Постанова № 30455192, 18.03.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

18 березня 2013 року справа № 814/856/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в порядку письмового провадження розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54034

доГоловного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, вул. Красна, 20-А, м. Дніпропетровськ, 49101 прозобов'язання вчинити дії В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить суд зобов'язати відповідача видати йому довідку про те, що з 23 грудня 1985 р. до 1 квітня 1986 р. позивач знаходився під арештом за кримінальною справою № 2927, порушеною Жовтневим РВВС м. Кривого Рогу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звертався до відповідача із заявою про надання вищезазначеної інформації, однак ніякої відповіді не отримав.

Відповідач позов не визнав, подав заперечення, в яких вказує на те, що надіслав позивачу відповідь про неможливість встановити факт його перебування в ізоляторі тимчасового тримання, так як книга обліку осіб, які тримаються в ізоляторах тимчасового тримання зберігається протягом трьох років і на теперішній час знищена, тобто запитувана позивачем інформація у відповідача відсутня (а. с. 12-14). Також заперечення відповідача містять клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

В судове засідання 18 березня 2013 р. прибув тільки позивач. Відповідно до ст. 128 ч. 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Враховуючи те, що в судове засідання прибув тільки позивач, а відповідач подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, суд вважає, що маються підстави, передбачені вищенаведеною статтею, для розгляду справи у письмовому провадженні.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

31 жовтня 2012 р. позивач надіслав на адресу відповідача заяву про надання інформації щодо його перебування в ізоляторі тимчасового тримання в м. Кривому Розі та слідчому ізоляторі м. Дніпропетровську з 23 грудня 1985 р. до 1 квітня 1986 р.

5 грудня 2012 р. відповідач надав позивачу відповідь про неможливість підтвердити факт перебування позивача в ізоляторі тимчасового тримання, яка мотивована тим, що відповідна книга, до якої заносяться такі дані, зберігається лише протягом трьох років і на теперішній час знищена.

Суд знаходить вищенаведене обґрунтування ненадання позивачу запитуваної інформації безпідставним, адже 11 грудня 2012 р. та 8 січня 2013 р. відповідач надав на запити Миколаївської міської ради та Миколаївської обласної ради ідентичні за змістом відповіді, з яких вбачається, що відповідач володіє інформацією про те, що позивач 23 грудня 1985 р. був заарештований Жовтневим РВВС м. Кривого Рогу за кримінальної справою № 2927, за вчинення злочину, передбаченого ст. 206 ч. 2 Кримінального кодексу України. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 14 березня 1986 р. на підставі ст. ст. 420-421 Кримінально-процесуального кодексу України до позивача були застосовані примусові заходи медичного характеру із направленням його 1 квітня 1986 р. до районної психіатричної лікарні УВС Дніпропетровської області. Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 жовтня 1987 р. позивач переданий на примусове лікування до психіатричної лікарні загального типу і 15 листопада 1987 р. відправлений до обласної лікарні м. Миколаєва (а. с. 5, 18).

З вищенаведеного слідує, що відповідач має інформацію, яка, хоча і опосередковано, дозволяє встановити часові межі перебування позивача під арештом та період його примусового лікування, але на запит позивача він цієї інформації не надав, в той же час надавши її на запити Миколаївської міської ради та Миколаївської обласної ради.

Відповідно до ст. 32 ч. 3 Конституції України, кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею.

Як визначено ст. 11 ч. 1, 2 абз. 2 Закону України "Про інформацію", інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.

З огляду на наведене, суд вважає, що відповідач порушив право позивача на доступ до інформації, яка його стосується і на заяву останнього повинен був надати відповідь, аналогічну за змістом відповідям, які надсилались на адресу Миколаївської міської та обласної рад.

Відповідно до ст. 162 ч. 2 КАС України, суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Судові витрати у справі відсутні.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області надати протягом 10 днів з дня набрання рішенням суду законної сили ОСОБА_1 письмову відповідь, в якій навести інформацію про дату його арешту Жовтневим РВВС м. Кривого Рогу, дані про кримінальну справу, дату і підстави застосування примусових заходів медичного характеру, а також дати направлення до медичних установ.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя А. О. Мороз