Рішення № 30458812, 28.03.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3841/13 28.03.13

за позовом Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія

"ОРАНТА"

до Приватного акціонерного товариства Народна фінансово-страхова компанія

"Добробут"

про відшкодування шкоди в порядку регресу 3200,98 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники :

від позивача: Дуцук О.В, (дов. б/н від 28.11.2012)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства Народна фінансово-страхова компанія "Добробут" про відшкодування шкоди в порядку регресу 3200,98 грн.

Позивач зазначає, що виконавши умови договору страхування майнових інтересів власника автомобіля і виплативши йому у зв'язку з пошкодженням автомобіля при дорожньо-транспортній пригоді суму страхового відшкодування, отримав право вимоги до осіб, відповідальних за завдані збитки, якими є відповідач, як особа, що застрахувала цивільну відповідальність винної у пригоді особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2013 порушено провадження у справі № 910/3841/13 та призначено її до розгляду на 28.03.2013 року.

12.03.2013 р. через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшли додаткові документи по справі.

15.03.2013 р. через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від МТСБУ надійшли документи, витребувані ухвалою суду.

У судове засідання 28.03.2013 представник позивача з'явився.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав - не надав відзиву на позов та жодного витребуваного доказу, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення з відміткою про вручення поштового відправлення (а.с. 41).

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надавши пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві, проти розгляду справи за відсутності представника відповідача не заперечував.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач не з'явився на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

08.06.2011 між Відкритим акціонерним товариством Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (Страховик) та гр. Мухіним Д.А. (Страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № УБ519008, за яким предметом страхування є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечить закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки «Geely» державний номер ВН5417ВХ та застрахованим додатковим обладнанням, яке не входить до заводської комплекції транспортного засобу (а.с. 5-7).

Підпунктом 4.1.1.1 вказаного договору, страховим ризиком визначено пошкодження або повна загибель застрахованого транспортного засобу, його складових частин або додаткового обладнання внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).

Згідно з довідкою № 8917199 про дорожньо-транспортну пригоду, складену ВДАІ ОМУ ГУМВС, 24.11.2011 о 17:55 год. сталася дорожньо-транспортна пригода (зіткнення) за участю автомобілів марки «ГАЗ 3105», державний номер ВН2115ВЕ, що належить та знаходився під керуванням Стародуб Ф.І. та марки «Geely» державний номер ВН5417ВХ, що належить та знаходився під керуванням Мухіна Д.А. (а.с. 11).

Дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення водієм Стародуб Ф.Д. Правил дорожнього руху України, якого постановою Приморського районного суду м. Одеси від 11.01.2012 у справі № 3/1522/9929/11 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення (а. с. 9).

Вартість відновлюваного ремонту, транспортного засобу марки «Geely» державний номер ВН5417ВХ, пошкодженого внаслідок ДТП, становить 4 260,98 грн., що підтверджується дослідженням №ВН5417ВХ-02.12/2 від 02.12.2011 складеного товариством з обмеженою відповідальністю «Гарант Асістанс» та ремонтною калькуляцією №ВН5417ВХ від 01.12.2011 (а.с. 17-21).

Підпунктом 7.2.5 договору добровільного страхування наземного транспортного засобу № УБ519008 від 08.06.2011 сторони погодили, що у разі внесення страхувальником страхового платежу частинами, розмір страхового відшкодування визначається пропорційно відношенню розміру фактично внесеної частини страхового платежу за період, у якому відбувся страховий випадок, до повного розміру відповідної частини страхового платежу за цим договором.

Як вбачається із матеріалів справи, Страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу (а. с. 24).

У грудні 2011 року позивач на підставі Страхового акту № СТО-11-23118/1 від 20.12.2011, здійснив виплату страхового відшкодування у загальній сумі 3 710, 98 грн., з яких: 3 108,73 грн. - виплата страхового відшкодування, що підтверджується платіжним дорученням №94471 від 29.12.2011 та відомістю переказів за реєстровим номером 10328 від 28.12.2011 (а.с. 27, 28) та 602,25 грн. - взаємозалік в рахунок сплати страхового платежу (у відповідності з п. 7.2.5 Договору), що підтверджується проводкою документу Взаємозалік по 363 №697 від 30.12.2011 (а.с. 29).

Статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Цивільно-правова відповідальність водія - Стародуба Ф.Д. який на законних підставах керував транспортним засобом марки «ГАЗ 3105», державний номер ВН2115ВЕ на момент скоєння ДТП, застрахована за полісом № АА/4309055 відповідачем, що підтверджується даними Моторно (транспортного) страхового бюро України (а. с. 63-64).

Отже, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тому позивач 26.11.2012 р. звернувся до відповідача із заявою № 09-06-06/28484 однак відповіді або коштів станом на день розгляду справи так і не отримав.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Матеріалами справи підтверджується, що під час спричинення дорожньо-транспортної пригоди, транспортний засіб - автомобіль марки «ГАЗ 3105», державний номер ВН2115ВЕ, знаходився під керуванням Стародуба Ф.Д., вина якого підтверджується постановою Приморського районного суду м. Одеси від 11.01.2012 у справі № 3/1522/9929/11, (а. с. 9).

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля «ГАЗ 3105», державний номер ВН2115ВЕ була застрахована у відповідача на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АА/4309055) (а. с. 64).

Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки «Geely» державний номер ВН5417ВХ.

Відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, до позивача - Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" - як страховика, який виплатив страхове відшкодування по договору страхування наземного транспорту № УБ519008, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до Стародуба Ф.Д., як особи, відповідальної за завдані збитки.

Як визначено пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Отже, з урахуванням наведеного відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу матеріальну шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП.

Як передбачено п. 12.1. ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Згідно із умовами полісу № АА/4309055 (а. с. 64), розмір франшизи становить 510 грн., у зв'язку із чим позивач правомірно просить стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 3 200,98 грн. (3 710,98 - 510 = 3 200,98 грн.)

Положеннями статті 509 ЦК України, визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зазначені вище норми ЦК України кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України).

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем - Приватним акціонерним товариством Народна фінансово-страхова компанія "Добробут" не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов'язання, щодо виплати понесених збитків у порядку регресу.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, щодо обґрунтованості позовних вимог, які підлягають задоволенню у повному обсязі.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 1187 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Народна фінансово-страхова компанія «Добробут» (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного/Ігорівська, 10/5А, код ЄДРПОУ 31093336) на користь Відкритого акціонерного товариства Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, код ЄДРПОУ 000341186) 3 200 (три тисячі двісті) гривень, 98 копійок страхового відшкодування в порядку регресу та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) гривень, 50 копійок судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 28.03.2013 р. у присутності представника позивача.

Повний текст складено - 02.04.2013 р.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя К.В. Полякова