Рішення № 30454928, 02.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/3030/13 02.04.13За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Океанаполіс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ділайт-Україна"

про стягнення 34 666,69 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача Головатенко О.М. (дов. б/н від 12.02.2013р.)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 02.04.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Океанаполіс" (далі за текстом - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ділайт-Україна" (далі за текстом - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 34 666,69 грн. з яких 33 447, 52 грн. основного боргу, 960, 22 грн. пені, 66, 90 грн. інфляційної складової боргу, 192, 05 грн. трьох процентів річних за договором поставки № К-416 від 21.09.2012 року.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № К-416 від 21.09.2012 року, в частині оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/3030/13, розгляд справи призначено на 19.03.2013 року.

Відповідно до ст. 77 ГПК України ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2013 року судом відкладено розгляд справи на 02.04.2013 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та за його клопотанням, необхідністю надання додаткових матеріалів по справі.

01.04.2013 року через відділ Господарського суду міста Києва представником відповідача вдруге надано клопотання про відкладення розгляду справи, клопотання про долучення документів до матеріалів справи та довідку про відсутність аналогічного спору.

В судове засідання 02.04.2013 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 19.03.2013 року виконав частково, надав клопотання про долучення документів до справи та довідку про відсутність аналогічного спору в інших судах, про причини неявки суд повідомив, надав клопотання про відкладення розгляду справи, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином відповідно повідомленню про вручення поштового відправлення № 06057634.

Судом клопотання про відкладення розгляду справи відхилено, у зв'язку з його необгунтованістю, адже відповідач не позбавлений можливості направити для участі в судовому засіданні іншого представника, зокрема керівника товариства.

Представником позивача надано додаткові матеріали по справі, а саме довідку про відсутність аналогічного спору в інших судах, витяг з ЄДРПОУ № 16044906, витяг з ЄДРПОУ № 16044871 та усні пояснення по справі, в яких просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

21 вересня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Океанаполіс", як постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ділайт-Україна", як покупцем укладено договір поставки № К-416 (далі по тексту - договір).

Відповідно до умов договору (п.1.1.), постачальник приймає на себе зобов'язання поставляти і передавати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується приймати і оплачувати товар за ціною та в асортименті, погоджених сторонами в специфікаціях, що є невід'ємними частинами даного договору і в кількості передбаченій замовленнями на товар.

Відповідно до п. 4.1. договору товар поставляється за цінами вказаними в специфікаціях, які підписуються повноважними представниками сторін і є невід'ємними частинами договору. Ціни вказуються в національній валюті України, включаючи ПДВ, і включаючи вартість доставки товарів Постачальником в місце поставки, зазначене у замовленні і розвантаження товару на рампу і місце доставки.

Пунктом 4.3. договору зазначено, що покупець оплачує поставлений товар на умовах здійснення періодичних платежів, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати поставки товару.

Згідно п. 6.2. договору при порушенні зазначених у замовленнях та у договорі умов поставки товару, постачальник зобов'язується сплатити покупцеві: неустойку у вигляді штрафу у розмірі 5% - від загальної вартості несвоєчасно виконаного замовлення або від загальної вартості недопоставленого товару; неустойку у вигляді пені у розмірі 0,5 % - від загальної вартості несвоєчасно вивезеного покупця товару за кожен день прострочення.

Відповідно п. 8.1. договору даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2012 року.

Як на те посилається позивач у позовній заяві, на виконання умов договору згідно видаткових накладних № РН-0007962 від 15.11.2012 року, № РН-0007994 від 16.11.2012 року, № РН-0008188 від 22.11.2012 року, № РН-0008189 від 22.11.2012 року, № Рн-0008190 від 22.11.2012 року, № РН-0008191 від 22.11.2012 року, № РН-0008194 від 22.11.2012 року, № РН-0008204 від 23.11.2012 року, № РН-0008600 від 04.12.2012 року. № РН-0008603 від 05.12.2012 року, № РН-0008415 від 29.11.2012 року та актів звірки взаєморозрахунків доданих до матеріалів справи, відповідачу було поставлено товар на загальною вартістю - 33 896, 98 грн.

Відповідачем було частково сплачено за поставлений товар грошові кошти у розмірі 449, 46 грн., відповідно наведених в позовній заяві доводів. Сума несплаченого боргу за поставлений товар складає 33 447, 52 грн.

Позивач направив відповідачу претензію № 1 від 23.01.2013 року, в якій просив оплатити відповідача 34 133, 49 грн. загального боргу, з яких 33 447, 52 грн. основного боргу та 685, 97 грн. пені. На твердження позивача, відповідач не надав відповідь на зазначену претензію, а також не оплатив заборгованість вказану в зазначеній претензії.

За твердженням позивача сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором поставки № К-416 від 21.09.2012 року на момент подання позову (12.02.2013 року) відповідачем не сплачена.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Океанаполіс" підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

За своєю правовою природою договір поставки № К-416 від 21.09.2012 року є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставки № К-416 від 21.09.2012 року, відповідачу поставлено товар на загальну суму 33 896, 98 грн. згідно видаткових накладних № РН-0007962 від 15.11.2012 року, № РН-0007994 від 16.11.2012 року, № РН-0008188 від 22.11.2012 року, № РН-0008189 від 22.11.2012 року, № Рн-0008190 від 22.11.2012 року, № РН-0008191 від 22.11.2012 року, № РН-0008194 від 22.11.2012 року, № РН-0008204 від 23.11.2012 року, № РН-0008600 від 04.12.2012 року. № РН-0008603 від 05.12.2012 року, № РН-0008415 від 29.11.2012 року та актів звірки взаєморозрахунків доданих до матеріалів справи.

Відповідачем товар був повністю отриманий, що підтверджують вищевказані накладні, підписані уповноваженими особами двох сторін, на загальну суму 33 896, 98 грн.

Відповідачем був частково сплачений борг у розмірі 449, 46 грн. що підтверджує позивач у позовній заяві. З урахуванням часткової оплати боргу, основний борг відповідача перед позивачем складає, на момент вирішення спору 33 447, 52 грн.

Отже, станом на момент подання позовної заяви та вирішення спору основна заборгованість відповідача перед позивачем складає 33 447, 52 грн. доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

Позивачем умови договору поставки № К-416 від 21.09.2012 року виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності поставки умовам договору суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 33 447, 52 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором поставки № К-416 від 21.09.2012 року в сумі 33 447, 52 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару відповідно п. 4.2. є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 33 447, 52 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді 3 процентів річних за період з 26.11.2012 року по 12.02.2013 року в розмірі 192, 05 грн. та інфляційної складової боргу в розмірі 66, 90 грн. підлягають повному задоволенню, з огляду на таке.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних нарахованих на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в матеріалах справи розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку 3% річних нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені за період з 26.11.2012 року по 12.02.2013 року в розмірі 960, 22 грн. підлягають повному задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6).

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня (ст. 3).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 960, 22 грн. у відповідності до п. 6.2.2. Договору, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання. Позовна заява містить розрахунок суми пені згідно п. 6.2.2. Договору, при перевірці якого судом встановлено, що позивач правильно здійснив вказаний розрахунок.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Океанаполіс" підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ділайт-Україна" (04074, м. Київ, вул. Лугова, буд. 12, код ЄДРПОУ - 35847906; з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Океанаполіс" (08300, Київська обл. м. Бориспіль, вул. Новопрорізна, буд. 8-А , код ЄДРПОУ - 38075046) 33 447 (тридцять три тисячі чотириста сорок сім) грн. 52 коп. основного боргу, 960 (дев'ятсот шістдесят) грн.. 22 коп. пені, 66 (шістдесят шість) 90 коп. інфляційних втрат, 192 (сто дев'яносто дві) грн. 05 коп. 3 % річних та судовий збір у розмірі 1720 (одна тисяча двадцять) грн. 50 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.04.2013 р.

Суддя Г.П. Бондаренко