Рішення № 30477732, 01.04.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 квітня 2013 року Справа № 913/296/13-г

Провадження №15/913/296/13-г

За позовом Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль»,

м.Сєвєродонецьк Луганської області

до Відкритого акціонерного товариства «Промхіммонтаж», м.Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 269581,73 грн.,

Суддя Смола С.В.

Представники:

від позивача: Пальчик М.О. - начальник юридичного відділу, довіреність № 06-05-2/46 від 10.01.2013, Сімейко А.І. - заступник начальника юридичного відділу, довіреність № 12-01-031/1511 від 14.11.2012;

від відповідача: представник не прибув.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 139795,56 грн., пені у розмірі 127056,07 грн., інфляційних втрат у розмірі 78,19 грн., проценти річні у розмірі 2730,10 грн. за договором про постачання теплової енергії в гарячій воді № 153 від 01.06.2009.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 31.01.2013 було порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 18.02.2013.

В судовому засіданні 01.04.2013 представником позивача було подано заяву № 06-05/1-109 від 27.03.2013 про зменшення розміру позовних вимог, в якій він зменшив розмір позовних вимог в частині, стягнення інфляційних втрат на суму 78,19 грн. та зазначив, що в іншій частині позовні вимоги залишаються без змін. Також представником позивача було подано заяву № б/н від 01.04.2013, якою він відмовляється від позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат на суму 78,19 грн., та від вимог викладених у заяві № 06-05/1-109 від 27.03.2013, якою зменшив розмір позовних вимог на цю суму.

Дані заяви були розглянуті в судовому засіданні, судом встановлено, що вони не суперечить нормам діючого законодавства, на підставі чого прийняті судом до розгляду, та враховуючи приписи частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України подальший розгляд справи здійснювався з їх урахуванням.

Представник відповідача до судового засідання не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву не подав, своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Відповідно до пункту 3 підпункту 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд враховуючи думку позивача, вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у ній матеріалами за відсутності представника відповідача.

Також відповідач не надав суду відзив на позовну заяву. Ненадання відзиву на позовну заяву та неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, згідно положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Розгляд справи відкладався з 18.02.2013 на 06.03.2013; з 06.03.2013 на 01.04.2013.

У судовому засіданні 01.04.2013 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами у справі був укладений договір на постачання теплової енергії в гарячій воді № 153 від 01.06.2009 (далі - договір), відповідно до якого енергопостачальна організація (позивач) бере на себе зобов'язання постачати споживачу (відповідач) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, згідно з умовами та режимами теплоспоживання на межі балансової належності тепломереж енергопостачальної організації та споживача, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в термін, передбачений договором (розділ 1 договору).

Теплова енергія постачається споживачу у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення - в період опалювального сезону у приміщення за адресою: вул.Сметаніна, 5-а, загальною площею 2701,4 м2 (пункт 2.1. договору).

Додатковою угодою № 1 від 14.10.2009 про зміну та доповнення договору № 153 від 01.06.2009 сторони дійшли згоди щодо зміни та доповнення договору у зв'язку з включенням об'єкта за адресою: вул.Заводська 2, загальною площею № 269,30 м2.

Розділом 6 договору встановлено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться за рахунками, виписаними на підставі показань приладів обліку або розрахунковим способом, виключно в грошовій формі відповідно до діючих тарифів за розрахунковий період (місяць), встановлених виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради. Розрахунковим періодом є календарний місяць (пункти 6.1., 6.2. договору). Пунктом 6.3. договору обумовлено: споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Згідно пункту 6.4. договору якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку: при перевищенні фактичного використання теплової енергії нижче від заявленого та сплачене до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується споживачем не пізніше 25-го числа поточного місяця; у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.

Пунктом 6.5. договору обумовлено наступне: споживачі, що не мають приладів обліку, різницю між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачують не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України зобов'язання для фізичних та юридичних осіб виникають внаслідок вчинення ними дій, передбачених цим Кодексом, у тому числі - укладення договорів та вчинення інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частини перша та друга статті 202 Цивільного кодексу України).

Різновидністю правочину є договір.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України), який є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором енергопостачання у розумінні положень статті 275 Господарського кодексу України.

Одностороння відмова від зобов'язання є неприпустимою (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, а також положень статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'зання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до положень частини другої статті 20 Господарського кодексу України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом зокрема присудження до виконання обов'язку в натурі, та застосуванням штрафних санкцій.

Судом досліджені надані позивачем документи, які підтверджують величину тарифів на послуги з теплопостачання, за якими останній обчислив вартість наданих відповідачу послуг, а саме: додаток 1 до договору (а.с.10), розрахунки максимальних годинних та річних навантажень по опаленню (а.с.12,14), додаткові угоди до договору на постачання теплової енергії в гарячій воді № 153 від 01.0.62009 (а.с.13,16).

Факт надання послуг з теплопостачання відповідачу у приміщення, що знаходиться за адресою: вул.Сметаніна, 5-а, загальною площею 2701,4 м2 та вул.Заводська, 2, загальною площею № 269,30 м2 підтверджується матеріалами справи, а саме: актами про включення теплоустановок за вказаними адресами від 15.10.2010, 14.04.2011, 26.10.2011, 06.04.2012 (а.с.41-42). Ї

На виконання умов договору позивач виставив відповідачу рахунки з доказами їх вручення відповідачу, за якими останній оплату не здійснив (а.с.25-33).

Позивачем були здійснені заходи досудового врегулювання спору, так ним не одноразово були направлені на адресу відповідача претензії з розрахунками до них, а саме: № 16-20-457 від 28.11.2011 на суму 27595,71 грн. та № 16-20-934 від 17.05.2012 на суму 127199,86 грн. (а.с.34-37). Відповідач залишив претензії без відповіді, в порушення взятих на себе зобов'язань оплату за надані послуги не здійснив, у зв'язку з чим за ним утворилась основна заборгованість у сумі 139795,56 грн., що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Судом дійшов висновку, що факт надання послуг відповідачу з постачання теплової енергії в гарячій воді за двома адресами підтверджено наступними документами: актами про включення теплоустановок (а.с.41-42) підписаними представниками позивача та відповідача, рахунками за опалювальний період з березня 2011 року по квітень 2012 року (а.с.25-33) що отримані відповідачем (про що свідчить підпис його представника на даних рахунках). Також відповідачем була здійснена часткова оплата заборгованості в сумі 24726,19 грн. відповідно до банківських виписок наданих позивачем (а.с.92-103). Отже залишок несплаченої суми заборгованості за спожиту теплову енергію складає - 139795,56 грн.

Позивачем також заявлені до стягнення пеня в сумі 127056,07 грн. та проценти річні в сумі 2730,10 грн. Оскільки матеріалами справи доведено прострочення виконання зобов'язань відповідача по оплаті наданих послуг, нарахування пені та процентів річних є правомірним.

Відповідно до пункту 7.2.3. договору за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію, нараховується пеня в розмірі 1% належної до сплати суми за кожен день прострочення. Позивачем була нарахована пеня загальна сума якої за період з 20.12.2011 по 27.08.2012 складає - 127056,07 грн. Суд перевірив розрахунок пені (а.с.90) зроблений позивачем та вважає його обґрунтованим, сума пені складає - 127056,07 грн. За вказаних обставин позовні вимоги в частині стягнення пені підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Право власності на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: Луганська область, вул.Заводська 2, загальною площею 2701,4 м2 належить відповідачу, що підтверджується витягом з реєстру права власності на нерухоме майно, відповідно до якого підставою виникнення права власності є свідоцтво серія САС № 875313 від 31.05.2010 видане на підставі рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради (а.с.78).

Позивач заявив до стягнення пеню у розмірі 127056,07 грн., що не перевищує 100% загальної суми боргу. Дані розрахунки пені відповідають умовам договору та приписам Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання при будинкових територій» № 686 від 20.05.1999.

В пункті 3 підпункту 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи, що заявлена до стягнення сума пені майже дорівнює сумі основного боргу, в судовому засіданні представники позивача не заперечували проти зменшення пені на 5%, що зафіксовано в протоколі судового засідання (а.с.110) господарський суд зменшує розмір пені на 5%, сума пені що підлягає до стягнення з відповідача складає - 120703,27 грн.

Позивачем нараховані відповідачу проценти річні за період прострочення, які складають 2730,10 грн. Дані розрахунку (а.с.90-91), перевірені господарським судом та підлягають до задоволення в повному обсязі.

Частинами четвертою та шостою статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитись від позову. Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

При розгляді судом поданої позивачем заяви про відмову від позову в частині стягнення інфляційних втрат на суму 78,19 грн. (а.с.108), судом було встановлено, що дії останнього не суперечить нормам діючого законодавства, не порушують чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів, на підставі чого відмова позивача від позовних вимог приймається господарським судом.

Згідно частини першої статті 78 вищезазначеного Кодексу, відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі (частина четверта статті 78 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається з приписів пункту 4 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

За таких обставин, провадження у справі підлягає припиненню в частині стягнення інфляційних втрат на підставі пункту 4 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання у сумі 269581,73 грн. за опалювальний період з березня 2011 року по квітень 2012 року підтверджені матеріалами справи, відповідають фактичним обставинам та підлягають задоволенню частково.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 43, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Промхіммонтаж», що знаходиться за адресою: Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.Сметаніна, б.5-а, код ЄДРПОУ 35774498, на користь Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль», яке знаходиться за адресою: Луганська область, м.Сєвєродонецьк, код ЄДРПОУ 00131050:

основний борг у сумі 139795,56 грн., (сто тридцять дев'ять тисяч сімсот дев'яносто п'ять гривень 56 коп.);

пеню у сумі 120703,27 грн. (сто двадцять тисяч сімсот три гривні 27 коп.);

проценти річні у сумі 2730,10 грн. (дві тисячі сімсот тридцять гривень 10 коп.);

витрати по сплаті судового збору у сумі 5391,63 грн. (п'ять тисяч триста дев'яносто одна гривня 63 коп.); видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат на суму 78,19 грн. (сімдесят вісім гривень 19 коп.), припинити.

В решті позову відмовити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.04.2013.

Суддя С.В.Смола