Рішення № 30450110, 02.04.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 квітня 2013 року Справа № 913/416/13-г

Провадження №28/913/416/13-г

Суддя Семендяєва І.В., при секретарі судового засідання Мартинцевій Н.М., розглянувши матеріали за позовом

Приватної фірми «Стимул-В», м. Запоріжжя Запорізької області

до Публічного акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів», м. Стаханов Луганської області

про стягнення 12 457 грн. 17 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: представник не прибув;

від відповідача: представник не прибув

суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 306 від 13.10.2011 у сумі 11 725 грн. 22 коп., 3% річних у сумі 209 грн. 13 коп., пені у сумі 522 грн. 82 коп.

Підставою свого позову позивач зазначає неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 306 від 13.10.2011 щодо оплати отриманого ним товару.

Представники сторін до судового засідання не прибули, про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення позивачу та відповідачу.

Позивач у клопотанні від 27.02.2013 просить розглянути справу без участі свого представника.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Відповідно до ст. 75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи викладене, суд згідно ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними у неї матеріалами за відсутності представників сторін, явка яких не визнавалась судом обов’язковою.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області

в с т а н о в и в :

Сторонами у справі укладено договір поставки № 306 від 13.10.2011, за умовами якого постачальник (позивач) зобов’язується передати у власність покупцю (відповідач) товар, повне найменування якого, марка, вид, сорт вказується в специфікаціях (додатках) до договору (далі – товар), які є його невід'ємними частинами, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар та оплатити його в порядку та на умовах, передбаченим даним договором.

Відповідно до п. 4.1 договору загальна вартість товару за даним договором складає суму партій товару по всім специфікаціям (додаткам) до даного договору.

Згідно п. 4.6 договору оплата проводиться в національній валюті України по цінам даного договору шляхом перерахування грошових коштів покупця на розрахунковий рахунок постачальника. Форма розрахунків вказується сторонами в специфікаціях (додатках) до даного договору.

У п. 4.7 договору сторони передбачили, що у разі, якщо сторони, в порядку вказаному у п. 4.6 договору, встановили строк оплати – після моменту поставки, покупець проводить оплату за товар після надання постачальником документів, вказаних у п. 3.4, 3.7 договору (рахунок-фактура, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, сертифікат якості виробника товару, сертифікат відповідності по системі сертифікації, податкова накладна). При простроченні надання документів, вказаних у п. 3.4 договору, строк оплати збільшується на строк прострочення надання документів.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та скріплення їх печатками. Строк дії договору закінчується 31.12.2012, але не раніше повного виконання зобов’язань обома сторонами.

У специфікації № 1/2012 сторони визначили вид товару, його вартість, яка складає 27 382 грн. 81 коп., та строк оплати – по факту поставки протягом 5 днів на рахунок в Приватбанку.

Специфікацією № 2/2012 сторони погодили вартість товару, яка складає 1395 грн., та строк його оплати - – по факту поставки протягом 5 днів на рахунок в Приватбанку.

Специфікацією № 3/2012 сторони погодили вартість товару, яка складає 27440 грн., та строк його оплати - – по факту поставки протягом 5 днів на рахунок в Приватбанку.

У специфікації № 4/2012 сторони визначили вартість товару, яка складає 594 грн., та строк оплати – по факту поставки протягом 5 днів на рахунок в Приватбанку.

На виконання умов договору та укладених до нього специфікацій позивач поставив відповідачу товар за видатковими накладними № СТ-0003285 від 21.06.2012 на суму 594 грн., № СТ-0003284 від 21.06.2012 на суму 688 грн. 06 коп., № СТ-0003282 від 21.06.2012 на суму 6303 грн. 66 коп., № СТ-0003283 від 21.06.2012 на суму 4139 грн. 50 коп., усього на суму 11 725 грн. 22 коп., який останнім отриманий на підставі довіреностей № 718 від 19.06.2012, № 719 від 19.06.2012..

На оплату поставленого товару позивач виставив відповідачу рахунки-фактури № СТ-0005500 від 21.06.2012 на суму 594 грн., № СТ-0005922 від 21.06.2012 на суму 688 грн. 06 коп., № СТ-0005494 від 21.06.2012 на суму 6303 грн. 66 коп., № СТ-0005493 від 21.06.2012 на суму 4139 грн. 50 коп.

Відповідач отриманий товар не оплатив, що стало підставою для звернення з даним позовом.

Правовідносини сторін виникли внаслідок укладення ними договору поставки № 306 від 13.10.2011.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов’язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання, тобто – неналежне виконання.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений до говором або законом.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідач погодився з визначеним у специфікаціях (№№ 1/2012-4/2012) строком оплати, підписавши ці специфікації. Доказів того, що позивачем несвоєчасно були подані передбачені п.п. 3.4, 3.7 документи, що збільшує строк оплати товару, відповідачем не було подано.

Як встановлено судом, заявлена до стягнення заборгованість за поставлений товар у сумі 11 725 грн. 22 коп. виникла внаслідок невиконання відповідачем свого зобов’язання по оплаті товару, який ним отриманий за вищезазначеними видатковими накладними від 21.06.2012, строк оплати якого відповідно до умов специфікацій настав 28.06.2012.

Матеріалами справи доведено прострочення виконання відповідачем зобов’язання по оплаті товару та наявність заборгованості у сумі 11 725 грн. 22 коп. Факт отримання товару, так само як і наявність заборгованості відповідачем не оспорені.

Відповідач також не надав доказів відсутності або сплати суми боргу у визначеному позивачем розмірі 11 725 грн. 22 коп.

Тому вимоги позивача про стягнення заборгованості за поставлений товар у сумі підлягають до задоволення у сумі 11 725 грн. 22 коп.

Позивачем також заявлені вимоги по стягненню пені у сумі 522 грн. 82 коп., 3% річних у сумі 209 грн. 13 коп.

Відповідно до п. 9.2 договору відповідальність за невиконання або неналежне виконання сторонами зобов’язань, не встановлена даним договором, регламентується чинним законодавством України.

Згідно ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до приписів Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3).

Позивач обчислив за період з 29.06.2012 по 01.02.2013 пеню у розмірі облікової ставки НБУ у сумі 522 грн. 82 коп.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем пеня обчислена за ставкою у розмірі однієї облікової ставки НБУ, в той же час позивач припустився порушення вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, оскільки період, за який він нарахував пеню, складає понад шість місяців.

Таким чином, обґрунтованим розрахунком пені є нарахування її за період з 29.06.2012 по 29.12.2012 у сумі 442 грн. 10 коп., яка підлягає задоволенню в цьому розмірі; у задоволенні вимог позивача про стягнення пені у сумі 80 грн. 72 коп. слід відмовити у зв’язку з їх необґрунтованістю.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно наданого позивачем розрахунку 3% річних ним обчислені за період з 29.06.2012 по 01.02.2013 у сумі 209 грн. 13 коп.

Даний розрахунок є вірним та обґрунтованим, тому ці вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а за правилами ст. 34 цього кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд вважає, що позивачем, з урахуванням вимог закону щодо належності і допустимості доказів, доведено наявність боргу відповідача у заявленому розмірі та обґрунтованість і правомірність нарахування 3% річних, натомість відповідачем це не спростовано та не підтверджено належними доказами іншого, тому позов підлягає задоволенню в частині стягнення суми боргу 11 725 грн. 22 коп., 3% річних у сумі 209 грн. 13 коп., пені у сумі 442 грн. 10 коп., у задоволенні вимог позивача про стягнення пені у сумі 80 грн. 72 коп. слід відмовити.

Судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов Приватної фірми «Стимул-В» до Публічного акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів» про стягнення 12 457 грн. 17 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів», м. Стаханов, ідентифікаційний код 00186513, на користь Приватної фірми «Стимул-В», м. Запоріжжя, вул. Аваліані, 5а/9, ідентифікаційний код 22123648, заборгованість у сумі 11 725 грн. 22 коп., 3% річних у сумі 209 грн. 13 коп., пеню у сумі 442 грн. 10 коп., судовий збір у сумі 1709 грн. 35 коп., видати наказ позивачу.

3. У задоволенні позову Приватної фірми «Стимул-В» до Публічного акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів» про стягнення пені у сумі 80 грн. 72 коп. відмовити.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 05.04.2013.

Суддя І.В. Семендяєва