Рішення № 30477682, 28.03.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.03.13 р. Справа № 905/1400/13-г

Господарський суд Донецької області у складі судді Шилової О.М.,

при секретарі судового засідання Табачнікові В.Г.

розглянув матеріали справи

за позовом Державного підприємства «Вугілля України», м.Київ

до Державного підприємства «Сніжнеантрацит», м.Сніжне

про стягнення 4875,12грн. збитків

за участю представників сторін:

від позивача: Сірий А.М. - за дов. №28-12/51-Д від 28.12.2012р.,

від відповідача: не з'явився.

Суд перебував у нарадчій кімнаті

28.03.2013р. з 10-20год. до 10-25год.

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство «Вугілля України», м.Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Сніжнеантрацит», м.Сніжне про стягнення 4875,12грн. збитків.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на: Договір поставки вугілля №18-10/1-ЕН від 01.02.2010р. та додаток №02/11-1 від 28.01.2011р. до нього; Договір поставки вугілля №01-10/1-ЕН від 01.02.2010р.; рішення господарського суду м.Києва від 27.08.2012р. у справі №5011-35/8666-2012; накладну на групу вагонів №49004088; комерційний акт АА №034510 від 12.02.2011р.; посилочну накладну №46007654; акт загальної форми №357 від 17.02.2011р.; перелік 2202 від 22.02.2011р.; накопичувальну картку №22020230 від 22.02.2011р.; претензію №0865/10 від 14.04.2011р.; заяву про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних вимог №2012/06 від 08.10.2012р. тощо.

Позивач протягом розгляду справи надав:

1) пояснення №952-юр від 15.03.2013р. щодо помилкового зазначення в тексті позовної заяви ДП «Торезантрацит» замість ДП «Сніжнеантрацит» з додатками (а.с.45-48).

2) пояснення №954-юр від 21.03.2013р. про період дії договорів поставки вугілля та відомості з ЄДР про юридичну особу відповідача (а.с.53-55).

Відповідач будь-яких пояснень по суті спору або відзив на позовну заяву не надав, у судові засідання 19.03.2013р. та 28.03.2013р. не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.43, 56).

Враховуючи правові позиції Вищого господарського суду України, викладені в п.3.9.2, п.3.12 Постанови Пленуму №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» та приймаючи до уваги, що відповідач не скористався правом надати відзив на позов та не надав доказів на підтвердження поважності причин неявки свого повноважного представника в судові засідання, справа розглядається відповідно до ст.75 ГПК України без явки відповідача за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.33, 34, 43 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Розглянувши наявні у матеріалах справи документи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням докази, які мають значення для вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.2010р. між Державним підприємством «Вугілля України» (далі - покупець, позивач) та Державним підприємством «Сніжнеантрацит» (далі -постачальник, відповідач) був укладений договір поставки вугілля №18-10/1-ЕН (далі - Договір, а.с.19-24), за умовами якого (п.п.1.1, 1.2) постачальник поставляє покупцю вугілля в асортименті, по реквізитах та за якісними характеристиками, приведеними в цьому договорі, а покупець приймає вугілля та оплачує його вартість на умовах, встановлених Договором.

Відповідно до п.2.1 Договору вугілля постачається рівномірно добовими обсягами протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP (залізнична станція призначення) згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів "Інкотермс" в редакції 2000р. з урахуванням особливостей, передбачених Договором, та за реквізитами покупця, вказаними в додатках до Договору.

Згідно до п.п.3.1.2. Договору постачальник зобов'язаний здійснювати завантаження вугіллям однорідної якості всіх вагонів партії та по всій глибині вагону в справні, очищені від залишків попереднього вантажу, сміття, тощо вагони та у відповідності до вимог завантаження, що ставляться Залізницею.

Відповідно до п.5.3 Договору вугілля у вагоні приймається за показниками перевізного документу, якщо різниця між масою вугілля у вагоні, зазначеною в перевізному документі, і масою, визначеною при прийманні, не перевищує норми природних втрат і граничної розбіжності при визначенні маси нетто згідно з «Правилами видачі вантажів», затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644. Надлишки вантажу в порівнянні з масою нетто, зазначеною в перевізному документі, вважаються такими, що не перевищують норму, якщо вони не виходять за межу граничної розбіжності визначення маси нетто, що складає 0,2%.

У додатку №02/11-1 від 28.01.2011р. до Договору сторони домовились про те, що в період з 01.02.2011р. до 28.02.2011р. включно постачальник відвантажує, а покупець у лютому - березні 2001 року приймає вугілля в обсязі 35000т на суму 25746000грн. Вантажоотримувачем у додатку визначено Трипільську ТЕС ВАТ «Центренерго» (а.с.25).

Договір набирає чинності з дня його підписання і діє до повного його виконання сторонами (п.10.1 Договору).

Договір та Додаток до нього підписані представниками обох сторін та скріплені їхніми печатками.

Водночас, 01.02.2010р. між Відкритим акціонерним товариством «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго» (покупець) та Державним підприємством «Вугілля України» (постачальник) було укладено договір поставки вугілля №01-10/1-ЕН, (Далі - Договір-2, а.с.26-31), за яким ДП „Вугілля України" зобов'язалось поставляти ВАТ «ДЕК «Центренерго» вугілля, а покупець - приймати та оплачувати його на умовах, встановлених Договором-2.

На підставі Договору-2, залізничної накладної №49004088 (а.с.10-11), акту загальної форми №357 від 17.02.2011р. (а.с.13), комерційного акту АА №034510 від 12.02.2011р. (а.с.9), переліку №2202 від 22.02.2011р. (а.с.14) та накопичувальної картки №22020230 від 22.02.2011р. (а.с.15-16) господарським судом м.Києва з позивача на користь ВАТ «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго» було стягнуто 6484,62грн., з яких: 4875,12грн. збитків, понесених у зв'язку з виявленням у вагоні №65290249 навантаження понад вантажопідйомність вагону та перевантаженням надлишку вантажу в інший вагон, та 1609,50грн. судового збору (рішення господарського суду м.Києва від 27.08.2012р. у справі №5011-35/8666-2012, а.с.33-34).

Рішення у справі №5011-35/8666-2012 оскаржене не було і набрало законної сили.

Рішення господарського суду м.Києва від 27.08.2012р. у справі №5011-35/8666-2012 виконане позивачем шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог до ПАТ «Центренерго», що підтверджується Заявою №2012/06 від 08.10.2012р. про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних вимог на суму 64317,76грн. між ДП «Вугілля України» та ПАТ «Центренерго» (а.с.18), згідно з абз.2 п.5 якої «зобов'язання ДП «Вугілля України» по виконанню грошового зобов'язання перед ПАТ «Центренерго» по рішенню суду №5011-35/8666-2012 на суму у розмірі 6484,62грн. припиняється зарахуванням зустрічних вимог повністю». Вказане не суперечить чинному законодавству України.

Посилаючись на Договір поставки вугілля №18-10/1-ЕН від 01.02.2010р. та додаток №02/11-1 від 28.01.2011р. до нього; Договір поставки вугілля №01-10/1-ЕН від 01.02.2010р.; рішення господарського суду м.Києва від 27.08.2012р. у справі №5011-35/8666-2012; накладну на групу вагонів №49004088; комерційний акт АА №034510 від 12.02.2011р.; посилочну накладну №46007654; акт загальної форми №357 від 17.02.2011р.; перелік 2202 від 22.02.2011р.; накопичувальну картку №22020230 від 22.02.2011р.; претензію №0865/10 від 14.04.2011р.; заяву про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних вимог №2012/06 від 08.10.2012р., позивач просить суд стягнути 4875,12грн. збитків з Державного підприємства «Сніжнеантрацит» як вантажовідправника вугільної продукції, щодо якої було виявлено навантаження вантажу понад вантажопідйомність вагону та здійснене перевантаження надлишку в інший вагон.

Відповідно до приписів ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог цих кодексів та інших правових актів.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків (п.4 ч.1 ст.611 ЦК України).

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною (ч.1 ст.224, абз.3 ч.1 ст.225 ГК України).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування в іншому розмірі (абз.1 ч.3 ст.22 ЦК України).

Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч.ч.1, 2 ст.623 ЦК України).

На підставі наявних у справі документів, приписів наведених норм ЦК України та ГК України, а також пункту 3.1.2 Договору №18-10/1-ЕН від 01.02.2010р. суд приходить до наступних висновків: в діях відповідача наявний повний склад цивільного правопорушення і позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 25.07.2002р. у справі «Совтрансавто Холдинг проти України», згідно з якою одним із основних елементів права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, що набрало законної сили, не може бути поставлене під сумнів.

Судовий збір відповідно до приписів абз.3 ч.1 ст.49 ГПК України покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.6, 22, 526, 610, 611, 623, 627 Цивільного кодексу України; ст.ст.193, 224, 225 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Державного підприємства «Вугілля України», м.Київ до Державного підприємства «Сніжнеантрацит», м.Сніжне про стягнення 4875,12грн. збитків - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Сніжнеантрацит» (86500, Донецька область, м.Сніжне, вул.Леніна, 32; код ЄДРПОУ 31906124) на користь Державного підприємства «Вугілля України» (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 4; код ЄДРПОУ 32709929, п/р №26004103026134 у ПАТ «Західінкомбанк», м.Київ, МФО 303484) 4875,12грн. збитків, 1720,50грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 28.03.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 02.04.2013р.

Суддя Шилова О.М.