Рішення № 30477632, 04.04.2013, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 квітня 2013 р.

Справа № 902/232/13-г

Провадження № 19/902/6/13

за позовом:Відкритого акціонерного товариства "Завод сантехнічних заготовок" ( вул. Екскаваторна,24, м. Київ, 03062, код ЄДРПОУ 05503272)

до:Приватного підприємства "Укрмайстер" (вул. К.Маркса,53, с.Юхимівна, Шаргородський район, Вінницька обл., 23524, код ЄДРПОУ 35903593)

про стягнення 13841,99 грн. заборгованості

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Cекретар судового засідання Резніченко Ю.В.

Представники

позивача : не з'явився

відповідача : не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Подано позов відкритим акціонерним товариством "Завод сантехнічних заготовок" до приватного підприємства "Укрмайстер" про стягнення 13841,99 грн. заборгованості, з яких: 11 492,50 грн. сума основного боргу; 893,10 грн. сума пені; 678,05 грн. індекс інфляції; 778,34 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 13.02.2013 року порушено провадження у вказаній справі з призначенням її до судового розгляду на 28.02.2013 року.

Ухвалою суду від 28.02.2013 року розгляд справи відкладено на 14.03.2013 року, враховуючи клопотання представника відповідача (подане 28.02.2013 року через канцелярію вх. № канц. 08-46/2942/13, в якій останній повідомив про своє відрядження та надав рахунок-фактуру № СТ-0002408 від 05.10.2010 року та видаткову накладну № СТ-001602 від 29.10.2010 року) та неподання сторонами всіх необхідних доказів по справі.

В судове засідання 14.03.2013 року представники сторін не з'явилися, про час і місце судового засідання належним чином повідомлені, про що свідчать поштові повідомлення № 2450 від 11.03.2013 року та № 2453 від 11.03.2013 року відповідно , які наявні в матеріалах справи.

Разом з тим, 13.03.2013 року на електронну пошту господарського суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з переговорами останнього з відповідачем щодо укладення мирової угоди (вх. № канц. 08-46/3471/13).

Ухвалою суду від 14.03.2013 року розгляд справи було відкладено на 04.04.2013 року, з врахованням клопотання представника позивача та неявку в судове засідання представників сторін та неподання останніми усіх належних доказів.

В судове засідання 04.04.2013 року представники позивача та відповідача не з'явились, про час і місце судового засідання належним чином повідомлені ухвалою суду від 14.03.2013 року. Разом з тим, 04.04.2013 року через канцелярію суду представником позивача подано клопотання про розгляд справи по суті без присутності представника позивача (вх. № канц.08-46/4364/13).

Варто зазначити, що відповідно до ч.1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На перших примірниках ухвал від 13.02.2013р., від 28.02.2013р., від 14.03.2013р. , які наявні в справі, є штампи суду з відмітками про відправку документа. Дані відмітки оформлені відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам.

Як видно із реєстру вихідної кореспонденції Господарського суду Вінницької області №368 ухвала суду від 14.03.2013р. була відправлена відповідачу 15.03.2013р.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги приписи ч.1 ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

При цьому суд констатує, що відповідачем не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

29 жовтня 2010 року позивач поставив та передав у власність відповідача продукцію власного виробництва, що підтверджується видатковою накладною № СТ-1602 від 29.10.2010 року та довіреністю № 1 від 29.10.2010 року, які наявні в матеріалах справи.

Товар був прийнятий відповідачем в повному обсязі без будь-яких зауважень та без претензій, що підтверджено підписом повноважного представника відповідача на накладній.

Відповідач розрахунки за поставлений товар не провів, як слідує із матеріалів справи.

01 листопада 2012 року позивачем було надіслано на адресу відповідача лист вимогу ( вих. № 1032) про погашення заборгованості.

Однак відповіді від відповідача на вказану вимогу позивачем отримано не було.

Оскільки продукція поставлялась відповідачу на умовах повної передоплати, відповідач був зобов'язаний оплатити її вартість в повному обсязі з моменту поставки, тобто 29.10.2012 року, що відповідачем здійснено не було.

Непроведення відповідачем розрахунків спонукало позивача звернутися з відповідним позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов’язання по оплаті за отриманий товар.

На підставі зібраних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про те, що дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов’язки, аналогічні зобов’язанням за договором купівлі-продажу.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст.692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки продукція поставлялась відповідачу на умовах повної передоплати, про що зазначено у видатковій накладній № СТ-001602 від 29.10.2010 року в графі умови продажу, то відповідач був зобов'язаний оплатити її вартість в повному обсязі з моменту поставки, тобто 29.10.2010 року, що відповідачем здійснено не було.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення боргу в розмірі 11 492,50 грн. правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Також, судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 893,10 грн. сума пені; 678,05 грн. інфляційних втрат; 778,34 грн. 3% річних, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок до стягнення заявлених сум, суд приходить до висновку, що до стягнення підлягає 778,34 грн. 3% річних за період з 30.10.2010 року по 30.01.2013 року; 631,95 грн. інфляційних втрат за період з 30.10.2010 року по 31.12.2012 року. При цьому суд зазначає, що період нарахування штрафних санкцій вказаний судом з врахуванням ст. 253 ГК України - ( перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Стосовно заявленої до стягнення з відповідача 893,10 грн. сума пені, суд відмовляє в даній вимозі виходячи з наступного: оскільки пеня як один із видів неустойки є засобом забезпечення належного виконання зобов'язання, встановлена чинним законодавством або договором майнова відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань повинна застосовуватись до несправних платників тільки по відповідних зобов'язаннях за укладеними договорами. З дати набрання чинності Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі - Закон), тобто з 14 січня 1997 року, розмір пені за прострочку платежу повинен встановлюватися за згодою сторін, тобто в договорі (стаття 1 Закону). Відповідно до ч.2 ст. 551 ЦК України – якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Беручи до уваги, що між сторонами відсутні договірні зобов"язання, даний вид штрафних санкцій ( пеня) не може бути застосована в даних спірних відносинах.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч вище наведеному та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу, 3% річних, інфляційних втрат, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити частково.

2.Стягнути з приватного підприємства "Укрмайстер" ( вул. К.Маркса,53, с.Юхимівна, Шаргородський район, Вінницька обл., 23524, код ЄДРПОУ 35903593) на користь відкритого акціонерного товариства "Завод сантехнічних заготовок" ( вул. Екскаваторна,24, м. Київ, 03062, код ЄДРПОУ 05503272) 11 492,50 грн. основного боргу; 778,34 грн. 3% річних; 631,95 грн. інфляційних втрат; 1603,76 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову слід відмовити.

5 Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим

Повне рішення складено 08 квітня 2013 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу ( вул. Екскаваторна,24, м. Київ, 03062, код ЄДРПОУ 05503272)

3 - відповідачу (вул. К.Маркса,53, с.Юхимівна, Шаргородський район, Вінницька обл., 23524, код ЄДРПОУ 35903593)