Рішення № 30471363, 27.03.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.03.13 р. Справа № 5006/13/65/2012

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Гречух В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Золотий урожай», м. Донецьк

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Донецька обл., м. Красний Лиман

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Відкрите акціонерне товариство «Дружківський хлібзавод», Донецька обл., м. Дружківка

про: стягнення 17497грн.07коп.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (за довіреністю № 266 від 01.11.2012р.)

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: Храброва А. М. (за довіреністю б/н від 13.08.2012р.)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Золотий урожай», м. Донецьк (далі - позивач) звернулося до господарського суду Донецької області із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Донецька обл., м. Красний Лиман (далі - відповідач) про стягнення 17497грн.07коп., що складається з суми основного боргу в розмірі 14339грн.52коп., 3% річних у сумі 1199грн.65коп. та інфляційних витрат у сумі 1957грн. 90коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки хлібобулочних та кондитерських виробів № 12 від 30.01.2009р. щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду від 03.07.2012р. справа № 5006/13/65/2012 через знаходження судді Макарової Ю.В. на лікарняному, передана на розгляд судді Мальцева М.Ю.

Розпорядженням заступника голови господарського суду від 09.07.2012р. справа № 5006/13/65/2012 передана в провадження судді Макарової Ю.В.

24.07.2012р. позивач в порядку ст. 22 ГПК України звернувся до суду з уточненнями до позовної заяви вих. № 60 від 20.07.2012р., якими просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 14339грн.52коп., 3% річних у сумі 1199грн.11коп., індекс інфляції у сумі 2631грн.77коп.

Відповідно до п. 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» судами першої інстанції ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Суд дослідивши подані позивачем 24.07.2012р. уточнення до позовної заяви, дійшов висновку, що позивач, скориставшись наданим йому ст. 22 ГПК правом, фактично вчинив процесуальну дію по збільшенню розміру позовних вимог в частині стягнення інфляційних витрат, в частині стягнення 3% річних зменшив свої позовні вимоги.

17.08.2012р. позивач звернувся до суду із клопотанням про залучення до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - ВАТ «Дружківський хлібзавод», а також супровідним листом надав письмові пояснення Вих. № 64 від 16.08.2012р., якими повідомив суд, що замовлення-заявки, передбачені п. 2.1 договору № 12 від 30.01.2009р., надавались покупцем усно за допомогою телефонного зв'язку; товар приймався в магазинах працівниками ФОП ОСОБА_1, в подальшому з метою підтвердження факту отримання товару відповідач був запрошений до експедиції ВАТ «Дружківський хлібзавод» з метою особистого завіряння своїм підписом товарно-транспортних накладних, які підписані особами, що приймали товар.

22.08.2012р. відповідач через канцелярію суду надав заяви, якими визначив видаткові накладні, за якими підтвердив отримання товару та накладні, за якими стверджував, що товар не отримував, осіб, на отримання товару не уповноважував, заперечував проти приналежності підпису на вказаних у заяві накладних.

Ухвалою від 22.08.2012р., суд задовольняючи клопотання позивача, призначив по справі судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручив Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз м. Донецьк.

Ухвалою від 22.08.2012р. суд зупинив провадження по справі.

Оскільки вартість експертизи по справі № 5006/13/65/2012 не була сплачена, Донецький науково-дослідний інститут судових експертиз м. Донецьк повернув матеріали справи до господарського суду Донецької області без висновку по поставленим перед експертом питанням.

Оскільки матеріали справи № 5006/13/65/2012 повернулися на адресу господарського суду Донецької області, суд ухвалою від 13.03.2013р. поновив провадження по справі, призначивши її до розгляду на 27.03.2013р. та задовольняючи подане позивачем 17.08.2012р. клопотання, залучив до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ВАТ «Дружківський хлібзавод».

26.03.2013р. позивач в порядку ст. 22 ГПК України звернувся до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог Вих. № 30 від 22.03.2013р., відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 14339грн. 52коп., 3% річних у сумі 1197грн.47коп. та інфляційні витрати в сумі 2660грн.28коп. Крім того, позивач надав письмові пояснення Вих. № 33 від 25.03.2013р., за якими сума в розмірі 147грн.78коп. з перерахованого відповідачем 30.07.2009р. платежу в сумі 3437грн.18коп. врахована в рахунок погашення боргу за накладною № Д000032374 від 25.06.2009р., внаслідок чого борг за цією накладною становить 126грн.58коп., решта спірних поставок товару залишились неоплаченими.

Суд приймає до розгляду заяву позивача Вих. № 30 від 22.03.2013р. і у подальшому розглядає позовні вимоги з її урахуванням.

27.03.2013р. третя особа надала через канцелярію суду відзив на позовну заяву, яким підтвердила наявність заборгованості відповідача у розмірі 14339грн.52коп.; ВАТ «Дружківський хлібзавод» повідомило, що сплачені відповідачем готівкою грошові кошти зараховувались постачальником у погашення суми поставленого товару на власний розсуд, оскільки відповідач не вказував конкретного призначення платежу.

В судовому засіданні 27.03.2013р. позивач та третя особа наполягали на задоволенні позовних вимог, повідомили про відсутність будь-яких додаткових доказів в обґрунтування власної правової позиції по суті спору.

В судовому засіданні 27.03.2013р. відповідач не забезпечив свою участь, вимог ухвали суду від 13.03.2013р. не виконав.

Суд вважає за можливе вирішити спір за наявними в матеріалах справи доказами.

Вислухавши під час судових засідань представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 ГПК України, суд ВСТАНОВИВ:

30.01.2009р. між Відкритим акціонерним товариством «Дружківський хлібзавод» (постачальником) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупцем) був укладений договір поставки хлібобулочних та кондитерських виробів № 12, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити хлібобулочні та кондитерські вироби (далі - вироби), в кількості та асортименті згідно замовленню-заявці, з урахуванням мінімальної норми відвантаження виробів одного найменування, встановленої постачальником.

Відповідно до п. 1.2 договору право власності на вироби переходить до покупця в момент їх фактичної передачі постачальником. Ризик втрати або пошкодження виробів несе його власник.

Згідно із п. 2.1 договору замовлення-заявка покупця передається постачальнику засобами зв'язку або безпосередньо. Покупець зобов'язаний зробити добове замовлення на вироби постачальника, не пізніше 14.00 годин дня, що передує дню поставки.

У відповідності із п. 4.1 договору поставка виробів може здійснюватись постачальником автомобільним транспортом кільцевим завозом по узгодженому сторонами графіку або вивозитись зі складу постачальника самостійно.

Пунктом 5.1 договору сторони погодили, що покупець зобов'язаний у відповідності з даним договором та добовим замовленням здійснити передоплату виробів, що поставляються, в касу постачальника або перерахуванням на його розрахунковий рахунок через відділення банку. Якщо вироби булу відвантажені покупцю без його попередньої оплати, останній повинен оплатити отримані вироби не пізніше двох банківських днів від дня відвантаження.

Пунктом 5.2 договору сторони прийшли до згоди, що вироби вважаються поставленими постачальником та прийнятими покупцем, при наявності в накладній підпису уповноваженої особи, що його отримала в інтересах покупця, або відбитку печатки (штампу), з обов'язковим відображенням в цій накладній номера та коду договору, або найменування покупця.

Відповідно до п. 8.2 договору після сплив строку дії договору, даний договір вважається щомісячно пролонгованим на наступні роки (календарний рік), якщо жодна із сторін не виразила бажання про його припинення.

Із змісту позову вбачається, що на виконання умов договору № 12 від 30.01.2009р. ВАТ «Дружківський хлібзавод» здійснив ФОП ОСОБА_1 поставку хлібобулочних та кондитерських виробів за видатковими накладними № Д000032374 від 25.06.2009р., № Д000032380 від 25.06.2009р., № Д000032774 від 27.06.2009р., № Д000032773 від 27.06.2009р., № Д000033267 від 30.06.2009р., № Д000033271 від 30.06.2009р., № Д000033587 від 01.07.2009р., № Д000033653 від 02.07.2009р., № Д000033657 від 02.07.2009р., № Д000033982 від 03.07.2009р., № Д000034051 від 04.07.2009р., № Д000034049 від 04.07.2009р., № 34487 від 06.07.2009р., № 34560 від 07.07.2009р., № 34555 від 07.07.2009р., № Д000034943 від 09.07.2009р., № Д000034941 від 09.07.2009р., № 0000000062 від 11.07.2009р., 0000000061 від 11.07.2009р., № Д000035620 від 13.07.2009р., № Д000035694 від 14.07.2009р., № 000035693 від 14.07.2009р., № 36082 від 16.07.2009р., № 000036081 від 17.07.2009р., № Д000036508 від 18.07.2009р., № Д000036506 від 18.07.2009р., № Д000036992 від 21.07.2009р., № Д000036993 від 21.07.2009р., № Д000037302 від 22.07.2009р., № Д000037373 від 23.07.2009р., № Д000037375 від 23.07.2009р., № Д000037775 від 25.07.2009р., № Д000037776 від 25.07.2009р., № Д000038189 від 27.07.2009р., № Д000038263 від 28.07.2009р., № Д000038262 від 28.07.2009р., № Д000038638 від 30.07.2009р., № Д000038640 від 30.07.2009р., № Д000038964 від 31.07.2009р., № Д000039038 від 01.08.2009р., № Д000039039 від 01.08.2009р., № Д000039546 від 04.08.2009р., № Д000039548 від 04.08.2009р., № Д000039927 від 06.08.2009р., однак отримавши товар, покупець в повному обсязі не здійснив оплату його вартості, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 14339грн.52коп.

Звертаючись з позовом у даній справі ТОВ «Торговий дім «Золотий урожай», м. Донецьк послалось на те, що факт поставки товару та, відповідно, факт його прийняття з боку відповідача підтверджується зазначеними накладними з відмітками про отримання - особистим підписом ФОП ОСОБА_1 про отримання та підписами найманих працівників про отримання.

18.04.2012р. між Відкритим акціонерним товариством «Дружківський хлібзавод» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Золотий урожай» (Новий кредитор) був укладений договір про відступлення права вимоги, № 9, за яким первісний кредитор передає новому кредиторові, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредитору, і стає кредитором за договором № 12 від 30.01.2009р. між Відкритим акціонерним товариством «Дружківський хлібзавод» та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (надалі боржник).

Відповідно до п. 1.2 договору про відступлення права вимоги з цього договору випливає, що новий кредитор займає місце первісного кредитора у зобов'язанняіх, що виникли з основного договору в обсязі та на умовах, що існують на момент укладання цього договору.

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору за передане право вимоги до боржника за основним договором новий кредитор сплачує первісному кредитору суму у розмірі 14339грн.52коп.

Розділом 3 договору про відступлення права вимоги сторони визначили права та обов'язки сторін, зокрема відповідно до п. 3.1.2 договору первісний кредитор зобов'язаний не пізніше десяти робочих днів після набуття чинності цим договором сповістити боржника про укладання цього договору та передати новому кредитору усі необхідні документи, які засвідчують права, що передаються та інформацію, яка важлива для їх здійснення (п. 3.1.3. договору про відступлення права вимоги).

Згідно із п. 5.1 договору про відступлення права вимоги даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

У якості доказів направлення боржнику повідомлення про заміну кредитора № 605 від 04.05.2012р. до матеріалів позову позивачем долучена належним чином засвідчена копія поштової квитанції, датованої 04.05.2012р.

Правове регулювання порядку заміни кредитора у зобов'язанні визначаються приписами ст.ст. 512-519 Цивільного кодексу України.

У відповідності з п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

В подальшому відповідач - ОСОБА_1 змінила прізвище на ОСОБА_1, про що свідчать наявні в матеріалах справи засвідчені копії: свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 08.06.2012р., паспорту серії НОМЕР_5, виданого Краснолиманським МВГУМВС України в Донецькій області 27.07.2012р., виписки з ЄДРПОУ серії АА № 278451.

Так, позивач посилається у позові на те, що відповідач отримавши товар належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати, внаслідок чого виникла заявлена до стягнення сума основного боргу в розмірі 14339грн.52коп.

За доводами позивача відповідач не вчинив жодних дій, спрямованих на досудове врегулювання спору та добровільне погашення суми боргу за отриманий товар, заборгованість не погашена, товар на зазначену суму не повернутий.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

В свою чергу відповідач заперечував проти позовних вимог, наполягаючи на тому, що товар за товарно-транспортними накладними № Д000038263 від 28.07.2009р., № Д000037775 від 25.07.2009р., № Д000037373 від 23.07.2009р., № Д000037302 від 22.07.2009р., № Д000036993 від 21.07.2009р., № Д000036508 від 18.07.2009р., № Д000036081 від 16.07.2009р., № Д000035693 від 14.07.2009р., № Д0000035694 від 14.07.2009р., № Д000035620 від 13.07.2009р., № Д000034560 від 07.07.2009р., № Д000034487 від 06.07.2009р., № Д000033982 від 03.07.2009р., № Д000033271 від 30.06.2009р., № Д000032380 від 25.06.2009р., № Д000039927 від 06.08.2009р., № Д000039548 від 04.08.2009р., № Д000039546 від 04.08.2009р., № Д000039039 від 01.08.2009р., № Д000039038 від 01.08.2009р., № Д000038964 від 31.07.2009р., № Д000038638 від 30.07.2009р., № Д000038640 від 30.07.2009р. не отримував, підпис, що міститься на вказаних накладних відповідачу не належить, особи, підпис яких про отримання товару міститься на цих накладних, не були уповноважені відповідачем на отримання матеріальних цінностей від постачальника продукції.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, суд дійшов наступних висновків:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Предметом позову є стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 14339грн.52коп., інфляційних витрат у сумі 2660грн.28коп. та 3% річних у сумі 1197грн.47коп., яка виникла у зв'язку з поставкою товару відповідачу на підставі договору поставки хлібобулочних та кондитерських виробів № 12 від 30.01.2009р. за переліком видаткових накладних (а.с. 18, том 1).

Договір поставки хлібобулочних та кондитерських виробів № 12 від 30.01.2009р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні -покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, на підставі укладеного між сторонами договору поставки хлібобулочних та кондитерських виробів № 12 від 30.01.2009р. у ВАТ «Дружківський хлібзавод» виник обов'язок здійснити поставку товару, а у відповідача прийняти його та оплатити.

Згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, - підстав позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

При цьому, відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Тобто, на позивача покладений обов'язок довести належними та допустимими доказами у справі факт купівлі-продажу, тобто отримання товару покупцем у означеній позовній заяві кількості та за вказаною ціною.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на накладні за період червень-серпень 2009р., відповідно до яких третя особа поставила відповідачу хлібобулочні вироби.

На спірні правовідносини розповсюджуються дія Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ".

Так, за змістом ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність їх оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

До документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей відноситься, зокрема, накладна, форма якої є типовою формою первинного обліку, затвердженою відповідними нормативно-правовими актами.

Окрім того, при здійсненні операції на одержання матеріальних цінностей має складатися довіреність, форма якої затверджена наказом Мінфіну України від 16.05.96р. № 99 "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей".

Відповідно до пункту 11 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості (П-6), приймання товарів мають право здійснювати робітники отримувача (покупця), уповноважені на то керівництвом підприємства-отримувача, і ці працівники повинні відноситись до категорії матеріально-відповідальних осіб.

Відпуск товарно-матеріальних цінностей покупцям або передача їх безоплатно здійснюється підприємствами тільки на підставі доручень отримувачів (покупців).

Порядок використання доручень регулюється, як вже було зазначено Наказом Мінфіну України № 99 від 16.05.96 р. "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних доручень на отримання цінностей" (зареєст. у Мін'юсті України 12.06.96 р. №293/1318).

Пунктом 2 Інструкції визначено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувача.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей.

Без довіреності не може бути створено інший первинний документ - накладну-вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей.

Суд не приймає як належні докази поставки товару ФОП ОСОБА_1 за накладними № Д000038263 від 28.07.2009р., № Д000037775 від 25.07.2009р., № Д000037373 від 23.07.2009р., № Д000037302 від 22.07.2009р., № Д000036993 від 21.07.2009р., № Д000036508 від 18.07.2009р., № Д000036081 від 16.07.2009р., № Д000035693 від 14.07.2009р., № Д0000035694 від 14.07.2009р., № Д000035620 від 13.07.2009р., № Д000034560 від 07.07.2009р., № Д000034487 від 06.07.2009р., № Д000033982 від 03.07.2009р., № Д000039927 від 06.08.2009р., № Д000039548 від 04.08.2009р., № Д000039546 від 04.08.2009р., № Д000039039 від 01.08.2009р., № Д000039038 від 01.08.2009р., № Д000038964 від 31.07.2009р., № Д000038638 від 30.07.2009р., № Д000038640 від 30.07.2009р., оскільки вказані накладні у графі "продукцию принял" містять підписи невідомих осіб без зазначення їх прізвищ або з зазначенням прізвищ (ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5), однак довіреності або інші докази того, що ці особи уповноважені на одержання матеріальних цінностей від позивача, матеріали справи не містять. Вказані накладні також не містять відбитку печатки (штампу) покупця.

Наразі п. 4.4. договору № 12 від 30.01.2009р. передбачає поставку виробів за довіреністю покупця, за умовами п. 5.2 вказаного договору сторони дійшли згоди, що вироби вважаються поставленими постачальником та прийнятими покупцем, при наявності в накладній підпису уповноваженої особи, що його отримала в інтересах покупця, або відбитку печатки (штампу).

Крім того, в матеріалах справи не міститься доказів того, що особи ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які отримували товар за накладними, є найманими працівниками, які діяли на підставі трудових договорів з фізичною особою-підприємцем.

В матеріалах справи також не міститься доказів того, що магазин "Южный" м. Краматорськ, в який в тому числі відвантажувався товар за накладними, належать відповідачеві на праві приватної власності або відповідач здійснює свою підприємницьку діяльність у зазначеному місті на правових підставах.

Посилання позивача на те, що вказані накладні містять особистий підпис відповідача не підтверджуються належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи. У даному випадку відповідно до ст. 33 ГПК України обов'язок доказування того, що наявні на перелічених накладних без будь-яких ідентифікуючих ознак підписи належать саме відповідачу покладений на позивача, який висуває ці твердження.

Суд не наділений повноваженнями почеркознавчої експертизи і не може встановлювати ідентифікацію підписів, до того ж відповідач заперечує проти приналежності йому підпису на вказаних накладних, як і отримання товару за ними.

Внаслідок недоведеності належними доказами у справі в порядку ст.ст. 33,34 ГПК України факту передачі товару та його отримання покупцем, на відповідача не може бути покладений обов'язок його сплатити, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення основного боргу в розмірі 6094грн.23коп.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у своїй постанові від 10.11.2010р. по справі № 25/47.

Факт отримання товару за накладними № Д000032380 від 25.06.2009р., № Д000033271 від 30.06.2009р. також заперечувався відповідачем під час судового засідання 22.08.2012р. та у поданій через канцелярію суду 22.08.2012р. заяві (а.с. 1, том 2).

Разом з цим, дослідивши наявний в матеріалах справи двосторонній акт звірки розрахунків між сторонами станом на 30.06.2009р. (а.с. 132, том 1) суд встановив, що господарські операції з поставки товару за накладними № Д000032380 від 25.06.2009р. та № Д000033271 від 30.06.2009р. відображені у вказаному акті звірки, який підписаний відповідачем без будь-яких заперечень та зауважень. Приналежність підпису відповідачу не спростована останнім під час слухання справи.

З огляду на те, що господарські операції за накладними № Д000032380 від 25.06.2009р., № Д000033271 від 30.06.2009р. відображені у бухгалтерському обліку відповідача, суд дійшов висновку, що таким чином відповідач підтвердив факт їх здійснення і відповідно отримання товару.

Факт отримання товару за накладними № Д000038262 від 28.07.2009р., № Д000038189 від 27.07.2009р., № Д000037776 від 25.07.2009р., № Д000037375 від 23.07.2009р., № Д000036992 від 21.07.2009р., № Д000036506 від 18.07.2009р., № Д000036082 від 16.07.2009р., № 0000000061 від 11.07.2009р., № 0000000062 від 11.07.2009р., № Д000034941 від 09.07.2009р., № Д000034943 від 09.07.2009р., № Д000034555 від 07.07.2009р., № Д000034049 від 04.07.2009р., № Д000034051 від 04.07.2009р., № Д000033657 від 02.07.2009р., № Д000033653 від 02.07.2009р., № Д000033587 від 01.07.2009р., № Д000033267 від 30.06.2009р., № Д000032773 від 27.06.2009р., № Д000032774 від 27.06.2009р., № Д000032374 від 25.06.2009р. підтверджений відповідачем під час судового засідання 22.08.2012р. та письмово у наданій суду 22.08.2012р. заяві.

Отже спір щодо отримання товару за вказаними накладними між сторонами відсутній.

Оскільки покупцем отриманий за видатковими накладними № Д000038262 від 28.07.2009р., № Д000038189 від 27.07.2009р., № Д000037776 від 25.07.2009р., № Д000037375 від 23.07.2009р., № Д000036992 від 21.07.2009р., № Д000036506 від 18.07.2009р., № Д000036082 від 16.07.2009р., № 0000000061 від 11.07.2009р., № 0000000062 від 11.07.2009р., № Д000034941 від 09.07.2009р., № Д000034943 від 09.07.2009р., № Д000034555 від 07.07.2009р., № Д000034049 від 04.07.2009р., № Д000034051 від 04.07.2009р., № Д000033657 від 02.07.2009р., № Д000033653 від 02.07.2009р., № Д000033587 від 01.07.2009р., № Д000033267 від 30.06.2009р., № Д000032773 від 27.06.2009р., № Д000032774 від 27.06.2009р., № Д000032374 від 25.06.2009р., № Д000032380 від 25.06.2009р., № Д000033271 від 30.06.2009р. товар без будь-яких зауважень, не надано доказів відмови від цього товару, оплата відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України повинна здійснюватись після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до п. 5.1 договору поставки хлібобулочних та кондитерських виробів № 12 від 30.01.2009р. покупець зобов'язаний у відповідності з даним договором та добовим замовленням здійснити передоплату виробів, що поставляються, в касу постачальника або перерахуванням на його розрахунковий рахунок через відділення банку. Якщо вироби булу відвантажені покупцю без його попередньої оплати, останній повинен оплатити отримані вироби не пізніше двох банківських днів від дня відвантаження.

Як вбачається із матеріалів справи, ВАТ «Дружківський хлібзавод» здійснив поставку товару без здійснення покупцем попередньої оплати за нього.

Між тим, встановлюючи моменти виникнення заборгованості за видатковими накладними № Д000032374 від 25.06.2009р., № Д000032380 від 25.06.2009р., № Д000032774 від 27.06.2009р., № Д000032773 від 27.06.2009р. позивач не врахував, що згідно з ч.3 ст.67 КЗпП у разі, коли святковий або неробочий день (ст.73) збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого. Тому, відповідно до Листа Міністерства праці та соціальної політики України "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2009 рік" від 30.09.2008р. N 10338/0/14-08/13, за графіком п'ятиденного робочого тижня з вихідними днями в суботу та неділю в 2009 році вихідний день у неділю 28 червня має бути перенесений на понеділок 29 червня.

Отже, враховуючи умови п. 5.1 договору щодо строків оплати, а також приписи ст. 73 КЗпП та Листа Міністерства праці та соціальної політики України "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2009 рік" від 30.09.2008 р. N 10338/0/14-08/13. товар, отриманий по видатковій накладній № Д000038262 від 28.07.2009р. повинен бути оплачений покупцем до 30.07.2009р. включно, отже з 31.07.2009р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання; граничним днем оплати товару, поставленого за накладною № Д000038189 від 27.07.2009р. є 29.07.2009р., з 30.07.2009р. почалось прострочення виконання грошового зобов'язання; товар, поставлений за накладною № Д000037776 від 25.07.2009р. повинен бути оплачений до 28.07.2009р., за накладною № Д000037375 від 23.07.2009р. до 27.07.2009р., № Д000036992 від 21.07.2009р. до 23.07.2009р., № Д000036506 від 18.07.2009р. до 21.07.2009р., № Д000036082 від 16.07.2009р. до 20.07.2009р., № 0000000061, № 0000000062 від 11.07.2009р. до 14.07.2009р., № Д000034941 від 09.07.2009р. до 13.07.2009р.; граничним днем оплати товару, отриманого за накладною № Д000034943 від 09.07.2009р. є 13.07.2009р. включно, за накладною № Д000034555 від 07.07.2009р. - 09.07.2009р., за накладними № Д000034049, № Д000034051 від 04.07.2009р. - 07.07.2009р., за накладними № Д000033657, № 33653 від 02.07.2009р. - 06.07.2009р., за накладною № Д000033587 від 01.07.2009р. - 03.07.2009р., за накладними № Д000033267, № Д000033271 від 30.06.2009р. - 02.07.2009р., за накладними № Д000032773, № Д000032774 від 27.06.2009р. - 01.07.2009р., за накладними № Д000032374, № Д000032380 від 25.06.2009р. - 30.06.2009р.

За письмовими поясненнями позивача, наданими через канцелярію суду 26.03.2013р. та відповідно до наданого третьою особою через канцелярію суду 27.03.2013р. розрахунку заборгованості, сума в розмірі 147грн. 78коп. із здійсненої відповідачем 30.07.2009р. безпосередньо до каси ВАТ «Дружківський хлібзавод» оплати в сумі 3437грн.18коп. врахована в рахунок оплати боргу за накладною № Д000032374 від 25.06.2009р., внаслідок чого борг за цією накладною становить 126грн.58коп., решта коштів від перерахованої суми віднесена в погашання заборгованості товару, поставка якого не є предметом даного спору.

З приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Разом з цим, покупець свої зобов'язання з оплати отриманого за видатковим накладними № Д000038262 від 28.07.2009р., № Д000038189 від 27.07.2009р., № Д000037776 від 25.07.2009р., № Д000037375 від 23.07.2009р., № Д000036992 від 21.07.2009р., № Д000036506 від 18.07.2009р., № Д000036082 від 16.07.2009р., № 0000000061 від 11.07.2009р., № 0000000062 від 11.07.2009р., № Д000034941 від 09.07.2009р., № Д000034943 від 09.07.2009р., № Д000034555 від 07.07.2009р., № Д000034049 від 04.07.2009р., № Д000034051 від 04.07.2009р., № Д000033657 від 02.07.2009р., № Д000033653 від 02.07.2009р., № Д000033587 від 01.07.2009р., № Д000033267 від 30.06.2009р., № Д000032773 від 27.06.2009р., № Д000032774 від 27.06.2009р., № Д000032374 від 25.06.2009р., № Д000032380 від 25.06.2009р., № Д000033271 від 30.06.2009р. товару належним чином не виконав, в результаті чого у відповідача перед позивачем, з урахуванням часткової оплати у розмірі 147грн. 78коп., виник борг в сумі 8253грн. 97коп.

Доказів сплати боргу у сумі 8253грн.97коп. матеріали справи не містять, у зв'язку з чим господарський суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у вказаній сумі.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач, враховуючи подану 26.03.2013р заяву про збільшення розміру позовних вимог, просить суд також стягнути з відповідача 3% річних у сумі 1197грн.47коп. та нараховані за кожною накладною до 22.05.2012р. інфляційні витрати в сумі 2660грн.28коп.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з тим, що в країні відбулися інфляційні процеси, то позивач має право на збереження реальної величини грошей, строк оплати яких наступив, але не сплачених.

Оскільки позивачем правомірно заявлено до стягнення заборгованість за товар, який поставлений за накладними № Д000038262 від 28.07.2009р., № Д000038189 від 27.07.2009р., № Д000037776 від 25.07.2009р., № Д000037375 від 23.07.2009р., № Д000036992 від 21.07.2009р., № Д000036506 від 18.07.2009р., № Д000036082 від 16.07.2009р., № 0000000061 від 11.07.2009р., № 0000000062 від 11.07.2009р., № Д000034941 від 09.07.2009р., № Д000034943 від 09.07.2009р., № Д000034555 від 07.07.2009р., № Д000034049 від 04.07.2009р., № Д000034051 від 04.07.2009р., № Д000033657 від 02.07.2009р., № Д000033653 від 02.07.2009р., № Д000033587 від 01.07.2009р., № Д000033267 від 30.06.2009р., № Д000032773 від 27.06.2009р., № Д000032774 від 27.06.2009р., № Д000032374 від 25.06.2009р., № Д000032380 від 25.06.2009р., № Д000033271 від 30.06.2009р., то відповідно лише на суму боргу за вказаними накладними позивач має право нараховувати 3% річних та інфляційні витрати.

Суд, дослідивши представлені позивачем разом із заявою про збільшення розміру позовних вимог розрахунки, встановив, що позивачем невірно визначений момент виникнення права вимагати від відповідача виконання грошового зобов'язання з оплати вартості товару за накладними № Д000032374 та № Д000032380 від 25.06.2009р. - як встановлено судом прострочення з оплати товару за вказаними накладними почалось з 01.07.2009р., тоді як позивач здійснює нарахування з 30.06.2009р.; за накладними № Д000032774 від 27.06.2009р. та № Д000032773 від 27.06.2009р. про строчка оплати наступила з 02.07.2009р., тоді як позивач нараховує 3% річних та інфляційні витрати з 01.07.2009р.; за накладною № Д000036992 від 21.07.2009р. борг становить 433грн. 20коп., однак позивач здійснює нарахування на суму боргу 424грн.20коп., що є його правом.

Таким чином, суд зробивши власний арифметичний розрахунок 3% річних за накладною № Д000032374 від 25.06.2009р. на суму боргу 126грн.58коп., № Д000032380 від 25.06.2009р. на суму боргу 522грн.30коп. за період з 01.07.2009р. по 22.05.2012р., за накладною № Д000032774 від 27.06.2009р. на суму боргу 652грн.19коп. та накладною № Д000032773 від 27.06.2009р. на суму боргу 203грн.30коп. за період з 02.07.2009р. по 22.05.2012р. та перевіривши арифметичних розрахунок позивача в частині стягнення 3% річних, за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавство" за накладними № Д000033267 від 30.06.2009р. на суму боргу 494грн.34коп., № Д000033271 від 30.06.2009р. на суму боргу 291грн.71коп. за період з 03.07.2009р. по 22.05.2012р., за накладною № Д000033587 від 01.07.20009р. на суму боргу 57грн.08коп. за період з 06.07.2009р. по 22.05.2012р., за накладною № Д000033653 від 02.07.2009р. на суму боргу 293грн.75коп., за накладною № Д000033657 від 02.07.2009р. на суму боргу 521грн.89коп. за період з 07.07.2009р. по 22.05.2012р., за накладною № Д000034051 від 04.07.2009р. на суму боргу 313грн.31коп., № Д000034049 від 04.07.2009р. на суму боргу 587грн.45коп. за період з 08.07.2009р. по 22.05.2012р., за накладною № Д000034555 від 07.07.2009р. на суму боргу 536грн.35коп. за період з 10.07.2009р. по 22.05.2012р., за накладною № Д000034943 від 09.07.2009р. на суму боргу 260грн.30коп. за період з 14.07.2009р. по 22.05.2012р., за накладною № Д000034941 від 09.07.2009р. на суму боргу 552грн.66коп. за період з 14.07.2009р. по 22.05.2012р., накладною № 0000000062 від 11.07.2009р. на суму боргу 220грн.30коп., № 0000000061 від 11.07.2009р. на суму боргу 530грн.54коп. за період з 15.07.2009р. по 22.05.2012р., за накладною № Д000036082 від 16.07.2009р. на суму боргу 188грн.29коп. за період з 21.07.2009р. по 22.05.2012р., за накладною № Д000036506 від 18.07.2009р. на суму боргу 461грн.04коп. за період з 22.07.2009р. по 22.05.2012р., за накладною № Д000036992 від 21.07.2009р. на суму боргу 424грн.20коп. за період з 24.07.2009р. по 22.05.2012р., за накладною № Д000037375 від 23.07.2009р. на суму боргу 284грн.81коп. за період з 28.07.2009р. по 22.05.2012р., за накладною № Д000037776 від 25.07.2009р. на суму боргу 225грн.40коп. за період з 29.07.2009р. по 22.05.2012р., за накладною № Д000038189 від 27.07.2009р. на суму боргу 57грн.08коп. за період з 30.07.2009р. по 22.05.2012р., за накладною № Д000038262 від 28.07.2009р. на суму боргу 440грн.10коп. за період з 31.07.2009р. по 22.05.2012р. встановив, що обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню є сума 3% річних у розмірі 708грн.50коп., у зв'язку з чим суд відмовляє позивачу в задоволенні вимог щодо стягнення 3% річних у сумі 488грн.97коп.

Суд зробивши та перевіривши арифметичний розрахунок позивача в частині вимог щодо стягнення індексу інфляції за вказаними накладними аналогічним способом, що і 3% річних, за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавство", з урахуванням Рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" Лист ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р, встановив, що нарахований позивачем розмір інфляційних по цим накладним перевищує розмір, який може бути нарахований за встановлений судом період нарахування (в межах заявленого), в результаті чого господарський суд позовні вимоги в частині стягнення інфляційних задовольняє частково та стягує з відповідача інфляційні у розмірі 1525грн.04коп., в частині стягнення індексу інфляції у сумі 1135грн.24коп. відмовляє.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.181 Господарського кодексу України та ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Золотий урожай», м. Донецьк до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Донецька обл., м. Красний Лиман, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Відкрите акціонерне товариство «Дружківський хлібзавод», Донецька обл., м. Дружківка про стягнення суми основного боргу в розмірі 14339грн.52коп., інфляційних витрат у сумі 2660грн. 28коп., 3% річних у сумі 1197грн. 47коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: 84400, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Золотий урожай» (юридична адреса: 83086, м. Донецьк, проспект Лагутенка, будинок 13, кабінет 30, код ЄДРПОУ 36888079) суму основного боргу в розмірі 8253грн. 97коп., 3% річних у сумі 708грн.50коп., інфляційні у розмірі 1525грн.04коп., витрати на оплату судового збору в розмірі 943грн. 37коп.

В решті позовних вимог - відмовити.

У судовому засіданні 27.03.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 01.04.2013р.

Суддя Макарова Ю.В.