Постанова № 30450249, 02.04.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

02.04.2013 р. справа №8/5014/2937/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І.суддівБойченка К.І.,Cтойка О.В. при секретарі Гриньовій О.В.від позивача:Шрамко О.В. - за дов. № 410-44 від 01.01.13р.від відповідача:Бражиненко-Божкова О.О. - за дов. № 863/139 від 02.01.13р.Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДержавного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця",м. Львів на рішення господарського суду Луганської областівід17.01.2013 рокуу справі№ 8/5014/2937/2012 (суддя Середа А.П.)за позовомДержавного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", м. Львівдо відповідача Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Луганськтепловоз", м. Луганськпростягнення 2806529 грн. 56 коп.ВСТАНОВИВ:

У 2012 році Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця", м. Львів звернулося до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Луганськтепловоз", м. Луганськ про стягнення 2806529 грн. 56 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 17.01.13 р. позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Луганськтепловоз", м. Луганськ на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", м. Львів пеню у сумі 500000 грн. 00 коп. У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Позивач, Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця", м. Львів, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Луганської області від 17.01.13 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив суд залишити рішення господарського суду без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої вимоги та заперечення щодо апеляційної скарги.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи № 8/5014/2937/2012 та наданих представниками сторін пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.11.10 року між позивачем - Державним територіально-галузевим об'єднанням "Львівська залізниця" (покупець) та Відкритим акціонерним товариством "Холдингова компанія "Луганськтепловоз"", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Луганськтепловоз" (постачальник) у простій письмовій формі було укладено договір № Л/НРП-10808/НЮ на закупівлю дизель-поїзда серії ДЕЛ02, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупця дизель-поїзд серії ДЕЛ02 (надалі - товар) відповідно до специфікації (додаток № 1), а покупець - прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору; рік виготовлення товару: 2011.

Сторони до договору уклали Специфікацію, відповідно до умов якої постачальник зобов'язався поставити покупцю дизель-поїзд ДЕЛ-02 №005 (ТУ У35.2-05763797- 028:2008) у складі: моторного вагону у кількості 2 шт. та причіпного вагону у кількості 1 шт. загальною вартістю 41853336 грн. 00 коп.

Згідно п. 4.1 договору, сторони за договором домовилися, що товар повинен бути поставлений постачальником - покупцеві протягом 360 календарних днів з дня авансового платежу.

Пунктом 4.3 договору передбачено, що підтвердженням факту одержання товару покупцем є акт передачі-приймання товар (додаток № 4 до договору), підписаний повноважними представниками сторін. Днем отримання товару вважається день підписання зазначеного акту.

У відповідності до п. 5.1 договору, ціна товару становить 41853336,00 грн.

Пунктами 5.2 та 6.1 договору сторони передбачили, що розрахунки за поставлений товар здійснюються безготівково шляхом внесення передоплати у розмірі 70% від загальної суми договору, що складає 29297335 грн. 20 коп., решта суми вартості у розмірі 12556000 грн. 80 коп. підлягає перерахуванню покупцем на рахунок постачальника впродовж 10 банківських днів після отримання товару.

Згідно п. 6.2 договору, перерахування коштів покупцем здійснюється згідно графіку фінансування виготовлення та поставки дизель-поїзда ДЕЛ02 (додаток № 5) на підставі рахунків та акту передачі-приймання товару (додаток № 4).

Відповідно до п. 8.1 договору, за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором винна сторона несе відповідальність згідно з чинним законодавством України та цим договором.

Пунктом 8.3 договору передбачено, що постачальник за несвоєчасну поставку дизель-поїзда сплачує на користь покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на період, за який сплачується пеня, від вартості непоставленого товару.

Згідно додатку № 5, підписаного сторонами 11.11.10 року, покупець був зобов'язаний у грудні 2010 року сплатити 18540000,00 грн., а у період з січня по грудень 2011 року - ще 12556000,80 грн.

Позивач, на виконання умов договору, сплатив відповідачу суму у розмірі 566000 грн. 00 коп., що підтверджено платіжним дорученням № 1026.12 від 16.12.10 р. та за платіжним дорученням № 1025.12 від 16.12.10 року сплатив суму у розмірі 18540000 грн. 00 коп., що загалом становить 19106000 грн. 00 коп.

Сторони 13.10.11 року уклали додаткову угоду № 1 до договору, якою внесли зміни до преамбули останнього та вказали, що постачальник віднині іменується "Публічне акціонерне товариство "Луганськтепловоз" (далі - ПАТ "Луганськтепловоз").

13.10.11 року сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору, якою внесли зміни до графіку фінансування виготовлення дизель-поїзда: замість додатку № 5 затвердили додаток № 6; термін дії договору продовжили до 31.05.12 року.

Додатком № 6 сторони зазначили, що покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника: авансовий платіж у грудні 2010 року - в сумі 18540000 грн. 00 коп.; у жовтні 2011 року - 10757335 грн. 20 коп.; у квітні 2012 року - здійснити кінцевий платіж у сумі 12556000,80 грн.

Позивач, на виконання досягнутої домовленості, сплатив відповідачу суму у розмірі 10757335 грн. 20 коп., що підтверджено платіжним дорученням від 14.10.11 року.

Таким чином, позивач свої зобов'язання за договором станом на жовтень 2011 року виконав належним чином, сплативши на користь відповідача грошові кошти у загальному розмірі 29297335 грн. 20 коп.

Сторони 26.04.12 року, через настання форс-мажорних обставин, уклали додаткову угоду № 3 до договору, якою внесли зміни до: п.1.2 договору - та встановили, що роком виготовлення товару є 2012 рік; п.4.1 договору - і встановили, що товар повинен бути поставлений постачальником покупцеві до 20.05.12 року; визнали недійсним додаток № 6 до договору та замість нього підписали додаток №7, за умовами якого залишили незмінними періоди внесення авансових платежів, а кінцевий платіж у сумі 12556000 грн. 80 коп. позивач повинен здійснити у травні 2012 року - впродовж 10 банківських днів від дня підписання двостороннього акту передачі-приймання товару.

Відповідач порушив термін виготовлення дизель-поїзда, визначеного договором та додатковими угодами до нього, у зв»язку з чим позивач звернувся до нього з претензіями від 24.05.12 р. № НЗ-10/1530, від 05.06.12 р. № НЗ-10/1661, від 06.06.12 р. № НЗ-10/1675, від 23.07.12 р. № НЗ-10/2298 та лист від 13.06.12 р. № НЗ-10/1771. Втім відповідач претензії позивача залишив без виконання.

Враховуючи наведене, позивач звернувся із позовом до господарського суду Луганської області про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Луганськтепловоз", м. Луганськ пені у розмірі 2806529 грн. 56 коп.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Згідно приписів ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 2. ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 8.3 договору, постачальник за несвоєчасну поставку дизель-поїзда сплачує на користь покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на період, за який сплачується пеня, від вартості непоставленого товару.

Судова колегія вважає, що господарський суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача через прострочення відповідачем терміну поставки товару.

В той же час, відповідач надав до господарського суду клопотання про зменшення суми штрафних санкцій, викладене у відзиві на позовну заяву.

Згідно п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно приписів статті 233 Господарського кодексу України, якщо штрафні санкції, що підлягають сплаті дуже великі у порівнянні зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Так, з приписів названих статей вбачається, що при зменшенні розміру санкцій повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, а й інші інтереси, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Оскільки пеня є різновидом неустойки, яка має подвійну правову природу: одночасно є засобом забезпечення договірних зобов'язань для стимулювання їх виконання і мірою відповідальності за неналежне виконання зобов'язання (санкцією), як правового наслідку його порушення (ст. 611 Цивільного кодексу України), неустойка має компенсаційний характер та її розмір, як і розмір штрафу повинні бути відповідними розміру понесених позивачем збитків.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що оскільки заявлена до стягнення сума пені надмірно велика, не відповідає наслідкам здійсненого відповідачем правопорушення та відповідачем його договірне зобов»язання з поставки товару виконано в повному обсязі, підприємство відповідача знаходиться в тяжкому фінансовому становищі, а позивачем не доведено, що з вини відповідача він поніс будь-які збитки в зв»язку з прострочкою виконання боржником його господарського зобов»язання, то судом першої інстанції правомірно зменшено розмір пені та правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача пеню лише у розмірі 500000 грн. 00 коп.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Луганської області від 17.01.2013 р. у справі № 8/5014/2937/2012 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", м. Львів на рішення господарського суду Луганської області від 17.01.2013 р. у справі № 8/5014/2937/2012 залишити без задоволення, рішення господарського суду Луганської області від 17.01.2013 р. у справі № 8/5014/2937/2012 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді К.І. Бойченко

О.В. Стойка

Надр. 5 прим:

1 - у справу;

2 - позивачу;

3 - відповідачу;

4 - ДАГС;

5- ГС Луг. обл.

Ложка Н.Л.