Постанова № 30448192, 01.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

01 квітня 2013 року 15:42 № 826/2600/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Савченко А.І., при секретарі Литовці Ю.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПідприємства «Київ - Столиця» Фундації сприяння розвитку місцевого самоврядування в м. Києві «Європейський Київ»до Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва про скасування рішення,

за участю представників сторін:

від позивача - Пінчук М.М.

від відповідача - Григорєва І.В.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 01 квітня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Підприємство «Київ - Столиця» Фундації сприяння розвитку місцевого самоврядування в м. Києві «Європейський Київ» (далі по тексту - позивач, Підприємство «Київ - Столиця») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва (далі по тексту - відповідач, УПФУ в Оболонському районі м. Києва) про скасування рішення №0199 від 22 лютого 2013 року про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 березня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до судового розгляду на 01 квітня 2013 року.

У судовому засідання, призначеному на 01 квітня 2013 року, представник позивача вимоги, викладені у позові підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити. Представник відповідача проти позову заперечував у повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У період з 19 лютого 2013 року по 22 лютого 2013 року на підставі направлення від 19 лютого 2013 року №26, головним спеціалістом відділу по контрольно-перевірочній роботі за нарахуванням та сплатою платежів УПФУ в Оболонському районі м. Києва, проведено позапланову перевірку Підприємства «Київ - Столиця».

В результаті проведення контрольного заходу виявлено, зокрема, порушення суб'єктом господарювання вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV з наступними змінами та доповненнями у редакції, чинній на час виявлення порушення (далі по тексту - Закон №1058-IV), а саме частини 4 та частини 6 пункту 2 статті 17, якими закріплено обов'язок страхувальника подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом та нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески, відповідно.

У зв'язку з допущенням з боку позивача зазначених порушень, 22 лютого 2013 року УПФУ в Оболонському районі м. Києва прийнято рішення №0199 про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, яким на підставі пункту 3 частини 9 статті 106 Закону №1058-IV до позивача застосовано фінансові санкції у розмірі 13164,72 грн.

Вважаючи, що підстави для накладення фінансових санкцій відсутні, Підприємство «Київ - Столиця» звернулось з відповідним позовом до суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що протягом всього періоду, який перевірявся відповідачем, ним, як платником страхових внесків, здійснювалось нарахування та перерахування сум страхових внесків на нараховану та виплачену заробітну плату, а відповідна звітність подавалась до УПФУ в Оболонському районі м. Києва шляхом направлення її засобами поштового зв'язку.

На підтвердження наведених обставин позивачем надано копії зведених меморіальних ордерів та платіжних доручень, а також рекомендованих повідомлень про вручення відповідачу поштових відправлень зі звітами.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищезазначених вимог, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Як вбачається зі змісту акту позапланової перевірки від 22 лютого 2013 року №25 та самого оскаржуваного рішення №0199, підставою для нарахування фінансових санкцій стало виявлення неподання позивачем у період з травня 2010 року по грудень 2010 року звітності до територіального органу пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом та, як наслідок, донарахування страхових внесків на суми виплачених суб'єктом господарювання коштів, визначених під час перевірки за відповідний період.

Протягом зазначеного періоду, тобто до 01 січня 2011 року відносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулювалися Законом №1058-IV. Виключно цим Законом визначалися платники страхових внесків, порядок їх нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Відповідно до пунктів 4 частини 2 статті 17 зазначеного Закону страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.

Порядок подання страхувальниками звітності управлінням Пенсійного фонду в районах, містах і районах у містах у період, що перевірявся, врегульовувався Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за №64/8663 (далі по тексту - Інструкція №21-1) та Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 5 листопада 2009 року №26-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2009 року за №1136/17152 (далі по тексту - Порядок №26-1).

Так, згідно пункту 11.11 Інструкції №21-1 платники страхових внесків мали право не пізніше ніж за 10 днів до закінчення строку подання документів надіслати їх органу Пенсійного фонду поштою з повідомленням про вручення за порядком оформлення зазначених поштових відправлень, установленим Кабінетом Міністрів України.

Названий пункт було виключено пунктом 5 постановою правління Пенсійного фонду України від 5 листопада 2009 року №26-1, яка набрала чинності з 01 січня 2010 року.

Отже, саме з 01 січня 2010 року чинним Порядком №26-1, а саме пунктом 2.8., передбачено подання звітності безпосередньо до органів Пенсійного фонду.

За таких обставин, суд вважає необґрунтованим посилання позивача на правомірність подання звітності до УПФУ в Оболонському районі м. Києва протягом травня - грудня 2010 року шляхом направлення її засобами поштового зв'язку.

Відповідно до пункту 3 частини 9 статті 106 Закону №1058-IV виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції, зокрема, за приховування (заниження) страхувальником суми заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, накладається штраф у розмірі всієї суми прихованої (заниженої) заробітної плати (виплат, доходу).

Однак, дана норма права, як і стаття 17 Закону №1058-IV, яка регламентує вчинене правопорушення, втратила чинність з 1 січня 2011 року згідно із Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010р. №2464-VI (далі по тексту - Закон №2464-VI), тобто, не діяла на дату прийняття УПФУ в Оболонському районі м. Києва оскаржуваного рішення за №0911 від 22 лютого 2013 року.

При цьому судом досліджено положення пункту 7 розділу VIII Закону №2464-VI, які, на думку суду, до спірних правовідносин застосуванню не підлягають з огляду на наступне.

Так, названим пунктом визначено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій,.

На період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Таким чином суд приходить до висновку, що за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності Законом №2462-VI на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій.

Однак, органи Пенсійного фонду після 01 січня 2011 року наділенні повноваженнями щодо стягнення заборгованості зі сплати відповідних штрафних санкцій нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі штрафних санкцій, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, за умови винесення посадовою особою органу Пенсійного фонду рішення про застосування штрафних санкцій до 01 січня 2011 року.

Застосування ж після 01 січня 2011 року штрафних санкцій передбачених приписами частин 1-9 статті 106 Закону №1058-IV, які втратили чинність 01 січня 2011 року, є порушенням принципу закріпленого частиною 2 статті 58 Конституції України, відповідно до якого, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Такі висновки суду повністю узгоджуються з позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 20 листопада 2012 року у справі №21-367а12, яка в силу положень частини 1 статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковою, а також позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 13 березня 2013 року у справі №К/800/1571/13 та постанові від 14 березня 2013 року у справі №К/9991/45138/11.

Відповідно до приписів частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне для повного захисту прав позивача, про захист яких він просить, вийти за межі доводів позовної заяви та задовольнити позов з підстав, викладених у даному рішенні.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірності прийняття спірного рішення про застосування до позивача фінансових санкцій.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищевикладене, та керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва №1099 від 22 лютого 2013 року про застосування фінансових санкцій за приховування (заниження) страхувальником сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески.

3. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва на користь Підприємства «Київ - Столиця» Фундації сприяння розвитку місцевого самоврядування в м. Києві «Європейський Київ» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 134 (сто тридцять чотири( грн. 50 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України

Суддя А.І. Савченко