Рішення № 30460550, 29.03.2013, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 2035/11177/2012

Провадження № 2/646/471/2013

ЧЕРВОНОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ХАРКОВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.2013 року м.Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Олізаренко С.М.,

при секретарі - Кочуковій О.П.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій (філія відповідача - Харківський коледж Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій) про скасування наказів про притягнення до відповідальності, наказу про звільнення, поновлення на роботі у попередній посаді, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив про скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності, наказу про заходи щодо запобігання порушень законодавства № 191 від 04.10.2012р., наказу про звільнення, просив про поновлення на роботі у попередній посаді завідувача гуртожитком, про виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу в сумі 4 016 грн. та стягнення моральної шкоди в сумі 5000 грн. В обґрунтування позовних вимог послався на те, що, належним чином виконуючи свої посадові обов'язки був незаконно притягнутий до дисциплінарної відповідальності наказами від 30.10.2012р. та 25.09.2012р. через неприязні стосунки з адміністрацією коледжу.

У судовому засіданні ОСОБА_1 повністю підтримав позовні вимоги та надав суду пояснення, аналогічні вищевикладеним. В обґрунтування незаконності наказу № 179 від 25.09.2012р. пояснив, що він належним чином виконував свої посадові обов'язки щодо організації прибирання територій коледжу, в підтвердження чого просив допитати свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3; в обґрунтування незаконності наказів № 191 від 04.10.2012р. та №214 від 30.10.2012р. пояснив, що, будучи повідомленим адміністрацією коледжу про заборону проведення занять з фізичної підготовки (тренувань) з особами, що не с студентами коледжу, в приміщеннях спортивного залу гуртожитку, продовжував проводити тренування з дітьми, діючи на підставі угоди про співробітництво від 01.09.2011р., укладену між ДЮСШ «ХЗТД» та коледжем; в обґрунтування незаконності наказу про звільнення № 119-к від 08.11.2012р. пояснив, що він не дозволяв проживання сторонньої особи в гуртожитку без належного оформлення та оплати, та зазначив, що його товариш ОСОБА_4 в період знаходження з 16 по 30 жовтня 2012р. на стаціонарному лікуванні в ДУ ІТ ім..Л.Т.Малої НАМНУ, приходив вдень до нього в гості та лише одного разу залишився на ніч, про що в телефонному режимі він особисто повідомляв в.о.директора коледжу ОСОБА_6; неодноразовість фактів відсутності на робочому місці категорично заперечував та пояснив, що на виконання усної домовленості між ним та в.о.директора коледжу ОСОБА_6 одного разу виїжджав з гуртожитку, можливо і в час, зазначений в акті від 02.11.2012р. з питань збуту коледжем металобрухту; інші випадки залишення гуртожитку в робочий час категорично заперечував.

Представник позивача надала суду по суті аналогічні пояснення, в тому числі письмові.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували та пояснили, що ОСОБА_1 не належним чином виконував свої посадові обов'язки щодо організації прибирання територій коледжу; будучи повідомленим адміністрацією коледжу про заборону проведення занять з фізичної підготовки (тренувань) з особами, що не с студентами коледжу, в приміщеннях спортивного залу гуртожитку, продовжував проводити тренування з дітьми, при цьому угода про співробітництво від 01.09.2011р., укладена між ДЮСШ «ХЗТД» та коледжем, була розірвана в односторонньому порядку, договір про оренду приміщення не підготував; дозволяв проживання сторонньої особи в гуртожитку без належного оформлення та оплати, в підтвердження чого просили допитати свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7; неодноразово був відсутнім на робочому місці, про що складено акт від 02.11.2012р. та відсутні підписи в журналі обліку робочого часу.

Залучений за ініціативою суду у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача в.о. директора коледжу ОСОБА_6 проти позову заперечував з підстав, викладених представниками відповідача.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, допитавши свідків, дослідивши доводи позовної заяви та матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Згідно наказу (розпорядження) Харківського коледжу ДУІКТ №1 від 04.01.2011р. ОСОБА_1 був прийнятий на роботу завідувачем гуртожитком (а.с.44)

Наказом № 179 від 25.09.2012р. на підставі акту роботи КТС ХК ДУІКТ від 17.09.2012р. його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за незабезпечення виконання посадових обов'язків прибиральницею гуртожитку ОСОБА_2 та невжиття заходів щодо усунення нею порушень трудової дисципліни (а.с.57 зв.)

Наказом № 191 від 04.10.2012р. «Про заходи щодо запобігання порушень законодавства» заборонено проведення занять з фізичної підготовки з особами, що не є студентами коледжу, в приміщеннях спортивних залів гуртожитку; забезпечення недопущення сторонніх осіб до приміщень гуртожитку і спортивного залу покладено на ОСОБА_1 (а.с.95)

Наказом № 214 від 30.10.2012р. ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за порушення наказу № 191 від 04.10.2012р. «Про заходи щодо запобігання порушень законодавства» (а.с.94)

Наказом № 119-к від 08.11.2012р. «Про звільнення ОСОБА_1.» за систематичне невиконання посадових обов'язків без поважних причин, покладених трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку, умисне порушення наказів № 191 та 214, ОСОБА_1 звільнений згідно п.3 ст.40 КЗпП (а.с.77), про що також винесено наказ (розпорядження) № 119-к від 09.11.2012р. (а.с.78)

Згідно п.3 ст.40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Відповідно до п.п.22, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

За передбаченими п. 3 ст. 40 КЗпП підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст.151 КЗпП), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.

Судом встановлено, що наказом № 179 від 25.09.2012р. на підставі акту роботи КТС ХК ДУІКТ від 17.09.2012р. ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за незабезпечення виконання посадових обов'язків прибиральницею гуртожитку ОСОБА_2 та невжиття заходів щодо усунення нею порушень трудової дисципліни.

При цьому судом було досліджено акт роботи КТС ХК ДУІКТ від 17.09.2012р., в якому зазначено, що ОСОБА_2 обов'язки прибиральниці не виконує та цей факт визнає.

Також судом досліджена посадова інструкція завідувача гуртожитку, в якій зазначено обсяг відповідальності завідувача гуртожитку. При цьому посадова інструкція не містить вказівки щодо покладення на завідувача гуртожитку відповідальності за незабезпечення виконання посадових обов'язків прибиральницею гуртожитку та невжиття заходів щодо усунення нею порушень трудової дисципліни; не містить вона також і прав завідувача гуртожитку щодо вжиття заходів дисциплінарного впливу на будь кого з працівників гуртожитку, в тому числі прибиральниць. Одна лише вказівка в посадовій інструкції на обов'язок завідувача гуртожитку щодо організації прибирання та контролю додержання чистоти не може слугувати підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання посадових обов'язків прибиральницею гуртожитку (а.с.38-39)

До того ж, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3, будучи попередженими про кримінальну відповідальність, надали суду пояснення, що ОСОБА_1 видав їм необхідний інвентар для прибирання, періодично оглядав територію, що ними прибиралася.

Факту перебування гуртожитку в антисанітарному стані суду також не доведено. Крім того, допитаний у якості свідка зі сторони відповідача ОСОБА_6 фактично не заперечував, що територія гуртожитку, в тому числі і відведена для прибирання ОСОБА_2, прибиралася, однак зазначав, що прибирання виконувала не ОСОБА_2

Враховуючи викладене, суд вважає наказ № 179 від 25.09.2012р. про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за незабезпечення виконання посадових обов'язків прибиральницею гуртожитку ОСОБА_2 та невжиття заходів щодо усунення нею порушень трудової дисципліни, незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Що стосується позовних вимог в частині скасування наказу № 191 від 04.10.2012р. «Про заходи щодо запобігання порушень законодавства», яким заборонено проведення занять з фізичної підготовки з особами, що не є студентами коледжу, в приміщеннях спортивних залів гуртожитку, та наказу № 214 від 30.10.2012р., яким ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани за порушення наказу № 191 від 04.10.2012р., то вони не підлягають задоволенню, оскільки наказ виданий в.о. директора ОСОБА_6 в межах його компетенції та відповідає вимогам закону.

При цьому суд виходить з того, що наказом № 191 від 04.10.2012р. на ОСОБА_1 покладено забезпечення недопущення сторонніх осіб до приміщень гуртожитку і спортивного залу. В порушення вищевказаного наказу, ОСОБА_1 продовжував проводити тренування дітей, що не є студентами коледжу, в спортивному залі гуртожитку. Вказана обставина не заперечувалася і відповідачем.

Разом з тим, суд приймає до уваги пояснення ОСОБА_1 про те, що він вважав, що діє правомірно, оскільки на його неодноразові звернення до фахівців йому як віце-президенту Харківської обласної федерації карате було роз'яснено, що укладання договору оренди приміщення додатково до угоди про співробітництво від 01.09.2011р., укладену між ДЮСШ «ХЗТД» та коледжем, не потрібно; вважав дії адміністрації коледжу з питань заборони проведення тренувань проявом упередженого ставлення до нього через неприязні стосунки, що виникли через його небажання звільнятися. Крім того суд приймає до уваги також пояснення відповідача відносно того, що заборона проведення тренувань дітей виникла лише після зміни керівництва коледжу; до того протягом року до нього не було подібних претензій, тому він вважав наказ № 191 від 04.10.2012р. незаконним та проявом упередженого ставлення до нього, тому і продовжував тренування, фактично допускаючи дітей, що не є студентами коледжу, до спортивного залу гуртожитку.

Відповідно до ст.5-1 КЗпП держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Зазначаючи в наказі про звільнення про систематичність невиконання ОСОБА_1 своїх посадових обов'язків, відповідачем не доведено проживання з дозволу ОСОБА_1 сторонньої особи в гуртожитку без належного оформлення та оплати, неодноразові факти відсутності ОСОБА_1 на робочому місці без поважних причин.

Позивач в судовому засіданні визнав, що його товариш ОСОБА_4 в період знаходження з 16 по 30 жовтня 2012р. перебував на стаціонарному лікуванні в ДУ ІТ ім..Л.Т.Малої НАМНУ, приходив вдень до нього в гості та лише одного разу залишився на ніч в кімнаті, що була відведена для проживання відповідача, про що в телефонному режимі він особисто повідомляв в.о.директора коледжу ОСОБА_6

Відповідно до п.3.9.6. Положення про студентський гуртожиток ХК ДУІКТ, затвердженого 31.07.2012р., мешканцям гуртожитку забороняється залишати сторонніх осіб після 22-00 год. без письмового дозволу завідувача гуртожитку.

ОСОБА_1 не заперечував відсутність надання ним письмового дозволу ОСОБА_4, оскільки про такий факт в телефонному режимі він особисто повідомляв в.о.директора коледжу ОСОБА_6

Хоча в судовому засіданні ОСОБА_6 заперечував наявність такого телефонного звернення до нього ОСОБА_1, суд вважає допущене позивачем порушення порядку проживання осіб в гуртожитку малозначним, оскільки стороння особа залишилась на ніч в кімнаті, виділеній для проживання саме ОСОБА_1, отримавши на те усний дозвіл завідувача гуртожитку.

Факт перебування сторонньої особи протягом тривалого часу, як про те зазначає відповідач, суд вважає недоведеним, виходячи з наданого позивачем лікарняного листа, виданого на ім'я ОСОБА_4, про те що в період з 16 по 30 жовтня 2012р. він знаходився на стаціонарному лікуванні в ДУ ІТ ім..Л.Т.Малої НАМНУ.

При цьому суд критично сприймає показання свідка ОСОБА_7 про перебування сторонньої особи в приміщенні гуртожитку протягом 3-4 її чергувань (12-16 діб), оскільки графік чергування свідка: сутки/троє, тому про перебування сторонньої особи поза датами її чергувань, свідок не може достовірно знати. Крім того, ОСОБА_7 в судовому засіданні неодноразово наголошувала про вкрай неприязні стосунки між нею та ОСОБА_1, та про те, що про перебування сторонньої особи поза датами її чергувань їй відомо зі слів інших осіб, у яких до ОСОБА_1 також неприязне відношення. Враховуючи викладене, суд вважає, що свідок добросовісно помиляється в засвідченні факту проживанні сторонньої особи в приміщенні гуртожитку протягом 13-16 діб підряд.

При цьому суд також виходить з вимог закону щодо змагальності судового процесу, передбачених ст.10 ЦПК України, про що неодноразово роз'яснювалося сторонам в судовому засіданні. Разом з тим, доказів на підтвердження проживання сторонньої особи в приміщенні гуртожитку протягом часу, зазначеного відповідачем, суду не надано.

Що стосується посилання в наказі про звільнення на неодноразовість фактів відсутності на робочому місці ОСОБА_1, суд виходить з того, що відповідачем в підтвердження вказаної обставини надано лише один акт, в яком зазначено про відсутність позивача на робочому місці 02.11.2012р. протягом двох з половиною годин. При цьому позивачем надано суду пояснення з цього приводу, що на виконання усної домовленості між ним та в.о.директора коледжу ОСОБА_6 він одного разу виїжджав з гуртожитку, можливо і в час, зазначений в акті від 02.11.2012р. з питань збуту коледжем металобрухту, інші випадки залишення гуртожитку в робочий час категорично заперечував.

При цьому в.о.директора коледжу ОСОБА_6 в судовому засіданні не заперечував факт розмови з ОСОБА_1 з питань необхідності збуту коледжем металобрухту на найбільш оптимальних умовах.

Враховуючи надані пояснення позивача щодо причин відсутності на робочому місці, суд вважає їх поважними, а зважаючи на нетривалий час відсутності на робочому місці, вказаний в акті від 02.11.2012р., суд вважає зазначене в ньому порушення трудової дисципліни одиничним та незначним для застосування крайнього виду стягнення у вигляді звільнення з посади.

Вирішуючи спір, суд дійшов до висновку, що позивачем не доведено систематичне невиконання позивачем трудових обовязків, а тому розірвання трудового договору за п. 3 ст. 40 КЗпП є незаконним, у зв'язку з чим наказ № 119-к від 08.11.2012р. та наказ № 119-к від 09.11.2012р. підлягають скасуванню, а ОСОБА_1 - поновленню на роботі на попередній посаді з виплатою розрахунку за час вимушеного прогулу.

Визнаючи незаконним та скасовуючи наказ про звільнення № 119-к від 08.11.2012р. та наказ № 119-к від 09.11.2012р., суд виходить з того, що звільнення є крайнім заходом впливу, найбільш суворим видом дисциплінарної відповідальності, яка покладається на працівника.

Крім того, видаючи наказ «Про звільнення ОСОБА_1.» № 119-к від 08.11.2012р. та наказ «Про припинення трудового договору» № 119-к від 09.11.2012р., відповідач фактично допустив подвійне звільнення, що суперечить вимогам закону.

Відповідно ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Нормами ст. 235 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом який розглядає трудовий спір.

Відповідно до ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд вважає доведеним, що факт незаконного звільнення, спричинив позивачу підвищене психологічне навантаження, у зв'язку з чим він змушений був звертатися за медичною допомогою. Окрім того позивач залишився без джерела доходу, що спричинило йому додаткові навантаження та змінило його звичний спосіб життя.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалість, можливість відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості.

З урахування суті позовних вимог, обсягу спричинених позивачу моральних страждань, суд вважає за доцільне частково задовольнити вимоги позивача щодо стягнення спричиненої моральної шкоди в розмірі 500 грн.

Сума розрахунку за час вимушеного прогулу, надана позивачем, іншими учасниками судового розгляду не оспорювалась, а тому суд вважає цей факт таким, що не підлягає доказуванню.

З урахуванням часткового задоволення позову та відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 171 гривні 68 копійок (64 гривень 38 копійок за вимоги немайнового характеру (оскільки задоволено 60% позовних вимог немайнового характеру) та 107 гривень 30 копійок за вимоги майнового характеру (оскільки задоволено 50% позовних вимог майнового характеру).

Керуючись ст.ст.116, 117, 231, 232, 235 КЗпП України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 169, 209, 212-215, 218, 223, 367 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ виконувача обов'язків директора Харківського коледжу Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій № 179 від 25.09.2012р. про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Поновити ОСОБА_1 на посаді завідувача гуртожитком Харківського коледжу Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій.

Стягнути з Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій в особі філії Харківського коледжу Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 4 016 (чотири тисячі шістнадцять) грн. 49 коп.

Стягнути з Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій в особі філії Харківського коледжу Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 500 (п'ятисот) грн.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення суду в частині поновлення на роботі та присудження виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу за листопад 2012р. підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене через Червонозаводський суд м.Харкова до Апеляційного суду Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: С.М. Олізаренко