Рішення № 30458017, 20.03.2013, Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 1624/3290/2012

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20 березня 2013 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого - судді Сайко О.О.,

за участі секретаря - Несена О.О .,

представника позивача та третьої особи - адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду на вул. Леніна, 41 цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про стягнення коштів та позовом третьої особи ОСОБА_3 до ПрАТ Страхова компанія «Провідна» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди,

у с т а н о в и в :

ОСОБА_2 у липні 2012 року звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства ( далі - ПрАТ) «Страхова компанія «Провідна», зазначивши, що 11.10.2011 року близько 2 год. 20 хв. на автошляху між с. Нові Мартиновичі та с. Давидівка Пирятинського району сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої громадянка ОСОБА_3, з якою позивач перебуває у фактичних шлюбних відносинах, отримала тяжкі тілесні ушкодження. Вироком Пирятинського районного суду від 01 лютого 2012 року позивач визнаний винним у вчиненні ДТП. На момент дорожньо - транспортної пригоди цивільно - правова відповідальності позивача як власника автомобіля GEELY MR, державний номер НОМЕР_1, була застрахована за договором обов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів, укладеного 05.08.2011 з відповідачем по справі.

У зв'язку з розладом здоров'я потерпілої ОСОБА_3 внаслідок ДТП, позивач поніс значні витрати на її лікування. ОСОБА_3 звернулася до страхової компанії, яка застрахувала цивільно-правову відповідальність позивача, із заявою про відшкодування їй витрат на лікування за період з 11.10.2011 по 01.03.2012 у сумі 13 486, 16 грн та з 01.03.2012 на суму 1048,48 грн. Однак страхова компанія відшкодувала їй збитки лише у сумі 1048,48 грн, пославшись на вирок суду, у якому зазначено, що ОСОБА_2 повністю відшкодував їй завдану шкоду. Тому страховик вважає, що правових підстав для відшкодування витрат на лікування потерпілої за період з 11.10.2011 по 01.02.2012 немає.

Позивач просить у порядку регресу стягнути з відповідача відшкодовану потерпілій суму у розмірі 13 486,16 грн.

У подальшому позивач уточнив свої вимоги, вказав, що він з 2001 року перебуває з ОСОБА_3 у фактичних шлюбних відносинах, тому кошти, які він витратив на її лікування є їх спільною сумісною власністю. Тому відмовився від частини своїх вимог у розмірі половини пред'явленої суми та просить стягнути з відповідача 6743,08 грн витрат, понесених на лікування ОСОБА_3 Крім того, просив стягнути вказані кошти із страхової компанії не в порядку регресу, а в порядку компенсації, зазначивши, що з урахуванням тяжкого стану потерпілої не мав можливості чекати рішення суду по справі, після винесення якого страхова компанія відшкодує збитки третій особі. Також він не мав часу на погодження своїх дій із страховою компанією, і вимушений був терміново придбавати ліки та медпрепарати для врятування життя дружини.

Третя особа ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом із самостійними вимогами, вказуючи, що у зв'язку із тяжкістю отриманих нею в результаті ДТП травм вона із співмешканцем ОСОБА_2 витратила значні кошти на придбання ліків та медпрепаратів. Потерпіла звернулася до відповідача із заявою про відшкодування їй витрат на лікування за період з 11.10.2011 по 01.03.2012 у сумі 13 486, 16 грн та з 01.03.2012 на суму 1048,48 грн. Однак страхова компанія відшкодувала їй збитки лише у сумі 1048,48 грн, пославшись на вирок суду від 01.02.2012, у якому зазначено, що ОСОБА_2 повністю відшкодував їй завдану шкоду, тому правових підстав для відшкодування решти витрат у сумі 13 486, 16 грн немає. У судовому засіданні вона дійсно відмовилася від матеріальних претензій до свого чоловіка, вважаючи, що завдані їй збитки має відшкодувати страхова компанія - відповідач по справі.

Зазначила, що на її лікування були затрачені кошти, які є їх спільною сумісною власністю з ОСОБА_2 Тому належну їй на праві власності половину цих коштів у сумі 6743,08 грн відповідач повинен їй відшкодувати. Крім того, відповідач повинен відшкодувати завдану їй шкоду, внаслідок тимчасової втрати працездатності в період перебування на стаціонарному лікуванні з 11.10.2011 по 14.11.2011 року у розмірі мінімальної заробітної плати 960 грн. Крім матеріальної шкоди, позивачці завдано моральних збитків, які вона понесла у зв'язку з отриманими в ДТП травмами, які принесли їй довготривалі фізичні страждання. Завдану їй моральну шкоду вона оцінює в 30 000 грн, проте просить стягнути із відповідача 5 % вказаної суми, що складає 1500 грн. У ході судового розгляду доповнила свої позовні вимоги, вказавши, що внаслідок ДТП їй завдано майнову шкоду, оскільки пошкоджений в результаті ДТП автомобіль GEELY MR, державний номер НОМЕР_1 придбаний за сумісні з ОСОБА_2 кошти та є їх спільною сумісною власністю. Тому просить стягнути з відповідача на її користь половину вартості коштів на ремонт даного автомобіля, що складає 19 663 грн. Просила також стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 1000 грн.

У судовому засіданні представник позивача та третьої особи адвокат ОСОБА_1 позов ОСОБА_2 та позов третьої особи ОСОБА_3 підтримав, посилаючись на обставини, викладені у їх позовних заявах. Просив стягнути з відповідача ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» на користь ОСОБА_2 в порядку компенсації 6743,08 грн витрат, понесених на лікування ОСОБА_3 та витрати на правову допомогу у сумі 1000 грн. На користь ОСОБА_3 просив стягти завдану їй ушкодженням здоров'я шкоду у розмірі 6743,08 грн , 960 грн. втраченого у період непрацездатності заробітку, 19 663 грн у відшкодування збитків, завданих майну та моральну шкоду у сумі 1500 грн, витрати на правову допомогу у сумі 1000 грн.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином, повідомив про слухання справи у відсутність свого представника. Позови ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не визнав, посилаючись на обставини, викладені у своїх запереченнях. Вказав, що відповідно до вимог п. 4 ст. 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик здійснює компенсацію витрат страхувальника або особи, відповідальність якої застрахована, у разі, коли такі витрати здійснюються за згодою страхувальника. Якщо страхувальник або особа, відповідальність якої застрахована, здійснили такі витрати без попереднього погодження із страховиком, страховик має право відмовити у компенсації таких витрат або зменшити їх розмір з урахуванням вимог законодавства України про порядок відшкодування такої шкоди. Серед наданих позивачем документів, відсутні документи про погодження відшкодування завданих ним збитків. Представник відповідача зазначив також, що за вироком Пирятинського районного суду від 01.02.2012, встановлено, що позивач у повному обсязі відшкодував ОСОБА_3 завдану шкоду. Враховуючи, що потерпіла фактично отримала відшкодування шкоди, завданої здоров'ю в результаті ДТП, тому її повторна вимога про їх стягнення є необґрунтованою та безпідставною. Не підлягають, на думку відповідача, відшкодуванню також вимоги третьої особи про відшкодування шкоди, пов'язаної з пошкодженням транспортного засобу, оскільки відповідно до вимог закону страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну забезпеченому транспортному засобу, який спричинив ДТП. Оскільки страхова компанія - відповідач по справі, виконав свої зобов'язання за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у повному обсязі, просив відмовити у задоволенні позовів ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Як зазначено у ст. 10, 11 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов ОСОБА_2 не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено:

11.10.2011 року близько 2 год. 20 хв. на автошляху між с. Нові Мартиновичі та с. Давидівка Пирятинського району Полтавської області сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої громадянка ОСОБА_3, з якою позивач ОСОБА_2 перебуває у фактичних шлюбних відносинах, отримала тяжкі тілесні ушкодження.

Вироком Пирятинського районного суду Полтавської області від 01 лютого 2012 року позивач визнаний винним у вчиненні ДТП та засуджений за ч.2 ст. 286 КК України до 3 років позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з іспитовим строком один рік (а.с.9-10).

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності та інше) володіє транспортним засобом..., використання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 3 Закону України № 1961-ІV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та (або) майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Як вбачається з матеріалів справи цивільна-правова відповідальність позивача на момент вчинення ДТП була застрахована відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів № АА/4785665/1735/11 між ПрАТ «Срахова компанія «Провідна» та ОСОБА_2 від 5 серпня 2011 року. Згідно з умовами договору страхова компанія взяла на себе зобов'язання відшкодовувати збитки третій особі, які можуть бути нанесені з вини страхувальника внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (а.с.15). Страхувальником згідно полісу є позивач, а страховиком відповідач. Забезпеченим транспортним засобом за договором є автомобіль GEELY MR-7151 А, державний номер НОМЕР_1

Ліміт відповідальності за шкоду, завдану життю та здоров'ю потерпілого становить 100 000 грн на одного потерпілого.

При настанні страхового випадку страховик виплачує страхове відшкодування відповідно до норм чинного законодавства та договору страхування.

Статтею 22 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ( в редакції закону, що діяла на час настання страхового випадку) передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За приписами ст.23 вказаного закону шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, є шкода (в тому числі моральна шкода), пов'язана, зокрема з лікуванням потерпілого; з тимчасовою втратою працездатності потерпілим.

У зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів (ч.1 ст. 24 Закону).

У зв'язку з розладом здоров'я потерпілої ОСОБА_3 внаслідок ДТП, позивач та третя особа ОСОБА_3 понесли значні витрати на її лікування у сумі 14 534,64 грн, розмір яких підтверджується наданими відповідачем копіями квитанцій та чеків на придбання ліків та проходження медичних обстежень та який не оспорюється відповідачем (а.с.55-77).

Відповідно до вимог п. 4 ст. 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ( в редакції закону, що діяла на час настання страхового випадку) виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Страховик здійснює компенсацію витрат страхувальника або особи, відповідальність якої застрахована, за умови, що такі витрати здійснюються за згодою страховика. У компенсації витрат може бути відмовлено повністю або частково, якщо такі витрати здійснені без попереднього погодження із страховиком.

Позивач ОСОБА_2, як особа, цивільна відповідальність якої застрахована страховою компанією «Провідна» із заявою до страховика про компенсацію витрат на лікування потерпілої ОСОБА_3 не звертався та не погоджував вказані витрати із страховиком. Матеріали справи не містять доказів того, що дані витрати у сумі 6743,08 грн. були попередньо погоджені.

За таких обставин у задоволенні позову ОСОБА_2 до ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» про стягнення коштів на лікування потерпілої у порядку компенсації слід відмовити.

При цьому суд не бере до уваги доводи позивача про те, що він не мав можливості чекати рішення суду по справі, після винесення якого страхова компанія відшкодовує збитки третій особі, а також існувала нагальна необхідність невідкладно лікувати дружину, тому він не мав часу на погодження дій із страховою компанією і вимушений був терміново придбавати препарати для врятування життя ОСОБА_3 Слід зазначити, що для погодження страхувальником витрат для відшкодування збитків потерпілому закон не вимагає винесення судового рішення по факту ДТП. Крім того, судом встановлено, що потерпіла в результаті ДТП, знаходиться з позивачем у фактичних шлюбних відносинах і його дії по врятуванню її життя, на думку суду, були вмотивовані його особистими сімейними зобов'язаннями, а не відповідальної за завдану шкоду особи.

Матеріалами справи також встановлено, що потерпіла внаслідок ДТП, яке трапилося з вини ОСОБА_2, отримала тяжкі тілесні ушкодження у вигляді багаточисельних оскольчатих переломів усіх стінок верхньощелепних пазух, щелепної кістки зліва, вилицевою кістки справа, перелом кісток черепа, обширні підшкірні гематоми, бгаточисельні переломи ребер, забиття легень та багато інших ушкодженьою м'яких тканин голови зліва, забою правої голені та багато інших у ушкоджень, у зв'язку з чим перебувала на стаціонарному лікуванні у Полтавській обласній клінічній лікарні з 11.10.2011 по 14.11.2011 року.

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 з 2001 року по даний час проживають однією сім'єю та ведуть спільне господарство, що підтверджується довідкою Новомартиновицького сільського комітету самоврядування Давидівської сільської ради від 16.10.2012 № 282 (а.с.86) та мають дитину від спільного проживання - сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, що стверджується копією свідоцтва про його народження (а.с.87).

Відповідно до статті 74 Сімейного кодексу України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Письмовий договір між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не укладався.

Статтею 370 ЦК України визначено, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Отже, на лікування потерпілої ОСОБА_3 були витрачені кошти у сумі 14 534,64 грн , які є їх спільною з ОСОБА_2 сумісною власністю.

Враховуючи викладене, суд вважає доведеним, що половина витрачених коштів на лікування ОСОБА_3 у сумі 7267,32 грн є її власністю.

Відповідно до ст.35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування, особа, яка має право на відшкодування подає страховику відповідну заяву та інші документи, передбачені п. 35.2 Закону.

Відповідно до вказаних вимог закону третьою особою 22.02.2012 року була подана заява (а.с.33) про відшкодування їй витрат на лікування на суму 14 534,64 грн.

Однак страхова компанія відшкодувала їй збитки лише у сумі 1048,48 грн, у іншій частині відшкодування листом від 18.04.2012 №17/05/5251 (а.с.6) їй відмовлено.

Відповідач свою відмову обґрунтовував тим, що згідно вироку Пирятинського районного суду Полтавської області від 01.02.2012 ОСОБА_2 відшкодував потерпілій в повному обсязі завдані збитки, тому правових підстав для виплати страхового відшкодування немає.

Підстави для відмови у здійсненні страхового відшкодування визначені ст. 37 «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Жодна з наведених підстав не була причиною письмової відмови страховика у здійсненні страхової виплати ОСОБА_3 Крім того, така підстава відмови , яка в ній зазначена, не передбачена також укладеним договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відмова страховика у виплаті страхового відшкодування ОСОБА_3 не відповідає вимогам закону.

За змістом ст.61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Вироком суду встановлено, що дорожньо-транспортна пригода 11 жовтня 2011 року сталася з вини ОСОБА_2 Тому всі інші обставини підлягають доказуванню у загальному порядку.

Крім того, законом встановлено право потерпілого чи іншої особи, яка має право на отримання відшкодування, звернутися з вимогами про відшкодування завданої їй шкоди від її заподіювача, а також обирати, до кого цю вимоги пред'являти - до заподіювача чи до страховика. У зв'язку з цим потерпіла у кримінальній справі і не заявляла вимог про відшкодування завданої їй шкоди до підсудного.

Статтею 9 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування в межах обов'язкового ліміту відповідальності страховика. Відповідно до п.п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Зазначені страхові відшкодування виплачуються по кожному страховому випадку, що настав протягом періоду дії відповідного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності в межах ліміту відповідальності страховика, з урахуванням умов, зазначених у пункті 19.1 статті 19 цього Закону.

Сума шкоди, заподіяної здоров'ю потерпілої ОСОБА_3, за відшкодуванням якої вона звернулася, не перевищує ліміт відповідальності страховика ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» за договором страхування. Таким чином вимоги третьої особи ОСОБА_3 про стягнення з відповідача на її користь шкоди, заподіяної її здоров'ю внаслідок ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_2, є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню. При цьому суд враховує, що із загальної суми власних коштів - 7267,32, витрачених ОСОБА_3 на лікування, страхова компанія відшкодувала останній частину у сумі 1048,48 . Таким чином на користь третьої особи підлягає стягненню невідшкодована сума у розмірі 6218,84 грн.

Підлягають також задоволенню вимоги третьої особи про відшкодування їй моральної шкоди, виходячи з наступного.

Правовідносини, які виникли з договору страхування є зобов'язальними і у такому випадку моральна шкода, в силу положень ст. 611 ЦК України, може відшкодовуватися лише тоді, якщо сторони погодили таку умову в договорі страхування чи, якщо таке відшкодування встановлене у законі.

У договорі страхування, укладеному ОСОБА_2 та ПрАТ «Страхова компанія «Провідна», умова про відшкодування страховиком моральної шкоди відсутня.

Згідно п. 22.3. ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Тобто ліміт відповідальності відповідача щодо відшкодування моральної шкоди становить 2 550 грн.

Пункт 1 ч. 2. ст. 23 ЦК України передбачає, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з ушкодженням здоров'я.

У ході судового розгляду представник третьої особи обґрунтував вимоги в цій частині позову тим, що потерпіла ОСОБА_3 понесла моральні страждання, що пов'язані із ушкодженням її здоров'я внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (відкрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку середнього ступеня тяжкості, забій м'яких тканин голови, множинні переломи ребер її та багато інших ушкоджень) (а.с.34, 40-41, 42-53), що завдало їй значних та довготривалих фізичних страждань. Через постійні болі потерпіла не мала можливості нормально жити, спати та відпочивати. ОСОБА_3 перенесла операцію по металоостеосинтезу правої ключиці, після якої довгий час страждала від ускладнень. Значні болі супроводжують її і в даний час. На протязі тривалого періоду вона не мала можливості приділяти увагу своєму малолітньому сину, страждала від цього. Завдану їй моральну шкоду оцінює в 30 000 грн. З урахуванням встановленого законом ліміту відшкодування моральної шкоди, просить відповідача відшкодувати їй 1500 грн моральних збитків.

Частиною 2 ст.1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини ...фізичної або юридичної особи, яка її завдала : 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Моральна шкода, завдана третій особі ОСОБА_3 полягає у душевних стражданнях, завданих ушкодженням її здоров'я, і ця шкода, на думку суду, підлягає відшкодуванню.

За таких обставин суд вважає позовні вимоги в цій частині доведеними і приходить до висновку про стягнення з ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» на користь ОСОБА_3 страхового відшкодування моральної шкоди, у розмірі 1500 грн.

Відповідно до статті 25 Закону № 1961-ІV, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я час втрати працездатності. Доходи потерпілого оцінюються в таких розмірах: для непрацюючої повнолітньої особи - допомога у розмірі, не меншому мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством.

ОСОБА_3 знаходилася на стаціонарному лікуванні Полтавської обласної клінічної лікарні з 11.10.2011 по 14.11.2011 (а.с.34) та на момент ДТП не працювала (а.с.85).

Відповідно до ст. 22 ЗУ «Про державний бюджет України на 2011 рік» розмір мінімальної заробітної плати у жовтні 2011 року становив 985 грн у місяць, тому саме такий розмір шкоди, пов'язаної з тимчасовою втратою працездатності третьої особи у період з 11.10.2011 по 14.11.2011 року підлягає відшкодуванню.

Проте, враховуючи приписи ст.11 ЦПК України, за якою суд розглядає справи в межах заявлених вимог, стягненню підлягає сума, яку просить стягнути третя особа та її представник у судовому засіданні - у розмірі 960 грн.

Вимоги третьої особи про відшкодування їй матеріальної шкоди, завданої пошкодженням належного їм на праві спільної сумісного власності з позивачем ОСОБА_2, автомобіля GEELY MR, державний номер НОМЕР_1 у сумі 19 663 грн, задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Відповідно до вироку Пирятинського районного суду від 01 лютого 2012 року дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті експлуатації транспортного засобу GEELY MR, державний номер НОМЕР_1 з вини його власника ОСОБА_2 Забезпеченим транспортним засобом за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів № АА/4785665/1735/11 є вказаний автомобіль.

Відповідно до ст.32.2. Закону № 1961-ІV страховик не відшкодовує шкоду, заподіяну забезпеченому транспортному засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині відшкодування шкоди, завданої майну потерпілої, яким є частина забезпеченого транспортного засобу, що спричинив ДТП, задоволенню не підлягають. Третя особа також не довела також, що вказаний автомобіль був придбаний за спільні кошти подружжя і є їх сумісною власністю.

ОСОБА_3 у зв'язку з розглядом справи у суді понесла витрати на правову допомогу у сумі 1000 грн (а.с.84), які підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог ст. 84 ЦПК України пропорційно до задоволеної частини вимог у сумі 300 грн.

Згідно з ч.3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 11,61, 84, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 р., ст. ст.23, 370, 1167, 1187 ЦК України, ст. 74 СК України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про стягнення коштів відмовити.

Позовні вимоги третьої особи ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», юридична адреса: бульвар Т.Шевченка, 37/122, 8, м. Київ-01032, ідентифікаційний код 23510137, на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2, мешканки АДРЕСА_1, за страховим випадком, який настав 11 жовтня 20011 року, 6218 грн. (шість тисяч двісті вісімнадять ) грн. 84 коп. страхового відшкодування за матеріальну шкоду, заподіяну здоров'ю потерпілої; 1500 (одну тисячу п'ятсот) грн. страхового відшкодування моральної шкоди внаслідок ушкодження здоров'я потерпілої та 960 ( дев'ятсот шістдесят) грн. на відшкодування тимчасової втрати працездатності, та 300 (триста) грн витрат на правову допомогу, а всього стягти із Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» 8978 грн ( вісім тисяч дев'ятсот сімдесят вісім) грн. 84 коп.

У іншій частині позовних вимог третьої особи відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» юридична адреса: бульвар Т.Шевченка, 37/122, 8, м. Київ-01032, ідентифікаційний код 23510137, судовий збір на користь держави у сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн.

. На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Полтавської області через Пирятинський районний суд протягом 10 днів із дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набуває законної сили після розгляду справи.

Головуючий : О.О.Сайко

Повний текст судового рішення виготовлено 25.03.2013.