Постанова № 30466861, 04.04.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2013 року 810/1385/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.

при секретарі судового засідання Гульцо О.І.,

за участю:

представників позивача - Овчаренка В.А., Мінчука Д.Л.,

представник відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер-гео"

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Майстер-Гео" з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

від 11.03.2013 № 0000402202, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" на загальну суму 96823,50 грн., з яких: 64549,00 грн. - за основним платежем; 32274,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

від 11.03.2013 № 0000412202, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток підприємств" на загальну суму 88154,50 грн., з яких: 70956,00 грн. - за основним платежем; 17198,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

В основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеними повідомленнями-рішеннями податковим органом покладено дані акта перевірки про неправомірне віднесення позивачем до складу валових витрат коштів, сплачених контрагенту - Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Рембудтранс" за надані послуги, а також формування податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених цьому контрагенту у складі ціни наданих послуг (виконаних робіт), оскільки, на думку посадових осіб податкового органу, в дійсності ніякі послуги контрагентом не надавались, а договори укладено між сторонами з метою мінімізації податкових зобов'язань та незаконного отримання податкової вигоди. Таким чином, податковий орган стверджує, що укладені між позивачем та його контрагентом договори є нікчемними і такими, що порушують інтереси держави та суспільства, формування валових витрат і податкового кредиту за цими господарськими операціями здійснено позивачем неправомірно і це призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що правильно визначив податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, а висновки податкового органу є безпідставними. Укладені договори мали реальний характер - послуги надані контрагентом в повному обсязі й оплачені, ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку і податковій звітності. Таким чином, позивач просив суд податкові повідомлення-рішення визнати протиправними і скасувати.

Ухвалами від 22.03.2013 суд відкрив провадження в адміністративній справі, закінчив підготовку справи до судового розгляду, виходячи з кола фактів, що підлягають доказуванню в даній справі, витребував від позивача та відповідача докази, встановив строк для надання доказів - до 02.04.2013 та призначив справу до судового розгляду на 04.04.2013.

Про дату час та місце судового розгляду сторони були повідомлені належним чином.

Так, ухвали про відкриття провадження та закінчення підготовчого провадження разом з копією позовної заяви та доданими до неї матеріалами були надіслані податковому органу 25.03.2013 електронною поштою, а також вручені 25.03.2013 представнику Броварської ОДПІ особисто під розписку.

Однак, у судове засідання, призначене на 04.04.2013, представник Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області не прибув про причини неприбуття суд не повідомив, а надіслав клопотання в якому просив суд відкласти судовий розгляд для надання більшого часу для підготовки до судового засідання.

Розглянувши клопотання відповідача, суд дійшов висновку про його безпідставність, адже суд своєчасно повідомив відповідача, який є суб'єктом владних повноважень, про дату, час та місце судового розгляду (копії ухвал і позовної заяви вручено 25.03.2013) та надав достатньо часу для підготовки до справи до судового розгляду 04.04.2013. Відповідач не тільки не виконав вимог суду щодо надання витребуваних судом документів у встановлений строк, але й не забезпечив явку свого представника в судове засідання.

Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України в разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. За таких обставин суд ухвалив здійснювати розгляд справи за відсутності відповідача.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач відзиву на позовну заяву, заперечень проти позову, будь-яких пояснень, заяв чи клопотань до суду не надіслав. За таких обставин справа розглядалась судом за наявними в ній матеріалами і доказами.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Майстер-гео" є юридичною особою, що зареєстрована 14.06.2002 Деснянською районною у місті Києві державною адміністрацією, як платник податків перебуває на обліку в Броварській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області Державної податкової служби, зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Основними видами діяльності позивача є: діяльність у сфері інжинірингу; діяльність у сфері геології та геологорозвідування; діяльність у сфері геодезії, гідрографії та гідрометеорології; розвідувальне буріння.

Вказане підприємство має ліцензію серії АВ № 556116 від 09.09.2010 на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (згідно з переліком видів робіт, а саме: вишукування; інженерно-геологічні; польові дослідження властивостей ґрунтів; інженерно-геотехнічні; складання звіту; технічний огляд і оцінка стану будівельних конструкцій будівель і споруд та інженерних мереж тощо), видану Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, строк дії ліцензії - з 20.08.2010 по 20.08.2015.

У лютому 2013 року посадовими особами Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Рембудтранс" за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 (акт перевірки від 18.02.2013 № 107/222/31988359).

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог:

частини першої статті 203, частини другої статті 215 Цивільного кодексу України, що виявилось в укладенні шістнадцяти нікчемних договорів з Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Рембудтранс" на загальну суму 387294,00 грн., у тому числі ПДВ - 64549,00 грн.;

пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість у 64549,00 грн., в тому числі: за грудень 2011 року - на суму 31790,00 грн., за лютий 2012 року - на суму 15399,00 грн., за березень 2012 року - на суму 7960,00 грн., за квітень 2012 року - на суму 9400,00 грн.;

підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 70956,00 грн., в тому числі по періодах: за 4-й квартал 2011 року - на суму 36559,00 грн.; за 1-й квартал 2012 року - на суму 24527,00 грн.; за 2-й квартал 2012 року - на суму 9870,00 грн.

Висновки податкового органу пов'язуються із здійсненням позивачем господарських операцій на підставі шістнадцяти договорів, укладених між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Рембудтранс", на підставі яких позивач придбав у вказаного контрагента послуги з виконання субпідрядних допоміжних робіт (топографічні роботи для проекту будівництва об'єктів; допоміжні зйомочні роботи; інженерно-геодезичні вишукування) при виконанні вишукувань на різних територіальних об'єктах для будівельних робіт. На думку посадових осіб податкового органу, які здійснювали перевірку, фактично ніякі послуги вказаним контрагентом не надавались, оскільки контрагент не має адміністративно-господарських можливостей для виконання зобов'язань за договорами.

Єдиною підставою для таких висновків податкового органу стали отримані від податкової міліції відомості про те, що громадянин ОСОБА_4, засновник та директор ТОВ "Будівельна компанія "Рембудтранс" надав працівникам податкової міліції пояснення, що він не причетний до діяльності цього підприємства, ніяких фінансово-господарських документів від імені цієї юридичної особи не підписував.

З наведених обставин посадові особи податкового органу дійшли висновку, що господарські договори, укладені між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Рембудтранс", є фіктивними і нікчемними, адже укладені з метою незаконного отримання податкової вигоди та мінімізації податкових зобов'язань, що суперечить інтересам держави та суспільства.

За результатами перевірки Броварською об'єднаною державною податковою інспекцію Київської області Державної податкової служби прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 11.03.2013 № 0000402202, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" на загальну суму 96823,50 грн., з яких: 64549,00 грн. - за основним платежем; 32274,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

від 11.03.2013 № 0000412202, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток підприємств" на загальну суму 88154,50 грн., з яких: 70956,00 грн. - за основним платежем; 17198,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Судом встановлено, що в основу податкових повідомлень-рішень, що оскаржуються в даній справі, податковим органом покладено одні й ті ж обставини, а саме: включення до складу валових витрат при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток та формування податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум, сплачених Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Рембудтранс" за господарськими операціями, які не мають реального характеру, на підставі правочинів, які податковий орган вважає нікчемними.

З метою всебічного і повного з'ясування обставин справи суд витребував від позивача первинні фінансово-господарські документи, що підтверджують факти надання послуг, оплату позивачем їх вартості та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни послуг, а також зобов'язав позивача надати витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що містять дані про юридичну особу контрагента - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Рембудтранс".

Під час судового розгляду встановлено, що у грудні 2011 року та у період з січня по квітень 2012 року між позивачем (замовник) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Рембудтранс" (виконавець) укладено шістнадцять договорів на загальну суму 411537,90 грн., у тому числі ПДВ - 68589,65 грн. (від 20.12.2011 № 156 на суму 31015,26 грн.; від 22.12.2011 № 159 на суму 29750,40 грн.; від 22.12.2011 № 161 на суму 30726,50 грн.; від 23.12.2011 № 184 на суму 33247,20 грн.; від 23.12.2012 № 187 на суму 34461,60 грн.; від 23.12.2012 № 191 на суму 31541,40 грн.; від 16.01.2012 № 24 на суму 24244,50 грн.; від 03.02.2012 № 31 на суму 26302,14 грн.; від 06.02.2012 № 34 на суму 25600,20 грн.; від 08.02.2012 № 39 на суму 21000,00 грн.; від 08.02.2012 № 42 на суму 19489,38 грн.; від 05.03.2012 № 61 на суму 24368,52 грн.; від 06.03.2012 № 63 на суму 23392,80 грн.; від 26.03.2012 № 84 на суму 24000,00 грн.; від 06.04.2012 № 102 на суму 8190,00 грн.), згідно з якими виконавець зобов'язувався надати позивачу послуги при виконанні субпідрядних допоміжних робіт (топографічні роботи для проекту будівництва об'єктів; допоміжні зйомочні роботи; інженерно-геодезичні вишукування тощо) при виконанні вишукувань на різних територіальних об'єктах для будівельних робіт. Зміст та обсяг робіт в цілому визначається узгодженими кошторисами, які є невід'ємною частиною кожного з договорів.

Факт виконання робіт за вказаними договорами підтверджується дослідженими у судовому засіданні та доданими до матеріалів справи письмовими доказами:

актами здачі-приймання робіт (надання послуг) виконаних субпідрядних допоміжних робіт будівельних робіт (топографічні роботи для проекту будівництва об'єктів; допоміжні зйомочні роботи; інженерно-геодезичні вишукування) при виконанні вишукувань на різних територіальних об'єктах для будівельних робіт на загальну суму 411537,90 грн., у тому числі ПДВ - 68589,65 грн.;

звітами про виконані виконавцем роботи та доданими до них документами (пояснювальними записками про виконання допоміжних зйомочних робіт; топографічними планами; листами-замовленнями для виконання проектно-вишукувальних робіт на різних територіальних об'єктах; технічними завданнями та розрахунками на виконання допоміжних робіт по об'єктах, науково-технічними висновками про геологічні вишукування).

Оплата товару здійснювалась позивачем на підставі рахунків-фактур. В оплату за виконані роботи позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Рембудтранс" кошти на загальну суму 411537,90 грн., у тому числі ПДВ - 68589,65 грн., факт перерахування коштів підтверджується банківськими виписками, що містяться у матеріалах справи.

На підтвердження розрахунків та сплати в складі ціни робіт сум податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Рембудтранс" шістнадцять податкових накладних на загальну суму 411537,90 грн., у тому числі ПДВ - 68589,65 грн.

Суми податку на додану вартість (68589,60 грн.) на підставі шістнадцяти податкових накладних, виданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Рембудтранс", позивач включив до складу податкового кредиту за грудень 2011, лютий, березень та квітень 2012 року, відобразив у реєстрі отриманих податкових накладних, що відповідає даним податкових декларацій з податку на додану вартість позивача за відповідні податкові (звітні) періоди.

Кошти на загальну суму 342948,25 грн. (вартість робіт без ПДВ), що сплачені Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Рембудтранс" в оплату за надані послуги, позивач включив до валових витрат та врахував при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток згідно з податковими деклараціями з податку на прибуток за 4 квартал 2011 року, 1-й та 2-й квартали 2012 року.

Судом установлено, що позивач перед укладенням договорів з метою запобігання укладенню правочинів з недобросовісним суб'єктом господарювання учинив низку дій щодо перевірки правосуб'єктності та добросовісності Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Рембудтранс", а саме: одержав копії реєстраційних документів, документів, що посвідчують повноваження представника контрагента; перевірив наявність державної реєстрації та стан юридичної особи контрагента в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також наявність державної реєстрації як платника податку на додану вартість.

Крім того, представником позивача було надано копії первинних документів, які підтверджували подальше використання у господарській діяльності результатів робіт, виконаних Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Рембудтранс" топографічних, допоміжних зйомочних та інженерно-геодезичних робіт.

З приводу юридичної особи контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Рембудтранс" суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Рембудтранс" є юридичною особою, що була зареєстрована 23.06.2004 Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області; основні види діяльності: будівництво будівель; діяльність у сфері інжинірингу; стан юридичної особи - зареєстрована; керівником юридичної особи на час здійснення господарських операцій був ОСОБА_4.

З дослідженого у судовому засіданні акта перевірки від 18.02.2013 № 107/222/31988359, складеного посадовими особами Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби, убачається, що наведені в акті відомості про суми окремих господарських операцій не відповідають первинним документам позивача (помилка щодо вартості послуг, у тому числі з ПДВ за договором від 06.04.2012 № ДГ-102), що призвело до помилок у розрахунках обсягу оподатковуваних операцій, який містить арифметичні помилки . Крім того, дані про обсяг господарських операцій не відповідають висновкам за результатами перевірки.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість визначені позивачу у зв'язку з віднесенням до складу валових витрат коштів, сплачених контрагенту в оплату послуг при виконанні субпідрядних допоміжних робіт (топографічні роботи для проекту будівництва об'єктів; допоміжні зйомочні роботи; інженерно-геодезичні вишукування) при виконанні вишукувань на різних територіальних об'єктах для будівельних робіт, а також формуванням за рахунок сум податку на додану вартість, сплачених контрагенту позивача у складі ціни наданих послуг, податкового кредиту з податку на додану вартість. Оскільки, на думку податкового органу, ніякі послуги фактично не надавались, договори про надання послуг є нікчемними, тому формування валових витрат і податкового кредиту вчинено позивачем незаконно.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про відсутність факту надання послуг позивачу з боку його контрагента, які покладені в основу висновків про нікчемність правочинів та прийнятих податкових повідомлень-рішень, що оспорюються в даній справі.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом, факти надання позивачу послуг та оплати їх вартості підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Наявність певної інформації, одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем держаної податкової служби, що не оформлена рішеннями суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі товари (роботи, послуги) не отримувались платником податків від його від контрагента.

Суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З дослідженого в судовому засіданні акту перевірки позивача вбачається, що посадові особи податкового органу в дійсності факт виконання робіт не перевіряли, аналізу фінансово-господарських документів не робили, в акті лише відтворено пояснення гр. ОСОБА_4, отримані оперативним працівником податкової міліції, в акті невірно відображено відомості про обсяг окремих господарських операцій, дані про обсяг господарських операцій не відповідають висновкам за результатами перевірки.

З приводу пояснень громадянина ОСОБА_4, засновника та директора ТОВ "Будівельна компанія "Рембудтранс", який повідомив, що він не причетний до діяльності цього підприємства, ніяких фінансово-господарських документів від імені цієї юридичної особи не підписував, наданих працівнику податкової міліції, на які податковий орган посилається як на доказ нікчемності (недійсності) правочинів, укладених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Рембудтранс", суд зазначає, що дані свідчення є недопустимим доказом, тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до частини першої статті 217 Цивільного кодексу України рішення суду щодо недійсності правочину не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Водночас, суд зазначає, що правовідносини з приводу укладання та виконання договорів про виконання робіт, які відповідач вважає нікчемними, виникли між двома юридичними особами, а фізичні особи, які учиняли підписи на договорах та інших ділових паперах, діяли як представники цих юридичних осіб.

В силу частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Як установлено під час судового розгляду, на момент укладення правочинів, які відповідач вважає нікчемними обидві сторони правочину були правоздатними і перебували в якості зареєстрованих юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Оскільки зобов'язання за договорами про виконання робіт, укладеними між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Рембудтранс", мали реальний характер - роботи виконавцем були виконані, отримані і оплачені замовником, факт виконання робіт та отримання грошей сторонами та відсутність взаємних претензій свідчить про те, що укладення цих правочинів відповідало волі сторін.

Дії фізичних осіб - представників, які учиняли підписи на договорах та інших ділових паперах, у контексті правової оцінки правочинів, що вчинені між двома юридичними особами, слід оцінювати з точки зору наявності у цих фізичних осіб відповідних повноважень на укладення правочину від імені юридичної особи.

Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

В силу частини другої статті 1158 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана при першій нагоді повідомити її про свої дії. Якщо ці дії будуть схвалені іншою особою, надалі до відносин сторін застосовуються положення про відповідний договір.

Таким чином, сам лише факт того, що певна фізична особа учинила правочин (певні дії, що мають юридичне значення) в інтересах юридичної особи без її доручення або з перевищенням повноважень, не має наслідком нікчемності такого правочину, адже такого наслідку законом не передбачено.

За наведених обставин твердження податкового органу про порушення позивачем вимог частини першої статті 203, частини другої статті 215 Цивільного кодексу України, що виявилось в недодержанні вимог зазначених норм в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, є безпідставними.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток суд зазначає наступне.

Платники податку на прибуток, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються розділом ІІІ Податкового кодексу України.

В силу статті 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

До складу валових витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Однак, як встановлено під час судового розгляду, кошти сплачені позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Рембудтранс" в оплату за виконані роботи, є пов'язаними з основною діяльністю позивача, а витрати підтверджуються документально.

Фактів порушення позивачем обмежень, установлених статтею 139 Податкового кодексу України, податковим органом суду не наведено і не доведено.

За недоведеності відповідачем того факту, що роботи контрагентом не виконувались, висновки податкового органу про неправомірне формування позивачем валових, також про заниження податку на прибуток підприємств є безпідставними.

Тому, податкове повідомлення-рішення від 11.03.2013 № 0000412202, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств", підлягає скасуванню як безпідставне.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; (3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; (4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; (5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що факт виконання робіт Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Рембудтранс" документально підтверджується. Твердження податкового органу про відсутність факту виконання робіт у судовому засіданні не були доказані, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для беззаперечного висновку суду щодо реальності господарської операції.

Це означає, що податкове повідомлення-рішення від 11.03.2013 № 0000402202, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість", підлягає скасуванню як безпідставне.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби:

від 11.03.2013 № 0000402202, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Майстер-Гео" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість" на загальну суму 96823,50 грн., з яких: 64549,00 грн. - за основним платежем; 32274,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

від 11.03.2013 № 0000412202, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Майстер-Гео" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток підприємств" на загальну суму 88154,50 грн., з яких: 70956,00 грн. - за основним платежем; 17198,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер-Гео" витрати по сплаті судового збору у сумі 1849 (одна тисяча вісімсот сорок дев'ять) гривень 78 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - "05" квітня 2013 р.