Рішення № 30450006, 02.04.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1046/13 02.04.13

За позовом Приватного акціонерного товариства "Український страховий дім"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Ткаченко Ігор Олександрович

про стягання 10 951, 27 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Кузьменков М.М. за довіреністю № 1221 від 30.10.2012 р.;

від відповідача: Кучерявий С.В. за довіреністю № 05-2013 від 01.01.2013 р.;

від третьої особи: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Український страховий дім" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" (далі - відповідач) про стягнення 10 951, 27 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що 20.11.2008 р. між ним та ВАТ "Родові Банк" було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів НТ-08 № 2769 Кв щодо автомобіля "Chevrolet Aveo", державний номер АА2094ЕН. Оскільки 08.01.2009 р. о 8 год. 40 хв. в м. Дніпропетровськ по вулиці Космічна, 21 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу під керуванням Казенець Юрія Івановича та транспортного засобу "Daewoo Lanos", державний номер АЕ0880СА, під керуванням водія Ткаченко Ігоря Олександровича, якого постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25.02.2009 р. у справі № 3-629/09 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, позивач, згідно його тверджень, виплатив 11 729, 42 грн. страхового відшкодування. Враховуючи те, що цивільна відповідальність водія транспортного засобу "Daewoo Lanos", державний номер АЕ0880СА, була застрахована відповідачем за полісом ВА/0365215, позивач звертався до останнього з регресною вимогою про виплату страхового відшкодування, однак зважаючи на відсутність відповіді відповідача, вирішив у судовому порядку вимагати сплати відповідного відшкодування в порядку регресу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.01.2013 р. порушено провадження у справі № 910/1046/13, на підставі ст. 27 ГПК України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Ткаченка І.О., та призначено справу до розгляду на 20.02.2013 р.

Також, в порядку підготовки справи до розгляду судом здійснено запит до Моторного (транспортного) страхового бюро України щодо надання інформації та належним чином завіреної копії полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії № ВА/0365215.

20.02.2013 р. від позивача через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли додаткові документи у справі.

20.02.2013 р. від відповідача через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує, вказуючи на те, що відповідно до Звіту № 2918/01/СК від 15.01.2009 р. вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу становить 10 880,18 грн., що за вирахуванням франшизи позивача в сумі 268, 15 грн. та франшизи відповідача в сумі 510, 00 грн. визначатиме розмір страхового відшкодування в сумі 10 102, 03 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.02.2013 р. розгляд справи було відкладено на 19.03.2013 р.

У судовому засіданні 19.03.2013 р. від представника позивача надійшли додаткові документи у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.03.2013 р. продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 02.04.2013 р.

Третя особа в судове засідання 02.04.2013 р. не з'явилась, про причини неявки не повідомила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 02.04.2013 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.11.2008 р. між позивачем (страховик) та ВАТ "Родовід банк" (страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів НТ-08 № 2769 Кв, щодо автомобіля "Chevrolet Aveo ТC58U", 2007 р.в., державний номер АА2094ЕН.

Відповідно до п. 2.1. Договору його сторони визначили перелік страхових випаків, до яких в тому числі віднесено дорожньо-транспортну пригоду (п. 2.1.1.).

Згідно з п. 2.7.1. Договору страхова сума складає 53 630, 00 грн., франшиза - 0, 5 % від страхової суми (п. 2.2. Договору).

Відповідно до п. 2.8. Договору строк дії зобов'язань страховика з 00-00 26.11.2008 р. по 24-00 25.11.2009 р.

Пунктом 10.5. Договору його сторони визначили, що розмір страхового відшкодування при настанні збитків по ризикам ДТП, ПДТО та ІВП (крім випадку повної конструктивної загибелі ТЗ та/чи ДО) обчислюється за формулою: СВ = З - Ф, де З - розмір заподіяного збитку, який дорівнює вартості відновлювального ремонту; Ф - розмір франшизи, визначеної Договором.

Строк виплати страхового відшкодування по ризикам ДТП, ПДТО, ІВП - п'ятнадцять банківських днів після прийняття рішення страховиком про виплату страхового відшкодування (п. 10.6. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, 08.01.2009 р. о 8 год. 40 хв. водій Ткаченко І.О., керуючи автомобілем "Daewoo Lanos", державний номер АЕ0880СА, виїжджаючи з прилеглої території на вул. Космічну в м. Дніпропетровську, при наявності знаку 21 "Дати дорогу" не надав переваги в русі автомобілю, що рухався по головній дорозі, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем "Chevrolet Aveo", державний номер АА2094ЕН, під керуванням водія Казенець Ю.І.

Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25.02.2009 р. у справі № 3-629/09 Ткаченко І.О. визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Господарський суд враховує, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 р. "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

За даними наданого до матеріалів справи витягу з Централізованої бази даних МТСБУ (режим доступу - https://mail.mtibu.kiev.ua/Cbd/MTSBU_Pages/Tree.aspx) станом на 08.01.2009 р. цивільна правова відповідальність власника транспортного засобу марки "Daewoo Lanos" Ткаченка І.О. була зареєстрована відповідачем, розмір франшизи - 510, 00 грн., тип полісу - 1.

Відповідно до Довідки ВДАІ УМВС України у Дніпропетровській області № 008526 від 08.01.2009 р. внаслідок зазначеної ДТП автомобіль "Chevrolet Aveo" отримав механічні пошкодження: заднього бамперу з права, заднього правого крила, задньої правої дверки, молдінгу заднього бамперу з права, кріплення колеса заднього правого.

Також, щодо пошкоджень вказаного автомобіля ВДАІ УМВС України у Дніпропетровській області видано Довідку № 14/1-55сп від 22.01.2009 р.

ВАТ "Родовід Банк" 08.01.2009 р. звернулось до позивача з Повідомленням про настання страхового випадку.

15.01.2009 р. за заявою позивача судовим експертом Дроздовим Ю.В. (Свідоцтво № 429 від 02.07.1998 р., видане МЮ України ХНІІСЕ ім. М.С. Бокаріуса, було складено Висновок авторознавчого дослідження спеціаліста № 2918/01/СК, згідно з яким визначено, що розмір матеріального збитку, спричиненого власнику транспортного засобу - автомобіль "Chevrolet Aveo", державний номер АА2094ЕН, пошкодженого в результаті ДТП, складає 10 880, 00 грн.

Відповідно до Акту виконаних робіт № ЗА-0000488 та Акту виконаних робіт № ЗА-0000489 від 28.01.2009 р., складених ТОВ "Автоцентр на Калиновій", відносно автомобілю "Chevrolet Aveo", державний номер АА2094ЕН, було проведено ряд ремонтних робіт з заміною окремих деталей на загальну суму 11 729, 42 грн.

13.02.2009 р. ВАТ "Родовід Банк" звернулось до позивача з заявою на виплату страхового відшкодування.

24.02.2009 р. позивач затвердив Страховий акт № НТ-08/2769/Кв/1, відповідно до якого зазначається, що відповідно до Акту виконаних робіт № ЗА-0000488 та Акту виконаних робіт № ЗА-0000489 від 28.01.2009 р., складених ТОВ "Автоцентр на Калиновій", вартість відновлювального ремонту склала 11 729, 42 грн., у зв'язку з чим розмір страхового відшкодування розраховано за вирахуванням франшизи в сумі 268, 15 грн. - в розмірі 11 461, 27 грн.

Платіжним дорученням № 3070 від 27.01.2010 р. позивач перерахував ВАТ "Родовід Банк" 3 261, 00 грн. та Платіжним дорученням № 3062 від 26.01.2010 р. - 8 200, 27 грн., всього 11 461, 27 грн.

Листом № 2314 від 17.11.2011 р. позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою на суму 11 461, 27 грн., однак, оскільки вона не була задоволена, вирішив звернутись з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина водія транспортного засобу "Daewoo Lanos", державний номер АЕ0880СА встановлена у судовому порядку, а його відповідальність застрахована відповідачем.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір І типу).

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003, відновлювальний ремонт - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу відповідно до п. 2.3 Методики - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісних транспортних засобів.

Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.

На підставі Висновку авторознавчого дослідження спеціаліста № 2918/01/СК від 15.01.2009 р. визначено, що розмір матеріального збитку, спричиненого власнику транспортного засобу - автомобіль "Chevrolet Aveo", державний номер АА2094ЕН, пошкодженого в результаті ДТП, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля (Ез = 0, 1981) складає 10 880, 00 грн., без урахування коефіцієнту фізичного зносу автомобіля - 11 774, 68 грн.

Слід зазначити, що дані, зазначені у Висновку, відповідають вимогам, встановленим в п. 4.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року.

Так, згідно з п. 8.5.9. Методики кількість та вартість необхідних для ремонту матеріалів визначаються за інформацією довідкової літератури та комп'ютерних програм, розроблених за даними виробника КТЗ або за даними виробника лакофарбових (основних) і допоміжних матеріалів (додаток 8).

Відповідно до Додатку № 2 до Висновку перелік робіт та нормативна трудомісткість по ремонту та заміні частин транспортного засобу відповідає рекомендаціям заводу виробника, що представлені в ліцензійному програмному забезпеченні "Автоверт/Автокальк Евротакс 1995/2007"; вартість нормо-годин ремонтно-відновлювальних робіт для автомобілів "Daewoo-Chevrolet" в Дніпропетровському регіоні, з урахуванням ПДВ, прийнята у відповідності з Наказом № 30 від 23.12.2008 р. на ТОВ "Дніпропетровський автоцентр на Калиновій"; вартість запасних частин до транспортного засобу прийнята у відповідності з цінами офіційного виробника дилера "Daewoo-Chevrolet" в Україні - ТОВ "АвтоЗАЗ - сервіс" Корпорації "УкрАвто".

У той же час, фактичні витрати на ремонт пошкодженого автомобіля склали 11 729, 42 грн., що підтверджується Актом виконаних робіт № ЗА-0000488 та Актом виконаних робіт № ЗА-0000489 від 28.01.2009 р., складених ТОВ "Автоцентр на Калиновій".

Суд враховує, що різниця, яка виникає між фактично понесеними витратами на відновлювальний ремонт автомобілю та сумою матеріального збитку, що визначається судовим експертом, може бути причиною додатково затрачених годин та ремонтних матеріалів під час проведення відновлювальних робіт, потреба в яких виникає саме під час фактичного здійснення ремонту автомобіля та які не можливо було прорахувати шляхом використання лише програмних комплексів та методичної літератури.

Крім того, суд враховує, що п. 2.4. Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів НТ-08 № 2769 Кв його сторони визначили, що виплата страхового відшкодування за цим Договором здійснюється без урахування експлуатаційного зносу.

Згідно з ч. 1 ст. 14 та ст. 204 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Якщо договір не визнано недійсним в судовому порядку, він має такі ж правові наслідки, як і будь-який дійсний договір, зокрема, є обов'язковим для виконання його сторонами (ст. 629 ЦК України).

З матеріалів справи не вбачається визнання недійсною особливої умови п. 2.4. Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів НТ-08 № 2769 Кв в частині обов'язку позивача в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхувальнику страхового відшкодування без врахування зносу.

Наведеним спростовується помилкове твердження відповідача про здійснення позивачем виплати страхового відшкодування в завищеному розмірі внаслідок неврахування зносу автомобіля, пошкодженого в ДТП, та необхідність обмеження розміру регресної відповідальності відповідача за вказаним страховим випадком сумою 10 102, 03 грн., розрахованою ним з врахуванням зносу.

Вказаної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України при здійсненні касаційного перегляду рішень господарських судів у справах зі спорів про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу, що виникають з подібних правовідносин (постанова від 18.10.2011 у справі № 28/381, від 20.11.2012 р. у справі № 5011-58/67-2012, від 20.11.2012 р. у справі № 5011-58/67-2012, від 15.01.2013 р. у справі № 5011-45/7316-2012).

При цьому, слід враховувати також те, що як наголосив Вищий господарський суд України в постановах від 04.12.2012 р. у справі № 5011-37/5786-2012, від 04.12.2012 р. у справі № 5011-68/7859-2012, норми Закону України "Про страхування" не містять положень, які б зобов'язували страховика визначати розмір страхового відшкодування з урахуванням лише автотоварознавчої експертизи (дослідження), проведеної оцінювачем чи суб'єктом оціночної діяльності, та на підставі лише звіту про оцінку КТЗ. Натомість положеннями статті 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування.

При визначенні розміру страхового відшкодування, що підлягає виплаті страхувальнику, позивач не керувався нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" з огляду на наявність укладеного між ним та ВАТ "Родовід Банк" Договору добровільного страхування транспортного засобу, у відповідності до умов якого позивачем і було здійснено визначення розміру збитку застрахованого автомобіля та страхового відшкодування. Разом з цим, позивач і не повинен був керуватися положеннями вказаного закону, оскільки цей закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Натомість відносини позивача і його страхувальника, що склались на підставі договору добровільного страхування транспортного засобу, є добровільним страхуванням, яке відповідно до ст. 6 Закону здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Як зазначалось вище, позивач за вирахуванням франшизи оплатив вказані ремонтні роботи Платіжним дорученням № 3070 від 27.01.2010 р. в розмірі 3 261, 00 грн. та Платіжним дорученням № 3062 від 26.01.2010 р. в розмірі 8 200, 27 грн., всього 11 461, 27 грн.

Так, як наголошує на тому Вищий господарський суд України у своїх постановах при розгляді справ даної категорії, (постанови від 23.08.2011 у справі № 42/92, від 07.08.2012 р. у справі № 2/22, від 01.03.2011 р. у справі № 47/372) звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, до позивача перейшло право вимоги до відповідача, згідно зі ст. ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідно до ст. 12.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Полісу № ВА/365215, розмір франшизи становить 510, 00 грн.

Таким чином, відшкодуванню, підлягає сума у розмірі 10 951, 27 грн.

Вищий господарський суд України, який у постанові від 28.02.2012 р. у справі № 7/088-11 наголосив, що чинним цивільним законодавством не визначений строк виконання одним страховиком зобов'язання по відшкодуванню іншому страховику шкоди в порядку регресу, однак, цей строк пов'язаний з моментом пред'явлення відповідною особою (в даному випадку страховиком) зворотної (регресної) вимоги до відповідача.

Зокрема, приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України передбачено, що у разі, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк з дня пред'явлення вимоги.

Позивач звертався до відповідача з регресними вимогами, однак вони не були задоволені в добровільному порядку.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Крім того, статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Отже, відповідно до наведених вимог закону позивач після виплати страхового відшкодування отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

За таких обставин з моменту виконання позивачем свого зобов'язання за договором добровільного страхування у нього виникло право подати регресний позов до суду.

Вказана правова позиція наведена Верховним Судом України в постанові від 07.08.2012 р. № 3-31гс12 у справі № 12/207, яка прийнята за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, і відповідно до ст. 111-28 ГПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Також, правова позиція відносно того, що саме з моменту виконання позивачем свого зобов'язання за договором добровільного страхування у нього виникло право подати регресний позов до суду, викладена в постанові Верховного Суду України від 27.03.2012 р. № 3-20гс12 у справі № 58/168.

Крім того, в постанові Верховного Суду України від 12.03.2012 р. № 3-12гс12 у справі № 53/128 наголошено, що норма статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає наявність права у страховика на пред'явлення регресного позову, а не відсутність такого права. Аналогічну правову позицію про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право регресу, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки, викладено у постанові Верховного Суду України від 07.11.2011 р. у справі № 3-118гс11.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності зобов'язання перед позивачем щодо сплати вказаної суми боргу або ж його погашення станом на дату вирішення спору по суті.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено обґрунтованість позовних вимог, вони підлягають задоволенню.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" (03057, м. Київ, Шевченківський район, вулиця Дегтярівська, будинок 33-Б, 2 під'їзд, код ЄДРПОУ 20080515) на користь Приватного акціонерного товариства "Український страховий дім" (01023, м. Київ, Печерський район, площа Спортивна, будинок 3, код ЄДРПОУ 32556540) 10 951 (десять тисяч дев'ятсот п'ятдесят одну) грн. 27 коп. відшкодування шкоди в порядку регресу, 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.04.2013 р.

Суддя В.С. Ломака