Ухвала суду № 30469527, 28.02.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/52543/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Карася О.В., Костенка М.І.

при секретарі: Сачко Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області до якої приєдналась прокуратура Полтавської області та Приватного підприємства «Томс»

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21 березня 2011 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2011 року

по справі №2а-1670/1219/11

за позовом Приватного підприємства «Томс»(надалі -ПП «Томс»)

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової адміністрації у Полтавській області (надалі -Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області)

за участю Прокуратури Полтавської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, поставлено питання про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області від 27.01.2011 року № 0000262301/1, №0000242301/105, №0000272301/106.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.03.2011р. залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2011р., позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області №0000262301/1 та №0000272301/106 від 27.01.2011р.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняття у справі нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Також не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняття у справі нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги відповідача є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення в цій частині -без змін.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу відповідач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, відповідач просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржувані судові рішення в цій частині -без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін та Генеральної прокуратури України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, законодавства за період з 01.04.2009р. по 30.06.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009р. по 30.06.2010р, про що складено акт №142/23-209/13939747 від 13.01.2011р.

Висновками зазначеного акта перевірки, зокрема, вказано на порушення вимог п.1.32 ст.1, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11, п.п.5.5.1 п. 5.5, ст.5 п.п.7.9.1, 7.9.2 п.7.9 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; п.п.7.2.6., п.7.2, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За наслідками перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.01.2011р. № 0000262301/1, №0000242301/105, №0000272301/1063.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що основним видом діяльності за КВЕД ПП «Томс»є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, ремонт інших побутових електричних товарів, ремонт інших побутових виробів та предметів особистого вжитку, роздрібна торгівля іншими товарами для дому.

28.03.2006р. ПП «Томс»(позичальник) було укладено кредитний договір №10-0604/99 К з ЗАТ «Внєшторгбанк (Україна)»про надання кредиту у вигляді мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії з лімітом в національній валюті, до якого вносилися зміни додатковими угодами №1 від 21.12.2008р., №2 від 19.06.2008р., №3 від 25.09.2008р., № 4 від 05.02.2009р., №5 від 27.02.2009р., №6 від 13.04.2009р., №7 від 29.05.2009р.

Відповідно до пунктів 1.1.1, 1.1, 1.2 вказаного кредитного договору кредит надавався на поповнення обігу коштів, за користування кредитом передбачалася сплата відсотків.

Отримані у кредит кошти були використані позивачем для оплати постачальникам за отриманий товар, що підтверджується відповідними договорами поставки, накладними, податковими накладними та товарно-транспортними накладними. Крім того, використання кредитних коштів для оплати постачальникам (ТОВ «Глобус Діскавері») поставленого товару підтверджується копіями реєстрів отриманих та виданих податкових накладних.

За користування кредитними коштами позивачем за період з 25.01.2009р. по 25.06.2010р. були нараховані та сплачені банку відсотки у відповідних розмірах. Перерахунок коштів на погашення процентів за користування кредитом проведений ПП «Томс»ЗАТ «Внєшторгбанк (Україна)»підтверджується платіжними дорученнями та банківською випискою по особовим рахункам.

У розумінні п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярно, постійною та суттєвою.

Згідно з п.4.1 статті 4 названого Закону, валовий доход -це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до абзацу четвертого пп.7.3.3 п.7.3 ст.7 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств", у разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), визначеного абзацом другим цього підпункту, або умовного продажу (погашення) заборгованості, визначеного абзацом третім цього підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення). При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення).

Враховуючи наведені правові норми та встановлені обставини справи, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що право на включення до валових витрат підприємства безпосередньо визначається зв'язком цих витрат з господарською діяльністю, спрямованістю цих витрат на отримання доходу, але не обов'язково прибутковістю кожної окремої операції.

Таким чином, позивачем правомірно віднесено до валових витрат відсотки, курсові різниці по валютному кредиту та до валового доходу суми позитивних курсових різниць по валютному кредиту.

Отже, податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ №0000262301/1 від 27.01.2011р., яким визначено зобов'язання з податку на прибуток є неправомірним.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 згаданого Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 зазначеного вище Закону передбачає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПП «Томс»включено суму податку на додану вартість по податковим накладним того періоду, в якому були отримані такі податкові накладні, про що свідчать реєстри отриманих та виданих податкових накладних з датами отримання цих накладних.

Крім того, під час проведення документальної перевірки суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, підтверджується податковими накладними, що не заперечувалось податковим органом під час розгляду справи.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності у справі належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості прийняття податкового повідомлення-рішення №0000272301/106 від 27.01.2011р., яким позивачу визначено зобов'язання з податку на додану вартість.

Крім того, судами встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ПП «Томс»у ІІ та IV кварталах 2009р. до валових витрат віднесено витрати з оренди приміщень та сплати комунальних послуг.

В бухгалтерському обліку дані операції проведені по рахунках ДТ «Послуги по оренді комунальні послуги», Кт 98.5 «Розрахунки з іншими постачальниками», проте в податковому обліку включені до складу валових витрат в р.04.1.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг). У разі коли платник податку придбаває товари (роботи, послуги) з використанням кредитних, дебетових карток або комерційних чеків, датою збільшення валових витрат вважається дата оформлення відповідного рахунку (товарного чека).

Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що витрати з оренди приміщень та сплати комунальних послуг ПП «Томс» невірно включені до складу валових витрат в р.04.1 Декларації «витрати на придбання робіт (послуг), що призвело до завищення валових витрат, оскільки були понесені в минулих періодах та підлягали включенню до валових витрат з дати фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Таким чином, податкове повідомлення-рішення №0000242301/105 від 27.01.2011р. прийнято відповідачем правомірно та у встановленому законодавством порядку.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційні скарги: Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області до якої приєдналась прокуратура Полтавської області та Приватного підприємства «Томс»-залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 21 березня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді:

____ О.В. Карась

____ М.І. Костенко