Рішення № 30473366, 27.03.2013, Покровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 189/198/13-ц

2/189/189/13

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.03.2013 року Покровський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючого судді - Лукінової К.С.

при секретареві -Приходько Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Покровське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» про захист прав споживача, визнання договору недійсним, стягнення коштів та відшкодування збитків, -

встановив:

Позивач звернувся до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що позивач уклав договір за № 000838 з ТОВ «Лізингова компанія «Афтофінанс», предметом договору є надання позивачу послуг, спрямованих на придбання транспортного засобу, зазначеного в додатку № 1 до, а саме автомобіля Hyundai Accent 1,4 МТ на суму 130000,00 грн., через програму Автофінанс. Відповідно до п.2.1 ст.2 договору ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» зобов'язується надати послуги, спрямовані на придбання товару, зазначеного в Додатку № 1 до даного договору, на умовах діяльності Програми Автофінанс, в тому числі: а) сформувати корпорацію Клієнтів Програми; б) організувати та проводити Розподіл фінансових ресурсів Корпорації, щодо надання клієнту Програми Права на купівлю товару; в) здійснити оплату товару на користь клієнта програми, чи надати відповідну суму в позику, для придбання товару самим клієнтом програми; г) інші послуги, зазначені в умовах діяльності Програми Автофінанс, чи які були додатково погоджені з Клієнтом Програми. Статтею 3 договору визначено обов'язки клієнта програми, а саме одноразово сплатити реєстраційний та асигнаційний платіж у розмірі, визначеному Додатком 1 до цього договору; щомісячно у строк до 20 числа кожного місяця, сплачувати чисті платежі, за рахунок який компанія здійснює оплату транспортного засобу, розмір яких визначається шляхом ділення ціни на кількість платежів в зазначеному графіку платежів; адміністративні витрати - плата за послуги компанії, в розмірі вказаному в додатку № 1 до договору, крім того, відповідно до п. 6.1 ст. 6 договору компанія гарантує надати клієнту компанії право на купівлю товару, зазначеного в додатку № 1 до договору за умовами виконання клієнтом програми всіх зобов'язань за цим договору. На виконання зобов'язань, передбачених вказаним договором позивач 23.01.2013 року внесла на розрахунковий рахунок відповідача реєстраційний збір в сумі 13000,00 грн., та авансовий платіж в сумі 76000,00 грн., всього на загальну суму 89000,00 грн. Як зазначається позивачем предмет даного договору є недійсним, а діяльність відповідача ввела в оману позивача як споживача, а саме: як вбачається з укладеного договору система Автофінанс формується виключно на коштах учасників Системи Афтофінанс, без залучення коштів товариства. Договір не містить строків та термінів отримання клієнтом транспортного засобу, не передбачає будь-якої відповідальності ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» за невиконання умов договору та будь-яких гарантій отримання клієнтом транспортного засобу навіть у разі повної оплати його вартості, не містить навіть назви чи технічних характеристик транспортного засобу, який має бути придбаний позивачу. Зазначений договір встановлює жорстокий обов'язок споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця, надання продавцю права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору, визначення товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни, порівняно з тією, що була погоджена на момент укладання договору. Крім того, позивачем були понесені матеріальні збитки, які виражаються в тому, що при оплаті на рахунок відповідача коштів в сумі 89000,00 грн., позивачем було сплачено банківська комісія в сумі 630,00 грн. На підставі вище вказаного позивач просить визнати недійсним договір № 000838 від 05.01.2013 року укладений між нею та ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» ідентифікаційний код юридичної особи 38104479. Стягнути з ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» ідентифікаційний код юридичної особи 38104479 на користь позивача, кошти в сумі 89000,00 грн. Стягнути з ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» ідентифікаційний код юридичної особи 38104479 на користь позивача, збитки в сумі 630,00 грн. Стягнути з ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» ідентифікаційний код юридичної особи 38104479 на користь позивача, витрати по сплаті судового збору.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 не з'явилися, надіславши до суду заяви про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримують та просять суд їх задовольнити.

06.03.2013 р. представник відповідача ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» надіслав до суду заперечення, в яких вказує, що позивач на підставу своїх вимог свідомо перекручує або несвідомо помиляється у їх тлумаченні через те, що недостатньо уважно читає умови цивільно-правового договору, на підставі якого виникли цивільно-правові відносини між ним та відповідачем. Як стверджує відповідач у своїх письмових запереченнях, що ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» діє у суворій відповідності до умов укладеного з позивачем договору, що полягає у наданні учаснику цієї системи послуг з адміністрування придбання в групах, за яким одна сторона (компанія) за плату зобов'язується сплатити ціну товару та вартість надання послуги шляхом внесення періодичних платежів. Послуги зі створення груп, проведення розподілу товар, забезпечення функціонування передбачених в системі механізмів визначення черговості отримання учасниками системи (членами групи) права на купівлю товару. Компанія формує умовну чергу клієнтів по системі найбільшої кількості проплат кожним учасником, адже всім одразу видати автомобілі Компанія не має змоги. Отже, учасник системи, у кого станом на 25 число поточного місяця виявляться найбільша кількість внесків, отримує право на купівлю автомобіля і згідно договору про надання послуг, компанія передає у власність даному учаснику автомобіль на протязі до 90 днів. Позивач по умовам договору сплатила реєстраційний платіж в розмірі 13000 грн., що є обов'язковим для сплати усіма клієнтами при вступі до системи Автофінанс, також позивач сплатила авансовий внесок в розмірі 76000 грн., що по умовам договору, а саме відповідно до ст. 4.2 додатку № 2 до договору, дало їй можливість отримати право на купівлю товару 25.01.2013 р. Відповідно компанія зобов'язана видати у власність ОСОБА_1 бажаний автомобіль і після отримання позивачкою права на купівлю товару 25.01.2013 року компанія готувала на передачу у власність позивачці обраний нею автомобіль, про що її було повідомлено та велись неодноразові переговори. Сума банківської комісії в розмірі 630,00 грн. сплачена позивачем не на рахунок відповідача, а банківській установі, банківська установа була обрана позивачем на власний розсуд і він сам погодився на розмір комісії банку та на її сплату, а тому позивач по справі не має жодного відношення до сплачених коштів позивачем на відшкодування витрат банківської установи по зарахуванню/переказу коштів, а тому не може братись до уваги судом. Позивач просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Лізингова компанія «Афтофінанс» про захист прав споживачів. Однак, в судове засідання відповідач не з'явився, причини неявки суд не повідомив, клопотання про розгляд справи у його відсутність не заявляв, а тому суд вважає, що справу слід розглядати заочно на підставі ст.224 ЦПК України у відсутності відповідача, який не з'явився в судове засідання не повідомивши причини неявки. Про час та день слухання справи в суді був повідомлений належним чином.

Врахувавши заяву позивача та представника відповідача, а також дослідивши докази в межах заявлених вимог згідно ст. 11 ЦПК України, суд дійшов до висновку про наявність підстав для ухвалення про задоволення позову повністю, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати (ч. 3 ст. 655 ЦК України).

Згідно ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», умови договору є несправедливими, якщо всупереч добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є зокрема, умови договору, які встановлюють жорстокий обов'язок споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання продавцю права в односторонньому порядку змінювати характеристики продукції, що є предметом договору, визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

Відповідно до п.7 ч.1 ч.3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дія або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійсненні з використанням нечесної підприємницької практики є недійсними.

Відповідно до Постанови ВСУ від 23.05.2012 року, прийнятої за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, визначено, що сплата коштів не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару, формування особою, без залучення власних коштів групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснюється передача права на купівлю товару одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності системи, є такою, що вводить споживача в оману.

Згідно до ст. 360-7 ч. 1 ЦПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно - правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до ч. 1ст. 509 ЦК України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають із підстав, установлених ст. 11 ЦК України, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Зобов'язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України), та ці підстави зазначені в ст.ст. 599, 600, 601, 604-609 ЦК України, та за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Як було встановлено судом за розгляду справи, 05.01.2013 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 000838, та у відповідності предметом договору є надання позивачу послуг, спрямованих на придбання транспортного засобу, зазначеного в додатку № 1 , а саме автомобіля Hyundai Accent 1,4 МТ на суму 130000,00 грн., через програму Автофінанс. Відповідно до п.2.1 ст.2 договору ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» зобов'язується надати послуги, спрямовані на придбання товару, зазначеного в Додатку № 1 до даного договору, на умовах діяльності Програми Автофінанс, в тому числі: а) сформувати корпорацію Клієнтів Програми; б) організувати та проводити Розподіл фінансових ресурсів Корпорації, щодо надання клієнту Програми Права на купівлю товару; в) здійснити оплату товару на користь клієнта програми, чи надати відповідну суму в позику, для придбання товару самим клієнтом програми; г) інші послуги, зазначені в умовах діяльності Програми Автофінанс, чи які були додатково погоджені з Клієнтом Програми. (а.с. 7)

Статтею 3 договору визначено обов'язки клієнта програми, а саме одноразово сплатити реєстраційний та асигнаційний платіж у розмірі, визначеному Додатком 1 до цього договору(а.с. 8-10); щомісячно у строк до 20 числа кожного місяця, сплачувати чисті платежі, за рахунок який компанія здійснює оплату транспортного засобу, розмір яких визначається шляхом ділення ціни на кількість платежів в зазначеному графіку платежів; адміністративні витрати - плата за послуги компанії, в розмірі вказаному в додатку № 1 до договору, крім того, відповідно до п. 6.1 ст. 6 договору компанія гарантує надати клієнту компанії право на купівлю товару, зазначеного в додатку № 1 до договору за умовами виконання клієнтом програми всіх зобов'язань за цим договором.

На виконання зобов'язань, передбачених вказаним договором позивач 23.01.2013 року внесла на розрахунковий рахунок відповідача реєстраційний збір в сумі 13000,00 грн., та авансовий платіж в сумі 76000,00 грн., всього на загальну суму 89000,00 грн. (а.с. 11-13).

Відповідач в письмовій заяві визнає порушення ним власних зобов'язань та не заперечує проти повернення позивачу належних йому коштів. Утім, до сьогоднішнього дня, зобов'язання не виконано, грошова сума не повернута та на надано згідно договору позивачу послуг, спрямованих на придбання транспортного засобу, зазначеного в додатку № 1, а саме автомобіля Hyundai Accent 1,4 МТ.

Суд погоджується із слушністю доводів позивача щодо підстав подання позову: відповідно до ч.3 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» виконавець - суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги;

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», будь-яка діяльність, що вводить споживача в оману є нечесною підприємницькою практикою.

Згідно з ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», така обставина розглядається як несправедливість умов договору. Натоміть законодавство забороняє продавцям послуг включати в договори із споживачами умови, які є несправедливими. Перелік таких умов міститься в цій же статті а також ч 5 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів». Проте, такий перелік не є вичерпним (ч. 4 ст. 18 цього Закону). Під визначення несправедливих умов потрапляють будь-які умови, які в супереч принципу добросовісності, та ставлять споживача в вочевидь невигідне положення порівняно із продавцем послуги.

Згіднно ч.5 та ч. 6 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» у разі, якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Якщо ж зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: такі положення також підлягають зміні; або договір може бути визнаним недійсним у цілому.

Відповідно до ч.2 ст. 215 ЦК України, встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст. 216 ЦК України, недійсним правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, тому кожна із сторін такого правочину зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі, якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде виявлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно п.1 ч.2 ст. 22 ЦК України, втрати, збитками є втрати яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витратами, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Суд вважає, що позивач зазнала матеріальних збитків, які понесла в даному випадку, при оплаті на рахунок відповідача коштів в сумі 89000,00 грн., і позивачем була сплачена банківська комісія в сумі 630,00 грн.

За ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Виконуючи обов'язок доказування, позивач, на переконання суду, довів слушність власних доводів, надав докази відповідно дост. 57-59 ЦПК України, у зв'язку з чим для суду з метою поновлення порушених прав позивача, оскільки судом не можуть прийняти до уваги твердження відповідача про те, що Компанія формує умовну чергу клієнтів по системі найбільшої кількості проплат кожним учасником, оскільки всім одразу видати автомобілі Компанія не має змоги.

Вирішуючи в обов'язковому порядку відповідно п. 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК України, питання про розподіл судових витрат, суд бере до уваги те, що при подачі позову позивачем були в повному обсязі сплачені судові витрати, тому з урахуванням приписів ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 1011,00 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 15, 88, 212, 209, 214-215, 218, 224 та 226 ЦПК України, ст. 1, ст. 5, ст. 18, ст. 19, ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», п. 7 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ч. 1ст. 509 ЦК України, суд,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» про захист прав споживача, визнання договору недійсним, стягнення коштів та відшкодування збитків - задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір № 000838 від 05.01.2013 року укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» ідентифікаційний код юридичної особи 38104479.

Стягнути з ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» ідентифікаційний код юридичної особи 38104479 на користь ОСОБА_1, кошти в сумі 89000,00 грн.

Стягнути з ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» ідентифікаційний код юридичної особи 38104479 на користь ОСОБА_1, збитки в сумі 630,00 грн.

Стягнути з ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1011,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення можу бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області через районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: К. С. Лукінова