Рішення № 30454640, 01.04.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01.04.13 р. Справа № 905/1430/13-г

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., при секретарі Павленко М.С., розглянув справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Велта» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про стягнення 5117,52грн.,-

За участю представників сторін:

від позивача - не з'явились;

від відповідача - не з'явились;

від третьої особи - не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Велта» звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування в розмірі 5117,52 грн.

В правове обґрунтування вимог позивач посилається на статті 993,1172,1187,1191 Цивільного кодексу України, статтю 27 Закону України «Про страхування», статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Позивач у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без участі представника позивача за наявними матеріалами у справі. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Третя особа або її представник в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що ухвали суду від 28.02.2013р., від 14.03.2013р. направлені відповідачу за адресою, зазначеною в позові та спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, господарський суд вважає, що відповідач був повідомлений про розгляд справи належним чином, проте правом бути присутнім в судовому засіданні не скористався, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

11 серпня 2011 року між Приватним Акціонерним Товариством «Страхова компанія «Велта» (надалі - Позивач) та ОСОБА_2 укладено договір страхування наземного транспорту № 82 (а.с.12-15). Предметом договору виступав транспортний засіб «Subaru Forester 2.0», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1. Строк дії Договору до 11.08.2012 року.

24.11.2011 року у м.Харкові відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобілю «Subaru Forester 2.0» державний номерний знак НОМЕР_1 та автомобілем «Hyunday Elantra» державний номерний знак НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_1.

Постановою Московського районного суду м. Харкова по справі № 3-6546/12 від 11.01.2012 року встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася в наслідок порушення водієм ОСОБА_1 пунктів 10.1, 2.10 Правил дорожнього руху України. Його визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України та притягнено до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. (а.с.40).

Позивач визнав ДТП страховою подією, з настанням якої у страховика виник обов'язок виплатити страхове відшкодування. Для визначення розміру матеріального збитку заподіяного внаслідок ДТП власникові застрахованого автомобіля «Subaru Forester 2.0», суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 проведено оцінювання автомобіля та складено звіт №54/11/11 від 28.11.2011р. (а.с. 23-30). Згідно висновку звіту - вартість відновлювального ремонту матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Subaru Forester 2.0» державний номер НОМЕР_1 складає 5747,52 грн.

13.03.2012р. до позивача звернулась застрахована особа із заявою, в якій просила сплати страхове відшкодування згідно договору страхування.

На підставі звіту про оцінку та Страхового акту №10-ТР від 16.03.2012р. ПрАТ «Велта» на користь страхувальника здійснено виплату страхового відшкодування в сумі 5117,52 грн., за виключенням суми безумовної франшизи у розмірі 630 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером від 26.03.2012р.(а.с. 43).

Відповідно до витягу з єдиної централізованої бази даних МТСБУ цивільна відповідальність водія транспортного засобу «Hyunday Elantra» державний номерний знак НОМЕР_5 ОСОБА_1 застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних власників транспортних засобів №АА 6827432 від 24.09.2011р. зі строком дії до 23.09.2012р. (а.с.55-56). Згідно зазначеного полісу ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих становить 50000 грн. та встановлено нульову франшизу.

18.10.2012р. позивач звернувся з претензією до відповідача про виплату страхового відшкодування в порядку регресу на суму 5117,52 грн. (а.с.44-46). Проте, відповідач відповіді на заяву не надав, кошти не перерахував, що стало підставою для звернення ПрАТ Страхова компанія «Велта» до суду з вищевказаним позовом.

Спеціальними законами, які регулюють відносини у сфері страхування, зокрема обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямовані на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України, є Закони України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Так, статтею 27 Закону України «Про страхування» визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч.1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Стаття 993 Цивільного кодексу України передбачає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за спричинені збитки.

Згідно з п. 33.1 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до абз. г пп. 38.1.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умови визначених у пп. 33.1.2. п. 33.1. ст. 33 цього Закону.

У відповідності до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Абзацом 2 ч.1 статті 1192 ЦК України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За змістом статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Усупереч вказаним нормам, відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують позовні вимоги. Матеріали справи не містять доказів своєчасної повної оплати регресної вимоги.

Враховуючи викладене господарський суд вважає, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Велта» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

З урахуванням зазначеного, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Велта» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про стягнення 5117,52 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (83001, м. Донецьк, вул. Постишева, 60, 7 пов., код ЄДРПОУ 31650052) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Велта» (61002, м. Харків, вул. Сумська, 46, код ЄДРПОУ 23465084) суму страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 5117 (п'ять тисяч сто сімнадцять) грн. 52 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 1 квітня 2013 року.

Повний текст рішення складено та підписано 4 квітня 2013 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими частиною 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Зекунов Е.В.