Рішення № 30453368, 04.04.2013, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа №2/263/1300/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2013 року Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі: судді Ікорської Є.С. при секретарі Папакіній К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників житлового будинку «Орбита» про усунення перешкод у володінні власністю, зобов'язання укласти договір про встановлення земельного сервітуту, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася з позовом до відповідача про усунення перешкод у володінні власністю, який обґрунтовує тим, що їй належить нежитлове приміщення АДРЕСА_1 Рішенням Маріупольської міської ради від 16.03.2006 р. №2098 відповідачу виділена земельна ділянка для обслуговування житлового будинку, а 04.07.2006 р. виданий державний акт на право власності. Належне їй нежитлове приміщення має вхід з житлової частини будинку, що заборонено будівельними нормами, тому 22.01.2013 р. вона вислала на адресу відповідача сервітутний договір на користування земельною ділянкою для організації проходу, проїзду та окремого входу, але відповідач не підписав договір. Не маючи окремого входу в нежитлове приміщення вона позбавлена можливості на свій розсуд використовувати його для підприємницької діяльності, розмістивши у ньому офіс чи магазин. Оскільки організація окремого входу не порушить інтересів інших осіб, просила суд усунути перешкоди у володінні власністю, зобов'язавши відповідача заключити з нею платний строковий договір про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку площею 0,0011 га на право проходу, проїзду, входу в нежитлове приміщення АДРЕСА_1

У судовому засіданні позивачка позов підтримала в повному обсязі, наполягала на його задоволенні.

Представник відповідача Панченко Ю.А. у судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити позивачці у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що Об'єднання співвласників житлового будинку «Орбита» жодних пропозицій від позивачки на укладення договору земельного сервітуту не надходило, при цьому на теперішній час належне позивачці приміщення не є нежитловим, оскільки постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.01.2013 р. скасована постанова Жовтневого райсуду м.Маріуполя, якою було зобов'язано виконком Маріупольської міської ради прийняти рішення про переведення приміщення з житлового у нежитлове, крім того рішенням Маріупольської міської ради від 20.01.2010 р. скасовано рішення від 20.02.2008 р. про переведення квартири 112 в нежиле приміщення, зобов'язано Маріупольське БТІ внести відповідні зміни до технічної документації, тому підстав для облаштування окремого входу до житлового приміщення не через під'їзд будинку наразі немає. Позовні вимоги ОСОБА_1 були предметом обговорення на зібранні членів правління та мешканців будинку ОСЖБ «Орбита», де одностайно було вирішено відмовити ОСОБА_1 у наданні земельної ділянки для організації проходу, проїзду та окремого входу до квартири НОМЕР_1. Крім того, облаштування в житловому будинку приміщення для здійснення підприємницької діяльності порушуватиме права мешканців суміжних квартир, які проти цього категорично заперечують.

Вивчивши матеріали справи в їхній сукупності, допитавши сторони, суд дійшов висновку про те, що позов задоволенню не підлягає. При цьому суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

На підставі ст.391 ЦК України за позовом громадянина може бути ухвалене рішення в разі доведеності ним відповідно до вимог ч.3 ст.10 ЦПК України факту створення йому перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном при неможливості усунення цих перешкод в інший спосіб.

Відповідно до ст.16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення.

При цьому захист прав і охоронюваних законом інтересів позивача полягає у припиненні дій, що порушують його право, або відновлення становища, яке існувало до порушення права.

Судом встановлено, що земельна ділянка площею 0,7374 га, щодо якої позивачка вимагає встановлення сервітуту, належить відповідачу на підставі державного акту на право власності серії ЯГ №357489 від 04.07.2006 р. з цільовим призначенням для експлуатації дев'ятиповерхового житлового будинку, що підтверджується матеріалами справи (а.с.46-48). При прийнятті Маріупольською міською радою рішення №2098 від 16.03.2006 р. про надання вищезазначеної земельної ділянки відповідачу, було встановлено земельні сервітути на частки земельної ділянки по АДРЕСА_1 з метою безперешкодної експлуатації та обслуговування газопроводу ВАТ «Маріупольгаз», мережі енергопостачання ВАТ «Донецькобленерго», мережі електрозв'язку ВАТ «Укртелеком», мережі теплопостачання МКП «Маріупольтепломережа», водопровідно-каналізаційної мережі КП «МВУ ВКГ».

З матеріалів справи вбачається, що 22.01.2013 р. на адресу ОСЖБ «Орбита» було надіслано рекомендований лист, до якого доданий договір про встановлення земельного сервітуту (а.с.6). Згідно з умовами запропонованого позивачкою договору про встановлення земельного сервітуту від 20.01.2013 р. на земельну ділянку площею 0,0011 га для організації проходу, проїзду, входу в нежитлове приміщення АДРЕСА_1 цей договір укладається строком на 25 років, за користування земельною оплачується щомісяця сума, пропорційна податку на землю, який оплачує ОСЖБ «Орбита», при цьому відповідач повинен не перешкоджати організації проходу, проїзду, входу позивачки до нежитлового приміщення (а.с.7).

Згідно з витягом із протоколу №1 зборів правління і членів ОСЖБ «Орбита» від 21.03.2013 р. та згідно з витягом із протоколу №2 зборів членів ОСЖБ «Орбита» від 26.03.2013 р. з питання укладення з ОСОБА_1 платного, строкового земельного сервітутного договору на право проходу, проїзду, входу до квартири АДРЕСА_1 було відмовлено в укладенні цього договору, про що також свідчать підписи членів ОСЖБ (а.с.86,87, 94-100).

При цьому із наданих відповідачем заяв власників суміжних з приміщення НОМЕР_1 квартир НОМЕР_2,НОМЕР_3 - ОСОБА_2, ОСОБА_4 вбачається, що вони категорично заперечують проти облаштування в приміщенні НОМЕР_1 окремого входу і укладення договору про встановлення земельного сервітуту, оскільки цим порушуватиметься їх спокій та їх законні права.

Згідно з п. 2 ч.1 ст. 395 ЦК України одним із видів речових прав на чуже майно є право користування (сервітут).

За приписами статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Таким чином, сервітут - це право обмеженого користування чужим майном.

Підставою встановлення сервітуту є відсутність у будь - якої особи, у тому числі і у власника майна, можливості задовольнити свої потреби іншим способом, як встановлення права користування чужим майном - сервітуту.

Спеціальні норми стосовно земельної ділянки як об'єкта сервітуту викладені у Земельному кодексі України.

Відповідно до ст.98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника земельної ділянки на обмежене користування чужою земельною ділянкою. Встановлення земельного сервітут не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Згідно зі ст. 99 ЗК України власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: право проходу та проїзду на велосипеді; право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій; право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; право прогону худоби по наявному шляху; право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; інші земельні сервітути.

Стаття 100 ЗК України визначає, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Таким чином, з вимог закону слідує, що земельний сервітут встановлюється за домовленістю сторін, а якщо домовленість відсутня - за рішенням суду. Встановлення земельного сервітуту можливе, якщо не можливо задовольнити потреби особи в інший спосіб, окрім як шляхом встановлення сервітуту.

Відповідно до пункту 22-2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб.

Позивачка в даному випадку повинна довести суду той факт, що користування належною їй нерухомістю неможливо без обтяження сервітутом чужого нерухомого майна, зокрема, земельної ділянки відповідача. При цьому, необхідною умовою є те, що задоволення вимог щодо встановлення сервітуту є неможливість використання об'єкта нерухомості будь-яким іншим способом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 та ст. 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд приходить до висновку, що позивачкою не надано належних та допустимих доказів про необхідність встановлення земельного сервітуту на земельній ділянці відповідача, неможливість використовувати належний їй об'єкт нерухомості в інший спосіб, виходячи з наступного.

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 14.09.2009 року ОСОБА_1 на підставі договору дарування, посвідченого Четвертою Маріупольською державною нотаріальною конторою 14.07.2009 р., належить нежитлове приміщення АДРЕСА_1 (а.с.5). Попереднім власником об'єкту нерухомості НОМЕР_1 у вигляді квартири був ОСОБА_5, за адміністративним позовом якого 13.06.2008 р. постановою Жовтневого райсуду м.Маріуполя №2а-117/08 було зобов'язано виконавчий комітет Маріупольської міської ради прийняти рішення щодо переведення квартири АДРЕСА_1 в нежитлове приміщення (а.с.18).

На виконання постанови Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 13.06.2008 Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради прийнято рішення від 20.08.2008 №291/1 «Про переведення квартири АДРЕСА_1 в нежиле приміщення» (а.с.36).

Згідно з п.п.1-2 рішення виконкому міської ради від 20.08.2008 №291/1 квартира АДРЕСА_1, яка належала на праві власності ОСОБА_5, виведена з житлового фонду; міському комунальному підприємству «Маріупольське бюро технічної інвентаризації» доручено внести відповідні зміни в технічну документацію на квартиру АДРЕСА_1 і видати свідоцтво про право власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.01.2013 р. у справі №2а-117/08 було скасовано постанову Жовтневого райсуду м.Маріуполя від 13.06.2008 р., у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 щодо зобов'язання Маріупольську міську ради прийняти рішення щодо переведення квартири АДРЕСА_1 в нежитлове приміщення - скасовано і у задоволенні позову було відмовлено (а.с.43-44).

Розглянувши звернення Об'єднання співвласників житлового будинку «Орбіта», 20.01.2010 Виконавчий комітет Маріупольської міської ради прийняв рішення за №20 «Про скасування рішення виконкому Маріупольської міської ради від 20.02.2008 №291/1 «Про переведення квартири АДРЕСА_1 в нежиле приміщення» (а.с.38).

Рішенням виконкому Маріупольської міської ради від 20.01.2010 №20 скасоване рішення виконкому міської ради від 20.02.2008 №291/1, міському комунальному підприємству «Маріупольське бюро технічної інвентаризації» доручено внести відповідні зміни в технічну документацію на нежиле приміщення АДРЕСА_1.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06.09.2011 р. у справі за адміністративним позовом Об'єднання співвласників житлового будинку «Орбіта» до Міського комунального підприємства «Маріупольське бюро технічної інвентаризації» про зобов'язання вчинити певні дії було ухвалено зобов'язати Міське комунальне підприємство «Маріупольське бюро технічної інвентаризації» внести зміни в реєстраційну справу №27671362 квартира АДРЕСА_1 у відповідності до рішення Маріупольської міської ради від 20.01.2010 р. №20 (а.с.54-59). Зазначена постанова залишена без змін відповідно до ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.01.2012 р. і набрала законної сили, а отже підлягає обов'язковому виконанню (а.с.41).

Таким чином, фактично статус об'єкту нерухомості АДРЕСА_1 змінився з нежитлового на житлове. Оскільки підставою встановлення сервітуту є відсутність можливості задовольнити потреби іншим способом, як встановлення права користування чужим майном - сервітуту, а на даний час статус нежитлового приміщення змінено на квартиру, що не позбавляє позивачку можливості користуватися загальним входом через під'їзд житлового будинку і не потребує усунення перешкод в користуванні власністю.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.10, 11, 59, 60, 61, 212-215 ЦПК України, ст. 391 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників житлового будинку «Орбита» про усунення перешкод у володінні власністю, зобов'язання укласти договір про встановлення земельного сервітуту - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: Є.С. Ікорська