Постанова № 30466946, 03.04.2013, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/427/13-a

"03" квітня 2013 р. м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Осташа А.В. при секретарі Яницькій О.Р.

за участю:

представника позивача - Сідого С.В.;

представника відповідача - Задорожного І.М. та Грицаюк В.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду місті Тернополі адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «виробничо-комерційна фірма «Декор»

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення від 8 лютого 2013 року № 0000162210, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «виробничо-комерційна фірма «Декор» (далі по тексту - ТОВ «ВКФ «Декор» або позивач) звернулося до суду з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області державної податкової служби (далі по тексту - Тернопільська ОДПІ або відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 8 лютого 2013 року № 0000162210.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що не погоджується з донарахуванням грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 17 088 грн. основного платежу та 8 544 грн. штрафних (фінансових) санкцій. На думку позивача, в акті перевірки Тернопільської ОДПІ, всупереч реальному стану справ, зроблено абсолютно безпідставні висновки про порушення позивачем вимог ст.198 та 201 Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», у зв'язку з чим наводяться міркування про неспрямованість правочину укладеного з ПП «Темко» («Зеліскон») на реальне настання правових наслідків.

Спростовуючи позицію податкового органу, позивач зазначає, що виконання договору є реальним, товар (склобій), передбачений ним, - фактично поставлений на ТОВ «ВКФ «Декор» та використаний при здійсненні основної господарської діяльності товариства, а саме - при виробництві виробів зі скла.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з мотивів викладених в адміністративному позові та додатково пояснив, що висновки перевіряючих не відповідають фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на чинному законодавстві, а відповідач прийняв рішення без дотримання податкового законодавства а тому на його думку, податкове повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції від 8 лютого 2013 року №0000162210 підлягає скасуванню.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали, мотиви виклав в поданому суду письмовому запереченні та усних поясненнях наданих під час судового розгляду справи.

Згідно заперечення відповідача позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки, в ході перевірки встановлено, що господарські операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, та фізичної можливості, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської та економічної діяльності.

Представники податкового органу зазначили, що на товарно-транспортних накладних відсутні найменування посад та не супроводжується розшифруванням прізвища та ініціалів підписи осіб, що здали та отримали вантаж, а також відсутні підписи водіїв, які здійснювали перевезення, з розшифруванням прізвища та ініціалів. А на окремих товарно-транспортних накладних взагалі немає печатки перевізника: повністю пусті графи.

Крім того, представники відповідача зазначили, що видаткова накладна оформлена одна на весь обсяг відвантаженого товару, а не окремі видаткові накладні на окрему партію товару, а тому, на думку відповідача, така видаткова накладна не може підтверджувати факт здійснення господарської операції.

Відповідач зазначає, що видаткова накладна складена з порушенням п.2. ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що не підтверджує факт здіснення господарської операції з ПП „Темко".

З врахуванням викладеного, представники Тернопільської ОДПІ просять оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишити в силі, а позовну заяву ТОВ «ВКФ «Декор» без задоволення.

Крім пояснень представників сторін, судом досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи, які подані позивачем та відповідачем.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити, з наступних підстав.

Судом встановлено, що інспекторами Тернопільської ОДПІ в період з 17 по 21 січня 2013 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ВКФ «Декор» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинах з контрагентом ПП «Зеліскон» (ПП «Темко») за період з 01.01.2011 року по 30.10.2011 року.

Результати перевірки знайшли своє відображення в акті перевірки від 25 січня 2013 року № 341/22-10/14030766 9 (а.с.6-11).

На підставі висновків акту перевірки 8 лютого 2013 року Тернопільською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0000162210, згідно якого ТОВ «ВКФ «Декор» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 17 088 грн. основного платежу та 8 544 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Як вбачається з акту перевірки, перевіряючими встановлено порушення позивачем вимог п.198.3, п.198.6 ст.198 та п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Податковий орган вважає, що господарська операція між позивачем та ПП «Зеліскон» (ПП Темко») не спрямована на реальне настання наслідків. До такого висновку Тернопільська ОДПІ прийшла на підставі того, що товар відвантажений ПП «Темко» транспортовано за окремими товарно-транспортними накладними, а видаткова накладна оформлена одна на весь обсяг відвантаженого товару, а не окремими видатковими накладними. На думку відповідача, така видаткова накладна не може підтверджувати факт здійснення господарської операції. Відповідач зазначає, що видаткова накладна складена з порушенням п.2. ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що не підтверджує факт здіснення господарської операції з ПП „Темко".

Крім того, податковий орган прийшов до висновку, що товарно-транспортні накладні не можуть слугувати доказом руху товару від контрагента до позивача, оскільки у них відсутні найменування посад та не супроводжується розшифруванням прізвища та ініціалів підписи осіб, що здали та отримали вантаж, а також відсутні підписи водіїв, які здійснювали перевезення, з розшифруванням прізвища та ініціалів, а на окремих товарно-транспортних накладних взагалі немає печатки перевізника: повністю пусті графи.

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу виходячи з наступного:

Так, судом встановлено, що ТОВ «ВКФ «Декор» 3 жовтня 2011 року укладено із ПП «Темко» договір постачання, згідно якого Постачальник зобов'язується поставляти і передавати у власність покупця - склобій.

На підставі цього договору ПП «Темко» поставило позивачу склобій згідно видаткової накладної №24 від 17.10.2011р. в кількості 178 тон, загальною вартістю 102 528,00 грн. На даній видатковій накладній міститься підпис на той момент директора ПП «Темко» ОСОБА_4

На підставі видаткової накладної ПП «Темко» виписано податкову накладну №55 від 17.10.2011р.

Транспортування товару здійснено автомобільним транспортом відповідно до наступних товарно-транспортних накладних: №19 від 08.10.2011р.; №20 від 09.10.2011р.; №974 від 10.2011р.; №21 від 11.10.2011р.; №б/н від 12.10.2011р.; №22 від 13.10.2011р.; №23 «ід 13.10.2011р.; №58 від 14.10.2011р.; №24 від 16.10.2011р.; №25 від 17.10.2011р.

У всіх перерахованих товарно-транспортних накладних вказано автопідприємство, вантажовідправник, вантажоодержувач, пункт навантаження, пункт розвантаження, автомобіль (марка, державний номер), продукція її назва, кількість, ціна та вартість.

Автопідприємство яке здійснювало перевезення - ПП «Агроспецгосп» надало копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, які здійснювали перевезення, зокрема Камаз ДНЗ ВО 0128 АІ та Камаз ДНЗ ВО 4195 АВ (а.с.21-22).

На усіх товарно-транспортних накладних та видаткові накладній міститься підпис одержувача вантажу - працівника філії «Склозавод» ТОВ «ВКФ «Декор» завідуючого складом Поправки Г.О., що підтверджується наказом по особовому складу №27 від 21.11.2008р. (а.с.23)

З врахуванням вищенаведеного, судом не беруться до уваги твердження податкового органу з приводу того, що надані позивачем для перевірки товарно-транспортні накладні не можуть свідчити про рух товару.

Як вбачається з матеріалів справи, основним видом діяльності позивача є виробництво порожнистого скла, де у виробничому процесі використовується склобій, що підтверджується довідкою ЄДРПОУ де зазначені види діяльності Позивача згідно КВЕД. (а.с.24).

Отримання та використання склобою від власного виробництва та від постачальників у тому числі ПП „Темко" підтверджується звітом про по склобою за жовтень 2011 року.

Позивачем проведена часткова оплата за товар в розмір 7690,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1017 від 29.11.2011р. (а.с.26).

Відповідно до пп. 44.1 ст. 44 ПК України - для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

В ході проведення перевірки позивача податковим органом не встановлено, що податкова накладна виписана ПП «Темко», складена з порушенням ст. 201 ПК України.

В жодному пункті Акту перевірки перевіряючими не встановлено та не зазначено порушень щодо форми та порядку заповнення податкової накладної, наданої Товариству.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що на час укладення та виконання договору обидві сторони мали спеціальну правосуб'єктність. Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" визначено, що відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. При цьому слід зауважити, що доказів недостовірності відомостей про контрагента позивача - ПП «Темко» та обізнаності позивача з їх недостовірністю Відповідачем в акті перевірки не наведено.

З врахуванням викладеного суд вважає, що Позивач не може нести відповідальність ні за несплату податків своїм контрагентом, ні за можливу недостовірність відомостей про його фактичне місцезнаходження, наведених у зазначеному реєстрі.

Також, суд вважає, що при проведенні перевірки відповідач не врахував, що системний аналіз первинних документів щодо передання майна, наявність власного майна для досягнення результатів відповідних господарських операцій, мети придбання товару однозначно підтверджує факт передавання товарів за договором і виключає штучне створення документообігу з метою імітації господарських операцій.

Виходячи з того, що господарська операції по поставці склобою фактично виконана і оформлена документально у повній відповідності до господарського, фінансового та податкового законодавства, а її результати використовуються в господарській діяльності ТОВ «ВКФ «Декор», які відображені в бухгалтерському та податковому обліку, в фінансовій та податковій звітності цілком правомірно та підставно, а відтак висновок податкового органу, про те, що господарська операція між позивачем та ПП «Зеліскон» (ПП Темко») не спрямована на реальне настання наслідків є абсолютно безпідставним і неправомірним.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Незважаючи на те, що представник відповідача заперечувала проти позову, проте нею, як зазначалось раніше, належними доказами не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналізуючи оспорюване податкове повідомлення-рішення від 8 лютого 2013 року суд приходить до висновку, що воно прийняте в порушення вимог Податкового кодексу України, не обґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин справи, а тому суд прийшов до переконання про задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування вищенаведеного податкового повідомлення-рішення.

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України судові витрати понесені позивачем підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України.

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Тернопільської області державної податкової служби від 8 лютого 2013 року №0000162210.

3. Повернути з державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Декор" 256 грн. 32. коп. сплаченого судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строків апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 8 квітня 2013 року.

Головуючий суддя Осташ А. В.

копія вірна

Суддя Осташ А. В.