Постанова № 30455404, 02.04.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2013 р.Справа № 2а-1940/12/2170

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.

Одеський апеляційний адміністративний суду у складі колегії:

головуючого судді -Кравченко К.В.,судді -Градовського Ю.М.,судді -Вербицькій Н.В.при секретарі -Конончук А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест» на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2012 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест» до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

В травні 2012 року ТОВ «Агроінвест» (надалі - позивач, Товариство) звернулось до суду із адміністративним позовом до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, ДПІ) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.01.2012 року №0000022310, яким позивачу збільшені зобов'язання з податку на додану вартість на суму 697625,00 грн., у тому числі 558100,00 грн. - за основним платежем та 139925,00 грн. - за штрафними санкціями.

Спірне податкове повідомлення-рішення винесено на підставі акту перевірки від 06.01.2012 №1/2310/32811751 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «Дорстрой - Інвест» та дотримання вимог законодавства з питань оподаткування податком на додану вартість за період з 01.08.2011 року по 31.07.2011 року.

За актом перевірки підставою для нарахування спірним рішенням зобов'язань з податку на додану вартість стали висновки податкового органу про укладення позивачем із ТОВ «Дорстрой - Інвест» в порушення ч.1 ст.203 ЦК України нікчемного правочину з придбання «Установки дробильно-сортировочної Мetso Міnerals Тір Barmac 6100 S/N ЕТСL836, б/у 2004 г.». ДПІ вважає, що фактично така операція не здійснювалась, а тому позивач в порушення п.п.198.1, 198.3 ст.198 ПК України неправомірно відніс по цій операції до податкового кредиту за серпень 2011 року ПДВ на суму 558100,00 грн..

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що донарахування йому спірним рішенням податкових зобов'язань з ПДВ по операції з ТОВ «Дорстрой - Інвест» з придбання дробильно-сортировочної установки здійснено безпідставно, скільки порушень податкового законодавства при її проведенні допущено не було, а сама операція підтверджена належним чином складеними первинними документами, і була виконана реально. Позивач також вказує на порушення відповідачем порядку проведення перевірки.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 13.12.2012 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до акту перевірки позиція ДПІ про неправомірність формування позивачем податкового кредиту по операції з придбання у ТОВ «Дорстрой - Інвест» дробильно-сортировочної установки ґрунтуються на тому, що, по-перше, в рахунок оплати за придбану установку позивач видав продавцю простий вексель серії АА №2100426 від 29.09.2011 року, а тому, на думку ДПІ, оплата за вказану установку жодним чином не підтверджена; по-друге, придбання такої установки не відповідає видам статутної діяльності позивача; по-третє, сама операція з придання вказаної установки не містить в своїй суті розумної економічної мети, крім формування на її підставі податкового кредиту, оскільки установка використовується позивачем за договором з надання послуг на умовах, за яких неможливо отримання прибутку; по-четверте, позивач не надав первинних бухгалтерських документів на підтвердження факту приймання-передачі, транспортування, монтажу та використання в своїй діяльності зазначеної установки.

З цих підстав ДПІ у висновках акту перевірки зазначає, що позивачем порушені приписи ст.203 ЦК України, оскільки укладений із ТОВ «Дорстрой - Інвест» правочин порушує публічний порядок, спрямований на незаконне заволодіння майном держави і суперечить інтересам держави та суспільства, тобто є нікчемним, а сама господарська операція є безтоварною. ДПІ кваліфікує дії позивача як порушення п.п.198.1, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем первинні документи по операції з придбання у ТОВ «Дорстрой - Інвест» дробильно-сортировочної установки не спростовують висновків акту перевірки щодо безтоварності цієї операції. Також суд першої інстанції погодився з висновками податкового органу щодо відсутності економічної вигоди для позивача від придбаної установки з тих підстав, що позивач надавав послуги з її використання на умовах, за яких неможливо отримання прибутку, і позивач цю обставину не спростував.

Приведені податковим органом та судом першої інстанції доводи неправомірності формування позивачем податкового кредиту колегія суддів оцінює з точки зору їх узгодженості з положеннями податкового законодавства та відповідності фактичним обставинам справи, і вважає ці доводи помилковими з огляду на наступне.

За змістом п.п.198.1, 198.3 ст.198 ПК України, про порушення яких стверджує ДПІ, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Слід також зазначити, що відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не дозволяється включати до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Спірна сума податкового кредиту була включена позивачем до декларації з ПДВ за серпень 2011 року на підставі податкової накладної ТОВ «Дорстрой - Інвест» від 25.08.20011 року №250 на загальну суму 3348600,00 грн. у т.ч. ПДВ 558100,00 грн. за фактом придбання «Установки дробильно-сортировочної Мetso Міnerals Тір Barmac 6100 S/N ЕТСL836, б/у 2004 г.» згідно договору купівлі-продажу від 01.08.2011 року №410/08-11. Передача вказаної установки оформлена видатковою накладною №2508-03 від 25.08.2011 року. Копії вказаних документів долучені позивачем до матеріалів справи.

ДПІ не посилається на невідповідність вимогам законодавству вищевказаних первинних документів, а також не заперечує проти того факту, що ТОВ «Дорстрой - Інвест» на момент проведення вказаної операції із позивачем мало право на виписку податкових накладних і було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Жодних зауважень стосовно податкової правосуб'єктності ні до позивача, ні до ТОВ «Дорстрой - Інвест» ДПІ не висуває, а також не вказує на факти незаконної діяльності вказаного постачальника, недотримання ним податкової дисципліни чи несплату та недекларування ним зобов'язань з ПДВ внаслідок реалізації позивачу вказаної дробильної установки.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Факт передачі позивачу від ТОВ «Дорстрой - Інвест» 25.08.2011 року дробильної установки вартістю 3348600,00 грн. за договором купівлі-продажу від 01.08.2011 року №410/08-11, який передбачає оплату позивачем її вартості, відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України надавав позивачу право віднести до податкового кредиту декларації з ПДВ за серпень 2011 року ПДВ у розмірі 558100,00 грн., оскільки на цю суму продавцем була видана позивачу належним чином складена податкова накладна №2508-03 від 25.08.2011 року.

З огляду на те, що вказана дробильна установка була придбана позивачем в змонтованому вигляді і нікуди не перевозилась, колегія суддів вважає, що наданий позивачем об'єм первинних документів по цій операції є достатнім для її відображення у податковій звітності.

Позивач належними документами підтвердив факт відображення операції з придбання вказаного основного засобу в своєму бухгалтерському обліку.

Посилання ДПІ на те, що оплата за вказану установку жодним чином не підтверджена, її придбання не відповідає видам статутної діяльності позивача і сама операція з придання вказаної установки не містить в своїй суті розумної економічної мети, колегія суддів вважає безпідставними.

По-перше, віднесення спірної суми ПДВ до податкового кредиту серпня 2011 року здійснено за першою подією - отримання установки, а тому факт її оплати чи не оплати не виключав можливості позивача включити цю суму ПДВ до податкового кредиту того періоду, коли ця установка фактично була ним отримана, і відповідно до положень Податкового кодексу України (п.189.7 ст.189 ПК України) видача покупцем векселя на суму отриманого товару жодним чином не змінює визначеного у ст.198 ПК України порядку формування податкового кредиту.

По-друге, за змістом п.198.3 ст.198 ПК України придбані товари та послуги повинні використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Придбання позивачем у ТОВ «Дорстрой - Інвест» дробильно-сортировочної установки, як основного засобу, та передання її в подальше використання ТОВ «Шляхове будівництво «Альтком», відповідає видам статутної діяльності позивача, як то - оренда інших машин та устаткування за кодом УКВЕД 71.34.0, що підтверджується Довідкою з ЄДРПОУ серії АБ №412289 (а.с.29). ДПІ не заперечує проти того факту, що вказана дробильна установка використовувалась позивачем в оподатковуваних операціях.

По-третє, наведена в акті перевірки оцінка економічної доцільності придбання позивачем вказаної установки з точки зору відсутності у ДПІ даних про отримання позивачем економічної вигоди від її використання, жодним чином не може впливати на визначений ст.198 ПК України порядок формування податкового кредиту.

Сам факт відсутності позитивного економічного результату від проведення певної господарської операції не впливає на визначений податковим законодавством порядок формування валових витрат та податкового кредиту по такій операції.

Стверджуючи, що господарська операція із ТОВ «Дорстрой - Інвест» є нікчемною та безтоварною, з урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину та вимог ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що ця операція в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цієї операцій з метою завищення валових витрат та податкового кредиту без фактичного отримання від ТОВ «Дорстрой - Інвест» товарів чи послуг. Але такі дії тягнуть за собою кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України для тих, хто їх вчиняє.

У даній справі ДПІ не посилається на факти вчинення посадовими особами позивача таких дій, і не надає докази притягнення їх до відповідальності за такі дії.

Стосовно тверджень ДПІ про укладання позивачем в порушення Цивільного кодексу України нікчемного правочину із ТОВ «Дорстрой - Інвест», колегія суддів зазначає, що по-перше, укладена позивачем з цим підприємством угода від 01.08.2011 року №410/08-11 з продажу дробильно-сортировочної установки за своєю суттю є оспорюваною, так як її недійсність законом прямо не встановлена, і жодного судового рішення про визнання цієї угоди недійсною немає, а по-друге, відсутні будь-які докази того, що сторони цієї угод при її укладанні та виконанні мали умисел на порушення публічного порядку, тобто посягали на суспільні, економічні та соціальні основи держави.

На підставі вищенаведеного, колегія судів приходить до висновку, що викладений в акті перевірки висновок про нікчемність та безтоварність операції позивача із ТОВ «Дорстрой - Інвест» належними доказами не підтверджені, а тому не можуть бути підставами для зменшення позивачу податкового кредиту за цією операцією.

Висновок суду першої інстанції про недостатність документального підтвердження позивачем операції із ТОВ «Дорстрой - Інвест» колегія суддів вважає помилковим.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню із винесенням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Понесені позивачем по справі судові витрати у вигляді судового збору за подачу позовної заяви (а.с.2) та апеляційної скарги (а.с.123) в загальні сумі 3335,00 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, ч.1 ст.202, ст.207, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест» задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2012 року - скасувати та прийняти по справі нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест» задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби від 24 січня 2012 року №0000022310, яким позивачу збільшені зобов'язання з податку на додану вартість на суму 697625,00 грн., у тому числі 558100,00 грн. - за основним платежем та 139925,00 грн. - за штрафними санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агроінвест» понесені по справі судові витрати у розмірі 3335,00 (три тисячі триста тридцять п'ять) гривень.

Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 03 квітня 2013 року.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: Ю.М. Градовський Н.В. Вербицька