Постанова № 30454912, 03.04.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

02.04.2013 р. справа №36/223пн

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Манжур В.В.суддівБудко Н.В., Москальової І.В., при секретарі Пеленовій О.О.за участю представників сторін: від позивача:не з'явивсявід відповідача (скаржника): від третьої особи: ОСОБА_5 за паспортом НОМЕР_2 ОСОБА_6 - за довіреністю ОСОБА_7 - за довіреністюрозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м.Маріупольна рішення господарського суду Донецької областівід12.02.2013р. (повний текст складено 15.02.2013р.) по справі№ 36/223пн (суддя Гриник М.М.) за позовомМаріупольської міської ради, м.Маріуполь до за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м.Маріуполь Державної інспекції сільського господарства в Донецькій області, м.Донецьк прозвільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її до придатного для використання стан,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Маріупольська міська рада, м.Маріуполь, звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м.Маріуполь про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки загальною площею 0,0285га із земель житлової та громадської забудови, підпорядкованих Маріупольській міській раді, по АДРЕСА_1, та приведення її до придатного для використання стан шляхом демонтажу фундаменту, будівельних матеріалів та засипки ями.

В порядку ст.60 Господарського процесуального кодексу України Фізична особа-підприємець ОСОБА_5, м.Маріуполь звернувся до господарського суду із зустрічним позовом про зобов'язання Маріупольської міської ради розглянути наданий ним пакет документів на продовження терміну дії договору на право тимчасового користування землею від 05.06.1998р., зареєстрований за № 653, з додатковим відводом земельної ділянки та прийняти рішення про укладання такого договору.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 15.01.2013р. до участі у справі в порядку ст.27 Господарського процесуального кодексу України було залучено третю особу без самостійних вимог на предмет спору - Державну інспекцію сільського господарства в Донецькій області.

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.02.2013р. позовні вимоги Маріупольської міської ради, м.Маріуполь задоволені: фізичну особу-підприємця ОСОБА_5, м.Маріуполь зобов'язано звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, на якій розміщено котлован, фундамент та будівельні матеріали (фундаментні плити) загальною площею 0,0285га із земель житлової та громадської забудови, підпорядкованих Маріупольській міській раді, по АДРЕСА_1, та привести її у придатний для використання стан шляхом демонтажу фундаменту, будівельних матеріалів та засипки ями; у задоволенні зустрічних позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про зобов'язання Маріупольської міської ради розглянути наданий фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 пакет документів на продовження терміну дії договору на право тимчасового користування землею від 05.06.1998 року, зареєстрований за № 653, з додатковим відводом земельної ділянки та прийняти рішення про укладання такого договору - відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги Маріупольської міської ради, місцевий господарський суд з посиланням на приписи ст.212 Земельного кодексу України дійшов висновку про підтвердження матеріалами справи самовільного володіння відповідачем спірною земельною ділянкою. Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції зауважив, що необхідною умовою укладення та поновлення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність відповідного рішення органу місцевого самоврядування, а зобов'язання цього органу укласти або поновити договір оренди земельної ділянки за відсутності такого рішення є порушенням його виключного, передбаченого Конституцією України, права на здійснення права власності від імені Українського народу та управління землями, яке підлягає захисту.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 12.02.2013р. та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Маріупольської міської ради відмовити в повному обсязі, позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 задовольнити.

Скаржник вважає, що судове рішення підлягає скасуванню, як таке, що прийнято при невідповідності висновків, викладених в рішенні, обставинам справи та з порушенням норм матеріального права.

Надані скаржником пояснення від 23.03.2013р., від 02.04.2013р. до апеляційної скарги долучені до матеріалів справи.

Представник Державної інспекції сільського господарства в Донецькій області у судовому засіданні зазначив, що земельна ділянка площею 0,0116га була надана ФОП ОСОБА_5 на підставі договору оренди земельної ділянки, строк якого закінчився у 2008 році, а земельна ділянка площею 0,0190га використовується ним самовільно, що є порушенням ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України.

Маріупольська міська рада в листі від 02.04.2013р. просить розглянути справу без участі представника на підставі пояснень та документів, що наявні в матеріалах справи.

Зважаючи на те, що явка представників сторін не визнавалась обов'язковою та неявка їх представників у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.

Фіксування судового засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку, встановленому ст.ст.4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу та не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення господарського суду - частковому скасуванню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Маріупольської міської ради № 49/18 від 18.02.98р. було вирішено надати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 земельну ділянку площею 115,6кв.м у тимчасове користування на умовах оренди строком на 10 років для будівництва магазину з продажу товарів змішаного асортименту, аптеки та перукарні на перехресті АДРЕСА_2.

На підставі зазначеного рішення, 05.06.1998р. між Маріупольською міською радою (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (землекористувач) був укладений договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) (далі за текстом - договір), згідно умов якого орендодавець передав землекористувачеві в тимчасове користування земельну ділянку площею 0,01156га строком на 10 років для будівництва магазину з продажу товарів змішаного асортименту, аптеки та перукарні на перехресті АДРЕСА_2.

Договір набирає чинності з моменту його реєстрації.

Вказаний договір був зареєстрований в книзі записів договорів на право користування землею 05.06.1998р. за № 653 Маріупольською міською радою народних депутатів Донецької області.

В пункті 3.2. договору передбачено, що землекористувач має право господарювати на землі, після закінчення строку тимчасового використання звернутися у міську раду народних депутатів з клопотанням про продовження строку користування.

У заяві від 22.11.2007р. землекористувач просив довідвести та продовжити строк оренди на відведеній раніше земельній ділянці на перехресті вул.Урицького та 9-ї Авіадивізії для закінчення будівництва та експлуатації торгово-побутового комплексу загальною площею 001745га.

26.10.2011р. спеціалістом 1 категорії відділу регулювання земельних відносин міської ради, відповідно до вимог статей 12, 189 Земельного кодексу України, ст.33 Закону України «Про місцеве самоврядування», було проведено перевірку дотримання ФОП ОСОБА_8 вимог земельного законодавства. Так в акті, складеного за результатами перевірки, зазначено, що фізична-особа підприємець ОСОБА_5 самовільно використовує земельну ділянку із земель житлової та громадської забудови площею 0,0285га за адресою: вул.Урицького, 98, під розміщення котловану, фундаменту та складання фундаментних плит, без правовстановлюючих документів, що є порушенням ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України.

Землекористувачеві був виписаний припис від 26.10.2011р. № 110/2011 з вимогою усунути виявлені порушення в триденний строк.

В акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 31.10.2011р. спеціалістом 1 категорії відділу регулювання земельних відносин міської ради, відповідно до вимог статей 12, 189 Земельного кодексу України, ст.33 Закону України «Про місцеве самоврядування», зазначено, що фізична-особа підприємець ОСОБА_5 умови припису № 110/2011 від 26.10.11р. не виконав, земельна ділянка із земель житлової та громадської забудови площею 0,0285га за адресою: вул.Урицького, 98 не звільнена та не приведена у придатний для використання стан, у зв'язку з чим Маріупольська міська рада звернулась до господарського суду.

За результатами апеляційного перегляду матеріалів справи колегія суддів виходить з наступного:

Як зазначено вище, місцевий господарський суд дійшов висновку про самовільне зайняття фізичною-особою підприємцем ОСОБА_5 спірної земельної ділянки та продовження користування нею без правовстановлюючих документів, а тому задовольнив позовні вимоги.

В пункті 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» визначено, що у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судом необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною діяльною без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.

Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону (ч.5 ст.126 Земельного кодексу України).

Згідно ч.1 ст.124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Зі змісту позову вбачається, що в обґрунтування заявлених вимог щодо звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її до придатного для використання стан Маріупольська міська рада посилалась на ст.212 Земельного кодексу України та ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель». Задовольняючи позовні вимоги. Суд першої інстанції при задоволенні позовних вимог Маріупольської міської ради також виходив з положень ст.212 Земельного кодексу України.

В статті 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель" дається визначення самовільного зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до ст.212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Проте, виходячи з наведених норм, колегія суддів дійшла висновку, що у даному випадку матеріалами справи не підтверджений факт самовільного зайняття фізичною-особою підприємцем ОСОБА_5 спірної земельної ділянки, а висновки суду щодо цього є хибними.

Матеріалами справи підтверджений факт укладання між Маріупольською міською радою та фізичною-особою підприємцем ОСОБА_5 договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) зі строком дії 10 років.

Отже, на момент початку будівництва фізичною-особою підприємцем ОСОБА_5 спірної земельної ділянки в нього існували договірні відносини з міською радою стосовно користування земельною ділянкою площею 0,01156га.

Орендар звернувся до міського голови міста Маріуполя із заявою від 22.11.07р., в якій просив продовжити оренду відведеної раніше земельної ділянки для закінчення будівництва та експлуатації торгово-побутового комплексу та відвести додаткову земельну ділянку.

У висновку від 14.11.2007р. №14/430 відділ регуляторної політики Державного управління охорони навколишнього природного середовища України в Донецькій області узгодив матеріали щодо вибору земельної ділянки площею 0,02388га, розташованої на перехресті АДРЕСА_2, для розташування будови за умови дотримання вимог природоохоронного законодавства України.

В листі № 014-1247/с від 15.11.2007р. Управління культури і туризму Маріупольської міської ради зазначило, що розміщення об'єкту, на підставі наданих ФОП ОСОБА_5 документів, є можливим при умові виконання вимог Закону України «Про охорону культурного спадщини».

Головне управління архітектури та містобудування міської ради за результатами обстеження земельної ділянки у висновку № 12-1399 від 11.12.2007р. узгодило виділення додаткової земельної ділянки для будівництва торгово-побутового комплексу на перехресті АДРЕСА_2

Маріупольська міська санітарно-епідеміологічна станція також погодилась на продовження ФОП ОСОБА_5 строку оренди земельної ділянки з додатковим відведенням ділянки (загальна площа - 238,8кв.м), про що зазначила в листі № 4576/03-2 від 14.12.07р.

Виконавчий комітет Маріупольської міської ради в листі № 06-5025/01-02 від 13.03.2008р. повідомив ОСОБА_5, що матеріали проекту рішення щодо відведення додаткової земельної ділянки був знятий з повістки дня для доопрацювання.

На запит адвокатської компанії «Прецедент» Головне управління архітектури та містобудування в листі № 06/989 від 21.05.2008р. повідомило, що надані ФОП ОСОБА_5 документи передані для підготовки матеріалів проекту рішення міської ради в комунальне підприємство «Міське архітектурне бюро» та після їх узгодження будуть винесені на розгляд чергового засідання міської ради.

Проте, згідно виписки з протоколу Маріупольської міської ради від 24.06.2008р. питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою з відведення додаткової земельної ділянки ФОП ОСОБА_5, був знятий з розгляду сесії міської ради.

У заяві, наданій міському голові м.Маріуполя 18.12.2008р., ФОП ОСОБА_5 після надання необхідних документів просив винести на розгляд сесії міської ради питання про відведення йому додаткової земельної ділянки.

Державна екологічна інспекція Азовського моря, розглянувши матеріали щодо попереднього погодження відведення земельної ділянки ФОП ОСОБА_5, у висновку № 05/520 від 17.05.2010р. зазначила, що вважає за можливе надання земельної ділянки за умови дотримання визначених у висновку умов.

Таким чином, із вищенаведеного вбачається, що орендарем здійснювались дії направлені на продовження строку дії договору оренди та погодження видачі йому додаткової земельної ділянки. Колегія суддів зазначає, що доказів прийняття відповідного рішення за результатами розгляду поданих орендарем документів на продовження строку оренди та видачі йому додаткової земельної ділянки до матеріалів справи не надано, а тому ФОП ОСОБА_5 продовжує користуватися орендованою за вищевказаним договором земельною ділянкою та сплачувати відповідну плату за користування нею, що підтверджується копіями податкових накладних з плати за землю.

Крім того, в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 26.10.2011р. було визначено площу самовільно зайнятої земельної ділянки 0,0285га, що не підтверджується матеріалами справи.

У даному випадку використання ФОП ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,01156га відбувалось на підставі договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), а будівництво торгівельного комплексу відбувалося за наявності відповідного дозволу. Таким чином, таке зайняття земельної ділянки не може вважатися самовільним.

Також із матеріалів справи вбачається, що постановою Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 31.01.2011р. у справі № 2-а/519/48/12 дії Маріупольської міської ради зі складання Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 26 жовтня 2011 року, Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 31 жовтня 2011 року, а також за складання Припису № 110/2011 від 31.10.2011р. визнані протиправними; припис Маріупольської міської ради № 110/2011 від 31.10.2011р., складений спеціалістом 1 категорії відділу регулювання земельних відносин міської ради ОСОБА_9 скасовано.

Таким чином, наявні у матеріалах справи докази спростовують висновок місцевого господарського суду щодо самовільного зайняття фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 спірної земельної ділянки, а тому відсутні підстави для задоволення заявлених Маріупольською міською радою позовних вимог, обґрунтованих самовільним зайняттям відповідачем спірної земельної ділянки.

Отже, судове рішення в цій частині підлягає скасуванню з прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Маріупольської міської ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м.Маріуполь про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки загальною площею 0,0285га із земель житлової та громадської забудови, підпорядкованих Маріупольській міській раді, по АДРЕСА_1, та приведення її до придатного для використання стан шляхом демонтажу фундаменту, будівельних матеріалів та засипки ями.

Що стосується заявлених фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 зустрічних позовних вимог щодо зобов'язання Маріупольської міської ради розглянути наданий ним пакет документів на продовження терміну дії договору на право тимчасового користування землею від 05.06.1998р., зареєстрований за № 653, з додатковим відводом земельної ділянки та прийняти рішення про укладання такого договору, колегія суддів в цій частині погоджується з висновками місцевого господарського суду, виходячи з наступного:

Відповідно до ст.124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Як зазначалось вище, земельна ділянка площею 0,01694га була передана у користування строком на 10 років ОСОБА_5 підставі рішення ради від 05.06.1998р.

Місцевим господарським судом встановлено, що ОСОБА_5 звертався до Маріупольської міської ради щодо винесення на розгляд сесії міської ради питання про виділ додаткової земельної ділянки. Однак вирішення зазначеного питання було знято з розгляду.

В силу ч.1 ст.31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Статтею 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору, він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Тобто зазначена норма не передбачає порядку автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін, а лише визначає, що в цьому разі договір підлягає поновленню.

Разом з тим, відповідно до п.34 ст.26, п.2 ст.77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначив, що законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення про поновлення договору користування спірної земельної ділянки Маріупольською міською радою не приймалося, разом із тим, ОСОБА_5 подавав заяви щодо оренди землі, яка відрізняється площею та конфігурацією від земельної ділянки, яка перебувала в нього в оренді за договором, термін дії якого закінчився ще у 2008р.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що необхідною умовою укладання та поновлення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність відповідного рішення органу місцевого самоврядування, зобов'язання цього органу укласти або поновити договір оренди земельної ділянки за відсутності такого рішення є порушенням його виключного, передбаченого Конституцією України, права на здійснення права власності від імені Українського народу та управління землями, яке підлягає захисту.

Порушені права землекористувачів підлягають захисту способами передбаченими ст.152 Земельного кодексу України з обов'язковим дотриманням норм чинного законодавства. Згідно вказаної статті захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів.

Виходячи з викладеного, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_5.

З урахуванням вищезазначеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 12.02.2013р. у справі № 36/223пн в частині задоволення позовних вимог Маріупольської міської ради прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, та при неправильному застосуванні норм матеріального права, а тому в цій частині підлягає скасуванню.

Судові витрати за подання апеляційної скарги колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду покладає на позивача у справі пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, п.п.1, 4 ч.1 ст.104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м.Маріуполь - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 12.02.2013р. у справі № 36/223пн - скасувати в частині задоволення позовних вимог Маріупольської міської ради, м.Маріуполь до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м.Маріуполь про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки загальною площею 0,0285га із земель житлової та громадської забудови, підпорядкованих Маріупольській міській раді, по АДРЕСА_1, та приведення її до придатного для використання стан шляхом демонтажу фундаменту, будівельних матеріалів та засипки ями.

Прийняти в цій частині нове рішення.

У задоволенні позовних вимог Маріупольської міської ради, м.Маріуполь до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м.Маріуполь про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки загальною площею 0,0285га із земель житлової та громадської забудови, підпорядкованих Маріупольській міській раді, по АДРЕСА_1, та приведення її до придатного для використання стан шляхом демонтажу фундаменту, будівельних матеріалів та засипки ями - відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 12.02.2013р. у справі № 36/223пн - залишити без змін.

Стягнути з Маріупольської міської ради, м.Маріуполь (87500, Донецька область, м.Маріуполь, пр.Леніна, 70; ЄДРПОУ 33852448) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м.Маріуполь (87535, АДРЕСА_3; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 286,75грн.

Зобов'язати господарський суд Донецької області видати судові накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня прийняття постанови.

Головуючий В.В.Манжур

Судді: Н.В.Будко

І.В.Москальова

Надруковано 5 примірників:

1 - позивачу

1 - відповідачу (скаржнику)

1 - у справу

1 - ГСДО

1 - ДАГС