Постанова № 30471416, 18.03.2013, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Черкаси

18 березня 2013 року Справа № 2а/2370/884/2012

15 год. 10 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Тимошенко В.П.,

при секретарі Кулику О.П.,

за участю представника позивача - Короля В.Л. - за довіреністю,

представників відповідача - Радченко О.П., Білоуса В.Ю. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині,

встановив:

До суду з позовною заявою звернулося публічне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно», в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Черкаси від 05.01.2012 №0000222301 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість та фінансових санкцій.

Свої позовні вимоги товариство мотивує тим, що оскаржуване рішення базується на взаємовідносинах позивача з контрагентом ТОВ «Фордінвестплюс». Податковим органом зроблено висновок, що операції з вказаним контрагентом не мали на меті реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними. Укладений договір про надання рекламних послуг позивач вважає таким що є фактично виконаним, що підтверджується відповідною первинною документацією. Договірні відносини суб'єктів господарювання відбувалися у правовому полі, досягнуті угоди на момент проведення перевірки є чинними та не були визнані в законному порядку недійсними чи нікчемними, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість та фінансових санкцій підлягає скасуванню як незаконне.

Представник позивача в судовому засіданні зазначав про обґрунтованість позиції позивача та просив задовольнити позов в повному обсязі посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову з мотивів викладених у запереченні на позов.

Заслухавши представників сторін, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ у місті Черкаси прийняте на підставі акта від 27.12.11 № 2781/23-2/00204033 про результати планової виїзної перевірки ПАТ «Черкаське хімволокно» з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.09.2011.

У судовому засіданні досліджено договір № 01/10 від 01.10.2010 про надання рекламних послуг, укладений між ВАТ «Черкаське хімволокно» («Замовник») в особі голови правління Бажанової Н.В. та ТОВ «Фордінвестплюс» («Виконавець») в особі директора Осипова С.М.

Договір діє по 31.12.2010, але в будь-якому разі до повного виконання робіт.

Згідно з умовами договору ТОВ «Фордінвестплюс» зобов'язується:

1. У порядку, на умовах та в строки, визначені даним Договором, надати рекламні послуги. До складу послуг, визначених договором, входять в т.ч., але не виключно: виготовлення, розміщення, розповсюдження реклами, проведення заходів, пов'язаних з розповсюдженням реклами тощо.

2. Надавати рекламні послуги особисто або з залученням інших осіб, у разі обов'язкового попереднього погодження «Замовником» залучення інших осіб.

ВАТ «Черкаське хімволокно» зобов'язується прийняти та оплатити виконані послуги в строки та на умовах згідно даного договору.

Загальна вартість робіт становить 12 078 000 грн., в т.ч. ПДВ 2 013000 грн.

На підтвердження реальності виконання умов даного договору позивачем надано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2010, відповідно до якого виконавцем проведено підготовку рекламних послуг на суму 1 677500 грн. 00 коп. Також надано податкову накладну №3011116 від 30.11.2010, згідно якої 30.11.2010 проведено підготовку рекламних послуг на суму 1 677500 грн. 00 коп. та зазначена сума з податку на додану вартість - 335500 грн. 00 коп. та визначено загальну суму з ПДВ 2 013000 грн. 00 коп.

Суд зауважує, що зі змісту вказаного договору неможливо встановити, які саме рекламні послуги повинен був надати виконавець позивачу, не визначена конкретизація та обсяг послуг, що належало виконати, строки надання таких послуг, місце та час надання.

Суд наголошує, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Щодо вище згадуваного акту здачі-прийняття робіт, суд вважає, що він складений формально та не містить опису виконаних ТОВ «Фордінвестплюс» робіт.

Крім того, позивачем не надано підтвердження факту оплати за надані ТОВ «Фордінвестплюс» рекламні послуги.

Відповідно до п.1.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Зі змісту Закону України «Про податок на додану вартість» вбачається, що право на податковий кредит, в тому числі на відшкодування податку виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.

Згідно п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п. 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача. Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Із системного аналізу вказаних вище норм, суд дійшов до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Cтаттею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Суд зауважує, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Відповідно до п.п. 1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Згідно п.2.15 та п.2.16 даного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Відповідно до п. 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні *- документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п. 2 ст. 9 цього Закону). Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на придбання товарів (робіт, послуг) повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне здійснення господарської операції.

3 матеріалів справи вбачається, що акт здачі-прийняття робіт, підписаний нібито за наслідками наданих послуг, оформлений не належним чином - у ньому відсутнє будь-яке посилання на конкретизацію послуг, які надавались, формування ціни послуги, не зазначено строку, протягом якого надавались послуги, місце та час надання послуг, відсутній детальний та повний опис наданих послуг та їх кількісний вираз.

Проте, враховуючи умови договору про надання рекламних послуг, у замовника, який

споживав дані послуги, мав би бути детальний звіт, у тому числі і щомісячний звіт з детальним описом робіт, який би містив дані про те, які саме послуги надавались: рекламні, поліграфічні чи інші послуги та їх вартість (п.п. 3.1.9., 5.1, 5.3 договору про надання рекламних послуг № 01/10 від 01.10.2010 р.).

Натомість, позивачем на вимогу суду не надано жодних підтверджень того, які саме послуги, в якому об'ємі та якої вартості надало ТОВ «Фордінвестплюс». Суд прийшов до висновку, що надані позивачем документи не підтверджують реальність операцій з ТОВ «Фордінвестплюс».

Суд критично відноситься до наданого позивачем звіту про надані ТОВ «Фордінвестплюс» послуги, оскільки вказаний звіт не містить тих даних, які повинен містити згідно вимог договору № 01/10 від 01.10.2010 р. У загальному описі рекламних дій наведено перелік послуг, які повинні надаватись виконавцем, зокрема, послуги щодо розробки макетів для візуальної комунікації: флаєрів євро формату, плакатів, макетів для маршрутних таксі, бордів, проте, не визначено вартості цього виду послуг. Крім того, щодо такої послуги як друк поліграфічної продукції, то не зазначено вартості друку постерів для транспорту та їх кількості. Водночас, не зазначено кількості та вартості плакатів, які необхідно роздрукувати для розміщення на бордах.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що рекламні послуги, насамперед, стосувались розповсюдження серед населення інформації про необхідність своєчасного розрахунку за спожите тепло (за послуги теплопостачання, які надаються і відокремленим підрозділом позивача - «Черкаською ТЕЦ»).

Крім того, суд звернув увагу, що у звіті про надані послуги міститься калькуляція витрат, проте, остання не містить ціни за одиницю наданої послуги, а містить лише відомості про кількість наданих послуг.

Судом також враховано, що згідно наданих представником відповідача доказам у ТОВ «Фордінвестплюс» у штаті працює лише один працівник - керівник товариства, що свідчить про неможливість через відсутність трудових ресурсів реально надання послуги згідно договору № 01/10 від 01.10.2010 р., оскільки за 2 місяці потрібно було виготовити макети плакатів, флаєрів та іншої продукції, виготовити значну кількість поліграфічної продукції, доставити 480000 флаєрів абонентам ВП «Черкаська ТЕЦ». Вказані послуги повинні були надаватись саме ТОВ «Фордінвестплюс», оскільки для залучення інших осіб для надання рекламних послуг потрібне обов'язкове попереднє погодження Замовника (залучення інших осіб п. 3.1.2. договору). Доказів надання такого погодження суду не надано.

Крім того, відповідно до акта про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Фордінвестплюс" № 780/23-2/37307494 від 22.03.2011 р., у ТОВ "Фордінвестплюс" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал та виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за місцем знаходження, що в свою чергу, унеможливлює включення позивачем до складу валових витрат сум вартості послуг та формування податкового кредиту за рахунок ПДВ, сплаченого в ціні таких послуг.

В ході перевірок ПАТ «Черкаське хімволокно» та ТОВ «Фордінвестплюс» відповідачем встановлено, що документи про надання рекламних послуг складені з порушенням чинного законодавства і відповідно, на їх підставі неможливо встановити доцільність здійснення ВАТ «Черкаське хімволокно» витрат на такі послуги, як і те, чи надавались вони ТОВ «Фордінвестплюс» взагалі.

Отже, в акті перевірки ПАТ «Черкаське хімволокно» обґрунтовано зазначено про порушення позивачем п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми податкового кредиту з ПДВ на 335500 грн. за листопад 2010 року та на 1673421 грн. за грудень 2010 року (податкове повідомлення-рішення ДПІ у місті Черкаси від 13.07.11 № 0002512301).

Суд прийшов до висновку, що наявність отриманих податкових накладних без фактичного здійснення господарської операції (оприбуткування товару, його оплата, використання у господарській діяльності тощо) не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

На підставі наведеного, суд погоджується з висновками відповідача про те, що позивачем допущено порушення п.п. 7.2.3, п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим неправомірно включено до податкового кредиту листопада 2010 року ПДВ в сумі 335500 грн.

Отже, прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 05.01.2012 року № 0000222301 в частині донарахування податку на додану вартість по операціях з ТОВ "Фордінвестплюс" є законним.

З огляду на наведені обставини, відповідачем правомірно збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість та застосовано відповідні штрафні санкції, згідно прийнятого податкового повідомлення-рішення, що є предметом оскарження у даній адміністративній справі.

Суд наголошує, на тому, що у разі якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що надані до адміністративного позову та для перевірки документи не підтверджують реальний характер здійснення господарської операції, а тому не є належними документами на підтвердження права позивача на податковий кредит.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних рішень покладено на відповідача.

В даному випадку відповідач довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість винесене на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 56, 58, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку, передбачені статтями 185-187 цього Кодексу.

Суддя В.П. Тимошенко

Повний текст складений та підписаний 25 березня 2013 року