день від дня звільнення, в той же день на виконання вимог КЗпП України, йому було виплачено повністю компенсацію за весь час затримки. Також, відповідачу було запропоновано внести відповідні виправлення та змінити дату звільнення у трудовій книжці з 12.07.2012 року на 17.07.2012 року, а не на 19.07.2012 року як вказує ОСОБА_1 Крім того, відповідач підтверджує факт допущеної інспектором з кадрів помилки в табелі та погоджується компенсувати позивачу надлишково відпрацьовані 48 годин у червні місяці 2012 року, виходячи із середньої зарплати ОСОБА_1, що в сумі становить 845, 76 грн. (а.с. 23).

Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, оцінюючи в сукупності зібрані по справі докази, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі наказу №109-к від 05.04.2012 року (а.с. 63) позивач був прийнятий на роботу на посаду продавця непродовольчих товарів в ТОВ "Мобіжук" з 05.04.2012 року, що також підтверджується записом в трудовій книжці НОМЕР_1(а.с.15).

Згідно наказу №109-к від 05.04.2012р., тривалість робочого тижня становила 40 годин.

Відповідно до наказів (розпоряджень) про переведення на іншу роботу №134-к від 25.04.2012р. та №230-к від 20.06.2012 року в період з 01.06.2012 року до 20.06.2012 року, ОСОБА_1 працював в магазині за адресою: АДРЕСА_1, а з 21.06.2012 року - в магазині за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.65,41) з окладом 1400грн. на місяць.

Наказом №287-к від 12.07.2012 року позивача було звільнено з роботи за згодою сторін (п.1 ст.36 КЗпП України), що підтверджується записом у трудовій книжці НОМЕР_1 (а.с.15)

Отже, між сторонами виникли, існували та припинилися трудові правовідносини, які регулюються законодавством про оплату праці, що ґрунтується на Конституції України і складається з Кодексу законів про працю України, Закону України "Про оплату праці", та інших актів законодавства України.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України. Згідно ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Як вказувалося вище, 12.07.2012р. позивача було звільнено з роботи.

17.07.2012р. позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення йому належним чином оформленої трудової книжки (а.с.4).

Відповідачем визнається, що трудова книжна була видана позивачеві не в день звільнення 12.07.2012 року, а 17.07.2012 року, хоча в особовій картці працівника вказується про дату звільнення 12.07.2012р. та міститься підпис ОСОБА_1 без зазначення дати про отримання трудової книжки та про відсутність претензій (а.с.22). В цей же день позивачеві була виплачена компенсація за несвоєчасну видачу трудової книжки у розмірі 205,18 грн., що підтверджується розрахунковим листком за липень 2012 року (а.с.26) та визнається позивачем.

Крім того, рекомендованим листом від 31.10.2012 року №196, надісланим на адресу позивача, відповідачем було запропоновано внести відповідні виправлення та змінити дату звільнення у трудовій книжці з 12.07.2012 року на 17.07.2012 року (а.с.30).

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що саме 19.07.2012 року ним було отримано трудову книжку, суд доходить висновку, що днем отримання трудової книжки слід рахувати 17.07.2012 року, що і визнається відповідачем.

Статтею 106 КЗпП України передбачено, що за погодинною системою оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки. За відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата у розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, за всі відпрацьовані надурочні години. У разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, у порядку, передбаченому частинами першою і другою цієї статті. Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.

Відповідно до ст. ст. 115, 116 КЗпП України заробітна плата працівнику виплачується регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, а в разі звільнення працівника виплати всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно ч.1 ст. 50 КЗпП України, нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Як зазначалося вище, ОСОБА_1 з 05.04.2012 р. працював в ТОВ "Мобіжук" продавцем непродовольчих товарів та 12.07.2012 р. звільнився з роботи на підставі п.1 ст.36 КЗпП України за угодою сторін (а.с.15). Позивач вказує, що його робочий день складав 8 годин, проте в травні та в червні 2012 року робочий день складав 12 годин, у зв'язку з чим, він фактично відпрацював у травні 191годину, а в червні місяці 204 години, а не 159 та 135 годин, як вказано в табелях обліку використання робочого часу.

Відповідач в своїх запереченнях вказав, що відповідно до наказу №68 від 12.04.2012 року (а.с.32), магазин за адресою: АДРЕСА_1, де працював позивач мав встановлений графік роботи з 08.00 год. до 22.00 год. Відповідно до наказу №84 від 26.04.2012 року (а.с.34), магазин за адресою:АДРЕСА_2, де і працював позивач мав встановлений графік роботи з 09.00 год. до 21.00 год. Проте, з цих же наказів та з уже згадуваного табелю обліку використання робочого часу видно, що в даних торгових точках у період, вказаний ОСОБА_1 (протягом червня місяця), працювали ще керуючі цих магазинів: в магазині по АДРЕСА_1 - ОСОБА_2, а в магазині по АДРЕСА_2 - ОСОБА_3 Проведеною службовою перевіркою по підприємству було встановлено, що працівники у вище згаданих магазинах працювали або разом, або порізно, змінюючи один одного до чи після обіду, працюючи кожен окремо в сукупності за день по 8 годин. Самостійно по 12 годин продавцем ОСОБА_1 було відпрацьовано (в сукупності по двох магазинах) - 02,03,05,09,10,11,14,15,21,24,25,30 червня 2012 року - 12 робочих днів. Крім того відповідач підтверджує факт допущеної інспектором з кадрів помилки в табелі та погоджується компенсувати позивачу надлишково відпрацьовані за цей період 48 годин, виходячи із середньої зарплати ОСОБА_1, у розмірі 845, 76 грн.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що тривалість робочого дня позивача в травні та червні місяцях 2012р. становила 12 годин. Відсутні такі докази і щодо інших місяців роботи.

Проте, відповідачем визнається те, що 02,03,05,09,10,11,14,15,21,24,25,30 червня 2012 року позивач відпрацював по 12 годин за день, хоча, з табеля обліку використання робочого часу за червень 2012 року вбачається, що ОСОБА_1 відпрацював 16 днів по 8 годин та 1 день 7 годин (а.с. 9, 37). Про відсутність порушень щодо тривалості робочого часу вказується і в акті перевірки додержання ТОВ «Мобіжук» законодавства про працю складеного за результатами перевірки Державною інспекцією з питань праці у Львівській області, яка була проведена з заявою ОСОБА_1 (а.с. 54-62).

Згідно ст. 106 КЗпП України, за погодинної системи оплати праці робота в надурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки.

За твердженнями відповідача, що не спростовано позивачем, останнім в червні 2012 року було відпрацьовано в надурочний час 48 годин (12 днів * 4 години), у зв'язку з чим на користь колишнього працівника слід сплатити 845,76гр. (виходячи з середньої заробітної плати за весь період роботи.

Проте, на думку суду, при розрахунку компенсації за відпрацьований надурочний час слід виходити з кількості відпрацьованих годин та днів в конкретному місяці, у зв'язку з чим, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 890,06 грн.

Оскільки, відповідачем заперечується факт роботи позивача надурочно в травні місці та в інших місяцях, а іншого позивачем не доведено, суд вважає, що в частині стягнення невиплачених коштів за роботу в надурочний час у травні місяці слід відмовити.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди у розмірі 2000 гривень суд вважає, що дана вимога підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 237-1 ЦПК України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві фізичних і моральних страждань, з урахуваннями у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Оскільки, обставини порушення законних прав позивача на своєчасне отримання трудової книжки та порушення встановленої тривалості робочого часу, а також порушення оплати праці доведені, відповідно, дане призвело до моральних страждань позивача, на думку суду, є достатні підстави для відшкодування моральної шкоди. Однак, суд вважає розмір моральної шкоди значно завищеним та з урахуванням всіх обставин справи визначає його у розмірі 100 гривень.

Відповідно до ст.ст. 80, 88 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 321, 90 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 47, 115, 116, 117 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 60, 213-215, 237-1 ЦПК України,суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Товариству з обмеженою відповідальністю "Мобіжук" внести зміни до трудової книжки ОСОБА_1 та вказати дату звільнення 17.07.2012р. замість 12.07.2012 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобіжук" (ЄДРПОУ 37741113) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 890грн. (вісімсот дев'яносто гривень) 06 коп. оплати за працю у надурочний час та 100грн. (сто грн.) моральної шкоди.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мобіжук" (ЄДРПОУ 37741113) в дохід держави 321,90грн. (триста двадцять одну гривню. 90 коп.) судового збору.

В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Корольовський районний суд м. Житомира на протязі 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О. Й. Адамович