Рішення № 30459230, 02.04.2013, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.13 Справа№ 914/276/13-г

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго», м. Львів

До відповідача-1: Військової частини А-2166, м. Львів

До відповідача-2: Квартирно-експлуатаційне відділення м.Львова, м. Львів

Про стягнення 224 489,30 грн.

В судове засідання з'явились:

від позивача: Луцик С.В. - представник

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: Куцак В.Л. - представник

Суддя Березяк Н.Є.

Секретар судового засідання Торська І.В.

Представникам позивача та відповідача-2 роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Суть спору: Подано позов Публічним акціонерним товариством «Львівобленерго» до Військової частини А-2166 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 224 489,30 грн.

В судовому засіданні 11.02.2013 року та 27.02.2013 року судом було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 11.02.2013 року було залучено до участі у справі в якості відповідача-2 Квартирно-експлуатаційне відділення м.Львова, оскільки згідно договору №10/188 саме КЕВ м.Львова взяло на себе обов'язок виконання всіх грошових зобов'язань боржника перед кредитором по оплаті за активну та реактивну електричну енергію, понадлімітне споживання електричної енергії, пеню, 3 % річних, інфляційні згідно з договором про постачання електроенергії №19500.

Причини відкладення розгляду справи було викладено в попередніх ухвалах господарського суду львівської області

Представником позивача в судовому засіданні 02.04.2013 року було подано клопотання, в якому просить суд в частині стягнення основного боргу провадження у справі припинити оскільки відповідачем дана заборгованість була погашена, а в частині стягнення пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних позовні вимоги задоволити.

Відповідач позовні вимоги визнає, однак просить суд зменшити розмір пені на 50 %, оскільки КЕВ м.Львова є бюджетною організацією, а нарахована сума штрафних санкцій в тому числі і пені не передбачені в кошторисі Міністерства оборони України.

В судовому засіданні 02.04.2013 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

18.01.2008 року між Публічним акціонерним товариством «Львівобленерго» (Постачальник електричної енергії) та Військовою частиною А-2166 (Споживач) укладено договір про постачання електричної енергії №19500, у відповідності до умов якого постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю зазначеною в Додатку №9 до Договору, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

В пункті 2.1. вказаного договору зазначено, що під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, Сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ).

Пунктом 2.3.3 Договору передбачено, що Споживач зобов'язаний оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами Додатків №2 «Порядок розрахунків та №9 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії», однак свої договірні зобов'язання відповідач виконав частково заборгувавши позивачу 201 230,53 грн. за період лютий 2011 року по грудень 2012 року.

01.03.2010 року між ПАТ «Львівобленерго» (Кредитор) та Військовою частиною А-А2166 (Боржник) та Квартирно експлуатаційним відділом м.Львова (Третя особа) було укладено Договір №10/188 про виконання обов'язку боржника іншою особою.

Пунктом 1 Договору № 10/188 передбачено, що у відповідності до ст.. 528 ЦК України Боржник покладає, а Третя особа приймає на себе зобов'язання всіх грошових зобов'язань Боржника перед Кредитором по оплаті за активну електричну енергію, понадлімітне споживання електричної енергії, пені, 3 % річних, інфляційних, згідно з Договором про постачання електроенергії №19500, укладеним Кредитором та Боржником.

Станом на день розгляду справи основна заборгованість в розмірі 201 230,53 грн. відповідачем погашена.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані інфляційні втрати в розмірі 413,90 грн. та три відсотки річних в сумі 8 507,95 грн. Крім цього, відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ст. 549 ЦК України, п.4.2.1 Договору позивачем нарахована пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення, що становить 14 336,92 грн.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного :

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 Господарського кодексу України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору №19500 позивач постачав відповідачу електроенергію в обсязі передбаченому Договором в передбачених договором обсягах, за які відповідач зобов'язувався оплатити.

Відповідно до Пунктом 2.3.3 Договору передбачено, що Споживач зобов'язаний оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами Додатків №2 «Порядок розрахунків та №9 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії».

Пунктом 2 Додатку 2 до Договору №19500 передбачено, що розрахунковим періодом вважається період з 28 числа попереднього місяця до 27 числа поточного місяця (включно) та прирівнюється до календарного. Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на зазначений у договорі поточний розрахунок із спеціальним режимом використання Постачальника електричної енергії.

Згідно Договору №10/188 від 01.03.2010 року про виконання обов'язку боржника іншою особою Квартирно-експлуатаційна частина м.Львова (Третя особа) прийняла на себе зобов'язання всіх грошових зобов'язань Військової частини А-2166 (Боржник) перед ПАТ «Львівобленерго» (Кредитор) по оплаті за активну електричну енергію, понадлімітне споживання електричної енергії, пеню, 3 % річних, інфляційних втрат, згідно з Договором про постачання електроенергії №19500.

Як вбачається із позовних вимог та матеріалів справи, свої зобов'язання згідно Договору №19500 від 18.01.2008 р. відповідач виконав під час розгляду справи, а саме заявлену суму основного боргу в розмірі 201 230,53 грн., яка виникла в період лютий 2011 року по грудень 2012 року, оплатив в січні-березні 2013 року.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми. За несвоєчасне виконання договірних зобов'язань нараховані позивачем інфляційні втрати за період березень 2011 року по грудень 2012 року складають та підлягають до стягнення в розмірі 413,50 грн.

Крім того за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань позивачем також нараховані три відсотки річних за період березень 2011 року по грудень 2012 року, які складають та підлягають до стягнення в розмірі 8 507,95 грн.

Статтею 611 ЦК України передбачено правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема: сплата неустойки.

Згідно ч.3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.2.1 Договору передбачено, що за внесення платежів передбачених цим Договором, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається із розрахунку, нарахована позивачем пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення нарахована в межах шестимісячного строку і складає 14 336,92 грн. Однак, в судовому засіданні представник відповідача просить суд зменшити розмір пені на 50 відсотків.

Відповідно до положень ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Пунктом 3 ст.83 ГПК України надано право господарському суду, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Господарський процесуальний кодекс України не містить переліку випадків, що дають право господарському суду зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У пункті 3 статті 551 Цивільного кодексу України, в якій йдеться про право суду зменшувати належну до сплати кредиторові неустойку, зазначено, що розмір такої неустойки може бути зменшений судом, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, виходячи з конституційного принципу рівності учасників судового процесу, такими випадками можуть бути обставини, пов'язані з невиконанням чи неналежним виконанням зобов'язання з вини обох сторін, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, а також якщо згідно з умовами договору він повинен був вжити заходів щодо зменшення збитків і не зробив цього.

Враховуючи те, що відповідач є бюджетною організацією і нараховані штрафні санкції не передбачені в кошторисі Міністерства оборони України, а також те, що відповідач вживає всіх заходів щодо погашення заборгованості, суд вважає за доцільне розмір пені зменшити на 50 % та стягнути в розмірі 7 168,46 грн.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи відсутність доказів оплати штрафних санкцій та не подання ним доказів, які б спростовували позовні вимоги, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення частково.

Судові витрати слід віднести на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 3,4,41,42,43,44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,49,80,82-85 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційне відділення м.Львова (79016, м. Львів, вул.Шевченка, 3а, код ЄДРПОУ 07638027) на користь Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 3, код ЄДРПОУ 00131587) - 7 168,46 грн. - пені, 8 507,95 грн. - три відсотки річних, 413,90 грн. - інфляційних втрат та 321,80 грн. - судового збору.

3. В частині стягнення 7 168,46 грн. пені - відмовити.

4. В рештій частині позовних вимог провадження у справі - припинити.

5. Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.

Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 04.04.2013 року.

Суддя Березяк Н.Є.