Рішення № 30451597, 29.03.2013, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Єдиний унікальний номер №243/1643/13-ц

Номер провадження №2/243/935/2013

Р І Ш Е Н Н Я

Ім'ям України

(заочне)

« 26» березня 2013 р. м. Слов'янськ

Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого - судді Чемодурової Н.О.

при секретарі - Бондаренко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Слов'янська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Содовий завод», про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

28 лютого 2013 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ВАТ «Содовий завод», про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати та моральної шкоди, обґрунтувавши свої вимоги тим, що з 13.03.2002 року по 18.07.2002 року він перебував в трудових відносинах з відповідачем. 18.07.2002 року його було звільнено з підприємства наказом №117 від 18.07.2002р. У порушення вимог ст.116 КЗпП України при звільненні з ним не було проведено остаточного розрахунку. Згідно довідки заборгованість по заробітній платі складає 786 грн. 12 коп., яку він просить стягнути на свою користь. Крім того, просить стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку в сумі 33831 грн. 53 коп., компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати в сумі 1111 грн. 57 коп., та моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн.

В судове засідання позивач, ОСОБА_1, не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав суду заяву з проханням розглянути справу без його участі, зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та наполягає на їх задоволенні.

Відповідач, ВАТ «Содовий завод», в судове засідання не з'явився, про час, дату і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено і сторони проти цього не заперечують, що позивач з 13 березня 2002 року року працював у ВАТ «Содовий завод», про що було складено наказ № 54 від 13 березня 2002 року, відомості про який внесені до трудової книжки позивача (а.с.9-10).

Згідно трудової книжки ОСОБА_1 працював у ВАТ «Содовий завод» до 18 липня 2002 року і був звільнений з займаної посади згідно ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням, наказ № 117 від 18 липня 2002 року (а.с.9-10).

Вирішуючи заявлені вимоги про наявну заборгованість по заробітній платі суд дійшов до таких висновків.

Згідно ч. 7 ст. 43 Конституції України, ч. 1 ст. 115 КЗпП України, відповідач мав виплачувати працівникам заробітну плату регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженому у встановленому порядку, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У силу ст.116 ч.1 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Оскільки відповідач порушив право позивача на своєчасне та в повному обсязі отримання заробітної плати, таке право підлягає судовому захисту.

Суд погоджується з розрахунком заборгованості по заробітній платі, наданим позивачем, оскільки він не оспорюється відповідачем і підтверджується довідкою №32-8687, виданою ВАТ «Содовий завод» 19 лютого 2013 року на ім'я ОСОБА_1 (а.с.8). Будь-які розрахункові відомості про виплату належної позивачу заробітної плати відповідачем не представлено, а тому, дотримуючись принципу диспозитивності у цивільному процесі, в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі в сумі 786 грн. 12 коп.

Вирішуючи питання стосовно виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, суд виходить з наступного.

Як роз'яснено у п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24 грудня 1999 року, не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Крім того, згідно Рішення Конституційного Суду України від 22.02.2012 року в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 116,117,237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого починається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Виходячи з встановлених по справі обставин та наведених законодавчих норм права та роз'яснень Пленуму Верховного суду України суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку підлягають частковому задоволенню. Виходячи з періоду затримки (з 2004 року по 2013 рік), економічного та фінансового становища підприємства (визнання його банкрутом і в той же час тривалість проведення ліквідаційної процедури, а саме з 2003 року) , а також штучне накопичення суми середнього заробітку з боку позивача (його не звернення за захистом свого порушеного права протягом тривалого часу), а також враховуючи розмір заборгованості 786 грн. 12 коп. та істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком, який просив стягнути позивач (п.20 постанови Пленуму), суд вважає за можливе відповідно до ст. 117 КЗпП України стягнути з відповідача 2000 грн. 00 коп.

Щодо стягнення компенсації втрати частини заробітної плати в зв'язку з порушенням строків її виплати, суд встановив таке.

Згідно зі ст. 34 Закону України «Про оплату праці», компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», який набрав чинності з 01 січня 2003 року, т.т. під дію якого підпадають спірні правовідносини, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Ст. 7 вказаного Закону передбачено, що відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Позивачем не надано доказів на підтвердження виплати йому заборгованості, та даних про відмову власника або уповноваженого ним органу у виплаті компенсації, що є суттєвими обставинами для правильного вирішення справи.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання стосовно стягнення моральної шкоди, суд приходить до наступного висновку.

У трудовому законодавстві право працівника на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням його трудових прав, визначено у статті 237-1 КЗпП України, відповідно до якої відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя; порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Спір про відшкодування звільненому працівнику моральної шкоди, завданої затримкою розрахунку при звільненні, є трудовим спором.

У Цивільному кодексі України гарантується право особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу і встановлюється відшкодування моральної (немайнової) шкоди як один із способів захисту цивільних прав та інтересів (частина перша, пункт 9 частини другої статті 16).

Виходячи з наведеного суд дійшов висновку, що для звернення працівника до суду з заявою про відшкодування моральної шкоди, завданої йому несвоєчасною виплатою з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум, встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли такий працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, характер та ступень моральних страждань позивача. Дійсно невиплатою відповідачем належних позивачу коштів, йому спричинена моральна шкода, яка полягає в порушенні його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, ситуація, яка склалася, дійсно вимагала від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Разом з тим, суд вважає, що вимоги позивача про відшкодування на його користь моральної шкоди, хоча і ґрунтуються на діючому законодавстві України, але вони не можуть бути задоволені в повному обсязі, оскільки суд не може погодитись із запропонованим позивачем розміром відшкодування моральної шкоди. Але приймаючи до уваги ті обставини, що позивач мав незручності з приводу порушення відносно нього законодавства, що обумовлюється тим, що позивач, хвилювався, зазнав моральних страждань. Враховуючи вимоги розумності та справедливості, суд вважає, що буде доцільним та справедливим стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 1000,00 грн.

Згідно ч.3 ст.6 ЗУ «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Пунктом 1 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

Виходячи з цього, на підставі ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судові витрати, а саме судовий збір в сумі 344 грн. 10 коп.

На підставі викладеного й керуючись ст.ст. 47, 116 КЗпП України, керуючись ст.ст.1, 3,10,11, 60, 61, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Содовий завод», про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Содовий завод» (84100, Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. Чубаря, 91, р/р 26004307660166 у філії відділення ПІБ м. Слов'янська, МФО 334561, код ЄДРПОУ 00204895) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, заборгованість по заробітній платі в сумі 786,12 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 2000,00 грн., моральну шкоду в розмірі 1000,00 грн., а всього 3786 (три тисячі сімсот вісімдесят шість) грн. 12 коп.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Содовий завод» (84100, Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. Чубаря, 91, р/р 26004307660166 у філії відділення ПІБ м. Слов'янська, МФО 334561, код ЄДРПОУ 00204895) на користь держави на р/р 31210206700075, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Донецькій області, отримувач - Слов'янське УК /Слов'янськ/ 22030001, код ЄДРПОУ (банку) - 37803368, МФО - 834016, код класифікації доходів бюджету - 22030001 судовий збір у сумі 344 (триста сорок чотири) грн. 10 коп.

У задоволенні інших заявлених позовних вимог відмовити за відсутністю підстав.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти дні з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 29 березня 2013 року.

Суддя Слов'янського міськрайонного суду Н.О. Чемодурова