Постанова № 30471150, 05.04.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

03.04.2013 р. справа №5009/4734/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівБойченка К.І. Діброви Г.І., Шевкової Т.А.при секретарі судового засідання за участю представників: Лосич Т.С.від позивача:Костюченко Є.Б. - довіреність від 11.02.2013 року б/нвід відповідача :не з'явились розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький індустріально-механічний завод», м. м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від12.02.2013 року у справі№ 5009/4734/12 (Суддя: Боєва О.С.)за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Наукова виробничо-комерційна фірма «ВЕСТ-ПРОМ», смт. Ювілейний, Дніпропетровська область до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький індустріально-механічний завод», м. Запоріжжя простягнення заборгованості в сумі 947212 грн. 86 коп. В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Наукова виробничо-комерційна фірма «ВЕСТ-ПРОМ» звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький індустріально-механічний завод» грошових коштів в розмірі 947212 грн. 86 коп., в тому числі: 735388 грн. 25 коп. - основного боргу, 70604 грн. 06 коп. - пені, 141220 грн. 55 коп. - 30% річних за договором поставки від 01.02.2012 року № 601/С.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.02.2013 року по справі №5009/4734/12 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький індустріально-механічний завод» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Наукова виробничо-комерційна фірма «ВЕСТ-ПРОМ» суму пені в розмірі 70604 грн. 06 коп., 30% річних в розмірі 141330 грн. 55 коп. та 18944 грн. 26 коп. - витрат зі сплати судового збору. Провадження у справі в частині вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 735388 грн. 25 коп. - припинено за відсутністю предмету спору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що вимоги позивача щодо невиконання прийнятих договірних зобов'язань відповідачем є обґрунтованими, оскільки, в порушення норм чинного законодавства, п. 6.1. договору поставки від 01.02.2012 року №601/С, укладеного між позивачем та відповідачем, зобов'язання щодо своєчасної та в повному обсязі оплати за отриманий товар відповідачем не виконане.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду по даній справі, Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький індустріально-механічний завод» подало до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить згадане рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення 30% річних в сумі 141220грн. 50 коп.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує на те, що суд неповністю з'ясував обставини, які мають значення по справі, та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення по справі.

Відповідач також стверджує, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та зазначає, що пунктом 8.2. договору поставки встановлені два види пені, в тому числі у вигляді подвійної облікової ставки НБУ та 30% річних, що є порушенням норм ст.61 Конституції України, а тому вимоги про стягнення з відповідача суми 30% річних є необґрунтованими та безпідставними.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує на її безпідставність та вважає, її такою, що не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Представник апелянта в судовому засіданні 03.04.2013 року підтримав доводи апеляційної скарги, надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції - скасувати.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, через канцелярію суду 03.04.2013 року надав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із зайнятістю його єдиного представника в іншому судовому засіданні в м. Києва.

Згідно п.п. 3.9.2. розділу 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального Кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального Кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах, (статті32-34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

За таких підстав, колегія суддів відхиляє клопотання позивача щодо відкладення розгляду справи.

Відповідно до статті 101 Господарського процессуального Кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково доданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обргунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши правомірність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено місцевим господарським судом Товариство з обмеженою відповідальністю «Наукова виробничо-комерційна фірма «ВЕСТ-ПРОМ» (Постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький індустріально-механічний завод» (Покупець) 01.02.2013 року уклали договір поставки №601/С (а.с.10-13).

Відповідно до п. 1.1 договору Постачальник зобов'язується поставити окремими партіями, а Покупець прийняти у власність та оплатити на умовах, передбачених договором металопродукцію (далі за текстом - «Продукція») у кількості, асортименті та в строки, визначені Додатками Специфікаціями (далі за те текстом - «Додатки»), які є невід'ємними частинами цього договору.

Відповідно до п. 2.2. договору строк поставки продукції складає 30 календарних днів з моменту отримання передоплати за продукцію, якщо інші строки поставки не узгоджені сторонами у відповідному додатку до договору.

За умовами п. 5.1. договору ціна на продукцію, що поставляється за даним договором, встановлюється сторонами в додатках, які є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 6.1. договору узгоджено, що відповідач здійснює оплату за даним договором у вигляді 100% передоплати за продукцію, що поставляється, протягом 5 календарних днів з моменту підписання відповідного додатку до договору на поставку конкретної партії продукції. Інші умов оплати для конкретних партій продукції можуть бути передбачені у відповідних додатках до цього договору.

Специфікаціями від 14.03.20125 року №6, від 14.03.2012 року №7, від 04.04.2012 року №8, від 04.04.2012 року №9, від 20.04.2012 року №10 до договору від 01.02.2012 року №601/С узгоджена відстрочення платежу на 14 календарних днів з моменту відвантаження товару (а.с. 14-18).

Матеріалами справи підтверджено, що позивач на виконання умов договору, передав відповідачу товар, що підтверджується накладними від 14.03.2012 року №1256, на суму 132421грн. 33 коп., від 14.03.2012 року №1269 на суму 122208 грн. 00 коп., від 30.03.2012 року №1635 на суму 149628 грн. 00 коп., від 04.04.2012 року №1792 на суму 171924 грн. 22 коп., від 13.04.2012 року №2046 на суму 84648 грн. 48 коп., від 13.04.2012 року №2047 на суму 63750 грн. 00 коп., від 20.04.2012 року № 2166 на суму 32041 грн. 58 коп., від 20.04.2012 року № 2187 на суму 123983 грн. 95 коп., які підписані представниками сторін та довіреностями відповідача на їх отримання від 14.03.2012 року №1028, від 30.03.2012 року №1094, від 04.04.2012 року №1107, від 13.04.2012 року №1130, від 20.04.2012 року №1147 (а.с. 20-32).

Відповідач частково здійснив оплату за договором поставки від 01.02.2012 року №601/С, у зв'язку з чим у нього рахується заборгованість перед позивачем в розмірі 735388 грн. 25 коп.

Як встановлено колегією суддів та підтверджується матеріалами справи, позивач в повному обсязі виконав умови договору поставки від 01.02.2012 року № 601/С, а відповідач умови відповідного договору щодо оплати послуг в строки, визначені договором та в повному обсязі, не здійснив.

Частиною 1 статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського Кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 530 Цивільного Кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст. 509 Цивільного Кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Частинами 1, 2 статті 692 Цивільного Кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, прийнявши продукцію від позивача, у відповідача виникло зобов`язання щодо оплати отриманого товару.

Згідно ч. 1 ст. 691 Цивільного Кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 692 Цивільного Кодексу України товар повинен бути оплаченим після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного Кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач визнав суму основного боргу в розмірі 735388 грн. 25 коп. та під час розгляду справи в суді першої інстанції сплатив її в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками від 21.12.2012 року на суму 300000 грн. 00коп., від 15.01.2013 року на суму 20000 грн. 00 коп., від 01.02.2013 року на суму 235893грн. 26 коп. (а.с. 43-45), а тому, суд першої інстанції правомірно припинив провадження на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального Кодексу України в цій частині з причини відсутності предмету позову.

Згідно ч. 3 ст. 692 Цивільного Кодексу України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст.. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або Законом.

Частиною 2 пункту 8.2. договору узгоджено, що за прострочення оплати поставленої продукції Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику 30 (тридцять) % річних від простроченої суми за весь період прострочки.

Таким чином, у зв'язку з несвоєчасною сплатою відповідачем сум поставленої продукції за спірним договором, колегія суддів вважає заявлені до стягнення 30% річних в розмірі 141220грн. 55 коп. від суми боргу 735388 грн. 25 коп. за період з 29.03.2012 року по 10.12.2012 року такими, що розраховані вірно та підлягають задоволенню, а рішення в цій частині підлягає залишенню в силі.

Частиною 6 ст.232 Господарського Кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У даному випадку, в порушення норм вищезазначеної статті, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача пені в розмірі 70604 грн. 06 коп. за період з 29.03.2012 року по 10.12.2012 року, тобто строк, що перевищує 6 місяців, а тому заявлена позивачем сума пені підлягає частковому задоволенню, з урахуванням проплат за період з 29.03.2012 року по 25.09.2012 року в сумі 47403 грн. 32 коп., а заявлена сума пені в розмірі 23200 грн. 74 коп. до задоволення не підлягає за необґрунтованістю періоду нарахування.

Щодо посилань відповідача про те, що вимоги позивача про стягнення сум пені та 30% річних за договором поставки від 01.02.2012 року №601/С є неустойкою, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ст. 546 Цивільного Кодексу України та ст. 230 Господарського Кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в тому числі неустойкою.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного Кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 549 цього ж Кодексу визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

З наведеної норми Закону вбачається, що вимоги про стягнення сум річних не можуть бути ототожнені з вимогами про стягнення сум пені (неустойки), а тому 30% річних заявлені до стягнення відповідно умов договору та чинного законодавства.

Пунктом 1 статті 233 Господарського Кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступень виконання зобовґязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовґязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно із ч.3 ст. 551 Цивільного Кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 Господарського процесуального Кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовґязання.

Згідно розділу 3 п. 3.15. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року № 18 вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 Господарського процесуального Кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваємої неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідачем не надано суду доказів винятковості випадку для зменшення розміру стягуваємих сум пені, а тому, його клопотання про зменшення таких сум судовою колегією відхиляється, а рішення в цій частині підлягає залишенню в силі..

З урахуванням наведеного, судова колегія оскаржуване рішення місцевого господарського суду частково скасовує з прийняттям нового рішення суду про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький індустріально-механічний завод» на користь позивача пені в сумі 23200 грн. 74 коп., та залишенню решти рішення суду в силі.

Судові витрати за позовом та апеляційною скаргою розподіляються відповідно до ст.49 Господарського процесуального Кодексу України.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального Кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1) Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький індустріально-механічний завод» на рішення господарського суду Запорізької області від 12.02.2013 року по справі №5009/4734/12 - задовольнити частково.

2) Рішення господарського суду Запорізької області від 12.02.2013 року у справі №5009/4734/12 - скасувати частково.

3) Відмовити в частині стягненні пені в сумі 23200 грн. 74 коп.

4) В решті рішення господарського суду Запорізької області від 12.02.2013 року у справі №5009/4734/12 - залишити без змін.

5) Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький індустріально-механічний завод» (69106, м. Запоріжжя, вул. Фінальна, 1-Д, код ЄДРПОУ 33701132) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Наукова виробничо-комерційна фірма «ВЕСТ-ПРОМ» (52005, Дніпропетровська область, смт. Ювілейний, вул. Радгоспна, 74) 30% річних в розмірі 141220 грн. 55коп., пеню в розмірі 47403 грн. 32 коп., витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 18489 грн. 98 коп.

6) Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Наукова виробничо-комерційна фірма «ВЕСТ-ПРОМ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький індустріально-механічний завод» (69106, м. Запоріжжя, вул.. Фінальна, 1-Д, код ЄДРПОУ 33701132) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 232 грн. 01 коп.

Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідні накази.

Дана постанова набирає законної сил из дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського Суду України у касаціному порядку через Донецький апеляційного господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя К.І. Бойченко

Судді Г.І. Діброва

Т.А. Шевкова