Постанова № 30454989, 01.04.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2013 р. Справа № 5015/5447/12

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Давид Л.Л.

Суддів Данко Л.С.

Юрченка Я.О.

при секретарі судового засідання Карнидал Л.Ю.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство - Розліт", вих. №15/02-13 від 15.02.2013р.

на рішення господарського суду Львівської області від 07.02.2013 р.

у справі № 5015/5447/12 (суддя - О.І. Щигельська)

за позовом Державного підприємства "Новороздільське державне гірничо - хімічне підприємство "Сірка", м. Новий Розділ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство - Розліт", м. Новий Розділ

про стягнення 113 047, 33 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Кузик А.О. - юрисконсульт ;

від відповідача: Пашковський Я.В. - представник ;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 07.02.2013 р. у справі № 5015/5447/12 (суддя - Щигельська О.І.) позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство - Розліт" (надалі - віповідач) на користь Державного підприємства "Новороздільське державне гірничо-хімічне підприємство "Сірка" (надалі - позивач) 96186,92 грн. основного боргу, 2885,60 грн. 3% річних, 4905,49грн. інфляційних втрат та 2079,56грн. судового збору. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення 7434,05 грн. пені та 1635,27 грн. індексу інфляції - відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що Державним підприємством "Новороздільське державне гірничо-хімічне підприємство "Сірка" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство - Розліт" укладено договір купівлі-продажу №4/4 від 26.02.2010р., згідно якого в період з лютого по листопад 2010 року відповідачу поставлено матеріали на загальну суму 146690,88 грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання товару, за які відповідач у повному обсязі оплати не здійснив, заборгувавши позивачу 96186,92 грн., у зв'язку з чим крім основної суми заборгованості, задоволенню підлягають позовні вимоги в частині нарахованої суми 2885,60 грн. 3% річних та 4905,49 грн. - інфляційних втрат (за розрахунком, здійсненим судом першої інстанції з урахуванням дефляції).

Щодо стягнення 7434,05 грн. пені, то в задоволенні цієї частини позовних вимог суд першої інстанції відмовив, оскільки укладеним між сторонами договором не передбачено такого виду забезпечення виконання зобов'язань як неустойка.

Відповідач, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче підприємство - Розліт», - не погодившись з рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що позивачем не доведено факт поставки товару покупцеві, а тому вважає позовні вимоги щодо стягнення 96186,92 грн. необґрунтованими, оскільки згідно довіреностей: за № 18 від 04.03.2010 р., № 54 від 29.07.2010 р., № 56 від 05.08.2010 р., № 60 від 17.08.2010 р., № 79 від 25.10.2010 р., № 94 від 01.11.2010 р. та згідно видаткових накладних на відпуск матеріалів, зокрема: №017, № 018 від 04.03.2010 р., № 074 від 30.07.2010 р., № 075 від 03.08.2010 р. № 088 від серпня 2010 р., № 059 від 20.10.2010 р., № 099 від 26.10.2010 р., № 107 від 03.11.2010 р. та № 111 від 16.11.2010р. уповноваженою особою на отримання товару від ДП «НДГХП «Сірка» вказано Калитяка Михайла Михайловича, однак в накладних у графі «одержувач товарно - матеріальних цінностей» є лише підпис невідомої особи без зазначення прізвища. На думку апелянта, суд першої інстанції безпідставно відхилив клопотання відповідача про проведення у даній справі почеркознавчої експертизи. Просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 07.02.2013 р. в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову в позові повністю.

Державне підприємство «Новороздільське державне гірничо - хімічне підприємство «Сірка» у відзиві на апеляційну скаргу (№ 09-132 від 28.02.2013 р.), просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції в силі, вказуючи, що з боку відповідача мала місце часткова проплата за період з серпня по жовтень 2010 р. в сумі 50503,96 грн. по видатковій накладній № 088/38 від 18.08.2010 р. на підставі довіреності № 60 від 17.08.2010 р., по видатковій накладній № 075/11 від 05.08.2010 р. на підставі довіреності № 56 від 05.08.2010 р., по видатковій накладній № 074/10 від 30.07.2010 р. на підставі довіреності № 54 від 29.07.2010 р., по видатковій накладній № 059 від 20.10.2010 р. , по видатковій накладній № 099 від 26.10.2010 р. на підставі довіреності № 79 від 25.10.2010 р. Не оплаченим залишився товар по видаткових накладних за березень 2010 р., а саме № 017/1,№ 018/2 від 04.03.2010 р. на підставі довіреності № 18 від 04.03.2010 р. та за листопад 2010 р. № 107 від 03.11.2010 р., № 111 від 16.11.2010 р. на підставі довіреності № 94 від 01.11.2010 р.

В судове засідання 01.04.2013 р. з'явились представники позивача та відповідача. В даному судовому засіданні здійснювалась фіксація судового процесу за допомогою програмно - апаратного комплексу «Оберіг». Представник відповідача (апелянт) підтримав доводи апеляційної скарги з мотивів, викладених у такій, представник позивача доводи останньої заперечив з мотивів, викладених у відзиві. Крім того, відповідач через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду до матеріалів справи в порядку ст. 30 Господарського процесуального кодексу України долучив пояснення начальника відділу матеріально - технічного постачання Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробничого підприємства - Розліт» Калитяка Михайла Михайловича (№ 01/04-13 від 01.04.2013 р.), на ім'я якого видано довіреності на одержання товару. В судовому засіданні Калитяк М.М. підтримав надані ним пояснення та зазначив, що з 6 травня 2006 р. у товаристві очолював посаду начальника відділу матеріально - технічного постачання, серед посадових обов'язків якого було забезпечення доставки матеріальних ресурсів згідно з передбаченими у договорах строками, контроль їх кількості, якості і комплектності, збереження на складах підприємства. Проте, згідно договору № 4/4 від 26.02.2010 р., укладеного сторонами у даній справі по спірних довіреностях та видаткових накладних жодних товарно - матеріальних цінностей від ДП «НДГХП «Сірка» не отримував.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, оцінивши зібрані докази, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про задоволення вимог апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вірно з'ясовано судом першої інстанції, Державним підприємством "Новороздільське державне гірничо-хімічне підприємство "Сірка" (позивач по справі, продавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство - Розліт" (відповідач по справі, покупець за договором) укладено договір купівлі-продажу №4/4 від 26.02.2010р., згідно якого продавець зобов'язувався поставляти покупцеві товарно - матеріальні цінності (товар), а покупець зобов'язувався оплатити і прийняти його на умовах даного договору (п.1.1. договору). За умовами договору, продавець зобов'язується поставити товар згідно листа (п.2.1. договору). Ціна на товар, який поставляється по даному договору, вказується в рахунках, виставлених на кожну поставлену партію товару (п. 4.1. договору), а оплата проводиться шляхом перерахування платежів на розрахунковий рахунок продавця (п.5.2. договору).

Державне підприємство «Новороздільське державне гірничо - хімічне підприємство «Сірка» в позовній заяві просить стягнути з відповідача 96186,92 грн. заборгованості, 6540,76 грн. інфляційних нарахувань, 7434,05 грн. - пені, 2885,60 грн.- 3% річних, покликаючись як на підставу виникнення таких зобов'язань саме на договір купівлі - продажу № 4/4 від 26.02.2010 р.

Дослідивши матеріали справи, судовою колегією встановлено, що в обґрунтування позовних вимог позивачем надані накладні: №017/1 від 04.03.2010 р. на суму 81592,12 грн. (а.с. 10), № 018/2 від 04.03.2010 р. на суму 6236,78 грн. (а.с. 11), №074/10 від на суму13860,00 грн.(а.с. 14), № 088/38 від на суму 1953,60 грн. (а.с. 17), № 075/ 11 від 03.08.2010 р. на суму 2700 грн. (а.с. 19), № 059 від 20.10.2010 р. на суму 2411,57 грн. (а.с. 22), № 099 від 26.10.2010 р. на суму 21681,00 грн. (а.с. 23), № 107 від 03.11.2010 р. на суму 9329,11 грн. (а.с. 26), № 111 від 16.11.2010 р. на суму 6926,70 грн. (а.с. 27).

Загальна сума усіх накладних складає 146690,88 грн.

В позовній заяві позивач стверджує про сплату відповідачем 50503,96 грн. в період з серпня по жовтень 2010 р., не зазначаючи при цьому, які саме з перелічених вище накладних позивач вважає оплаченими, а по яких рахується заборгованість.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи виписки ПАТ «КБ «Приватбанк» по ТзОВ «НВП - Розліт», відповідачем проводилось перерахування коштів на підставі рахунків № 930 від 26 липня 2010 р. на суму 13860,00 грн., згідно рахунку № 933 від 26 липня 2010 р. на суму 2700 грн., згідно рахунку № 720 від 15.10.2010 р. на суму 16200,00 грн., згідно рахунку № 720 від 15 жовтня 2010 р. на суму 1743,96 грн., згідно рахунку № 723 від 26 жовтня 2010р. на суму 16000,00 грн., всього на суму 50503,96 грн. (а.с. 29). Однак, сторонами до матеріалів справи не долучено зазначені у виписці рахунки, що унеможливлює встановлення оплати товару відповідачем по конкретних накладних.

В оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог на підставі наявних у матеріалах справи копій накладних та здійсненого позивачем розрахунку, однак судова колегія не може погодитись з такою позицією суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, виконання господарського договору підтверджується первинними документами, до яких відносяться також видаткові накладні. Для встановлення факту підтвердження виконання господарської операції за конкретним господарським договором на підставі видаткової накладної, остання, зокрема, має бути складена у період дії договору, на виконання якого така накладна складається для підтвердження господарської операції, та містити інформацію, згідно якої ідентифікується здійснення господарської операції на виконання певного господарського договору.

Відповідно до норм ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, факт отримання відповідачем товарно - матеріальної цінності може підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, в даному випадку накладними, на які посилається позивач.

Однак, надані позивачем копії накладних не відповідають вимогам названого вище закону, а саме: в жодній із накладних не зазначено посади, прізвища, ім'я та по - батькові особи, яка, на твердження позивача, одержувала товар. Крім того, підписи на накладних різні, хоча позивач стверджує, що товар видавався на підставі довіреностей, виданих на ім'я Калитяка М.М.

У відповідності до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. № 99 сировина , матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструменти, товари, основні засоби та інші товарно - матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. В пункті 6 даної Інструкції зазначено, що довіреності на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей. При виписуванні довіреності перелік цінностей, які належить отримати по ній (графа "Найменування цінностей" у бланку довіреності), наводиться обов'язково із зазначенням назви і кількості цінностей для одержання, незалежно від того, чи є такі відомості у документах на відпуск (наряді, рахунку, договорі, замовленні, угоді тощо) цінностей. Незаповнені рядки довіреності прокреслюються.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій довіреностей: № 18 (а.с. 12), № 54 (а.с.15), № 60 (а.с. 18), № 56 (а.с. 20), № 79 (а.с. 24), № 94 (а.с. 28), такі видані начальнику ВМ ТП Калитяк М.М. на отримання від Державного підприємства «Новороздільське державне гірничо - хімічне підприємство «Сірка» цінностей і не вказано, на якій підставі (договір, накладна, тощо).

В накладних від 04.03.2010 р. № 017 та №018, за якими, як стверджує позивач у відзиві на апеляційну скаргу, залишилась заборгованість, підставою видачі товару вказано довіреність без дати № 18 на Калитяк М.М.

Судова колегія зазначає, що у довіреності № 18 від 04.03.2010 р. відсутній перелік цінностей, які належать отримати по ній, не заповнена графа про підставу відпуску товару (договір, накладна, тощо).

З наведених відповідачем письмових пояснень начальника відділу матеріально - технічного постачання Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче підприємство - Розліт» , вбачається, що такий заперечує одержання від позивача товару по спірних накладних. Дані факти підтвердив особисто Калитяк М.М. в судовому засіданні в порядку ст. 30 Господарського процесуального кодексу України та пояснив, що не одержував товар по наявних в матеріалах справи накладних.

В судових засіданнях представник позивача наголошував, що з боку відповідача отримував товар громадянин Калитяк М.М. Заслухавши пояснення такого в судовому засіданні 25.03.2013 р., який заперечив свій підпис на спірних накладних, представник позивача вказав, що дані накладні можливо підписані директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче підприємство - Розліт» та просив викликати його в судове засідання для дачі пояснень.

Дане клопотання, судовою колегією відхилено, оскільки вказані вище накладні з боку відповідача в графі про одержання матеріальних цінностей містять лише підпис особи, прізвище, ім'я та по - батькові, якої не вказано, а тому неможливо встановити, кого саме слід викликати для дачі пояснень.

В судовому засіданні при огляді накладних №017/1 та № 018/2, №074/10, № 088/38, № 075/ , № 059, № 099 , № 107 , № 111 на відпуск товаро - матеріальних цінностей, судовою колегією встановлено, що в таких не зазначено посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та не посвідченні печаткою підприємства, а тому не дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче підприємство - Розліт». Крім того, судова колегія вказує про відсутність доказів поставки товару, як на цьому наголошує позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, саме в межах укладеного сторонами договору купівлі - продажу, оскільки підставою поставки товару у видаткових накладних визначено не договір, а «Дозвіл директора».

За таких обставин, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд прийшов до помилкового висновку про те, що спірна поставка товарів відбулася на виконання договору № 4/4 купівлі - продажу від 26.02.2010 р.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення» № 14 від 18.12.2009 р. обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були дослідженні в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставин, які мають значення для вирішення справи.

В даному випадку рішення місцевого господарського суду про задоволення позову не відповідає наведеним вище вимогам.

При відсутності необхідних реквізитів накладної згідно вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відсутності відомостей про посаду та прізвище особи, яка за твердженням позивача, одержувала товар та запереченнях особи, на яку видано довіреності, місцевий господарський суд безпідставно відхилив клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, що призвело до неправильного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи. Крім того, місцевий господарський суд не визначив по яких саме накладних виникла заборгованість в розмірі 96186,92 грн., що впливає і на розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Не наведено в рішенні і мотивів, з яких суд прийшов до висновку про те, що правовідносини сторін по прийняттю і оплаті товару по спірних накладних виникли саме на підставі договору купівлі - продажу №4/4 від 26.02.2010 р., в той час, як в спірних накладних підставою відпуску товару визначено: дозвіл директора.

Дані обставини є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду у відповідності до вимог п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позову, оскільки позивачем в порядку ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не підтверджено належними та допустимими доказами факту поставки товару відповідачем саме по договору купівлі - продажу № 4/4 та оплату останнім 50503,96 грн. саме на виконання умов спірного договору.

Наявні в матеріалах справи накладні №017/1, №018/2, № 074/10, № 088/38,№ 075/11, № 059, № 099, № 107, № 111 на суму 146690,88 грн. не відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не містьть відомостей про особу, відповідальну за здійснення господарської операції, крім того позивачем не зазначено конкретних доказів, що підтверджують ціну - 96186,92 грн. з покликанням на первинні документи.

З урахуванням наведеного, судова колегія зазначає про відсутність підстав для застосування до даних правовідносин положень ст. 625 Цивільного кодексу України, згідно якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В даному випадку в судової колегії відсутні правові підстави вважати, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання згідно договору купівлі - продажу №4/4, оскільки відсутні належні та допустимі докази отримання по видаткових накладних товару від Державного підприємства «Новороздільське гірничо - хімічне підприємство «Сірка» в розпорядження Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче підприємство - Розліт», а відтак суд першої інстанції безпідставно стягнув 2885,60 грн. 3% річних та 4905,49 грн. інфляційних втрат.

Щодо стягнення 7434,05 грн. пені, то в задоволенні цієї частини позовних вимог суд першої інстанції відмовив вірно.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Відповідно до приписів ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судові витрати у справі згідно вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покласти на позивача, в тому числі за перегляд рішення в апеляційному порядку.

Оцінивши докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду не відповідають дійсним обставинам справи, а тому останнє підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство - Розліт", вих. №15/02-13 від 15.02.2013р. - задоволити.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 07.02.2013 р. у справі № 5015/5447/12 скасувати в частині задоволених позовних вимог і в цій частині прийняти нове рішення. В задоволенні позову про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство - Розліт" на користь Державного підприємства "Новороздільське державне гірничо-хімічне підприємство "Сірка" 96186,92 грн. основного боргу, 2885,60 грн. 3% річних, 4905,49грн. інфляційних втрат - відмовити. В решті рішення господарського суду Львівської області від 07.02.2013 р. - залишити без змін.

3. Судові витрати по розгляду справи в суді першої інстанції покласти на позивача та стягнути з Державного підприємства «Новороздільське державне гірничо - хімічне підприємство «Сірка» (Львівська область, м. Новий Розділ, вул. Гірнича,2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство - Розліт» (Львівська область, м. Новий Розділ, вул. Гірнича,2) за розгляд апеляційної скарги 1130,50 грн. судового збору.

4. Місцевому господарському суду видати відповідний наказ.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

6. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

7. Справу № 5015/5447/12 повернути господарському суду Львівської області.

Повний текст постанови складено та підписано 03.04.2013 р.

Головуючий суддя Давид Л.Л.

Суддя Данко Л.С.

Суддя Юрченко Я.О.