Ухвала суду № 30462158, 02.04.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/76331/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Муравйова О.В.

за участю секретаря: Малюги Ю.В.

представників:

позивача: Мисник Н.В.

відповідача: не з'явився

прокуратури: Зарудяна Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29.03.2012 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2012 року

у справі № 2а/1570/4321/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дистиб'юторська компанія «Європродукт»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі

за участю Прокуратури Київського району м. Одеси

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Дистиб'юторська компанія «Європродукт» (далі по тексту - позивач, ТОВ ДК «Європродукт») звернулось з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі (далі по тексту - відповідач, СДПІ) за участю Прокуратури Київського району м. Одеси (далі по тексту - прокуратура) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29.03.2012 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення СДПІ № 0000531540 від 24.05.2011 року.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2012 року апеляційну скаргу СДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29.03.2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2012 року у справі № 2а/1570/4321/2011, з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників позивача та прокуратури, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що СДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ ДК «Європродукт» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах ТОВ ДК «Європродукт» з ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» за період з 01.08.2010 року по 31.08.2010 року, за результатами якої складено акт № 200/15-4/32575055/22 від 12.05.2011 року.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та «Порядку заповнення податкових накладних», а саме - завищено суму податкового кредиту в розмірі 3044218,50 грн. (у тому числі по періодах: серпень 2010 року - 3044218,50 грн.); та зроблено висновок про нікчемність угод укладених ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» із підприємствами-постачальниками за період з 01.07.2010 року по 31.10.2010 року та про відсутність факту поставки товарів в серпні 2010 року від ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» до ТОВ ДК «Європродукт».

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, СДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000531540 від 24.05.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 3805273 грн., в тому числі, за основним платежем - 254473 грн. та 63618 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями - за порушення вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно п.п. 7.2.3., 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті), послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно декларації з ПДВ за серпень 2010 року, позивачем задекларовано податковий кредит по ПДВ за серпень 2010 року на загальну суму 9284902 грн., у тому числі за рахунок постачальника TOB «Бізнес Стандарт Універсал» на суму ПДВ 3044218,50 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «ДК «Європродукт» (Покупець) та ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» (Постачальник) було укладено договір постачання №05/27-07-10 від 27.07.2010 року (далі - Договір постачання), згідно з умовами якого, Постачальник зобов'язується у строки, обумовлені цим Договором, постачати та передавати у власність Покупцю товари, а Покупець, в свою чергу, зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору.

На виконання умов вказаного Договору постачання, ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» було виписано ТОВ ДК «Європродукт» належним чином оформлені податкові накладні, в яких зазначені усі необхідні реквізити, в тому числі і місцезнаходження юридичної особи - ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал», яке зареєстроване, як платник податку на додану вартість в м. Києві по вул. Архітектора Городецького,11 Б.

Фактичне отримання ТОВ ДК «Європродукт» товару від ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» підтверджується банківськими виписками, складською довідкою по прибуттю товару, додатком № 1 до складської довідки, договорами оренди нежилого приміщення (складу), журналами-ордерами; податковими накладними, видатковими накладними, товарними накладними, транспортними накладними, товарно-транспортними накладними, актами про приймання товарів на відповідальне зберігання, наказом про прийняття на роботу кладовщика, довіреностями.

Використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, судами першої та апеляційної інстанцій вірно зроблено висновок, що на час перевірки, Договір постачання укладений ТОВ «ДК «Європродукт» з ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» був сторонами виконаний належним чином, позивач отримав товар та повністю його оплатив.

Крім того, суди попередніх інстанцій вірно дійшли висновку, що, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати ПДВ як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.

Отже, невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Зазначена позиція міститься також в постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Одеського окружного адміністративного суду від 29.03.2012 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2012 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29.03.2012 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов