Постанова № 30475159, 02.04.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Пляшкова К. О.

Суддя-доповідач - Юрченко В.П.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2013 року справа №812/1067/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі: Юрченко В.П., Старосуда М.І., Чебанова О.О., при секретарі судового засіданні Крамській С.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року по справі за позовом виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до товариства з обмеженою відповідальністю Завод «Аквапласт» про стягнення заборгованості у розмірі 12814,31 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Виконавча дирекція Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулась з зазначеним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Завод «Аквапласт» про стягнення заборгованості у розмірі 12814,31 грн., в тому числі: страхові внески - 7187.82 грн., пеня - 1429.74 грн., штрафні санкції - 3593.91 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача суму заборгованості по страховим внескам - 7187.82 грн. В іншій частині позовних вимог, а саме: в стягненні пені в розмірі 1429.74 грн. та 3593.91 грн. штрафних санкцій - відмовлено.

З постановою суду першої інстанції не погодився позивач - Виконавча дирекція Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності подавши апеляційну скаргу, в якій зазначено, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, які є підставою для скасування постанови суду та ухвалення нового судового рішення з задоволенням позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що страхувальником - ТОВ «Аквапласт» подано позивачу звіт за 2-ге півріччя 2012 року по коштах загальнообов'язкового державного соціального страхування в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованнями. (а.с.9). Згідно звіту, платник задекларував свої зобов'язання в розмірі 12814.31 грн., в тому числі: зобов'язання страхувальника станом на 01.01.2011 року та на початок 2012 року - 7187,82 грн., та сума, яка підлягає перерахуванню за результатами перевірок - 5626,49 грн. Аналогічний звіт було подано за перший квартал 2012 року. (а.с.15).

В добровільному порядку вказана сума 12814.31 грн. не сплачена, що підтверджується також актами звірки розрахунків між сторонами від 30.05.2012 року, 26 березня 2012 року.

Задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення суми боргу 7187.82 грн., суд першої інстанції правильно прийшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, оскільки відповідно до пункту 2 частини 2 статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» № 2240 - страхувальник зобов'язаний нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Згідно абз.2 та абз.5 п.1 ст.23 цього Закону, перерахування сум здійснюється страхувальниками-роботодавцями один раз на місяць - у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає помилковими висновки суду першої інстанції в частині відмови в задоволені позовних вимог про стягнення пені в розмірі 1429.74 грн., та штрафних санкцій в розмірі 3593.91 грн.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог в цій частині, суд першої інстанції встановив, що ці суми пені та штрафу нараховані рішенням № 4 від 16.03.2012 року та № 7 від 16.04.2012 року. Суд зазначив, що ці рішення є незаконними, а тому не підлягають виконанню, незважаючи на те, що платником страхових внесків вони не оскаржені.

Суд апеляційної інстанції вважає такі висновки помилковими з огляду на наступне.

Як вже було зазначено, вказані суми пені та штрафних санкцій були добровільно задекларовані платником страхових внесків у звіті. В судовому засіданні відповідач не заперечував свій обов'язок щодо сплати вказаних сум.

Як вбачається з рішень № 4 від 16.03.2012 року та № 7 від 16.04.2012 року, вони прийняті згідно статті 30 Закону № 2240, яка передбачає, що страхувальники та інші отримувачі страхових коштів у разі порушення порядку використання страхових коштів відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми. За несвоєчасне повернення або повернення не в повному обсязі страхових коштів відповідно до частини першої статті 21 та статті 22 цього Закону на страхувальників та інших отримувачів коштів Фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків несвоєчасно повернутих або повернутих не в повному обсязі страхових коштів. Одночасно на суми несвоєчасно повернутих або повернутих не в повному обсязі страхових коштів і штрафних санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

За порушення порядку використання страхових коштів, несвоєчасне або не в повному обсязі повернення страхових коштів відповідно до частини першої статті 21 та статті 22 цього Закону, несвоєчасне подання або неподання звітності про використання коштів Фонду, інших відомостей, передбачених цим Законом, страхувальник, інший отримувач страхових коштів несе відповідальність відповідно до закону. Своєчасно не сплачені та не відшкодовані страхові кошти відповідно до частини першої статті 21 та статті 22 цього Закону і фінансові санкції, передбачені частиною першою цієї статті, стягуються із страхувальника, іншого отримувача коштів Фонду у дохід Фонду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 13 Закону № 2240 - повноваженнями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є представлення інтересів страховика в судових та інших органах. Відповідно до пункту 1 частини 1 цієї статті, - Виконавча дирекція Фонду забезпечує акумуляцію внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.

Аналіз зазначених приписів дає підстави для висновку, про правомірність звернення виконавчої дирекції Фонду з зазначеним позовом про стягнення суми страхових внесків з штрафними санкціями та пенею, оскільки збір страхових коштів є обов'язком страховика.

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає помилковими висновки суду першої інстанції про незаконність рішень № 4 та № 7 з тих підстав, що на момент їх прийняття втратили чинність статті 23 та статті 27 Закону № 2240.

Як вже було зазначено, ці рішення прийняті також на підставі статті 30 Закону № 2240, яка є чинною до теперішнього часу і встановлює відповідальність за порушення встановленого порядку використання страхових коштів.

Крім того, постановою Верховного Суду України від 13 лютого 2013 року по справі за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ровеньки Луганської області до державного підприємства «Ровенькиантрацит» в особі відокремленого підрозділу «Шахта № 81 «Київська» про стягнення пені, зазначено: відповідно до абзацу п'ятого пункту 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 2464-VI стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється. На думку колегії суддів, заборгованість у зв'язку з несплатою страхових внесків, а відтак і пеня за весь період 2010 року, має бути стягнута і після 1 січня 2011 року, оскільки така заборгованість зі сплати внесків та пеня виникли в період дії частини другої статті 52 Закону № 1105-XIV. При цьому колегія суддів зазначає, що відповідно до рішення суду першої інстанції, з яким погодився і суд касаційної інстанції, заборгованість зі сплати пені, нарахованої 1 червня 2011 року, виникла виключно за 2010 рік.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення Верховного Суду України прийняте в подібних правовідносинах, що розглядаються і по цій справі, а заборгованість по страхових внесках виникла до 01.01.2011 року, про що зазначено в звіті особисто страхувальником.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що є підставою для задоволення апеляційної скарги.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 2, 11, 160, 184, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 202, ст. 205, ст. 206, 211, 212, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року - задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року - скасувати.

Задовольнити позовні вимоги виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до товариства з обмеженою відповідальністю Завод «Аквапласт» про стягнення заборгованості у розмірі 12814,31 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Завод «Аквапласт» на користь виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності заборгованость у розмірі 12814,31 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

В повному обсязі постанова складена 05 квітня 2013 року.

Колегія суддів: В.П.Юрченко

М.І.Старосуд

О.О.Чебанов