Рішення № 30450046, 01.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-34/10882-2012 01.04.13

За позовомФізичної особи - підприємця Маловічко Ольги АркадіївнидоПублічного акціонерного товариства Банк "Траст"простягнення 466175,71 грн.третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікателл"та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства Банк "Траст"доФізичної особи-підприємця Маловічко Ольги Аркадіївнипро визнання договору оренди недійсним та стягнення 1037049,94 грн.Головуючий суддя Сташків Р.Б.;судді:Паламар П.І.; Літвінова М.Є.

Представники сторін за первісним позовомвід позивача - Чоп'як В.М., представник за довіреністю; від відповідача:Лакуста О.І., представник за довіреністю; Лозенко В.І., представник за довіреністю;від третьої особи -не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа - підприємець Маловічко Ольга Аркадіївна (далі - позивач або ФОП Маловічко О.А.) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Банк "Траст" (далі - відповідач або Банк) про стягнення заборгованості в розмірі 466175,71 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач умови Договору оренди нежитлових приміщень від 21.04.2008 виконав і надав відповідачу в оренду нежитлові приміщення 63, 63а, які знаходяться в буд. №17 по вул. Сталеварів м. Запоріжжі, загальною площею 84,9 кв.м., що підтверджується актом приймання-передачі майна від 28.04.2008, проте відповідач після закінченні строку дії вказаного договору продовжував користуватись приміщеннями з 29.03.2011 до 20.04.2012, внаслідок чого позивач нарахував відповідачу неустойку за період з 20.08.2011 до 19.04.2012 в сумі 390890,01 грн. Позивачем також заявлена вимога про стягнення з відповідача вартості комунальних та експлуатаційних послуг в сумі 47965,30 грн.

У зв'язку із тим, що технічний стан орендованого приміщення значно погіршився, що було встановлено позивачем коли відповідача було виселено з орендованих приміщень позивач в порядку приписів ст. 799 ЦК України просить суд також відшкодувати позивачеві збитки завдані погіршенням стану орендованого майна.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.08.2012 порушено провадження у справі №5011-34/10882-2012.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, проти позову заперечив з підстав його необґрунтованості, зокрема зазначив, що стягнення з відповідача неустойки за ст. 785 ЦК України, враховуючи приписи ч. 6 ст. 232 ГК України можливе лише за період з 29.03.2011 до 29.09.2011, вимога про стягнення з відповідача заборгованості за спожиті комунальні послуги була предметом розгляду справи №16/278-52/139, а тому в цій частині провадження у справі повинно бути припинено. Позовні вимоги позивача щодо стягнення збитків не підлягають задоволенню на думку відповідача у зв'язку із недоведеністю вини та причинно-наслідкового зв'язку між діями та наслідками.

Позивачем подана заява про зміну позовних вимог (яку суд розцінює як заяву про збільшення розміру позовних вимог), відповідно до якої позивач зазначив, що в позовній заяві останнім невірно було зазначено номери виставлених рахунків за спожиті комунальні послуги, у зв'язку із чим невірно визначений розмір боргу про стягнення з відповідача комунальних послуг. Отже, позивач просить суд стягнути з відповідача за період з серпня 2009 року до 20.04.2012 заборгованість за спожиті комунальні послуги в сумі 56271,87 грн.

Отже, має місце нова ціна позову.

Відповідач подав зустрічну позовну заяву про визнання договору оренди нежитлових приміщень від 21.04.2008 недійсним та стягнення 1037049,94 грн.

На обґрунтування поданої зустрічної позовної заяви Банк зазначив, що 12.03.2010 повністю звільнив приміщення, а 01.07.2010 позивач за первісним позовом та ТОВ «Нікателл» уклали договір оренди нежитлового приміщення, 63, 63а, які знаходяться в по вул. Сталеварів, 17 у м. Запоріжжі, загальною площею 84,9 кв.м.

Понесені збитки позивач за зустрічним позовом обґрунтовує тим, що незважаючи на фактичну здачу спірного приміщення в оренду третім особам, позивач звернувся з позовами до суду, відповідно до яких були винесені рішення суддів, так рішенням господарського суду м. Києва №16/278-52/139 від 25.07.2011 було задоволено позов ФОП Маловічко О.А. до Банку на суму 714594,22 грн., також рішенням господарського суду Запорізької області від 21.09.2011 було задоволено позов ФОП Маловічко О.А. до Банку на суму 217570,36 грн.

Отже, на підставі зазначених рішень, як вказує позивач за зустрічним позовом відповідач отримав від позивача за зустрічним позовом за недійсним договором оренди за період, в якому позивач за зустрічним позовом не користувався приміщенням 932164,58 грн., з яких:

- орендна плата в сумі 535402,44 грн.;

- неустойка у зв'язку із порушенням відповідачем обов'язку щодо повернення орендованого майна в сумі 266503,96 грн.;

- пеня в сумі 37469,74 грн.;

- інфляційні втрати в сумі 67099,02 грн.;

- 3% річних в сумі 17367,07 грн.

Крім того, позивач за зустрічним позовом вказує, що зазнав прямих збитків на суму 104885,36 грн. у розмірі сплаченого державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та сплаченого виконавчого збору. Разом ціна зустрічного позову становить 1037049,94 грн. (932164,58 грн.+104885,36 грн.).

Враховуючи положення ст.ст. 203, 207, 215, 216, 236 ЦК України позивач за зустрічним позовом просив суд визнати Договір оренди нежитлових приміщень від 21.04.2008 недійсним з моменту його укладення та стягнути з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом 932164,58 грн. безпідставно набутих коштів та 104885,36 грн. збитків.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.09.2012 прийнято зустріну позовну заяву до розгляду.

Позивачем за первісним позовом подані заперечення проти зустрічної позовної заяви, відповідно до яких останній вказав, що правових підстав для визнання договору оренди на підставі ст.ст. 202, 203, 207, 215 ЦК України, а також підстав для стягнення 1037049,94 грн. немає, а тому зустрічний позов є необґрунтованим.

Клопотання відповідача за первісним позовом про призначення почеркознавчої експертизи підпису Маловичко О.А. на Договорі оренди нежитлових приміщень від 21.04.2008 та на акті прийому-передачі нежитлових приміщень від 28.04.2008 суд відхилив за необґрунтованістю.

Третьою особою надані письмові пояснення по справі, в яких останній стверджував, що за період з 01.07.2010 до 27.03.2012 саме ТОВ «Нікателл» орендував приміщення №63, 63а, що розташовані в куті будинку №17 по вул. Сталеварів у м. Запоріжжі. Разом з тим, повідомив суд, що оригінал договору оренди вказаних нежитлових приміщень надати не може, а надав лише оригінал акту приймання-передачі від 01.07.2010 вказаних приміщень, в якому відсутня печатка на ньому зі сторони орендодавця.

Ухвалою суду від 04.02.2013 призначено колегіальний розгляд справи.

Клопотання відповідача за первісним позовом про призначення судово-технічної експертизи документів, а саме Договору оренди б/н від 01.07.2010, акту-прийому передачі приміщення від 11.07.2010, акту-прийому передачі приміщення від 01.07.2010, відповідно до яких об'єктом оренди є приміщення 84(64) суд відхилив за безпідставністю, зважаючи на те, що предметом як первісного так і зустрічного позову у даній справі є правовідносини між сторонами, які виникли саме на підставі договору оренди від 01.04.2008 відповідно до якого об'єктом оренди є нежитлові приміщення №63,63а по вул. Сталеварів, 17 в м. Запоріжжі.

Клопотання відповідача за первісним позовом про залучення до участі у справі іншого відповідача, а саме ТОВ «Нікателл» суд відхилив у зв'язку із відсутністю належних та достатніх доказів покладених в обґрунтування поданого клопотання, за таких обставин суд не знайшов достатніх підстав для задоволення даного клопотання.

У судовому засіданні 01.04.2013 відповідач за зустрічним позовом повторно заявив клопотання про залучення до участі у справі ТОВ «Нікателл» в якості іншого відповідача, суд відмовив у задоволенні вказаного клопотання з підстав необґрунтованості за відсутності достатніх підстав для задоволення даного клопотання.

У задоволенні повторно заявленого клопотання відповідача за первісним позовом про призначення технічної експертизи документів, а саме Договору оренди б/н від 01.07.2010, акту-прийому передачі приміщення від 11.07.2010, акту-прийому передачі приміщення від 01.07.2010, відповідно до яких об'єктом оренди є приміщення 84(64) суд відмовив, у зв'язку із безпідставністю.

Також, у задоволенні повторно заявленого клопотання відповідача за первісним позовом про призначення почеркознавчої експертизи підпису Маловичко О.А. на Договорі оренди нежитлових приміщень від 21.04.2008 та на акті прийому-передачі нежитлових приміщень від 28.04.2008 суд відмовив за необґрунтованістю.

Позивач за первісним позовом заявив клопотання про застосування строку позовної давності щодо вимог за зустрічним позовом.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

21 квітня 2008 року між Фізичною особою-підприємцем Маловічко O.A. (далі -Орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством Банк "РНС" (далі - Орендар) було укладе но договір оренди нежитлових приміщень, за умовами якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв на умовах оренди в строкове, платне користування нежитлові приміщення 63, 63А, які знаходяться в буд. 17 по вул. Сталеварів в місті Запоріжжі (далі - Договір оренди).

Факт передачі вказаного майна підтверджується актом приймання-передачі орендованого приміщення від 28.04.2008, який підписано та скріплено печатками позивача та відповідача.

Згідно з пунктом 3.1 Договору оренди строк оренди складає 35 місяців з дати приймання об'єкта оренди за актом прийому-передачі.

Таким чином, оскільки орендоване майно було передане за актом прийому-передачі 28.04.2008, то відповідно строк оренди вказаного приміщення закінчився 28.03.2011.

Зазначений факт також встановлений і в рішенні Господарського суду м. Києва від 25.07.2011 по справі №16/278-52/139 за позовом фізичної особи-підприємця Маловічко Ольги Аркадіївни до Публічного акціонерного товариства Банк "Траст", третя особа - фізична особа-підприємець Маловічко Анатолій Григорович про стягнення 404877, 60 грн., та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства Банк "Траст" до Фізичної особи-підприємця Маловічко Ольги Аркадіївни про визнання договору оренди нежитлових приміщень від 21 квітня 2008 року таким, що не підлягає виконанню. Вказане рішення залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2011 та постановою Вищого господарського суду України від 20.03.2012. Таким чином, рішення суду від 25.07.2011 №16/278-52/139 набрало законної сили.

Відповідно до статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи, що строк дії договору закінчився у відповідача виник обов'язок по поверненню майна, передбачений 4.3.10 Договору оренди та ч. 1 ст. 785 ЦК України.

Господарським судом Запорізької області було розглянуто первісний позов ФОП Маловічко О.А. до ПАТ Банк «Транс» про усунення перешкод у користуванні майном ФОП Маловічко О.А. шляхом виселення ПАТ Банк «Транс» із нежилих приміщень 63,63а у будинку №17 по вул. Сталеварів в м. Запоріжжі та стягнення 217570,36 грн. неустойки, а також зустрічний позов ПАТ Банк «Транс» до ФОП Маловічко О.А. про визнання договору розірваним, зобов'язання підписати додаткову угоду №4 від 12.03.2010 до договору оренди нежитлового приміщення від 21.04.2008 та акт прийому-передачі приміщення від 12.03.2010. Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.09.2011 №32/5009/4669/11 первісний позов було задоволено, в задоволенні зустрічного позову відмовлено. Вказане рішення набрало законної сили.

В силу положень статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду №32/5009/4669/11 від 21.09.2011 повторного доведення не потребують.

На виконання вказаного рішення був виданий наказ №32/5009/4669/11 від 20.02.2012.

В матеріалах справи наявна постанова про закінчення виконавчого провадження від 20.04.2012 щодо виконання наказу від 20.02.2012 у справі №32/5009/4669/11 про усунення перешкод у користуванні майном СПД фізичної особи Маловічко О.А. шляхом виселення ПАТ Банк «Транс» із нежилих приміщень 63,63а у будинку №17 по вул. Сталеварів в м. Запоріжжі у зв'язку із фактичним виконанням.

Отже, підставою для звернення позивача за первісним позовом до суду стало користування відповідачем без будь-яких правових підстав орендованим приміщенням протягом часу з 29.03.2011 (з моменту закінчення строку оренди) до 20.04.2012 (фактичного виселення відповідача з орендованого приміщення).

На підставі положень статті 785 ЦК України позивач за первісним позовом звернувся до суду із вимогою про стягнення неустойки за період з 20.08.2011 до 19.04.2012.

Відповідно до частини 2 статті 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Відповідачем за первісним позовом не доведено суду факт звільнення вказаного приміщення шляхом підписання акту прийому-передачі у встановленому порядку, натомість рішенням господарського суду Запорізької області від 21.09.2011 №32/5009/4669/11 був встановлений факт безпідставного користування спірним приміщенням починаючи з 28.03.2011 у зв'язку із чим були задоволені вимоги СПД фізичної особи Маловічко О.А. про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення ПАТ Банк «Транс» із нежитлових приміщень 63,63а у будинку №17 по вул. Сталеварів у м. Запоріжжі, а вказане рішення примусово виконувалось в межах процедури виконавчого провадження, про що 20.04.2012 державним виконавцем Орджонікіздевського ВДВС Запорізького МУЮ складений акт державного виконавця про виселення та винесена постанова про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із повним фактичним виконанням.

Згідно з пунктом 6.1 Договору оренди за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно діючого законодавства України.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частини 2 статті 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Зважаючи на те, що відповідач за первісним позовом не повернув орендоване майно 28.03.2011, а факт подальшого користування останнього вказаним приміщенням встановлений рішенням №32/5009/4669/11 від 21.09.2011 та в рамках примусово виконування державним виконавцем Орджонікіздевського ВДВС Запорізького МУЮ 20.04.2012 складений акт про виселення та винесена постанова про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із повним фактичним виконанням. Також враховуючи, що рішенням Господарського суду м. Києва від 25.07.2011 по справі №16/278-52/139 з відповідача стягнута неустойка по 05.04.2011 включно, а рішенням господарського суду Запорізької області від 21.09.2011 по справі №32/5009/4669/11 з відповідача була стягнута неустойка за період з 06.04.2011 до 19.08.2011, то суд визнає за обґрунтовану вимогу позивача про стягнення з відповідача неустойки за період з 20.08.2011 до 20.04.2012 у сумі 390890,01 грн.

Розрахунок неустойки відповідає умовам договору зокрема п.п. 5.1-5.4, п.п. 5.6-5.10, умовам додаткової угоди від 17.10.2008, додаткової угоди №2 від 31.12.2008, а також вимогам чинного законодавства України.

Посилання відповідача за первісним позовом на те, що стягнення неустойки відповідно до ст. 785 ЦК України можливо лише за період з 29.03.2011 до 29.09.2011, оскільки при нарахуванні неустойки необхідно керуватися приписами ч. 6 ст. 232 ГК України суд визнає необґрунтованими, зважаючи на наступне.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 01.04.2012 «Висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111-16 ГПК України за 2010 - 2011» визначено, що положення ч. 6 ст. 232 ГК щодо нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання в межах шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, застосовується до відповідних правовідносин у разі, якщо інше не встановлено законом або договором. Оскільки законодавством, що регулює орендні правовідносини, встановлено можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди, зменшення строку нарахування неустойки до шести місяців є безпідставним (постанова Верховного Суду України від 26 грудня 2011 у справі N 3-140гс11).

Судом також враховано, що відповідно до листа Верховного Суду України «Висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111 16 ГПК України, за I півріччя 2012» неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК, є самостійною підставою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин і визначається законодавцем як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, у зв'язку з чим застосування до неї спеціальної позовної давності, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК, є неправильним (постанова Верховного Суду України від 20 березня 2012 р. у справі N 3-13гс12).

Щодо позовних вимог позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача комунальних витрат за період з серпня 2009 року до 20.04.2012 в сумі 56271,87 грн. з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, то суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5.5 Договору оренди компенсація вартості спожитої електроенергії, опалення, холодної води та інших комунальних послуг і експлуатаційних витрат, оплачується окремо в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця шляхом щомісячних перерахувань до 15 числа поточного місяця, починаючи з 30 квітня 2008. Компенсація вартості комунальних і експлуатаційних витрат розраховується пропорційно загальної площі об'єкта оренди, яку займає орендар. Орендодавець повинен документально підтвердити орендареві сплату комунальних платежів та надати розрахунок вартості комунальних і експлуатаційних платежів.

Як встановлено судом, вимога позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача комунальних витрат на підставі п. 5.5 Договору оренди за період з січня 2008 року до лютого 2011 року в сумі 40723,31 грн. була предметом розгляду справи №16/278-52/139.

З метою встановлення фактичних обставин справи, судом було зроблено запит до архіву та долучено до матеріалів справи витяг з матеріалів справи №16/278-52/139, а саме заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої суд розглядав вимоги позивача, у вказаній заяві визначений період нарахування комунальних та експлуатаційних витрат з серпня 2009 року до лютого 2011 року, таким чином, судом у межах справи №16/278-52/139 вимога про стягнення комунальних та експлуатаційних витрат розглядалась за період з серпня 2009 року до лютого 2011 року.

За рішенням №16/278-52/139 від 25.07.2011 з відповідача було стягнуто 8322,35 грн. в рахунок компенсації вартості комунальних витрат, а іншій частині відмовлено у зв'язку із недоведеністю.

За таких обставин, провадження у даній справі в частині вимог позивача за первісним позовом щодо стягнення з відповідача комунальних та експлуатаційних витрат заявлених до стягнення за період з серпня 2009 року до лютого 2011 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України підлягає припиненню, у зв'язку із наявністю рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Отже, суд розглядає вимогу позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача комунальних та експлуатаційних витрат лише за період з березня 2011 року до 20.04.2012.

Надання спожитих комунальних послуг саме у приміщення котрі займав відповідач підтверджується договорами на постачання комунальних послуг, а саме: копіями, оригінали яких були досліджені судом, договорів на постачання електричної енергії №4993 від 03.05.2006, на постачання та використання теплової енергії №2035 від 01.11.2005, разом з тим, нарахування позивачем за первісним позовом витрат за холодну воду на підставі договору на постачання води №2035/В-2790 від 28.01.2002 суд визнає необґрунтованим, оскільки вказаним договором забезпечується лише постачання гарячої води, а постачання холодної води не передбачене, у зв'язку із чим суд відмовляє позивачу за первісним позовом у стягненні з відповідача послуг за постачання холодної води.

Об'єм спожитих комунальних послуг підтверджується рахунками за спожиту теплову електроенергію та теплову енергію, актами, актами звірки взаєморозрахунків за спожиті послуги.

Вимога позивача про стягнення з відповідача компенсації вартості спожитої електроенергії, опалення та інших комунальних послуг і експлуатаційних витрат є обґрунтованою, проте, підлягає задоволенню частково за період з березня 2011 року до 20.04.2012 у розмірі 26679,79 грн. відповідно до пунктів 5.5, 9.1 Договору оренди та ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» від 20.05.1999 №686-XIV, сплачених, але не компенсованих відповідачем витрат, оскільки саме на зазначену суму позивачем надано суду належні докази сплати комунальних та експлуатаційних платежів (за виключенням сплати за холодну воду). У решті в задоволенні позову в частині стягнення комунальних та експлуатаційних платежів слід відмовити у зв'язку з недоведеністю.

Також, позивачем за первісним позовом заявлена вимога про стягнення з відповідача 27320,40 грн. збитків завданих погіршенням майна.

Пунктом 4.3.10 Договору оренди передбачено, що Орендар зобов'язаний після припинення дії Договору повернути приміщення в задовільному технічному стані з урахуванням нормального зносу, протягом 3 (трьох) календарних днів від дня припинення дії Договору за актом прийому-передачі.

Відповідно до статті 772 ЦК України наймач, який затримав повернення речі наймодавцеві, несе ризик її випадкового знищення або випадкового пошкодження.

Відповідно до статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 779 ЦК України наймач зобов'язаний усунути погіршення речі, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення речі наймодавець має право вимагати відшкодування завданих йому збитків.

Як зазначає позивач за первісним позовом коли відповідача було виселено із орендованих приміщень позивач встановив, що технічний стан приміщення значно погіршився, таке погіршення завдало позивачу збитків у сумі 27320,40 грн., вказане за твердженням позивача за первісним позовом підтверджується актом огляду приміщень, котрий складений в присутності свідків після звільнення орендованих приміщень відповідачем, кошторисом.

Частиною 1 статті 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (частина 2 статті 224 ГК України).

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Тобто, притягнення до цивільно-правової відповідальності можливо лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності. Застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків можливе за наявності повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

У матеріалах справи відсутні жодні докази на підтвердження факту погіршення технічного стану, отже не доведено факту наявності збитків, акт приймання-передачі вказаного приміщення назад ФОП Маловічко О.А. між сторонами не складався, в якому міг бути вказаний технічний стан переданого майна, державним виконавцем у акті виселення також не встановлений технічний стан орендованого майна. Акт огляду приміщень, на який посилається позивач за первісним позовом котрий складений в присутності свідків після звільнення орендованих приміщень відповідачем, кошторис, дефектний акт, відомість ресурсів в матеріалах справи відсутні, а надана копія договору б/н підряду на проведення відновлювального ремонту не підтверджує факту виконання ремонтних робіт.

Отже, факт наявності складу цивільного правопорушення з боку відповідача щодо прав та інтересів позивача суду не доведений, а вимога щодо стягнення збитків в сумі 27320,40 грн. не підлягає задоволенню судом.

Щодо зустрічних позовних вимог Публічного акціонерного товариства Банк "Траст" до Фізичної особи-підприємця Маловічко Ольги Аркадіївни про визнання договору оренди нежитлових приміщень від 21.04.2008 недійсним та стягнення 1037049,94 грн., то суд дійшов висновку про їх безпідставність та необґрунтованість, виходячи з наступного.

Договір є погоджена дія двох або більше сторін спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частини 1, 2, 4 статті 202 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Укладаючи Договір оренди сторони були вільними в укладені вказаного договору та визначенні (погодженні) його умов, а відтак дія учасників правочину, які реалізували свої права на набуття цивільних прав та обов'язків шляхом укладання (підписання) правочину відповідала внутрішній волі сторін, досягнувши згоди по всіх істотних умовах договору сторони приступили до його виконання: відповідач за зустрічним позовом передав майно у користування позивача, а позивач в свою чергу вступив у користування орендованим майном, а також сплачував орендні платежі та комунальні витрати.

Частиною 2 статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Презумпція правомочності правочину закріплена в статті 204 ЦК України, в якій передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

З матеріалів справи вбачається, що Договір оренди був схвалений сторонами, про що, свідчить факт передачі спірних приміщень, сплата орендних платежів та комунальних послуг, прийняття цих платежів відповідачем за зустрічним позовом, інші подальші дії сторін. Усе вищевикладене, є свідченням того, що Договір оренди був схвалений сторонами шляхом прийняття його до виконання.

Посилання позивача за зустрічним позовом на те, що останній повністю звільнив приміщення 12.03.2010 суду не доведено, докази покладені в основу вказаних тверджень не встановлюють факт звільнення приміщення як це визначено договором (п. 4.3.10) та ч. 2 ст. 795 ЦК України (шляхом підписання акту прийому-передачі).

Натомість факт користування спірними приміщеннями позивачем за зустрічним позовом встановлений у межах справи №16/278-52/139, а також факт користування вказаним приміщенням понад визначений у Договорі оренди строк встановлений у ході розгляду справи №32/5009/4669/11, і в силу положень ст. 35 Господарського процесуального кодексу України повторного доведення не потребує.

Твердження позивача за зустрічним позовом про те, що спірні приміщення 01.07.2010 були передані в оренду третій особі за договором оренди від 01.07.2010 на підставі акту приймання-передачі від 01.07.2010 судом визнається необґрунтованим, зважаючи на те, що оригіналу вказаного договору суду не надано, а відповідач за зустрічним позовом заперечує факт укладення даного договору, натомість позивачем за первісним позовом долучена до матеріалів справи належним чином засвідчена копія договору оренди від 01.07.2010 (оригінал оглянутий судом в судовому засіданні), з якого вбачається, що в орендному користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікателл" знаходилися приміщення №84 (64) по вул. Сталеварів, 17 у м. Запоріжжя, а не приміщення №63, №63 а, які були передані в оренду Банку.

Також, позивач за зустрічним позовом не надав належних доказів на підтвердження того, що відповідач за зустрічним позовом перешкоджав користуватись об'єктом оренди.

Вимога позивача за зустрічним позовом про стягнення з відповідача 1037049,94 грн. судом визнається незаконною та такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Заявлена до стягнення сума збитків складається із коштів котрі були стягнуті із первісного відповідача за рішенням судів №№16/278-52/139, №32/5009/4669/11.

Відповідно до статті 4-5 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України.

Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з частиною 3 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 122 ГПК України, передбачено, що якщо виконані рішення або постанова змінені чи скасовані і прийнято нове рішення про повну або часткову відмову в позові, або провадження у справі припинено, або позов залишено без розгляду, боржникові повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувача за зміненими чи скасованими у відповідній частині рішенням, постановою.

Таким чином аналізуючи норми чинного законодавства слід зазначити, що рішення суду котре набрало законної сили є обов'язковим до виконання, стягнення грошових коштів котрі отримані на виконання рішення суду можливе лише у разі їх змінення чи скасування уповноваженими органами.

Враховуючи ту обставину, що позивач за зустрічним позовом просить стягнути на його користь грошові кошти котрі первісний позивач отримав на виконання рішень судів, які набрали законної сили та виконані в порядку передбаченим чинним законодавством України, про що наявні в матеріалах справи постанови про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із їх повним виконанням, то вимога про стягнення вказаних грошових коштів є незаконною та не підлягає задоволенню судом.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно статті 49 ГПК України за первісним позовом підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, а за зустрічним позовом покладаються на позивача за цим позовом.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Припинити провадження у справі в частині вимог позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача комунальних та експлуатаційних витрат заявлених до стягнення за період з серпня 2009 до лютого 2011.

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Банк "Траст" (01014, м. Київ, вул. Струтинського, 8, ідентифікаційний код 35371070) на користь Фізичної особи-підприємця Маловічко Ольги Аркадіївни (69035, вул. Рекордна, буд.40, кв. 18, м. Запоріжжя, код 2152515783) 390890 (триста дев'яносто тисяч вісімсот дев'яносто) грн. 01 коп. неустойки, 26679 (двадцять шість тисяч шістсот сімдесят дев'ять) грн. 79 коп. компенсації комунальних та експлуатаційних витрат, 8351 (вісім тисяч триста п'ятдесят одну) грн. 39 коп. судового збору.

У решті первісного позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

У задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення підписано 03.04.2013.

Головуючий суддя Р.Б. Сташків

судді: П.І. Паламар

М.Є. Літвінова