Постанова № 30453051, 29.03.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2013 року Справа № 54925/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді Довга О.І.,

судді Ліщинський А.М.

судді Запотічний І.І.

секретар судового засідання Васильків А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Хустської об'єднаної Державної податкової інспекції на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.12.2011 р. у справі за позовом ТзОВ «Автомобіліст» до Хустської об'єднаної Державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомобіліст» звернулось до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Хустської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.08.2011 року № 000532342 про зменшення суми від'ємного значення податку на додану вартість у декларації за лютий 2011 року та застосування 1 грн. штрафних санкцій по податку на додану вартість ; № 0000482342 про визначення платнику податків 112929,00 грн. грошового забезпечення по податку на прибуток підприємств, в тому числі 112928,00 грн. основного платежу та 1,00 грн. штрафних санкцій , мотивуючи позовні вимоги тим, що висновки викладені в акті перевірки не відповідають дійсності, оскільки поставка паливно-мастильних матеріалів здійснюється ТзОВ «Транс Нафта 2009» за відповідним договором та додатковою угодою.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.12.2011 року позовні вимоги позивача задоволено повністю.

Не погодившись із постановою Закарпатського окружного адміністративного суду Хустська об'єднана державна податкова інспекція подала апеляційну скаргу, відповідно до якої просить скасувати постанову суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ТзОВ «Автомобіліст» та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позову повністю.

Представник Хустської ОДПІ підтримує апеляційну скаргу з підстав, викладених в ній.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Хустською ОДПІ Закарпатської області проведено документальну планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобіліст» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2011 року відповідно до затвердженого плану перевірки. В результаті перевірки виявлено порушення п. 5.1 ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, пп. 6.3.3 п. 6.3 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» про що складено акт № 462/23/13603094 від 11.08.2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки Хустською об'єднаною державною податковою інспекцією Закарпатської області винесено податкові повідомлення-рішення від 19 серпня 2011 року № № 0000482342,0000532342.

Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджено матеріалами справи між позивачем та ТзОВ «Транс Нафта 2009» укладено договір № Т19-2010 від 05 серпня 2008 року.

Згідно додаткової угоди № 4 від 02 лютого 2011року ТзОВ «Транс Нафта 2009» (постачальник) зобов'язується поставити, а ТзОВ «Автомобіліст» (покупець) зобов'язаний прийняти та оплатити партію товару: бензин автомобільний АИ-92/50 в кількості 60 м тонн.

Відповідно до п.п. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених, пунктами 5.3.-5.7. цієї статті.

Згідно із п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовими витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із п.п. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Тобто, у податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. І тільки за повної відсутності таких документів, або у разі, коли такі документи є недостовірними, тобто не відображають реальних подій (господарської операції), валові витрати можуть вважатися не підтвердженими.

Документи, які підтверджують оплату позивачем отриманих від ТзОВ «Транс Нафта 2009» паливно-мастильних матеріалів в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Колегія суддів зазначає, що товарно-транспортна накладна є первинним документом, наявність якого є обов'язкова для підтвердження факту поставки товару, а тому вважає, що отримання товарно-матеріальних цінностей ( в даному випадку бензин автомобільний) при використанні перевезень повинно підтверджуватись відповідними накладними на відпуск товарно-матеріальних цінностей, та товарно-транспортними накладними. У випадку відсутності таких документів достатні законодавчі підстави для включення відповідних сум до податкового кредиту з ПДВ відсутні.

За вказаних обставин для перевірки реальності виконання спірних поставок суду необхідно було з'ясувати, яким чином здійснювалося перевезення вантажу в процесі виконання договору поставки та додаткової угоди, його зберігання, подальше використання у господарській діяльності платника.

Позивачем не підтверджено факту поставки бензину в кількості 60 м тонн ТзОВ «Транс Нафта 2009» з м. Києва на адресу ТзОВ «Автомобіліст» м. Хуст, так як в матеріалах справи відсутні транспортні накладні, які підтверджують реальність поставки.

Згідно п. 198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

З наведених законодавчих положень випливає, що окрім формальних вимог щодо наявності у платника належним чином оформлених податкових накладних, визначальною умовою реалізації права платника на податковий кредит (який в подальшому бере участь в розрахунку суми бюджетного відшкодування), є реальність її здійснення в рамках провадження господарської діяльності платника.

Суд апеляційної інстанції, оцінивши вказані обставини у сукупності та дослідивши наявні у справі документи, подані платником на підтвердження понесених витрат по взаємовідносинам за названим контрагентом, дійшов висновку, що первинні документи не підтверджують реальність господарських операцій Товариства з ТзОВ «Транс Нафта 2009», за вказаних обставин самі по собі податкові накладні не є достатнім свідченням дійсного виконання поставок товару позивачеві.

Посилання Хустської ОДПІ на недійсність укладеного між позивачем та ТзОВ «Транс Нафта 2009» договору судом апеляційної інстанції не береться до уваги, та як статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Апеляційний суд зазначає, що з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України, доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

Не заслуговують на увагу і доводи податкового органу про відсутність у контрагента позивача умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, та обґрунтовано не було прийнято судом першої інстанції до уваги відповідно до положень статті 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», згідно приписів якої підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є тільки первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволені позову з вищевикладених підстав.

Керуючись ст. ст. 195, п.3 ч.1 ст. 198, ст. ст. 202, 207, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Хустської об'єднаної Державної податкової інспекції Закарпатської області задовольнити.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 22.12.2011 р. у справі № 2а-0770/2845/11 скасувати, та прийняти нову постанову.

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Довга О.І.

Судді Ліщинський А.М.

Запотічний І.І.